20 жовтня 2025 року Справа № 160/18143/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (відповідач-2), Пенсійного фонду України (відповідач-3), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач-4) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням уточненого позову), в якому просить суд:
- визнати недійсним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 047250002805 від 22.11.2024 року, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 047250002805 від 30.05.2025 року, рішення Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 17.04.2025 року про переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стаж роботи на посаді учнем підземного кріпильника з 01.06.2016 року по 29.03.2019 рік та стаж перебування по інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням з 27.11.2018 року по 15.11.2024 року до пільгового стажу відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 , перехід пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах з 15.11.2024 року (з дати звернення до Пенсійного фонду).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні рішення про відмову у призначенні пенсії порушують право позивача на призначення пенсії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії всіх матеріалів пенсійної справи позивача, у тому числі алгоритм розрахунку стажу (форма РС-право).
28.07.2025 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, а також витребувані судом докази. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що страховий стаж позивача з урахуванням пільгового стажу становить 34 роки 11 місяців 1 день. Пільговий стаж у свою чергу становить 18 років 2 місяці 18 днів, в тому числі: - роботи підземні провідні професії - 11 років 8 місяців 11 днів; - роботи підземні професії за Постановою № 202 -1 рік 5 місяців 7 днів; - час перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання - 5 років 1 місяць (з 24.04.2020 по 23.05.2025). В зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (25 років), Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком на пільгових умовах.
31.07.2025 від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог та вказав, що Пенсійним фондом України як центральним органом виконавчої влади не приймалося рішень з питань пенсійного забезпечення Позивача, в розумінні припису ст. 19 КАС України, які можуть бути оскаржені до суду, про що йдеться в п. 2 цього відзиву. З урахуванням викладеного, Пенсійний фонд є неналежним відповідачем у справі. Також зазначив, що відповідно до обрахунку стажу Позивача, здійсненого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області страховий стаж заявника з урахування пільгового стажу становить - 34 роки 11 місяців 1 день. Пільговий стаж становить (20 років 10 місяців 2 дні): - роботи підземні провідні професії (що дають право на призначення пільгової пенсії при наявності 20 років роботи за такими професіями) - 11 років 8 місяців 11 днів; - роботи підземні професії за Постановою № 202 (що дають право на призначення пільгової пенсії при наявності 25 років роботи за такими професіями) - 1 рік 5 місяців 14 днів; - труд. каліцтво або профзахв. з актом Н1/П4 (час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням) - 7 років 8 місяців 7 днів. Пільговий стаж на підземних роботах, що дають право на призначення пільгової пенсії при наявності 25 років роботи за такими професіями, обчислений відповідно до наданих документів, у тому числі з урахування часу знаходження на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві становить 20 років 10 місяців 2 дні, а пільговий стаж на провідних професіях, що дають право на призначення пільгової пенсії при наявності 20 років роботи за такими професіями, з урахування часу знаходження на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві становить 19 років 4 місяці 18 днів (11 років 8 місяців 11 днів+7 років 8 місяців 7 днів), що недостатньо для переведення з пенсії по інвалідності на пенсію на пільгових умовах. Відтак, Пенсійним фондом звернення позивача розглянуті в межах компетенції, у порядку та строки, встановлені Законом України “Про звернення громадян» та надана відповідь.
Позивач 11.08.2025 надав до суду відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403).
Роз'яснено співвідповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Розгляд адміністративної справи розпочато спочатку.
22.08.2025 від відповідача-4 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що 15.11.2024 звернувся до органу Пенсійного фонду з заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №047250002805 від 22.11.2024 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах. В подальшому позивач повторно звернувся до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області №047250002805 від 30.05.2025 позивачу теж відмовлено у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах. Окрім того, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області №047250002805 від 18.09.2024 позивачу також відмовлялось у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах.
Крім цього, вказав щодо пропуску позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №047250002805 від 22.11.2024 про відмову у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах.
