21 жовтня 2025 рокуСправа №160/21896/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
29.07.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідачі), в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №045750030454 від 01.07.2025, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Дніпропетровському держаному університеті з 01.09.1979 року по 02.03.1985 року та період роботи з 11.02.1988 року по 12 липня 2000 року у риболовецькому колгоспі «Червоний рибак», а також призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 12 червня 2025 року пенсію за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, з врахуванням архівних довідок про заробітну плату № 07.1.-13/42, 07.1-13/43, 07.1-13/44 від 11.11.2024 р« № 07.1.-13/21 від 10.07.2025 р. видані Виконавчим комітетом Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.06.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини другої 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 01.07.2025 №045750030454 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 19.08.2025, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано матеріали, що були на розгляді при прийнятті спірного рішення.
18.08.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити у задоволенні позову та обґрунтовує наступним. 24.06.2025 ОСОБА_1 звернувся з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058, за результатами розгляду якої прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 01.07.2025 № 045750030454 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 03.10.1985 не враховано період роботи в риболовецькому колгоспі «Червоний рибак» з 11.02.1988 по 12.07.2000 (запис 4-6), оскільки в трудовій книжці відсутня інформація про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві, відсутня посада особи, що засвідчила запис про звільнення. У наданих позивачем довідках Виконавчого комітету Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 11.11.2024 № 07.1-13/42, № 07.1-13/43, № 07.1- 13/44, не повністю вказано по-батькові заявника ОСОБА_2 «Валерій А.», « ОСОБА_3 » «Вал. Алекс.»; за періоди січень та грудень 1992, березень - грудень 1993, за 1994-1997, січень-лютий 1998, 1999, липень 2000 відсутні відомості про відпрацьовані трудодні; за 1999 рік та січень-липень 2000 відсутні відомості про нарахування заробітної плати; також в довідках не зазначено, що інших осіб з таким ПІБ за вищевказаний період на підприємстві не встановлено. До електронної пенсійної справи долучено акт перевірки від 14.03.2025 № 0400-011003-1/5760, яку проведено відповідно до вимог частини 3 статті 44 Закону № 1058. За результатами перевірки виявлено розбіжності даних довідки від 11.11.2024 № 07.1-13/42 з первинними документами за лютий 1990 та квітень 1991. Нові довідки для розгляду надані не були. Період навчання в Дніпропетровському державному університеті з 01.09.1979 по 21.02.1985 (дата присвоєння кваліфікації) зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 згідно диплому НОМЕР_2 від 02.03.1985 в повному обсязі. Відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії складає 17 років 05 місяців 29 днів.
20.08.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії просить відмовити, обґрунтовуючи тим, що позивач звернувся до пенсійного органу у віці 63 років зі страховим стажем роботи 17 років, хоча необхідний страховий стаж після досягнення віку 63 роки повинен бути 22 роки. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано періоди роботи в риболовецькому колгоспі «Червоний рибак» з 11.02.1988 по 12.07.2000 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 03.10.1985, оскільки в трудовій книжці відсутня інформація про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві; в архівних довідках №07.1-13/42, №07.1-13/43, №07.1-13/44 від 11.11.2024 ім'я та по батькові особи зазначено не повністю, не за всі періоди вказано кількість відпрацьованих днів; також актом перевірки №0400-011003-1/5760 від 14.03.2025 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області встановлено розбіжності з первинними документами. Таким чином, дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату, за досягнення 65-річного віку - 12.06.2027.