Щодо питання дотримання позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені у нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обрахунку його початку, але й природу спірних правовідносин, з приводу захисту прав, свобод та інтересів у яких особа звертається до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено позовні вимоги в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач звернувся до суду після отримання листа Пенсійного фонду України від 17.04.2024, отриманого за результатом адміністративного оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 047250002805 від 22.11.2024, відтак, позивачем не пропущено строк звернення до суду з цим позовом.
Відповідач-2 ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками отримав засобами підсистеми «Електронний суд», проте, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
15.11.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід на інший вид пенсії - з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за принципом екстериторіальності.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.11.2024 №047250002805 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії.
У рішенні зазначено, зокрема:
"Страховий стаж заявника з урахуванням пільгового стажу становить 34 роки 11 місяців 1 день. Пільговий стаж становить:
- роботи підземні провідні професії (20) - 11 років 08 місяців 11 днів;
- роботи підземні професії за Постановою №202 (25) - 1 рік 05 місяців 14 днів.
- труд. каліцтво або профзахв. З актом Н1/П4 - 7 років 8 місяців 7 днів.
Враховуючи вищевикладене, відмовити гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в перерахунку пенсії «Перехід на інший вид пенсії» згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся до Пенсійного фонду України зі зверненням в якому просив, скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 047250002805 від 22.11.2024.
Листом від 17.04.2025 ПФУ повідомив позивача, що час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Тобто, період перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, зокрема, з 01.01.2004 при обчисленні страхового стажу не враховується. Зазначений період підлягає зарахуванню до стажу роботи із шкідливими умовами при визначенні права на пільгову пенсію, з урахуванням трудової діяльності. 11.09.2024 та 15.11.2024 позивач звертався із заявами про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058. За матеріалами електронної пенсійної справи пільговий стаж позивача на підземних роботах, обчислений відповідно до наданих документів, у тому числі з урахування часу знаходження на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, склав менше 25 років, що недостатньо для переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058 на підставі заяв. У зв'язку із відсутністю необхідного стажу 25 років позивачу відмовлено в переведенні на пенсію на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058.
23.05.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід на інший вид пенсії - з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області за принципом екстериторіальності.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 30.05.2025 №047250002805 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії.
У рішенні зазначено, зокрема:
"Страховий стаж заявника з урахуванням пільгового стажу становить 34 роки 11 місяців 1 день.
Пільговий стаж становить 18 років 2 місяці 18 днів, в тому числі:
- роботи підземні провідні професії 11 років 8 місяців 11 днів:
- роботи підземні професії за Постановою № 2021 рік 5 місяців 7 днів
- час перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання 5 років 1 місяць (з 24.04.2020 по 23.05.2025).
Враховуючи вищевикладене прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в переході на інший вид пенсії.".
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, прийнятий 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України і його територіальні підрозділі здійснюють керівництво та управління солідарною системою, проводять збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначають пенсії, підготовляють документи для їх виплат та виконують інші управлінські функції. Вони по суті є органами державної виконавчої влади і суб'єктами владних повноважень, а тому, керуючись вимогами ст.19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, Закон України «Про «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було доповнено розділом XIVі щодо пенсійного забезпечення окремих категорій громадян, в якому ч. З ст. 114 передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Відповідно до статті 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 56 Закону № 1788-XII час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).
При призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Приписами пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 1058-ІV встановлено, що час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Також положеннями частини четвертої статті 9 Закону України «Про охорону праці» визначено, що час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
Передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Також суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.04.2019 р. у справі № 392/17/17, згідно яких законодавець зараховує час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи тільки для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13,14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.12.2019р. у справі №185/8991/16-а.
З матеріалів справи встановлено, що позивачеві з 16.11.2018 встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з професійним захворювання.
До цього часу позивач працював, зокрема, на посаді учня підземного кріпильника (з 01.06.2016 по 29.03.2019) у ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», робота на яких дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Посада кріпильника передбачена п. ІІ та VI Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202, тому може бути зарахована до стажу роботи за підземними професіями, що дають право на призначення пільгової пенсії при наявності 25 років роботи за такими професіями.
Відтак, вказаний період має бути зарахований до пільгового стажу роботи позивача, як такий, що дає право на призначення пенсії, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058.
Разом з цим, у відповідності до алгоритму розрахунку стажу (форма РС-право), до пільгового стажу позивача зараховано періоди роботи, зокрема, з 01.06.2016 по 16.06.2016, з 25.06.2016 по 20.07.2016, з 18.08.2016 по 31.08.2016, з 19.02.2016 по 18.10.2016, з 11.11.2016 по 19.01.2017, з 11.02.2017 по 29.03.2017, 12.04.2017 по 21.04.2017, з 06.05.2017 по 15.05.2017, з 22.08.2017 по 04.09.2017, з 14.10.2017 по 13.12.2017, з 01.01.2018 по 18.03.2018, з 01.04.2018 по 20.04.2018, з 06.05.2018 по 03.07.2018, з 18.07.2018 по 28.08.2018, з 12.09.2018 по 20.09.2018, з 04.10.2018 по 17.10.2018.
Відтак, зарахуванню підлягають періоди: з 17.06.2016 по 24.06.2016, з 21.07.2016 по 17.08.2016, з 01.09.2016 по 11.09.2016, з 19.10.2016 по 10.11.2016, 20.01.2017 по 10.02.2017, з 30.03.2017 по 11.04.2017, з 22.04.2017 по 05.05.2017, з 16.05.2017 по 21.08.2017, з 05.09.2017 по 13.10.2017, з 14.12.2017 по 31.12.2017, з 19.03.2018 по 31.03.2018, з 21.04.2018 по 05.05.2018, з 04.07.2018 по 17.07.2018, з 29.08.2018 по 11.09.2018, з 21.09.2018 по 03.10.2018, з 18.10.2018 по 30.11.2018, з 01.12.2018 по 31.12.2018 та з 01.01.2019 по 29.03.2019.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачами протиправно не зараховано вказані періоди до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, у відповідності до ч. 3 ст. 114 Закону України.
З урахуванням всього вищевказаного, час перебування позивача на інвалідності у зв'язку професійним захворюванням до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
При цьому, суд наголошує, що період перебування позивача на інвалідності у зв'язку професійним захворюванням з 16.11.2018 по 29.03.2019 перетинається з періодом роботи на посаді учня підземного кріпильника.
Відтак, зарахуванню до пільгового стажу підлягає період з 30.03.2019 по 15.11.2024.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 047250002805 від 22.11.2024 та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 047250002805 від 30.05.2025 відмовлено позивачу у переході на інший вид пенсії, у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу, при цьому, до пільгового стажу роботи позивача відповідачами не зараховано періоди роботи позивача з 17.06.2016 по 24.06.2016, з 21.07.2016 по 17.08.2016, з 01.09.2016 по 11.09.2016, з 19.10.2016 по 10.11.2016, 20.01.2017 по 10.02.2017, з 30.03.2017 по 11.04.2017, з 22.04.2017 по 05.05.2017, з 16.05.2017 по 21.08.2017, з 05.09.2017 по 13.10.2017, з 14.12.2017 по 31.12.2017, з 19.03.2018 по 31.03.2018, з 21.04.2018 по 05.05.2018, з 04.07.2018 по 17.07.2018, з 29.08.2018 по 11.09.2018, з 21.09.2018 по 03.10.2018, з 18.10.2018 по 30.11.2018, з 01.12.2018 по 31.12.2018 та з 01.01.2019 по 29.03.2019 та період перебування позивача на інвалідності у зв'язку професійним захворюванням з 30.03.2019 по 15.11.2024.
Відтак, вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Стосовно позовної вимоги про визнання неправомірним листа № 15372-8202/Ф-03/8-2800/25 від 17.04.2025 про результати розгляду звернення, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що наслідки у формі відмови в перерахунку пенсії породжують саме рішення територіальних органів ПФУ, до яких належить Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, які і є тими рішеннями суб'єкта владних повноважень, що фактично змінюють обсяг прав та обов'язків пенсіонера.
Оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого в межах здійснення ним владної компетенції до вищого органу чи посадової особи є одним з елементів у системі захисту прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб у відносинах з суб'єктами владних повноважень, що є альтернативним судовому захисту, який спрямований на виявлення порушення закону з боку підпорядкованих органів та посадових осіб при прийнятті ними адміністративних актів.