06.10.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що має страховий стаж 28 років 11 місяців 12 днів, який підтверджується трудовою книжкою. Період навчання з 01.09.1979 по 02.03.1985 підтверджується дипломом НОМЕР_2 та відповідним записом в трудовій книжці позивача. Наголошує, що перевірка відповідачем проводилась саме за місцем роботи ОСОБА_1 за період його роботи з 01.02.1988 по 31.12.1991 у риболовецькому колгоспі «Червоний рибак», відсутність такого працівника як ОСОБА_1 виявлено не було. Позивач не має іншої можливості підтвердити стаж роботи та встановити факт належності документів про трудовий стаж і заробітну плату, отже звернувся з позовом до суду.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 24.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Станом на день звернення, позивачу виповнилося повних 63 роки, страховий стаж згідно оспорюваного рішення пенсійного органу складав 17 років 5 місяців 29 день, з необхідних 22 роки.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.07.2025 №045750030454 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу (22 роки). Зазначена відмова зумовлена наступними обставинами:
- «за доданими документами до страхового стажу не враховано періоди роботи в риболовецькому колгоспі «Червоний рибак» з 11.02.1988 по 12.07.2000 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 03.10.1985, оскільки в трудовій книжці відсутня інформація про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві. В архівних довідках №07.1-13/42, №07.1-13/43, №07.1-13/44 від 11.11.2024 які видані виконавчим комітетом Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ім'я та по батькові особи зазначено не повністю: « ОСОБА_4 », « ОСОБА_4 » (російською мовою), не за всі періоди вказано кількість відпрацьованих днів;
- згідно акту перевірки №0400-011003-1/5760 від 14.03.2025, який склав ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, при перевірці архівної довідки про заробітку плату №07.1-13/42 від 11.11.2024, встановлено розбіжності з первинними документами, які не відображаються в наданій довідці, довідка потребує заміни.
За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення відмовити заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 22 років.
Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату, за досягнення 65-річного віку 12.06.2027.»
Позивач не погоджується із вказаними рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно до ст. 8 Закону №1058 передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно із ст. 1 Закону «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону №1788 визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до ст. 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 07.07.2014) (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 4.1. Порядку № 22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Згідно з пунктом 4.2. Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності);
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2. цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління (пункт 4.3 Порядку № 22-1).
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Оцінивши усі докази, надані суду, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до наведених норм чинного законодавства, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Як вбачається з матеріалів справи, до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 03.10.1985 внесені записи про всі спірні періоди навчання (з 01.09.1979 по 02.03.1985) та роботи (з 11.02.1988 по 12.07.2000) ОСОБА_1 , зокрема:
запис №4: 11.02.1988 прийнятий в члени колгоспу Рибколгосп "Червоний рибак" на посаду капітана флоту;
запис №5: обраний головою правління рибколгоспу;
запис №6: звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 року №159/4178/16-а.
Записи в трудовій книжці позивача кореспондуються з даними уточнюючої довідки та підтверджують наявний трудовий стаж позивача у спірний період.
Відомості архівних довідок Виконавчого комітету Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 10.07.2025 №07.1-13/21 та від 11.11.2024 №№07.1-13/42, 07.1-13/43, 07.1-13/4 про заробітну плату ОСОБА_1 , сформованих на підставі відомостей по заробітній платі згідно книг обліку №152 (стор.1-12), №156 (стор.1-12), №159 (стор.1-12), №163 (стор.1-12), №167 (стор.1-12), №170 (стор.1-11), №173 (стор.1-12), №176 (стор.1-12), №180 (стор.1-12), №184 (стор.1-12), №187 (стор.1-22), №190, №191 (стор.1-19), підтверджують записи трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 03.10.1985.
Вищевказані архівні довідки з 1988 по 2000 роки містять відомості про трудодні та нараховану заробітну плату позивача за відповідний місяць.
В примітках наявна інформація, що відомості про трудодні за січень, грудень 1992 року, березень - грудень 1993 року, січень - грудень 1994 року, січень 1995 року - лютий 1998 року, 1999 рік відсутні; відомості про нарахування заробітної плати за 1999 рік відсутні.
Суд звертає увагу, що відсутність відомостей про трудодні не є тотожним поняттям з невиконанням без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві; та відсутність відомостей про нарахування заробітної плати за 1999 рік не свідчить про невиконання працівником покладених на нього обов'язків за займаною посадою.
Записи про прийняття на роботу в спірні періоди вчинені відповідно до вимог Інструкції № 162, № 58.
У відомостях архівних довідок позивача від 10.07.2025 №07.1-13/21 та від 11.11.2024 №№07.1-13/42, 07.1-13/43, 07.1-13/4 наявна інформація про встановлений мінімум трудоднів та про вироблення мінімуму трудової участі у господарстві, нараховану заробітну плату.
Проте, суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Наведене також стосується доводів відповідача про неповний запис в архівних довідках від 11.11.2024 №07.1-13/42, №07.1-13/43, №07.1-13/44 імені та по батькові позивача « ОСОБА_4 », « ОСОБА_4 » (російською мовою). Суд не має сумнівів, що вказані архівні довідки Виконавчого комітету Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області складено відносно позивача.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Суд також зауважує, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки (вина позивача відсутня).
Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18).
Водночас, відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Таким чином, з огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача у колгоспі за період з 1988 по 2000 роки, суд доходить висновку, що відповідач необґрунтовано та безпідставно не врахував до страхового трудового стажу роботи позивача період роботи в колгоспі з 1988 по 2000 роки.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, відповідно статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 Порядку №22-1).
З огляду вищезазначене, органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагаючи відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряючи обґрунтованість їх видачі. Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.
Так, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області проведено перевірку довідки Виконавчого комітету Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 11.11.2024 №07/1-13/42 про заробітну для обчислення пенсії за період роботи з 01.02.1988 по 31.12.1991 у риболовецькому колгоспі «Червоний рибак», за результатами якої складено акт від 14.03.2025 №0400-011003-1/5760.
Відповідно до складеного ГУ ПФУ в Дніпропетровській області акту від 14.03.2025 №0400-011003-1/5760, під час перевірки використано документи: особові рахунки за 02.1988 - 12.1991, в яких міститься наступна інформація: місяць та рік, за який нарахована заробітна плата, ПІБ (відповідає вказаному у довідці), табельний номер, кількість відпрацьованих днів, складові нарахування заробітної плати, сума нарахованої заробітної плати, складові утримань із заробітної плати, сума заробітної плати до видання. У висновку пенсійний орган зазначив, що встановлено розбіжності з первинними документами, які не відображаються в архівній довідці:
02.1990: дані довідки «280,00», дані первинних документів «180,00», відхилення «-100,00», примітка «не знято суму повернення до каси»;
04.1991: дані довідки «465,00», дані первинних документів «265,00», відхилення «-200,00», примітка «не знято суму повернення заборгованості ЗП».
Таким чином, пенсійний орган дослідив лише одну з наданих позивачем архівних довідок. Водночас, результат такої перевірки не містить висновків щодо причин відсутності відомостей про трудодні або про нарахування заробітної плати, які б підтверджували невиконання позивачем без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі у громадському господарстві, або невиконання працівником покладених на нього посадових обов'язків.
Суд вкотре наголошує, що працівник не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. Неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Отже, відмова відповідача у зарахуванні періоду роботи з 11.02.1988 по 12.07.2000 у риболовецькому колгоспі «Червоний рибак» до страхового стажу позивача вчинена відповідачем у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Щодо вимоги позивача зарахувати до страхового стажу період навчання в Дніпропетровському держаному університеті з 01.09.1979 по 02.03.1985, суд зазначає наступне.
Пунктом д) частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР (далі Закон № 103/98-ВР), час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Відповідно до пункту 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Відповідно до запису трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 03.10.1985 та диплому серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 навчався в Дніпропетровському держаному університеті з 01.09.1979 по 02.03.1985 за спеціальністю «двигуни літальних апаратів», рішенням Державної екзаменаційної комісії від 21.02.1985 надано кваліфікацію «інженера-механіка».
Закінчення ОСОБА_1 навчання в Дніпропетровському держаному університеті підтверджується видачою 02.03.1985 диплому серії НОМЕР_2 .