Суд зазначає, що процедура адміністративного оскарження за своєю суттю є досудовим порядком вирішення спору, що виник між позивачем та суб'єктом владних повноважень з приводу відмови в перерахунку пенсії. Досудове врегулювання спірних правовідносин має на меті відновлення прав та інтересів юридичної чи фізичної особи, що були порушені оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень.
У даному випадку порушення прав та інтересів позивача, на його думку, відбулось внаслідок прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернігівській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, і саме вказаними рішеннями, на думку позивача, було порушено його права та інтереси, за захистом яких слід звертатись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування саме вказаних актів індивідуальної дії.
У той же час, рішення вищого органу чи посадової особи, прийняте за результатами розгляду в адміністративному порядку звернення фізичної чи юридичної особи, містить оцінку законності рішення (дії чи бездіяльності) підпорядкованого суб'єкта владних повноважень, є похідним від такого рішення (дії чи бездіяльності), але не має самостійного значення, адже є опосередкованим, безпосередньо не визначає обсягу прав та обов'язків фізичної чи юридичної особи.
Таким чином, лист ПФУ № 15372-8202/Ф-03/8-2800/25 від 17.04.2025 за результатами розгляду звернення щодо рішення про відмову в перерахунку пенсії не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов'язків, отже жодним чином не порушують охоронюваних законом прав та інтересів позивача.
У зв'язку з викладеним, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні вимоги про визнання неправомірним рішення ПФУ № 15372-8202/Ф-03/8-2800/25 від 17.04.2025.
Щодо вимог зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Крім того, щодо дискреційних повноважень, Верховний Суд зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області як структурний підрозділ органу, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову в призначенні пенсії оскаржив позивач.
Викладене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідно до приписів Порядку №22-1, відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, а відтак вимоги до нього не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
З огляду на все вищевикладене, з урахуванням вищенаведених висновків та з метою ефективності захисту прав позивача, суд вважає за необхідне: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 047250002805 від 22.11.2024 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 047250002805 від 30.05.2025 року про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи позивача з 17.06.2016 по 24.06.2016, з 21.07.2016 по 17.08.2016, з 01.09.2016 по 11.09.2016, з 19.10.2016 по 10.11.2016, 20.01.2017 по 10.02.2017, з 30.03.2017 по 11.04.2017, з 22.04.2017 по 05.05.2017, з 16.05.2017 по 21.08.2017, з 05.09.2017 по 13.10.2017, з 14.12.2017 по 31.12.2017, з 19.03.2018 по 31.03.2018, з 21.04.2018 по 05.05.2018, з 04.07.2018 по 17.07.2018, з 29.08.2018 по 11.09.2018, з 21.09.2018 по 03.10.2018, з 18.10.2018 по 30.11.2018, з 01.12.2018 по 31.12.2018 та з 01.01.2019 по 29.03.2019 та період перебування на інвалідності у зв'язку професійним захворюванням з 30.03.2019 по 15.11.2024.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.11.2024 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 139 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295, 297 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 047250002805 від 22.11.2024 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 047250002805 від 30.05.2025 року про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що дає право на призначення пенсії, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи позивача з 17.06.2016 по 24.06.2016, з 21.07.2016 по 17.08.2016, з 01.09.2016 по 11.09.2016, з 19.10.2016 по 10.11.2016, 20.01.2017 по 10.02.2017, з 30.03.2017 по 11.04.2017, з 22.04.2017 по 05.05.2017, з 16.05.2017 по 21.08.2017, з 05.09.2017 по 13.10.2017, з 14.12.2017 по 31.12.2017, з 19.03.2018 по 31.03.2018, з 21.04.2018 по 05.05.2018, з 04.07.2018 по 17.07.2018, з 29.08.2018 по 11.09.2018, з 21.09.2018 по 03.10.2018, з 18.10.2018 по 30.11.2018, з 01.12.2018 по 31.12.2018 та з 01.01.2019 по 29.03.2019 та період перебування на інвалідності у зв'язку професійним захворюванням з 30.03.2019 по 15.11.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 15.11.2024 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 20.10.2025 року.
Суддя Н.Є. Калугіна