По закінченню навчання, згідно вказаної трудової книжки та довідки Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» від 19.11.2024 №151/1-1599, виданої на підставі особової картки форми Т-2М ОСОБА_1 , 13.05.1985 позивач був прийнятий до Виробничого об'єднання «Південний машинобудівний завод ім. Л.І. Брежнєва» на посаду помічний майстра в цех №24 згідно Расп. №1603 від 17.04.1985.
Отже, час навчання у закладі вищої освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний в стаж роботи, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. При цьому період навчання може бути зарахований до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільговій основі і прирівнюється до роботи, яка слідувала після навчання, за умови того, що після закінчення відповідного навчального закладу особа влаштовується на роботу саме за набутою професією.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.07.2019 у справі № 426/17400/16-а, від 04.03.2020 у справі № 367/945/17, від 05.11.2020 у справі № 681/1567/17, від 11.07.2022 у справі № 160/6695/21.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що періоди навчання позивача з 01.09.1979 по 02.03.1985 підлягають зарахуванню до страхового стажу роботи.
Разом з тим, у відзиві ГУ ПФУ в Донецькій області зазначає, що період навчання в Дніпропетровському державному університеті з 01.09.1979 по 21.02.1985 (дата присвоєння кваліфікації) зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 згідно диплому НОМЕР_2 від 02.03.1985.
Проте відповідач помилково визначив дату закінчення програми навчання позивача в Дніпропетровському державному університеті та прийняв її за дату присвоєння кваліфікації.
З матеріалів справи вбачається, що позивач склав кваліфікаційний іспит, за результатом якого Державна екзаменаційна комісія прийняла рішення від 21.02.1985 про надано позивачу кваліфікацію «інженера-механіка». Дата закінчення навчання визначається датою видачі диплому про таке навчання та вказується в трудовій книжці.
Так, відповідно до запису трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 03.10.1985 та диплому серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 навчався в Дніпропетровському держаному університеті у період з 01.09.1979 по 02.03.1985.
Таким чином, відповідач протиправно не зарахував позивачу період після присвоєння позивачу кваліфікації (21.03.1985) та до закінчення навчання, тобто з 22.02.1985 по 02.03.1985.
Враховуючи викладені висновки, суд вважає, що наявні підстави для визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №045750030454 від 01.07.2025.
Щодо позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з огляду на те, що оскаржуване рішення було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, суд доходить висновку, що відповідачем ГУ ПФУ в Дніпропетровській області права позивача не були порушені, а тому в задоволенні позовних вимог до цього відповідача слід відмовити в повному обсязі.
За таких обставин, ефективним способом захисту суд вважає зобов'язати вчинити дії по відновленню порушених прав позивача саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини вимог з огляду на наступне.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи No R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
Оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок страхового стажу позивача і це відноситься до дискреційних повноважень ГУ ПФУ в Донецькій області, лише після встановлення наявності у позивача страхового стажу, необхідного для призначення пенсії, ГУ ПФУ України в Донецькій області має вирішити питання щодо розрахунку та призначення позивачу пенсії за віком.
Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним з метою ефективного захисту прав позивача визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області від 26.06.2025 № 046150018061 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 незараховану частину періоду навчання з 22.02.1985 по 02.03.1985 в Дніпропетровському держаному університеті та період роботи з 11.02.1988 по 12.07.2000 у риболовецькому колгоспі «Червоний рибак»; та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 червня 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими в частині, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 968,96 грн, що документально підтверджується квитанцією № 0.0.4477313111.1 від 28.07.2025.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок) підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області від 26.06.2025 № 046150018061 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 незараховану частину періоду навчання з 22.02.1985 по 02.03.1985 в Дніпропетровському держаному університеті та період роботи з 11.02.1988 по 12.07.2000 у риболовецькому колгоспі «Червоний рибак».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 червня 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець