21 жовтня 2025 рокуСправа №160/18441/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп.Соборний, буд.158-б, м.Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та скасування рішення,
установив:
25 червня 2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.06.2025 року № 0471150032238 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 у справі № 1-5/2018 (764/15) з 05.06.2025 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що вона звернулася до Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відповідач безпідставно відмовив позивачеві у призначенні такої пенсії, посилаючись на не досягнення позивачкою пенсійного віку та необхідного стажу. Позивачка уважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах, а вказане рішення відповідача є незаконним, порушує її права та інтереси, оскільки винесено без врахування останнім приписів абзаців п. «з» ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення, висновків рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1/-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15). Таким чином, не погоджуючись з вищевказаною відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2025р. позов залишено без руху. Встановлено позивачу строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме надати докази реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
09 липня 2025 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження в цій адміністративній справі.
30 липня 2025 року від Головного управління ПФУ в Запорізькій області надійшов відзив, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
30 липня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшла заява, в якій просить залучити співвідповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) в адміністративній справі № 160/18441/25.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 р. у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про залучення відповідача в адміністративній справі №160/18441/25 відмовлено.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та докази, проаналізувавши зміст норм матеріального, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що 05.06.2025 р. позивачка звернулась до Головного управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління ПФУ у Львівській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивачки.
Рішенням Головного управління ПФУ в Запорізькій області від 13.06.2025 р. №047150032238 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з тим, вона не досягла необхідного пенсійного віку.
У вказаному рішенні зазначено, що вік заявниці 53 роки 8 місяців 28 днів. Згідно п.2 ч.8 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах призначається пенсія після досягнення 55 років. Страховий стаж особи складає 33 роки 6 місяців 23 дні, пільговий стаж складає 32 роки 10 місяців 10 днів.
Тобто, фактично підставою для відмови в призначення пенсії за віком на пільгових умовах є недостатній вік.
При цьому, з рішення вбачається, що позичка має достатній пільговий та страховий стаж.
Не погоджуючись з спірним рішенням відповідача, та вважаючи його протиправним позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до п. «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Встановлено, що Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (набрав чинності 01.04.2015 року) до п. «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» були внесені зміни, згідно яких водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Тобто вказаним Законом було збільшено для жінок, зокрема, пенсійний вік з 50 років до 55 років.
Відповідно Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII (набрав чинності 11.10.2017 року) Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було доповнено ст.114, згідно з п.8 ч.2 якої, на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Отже, з 01.10.2017 року п. «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.8 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулювалися питання призначення пенсії водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв), згідно яких, однією з умов призначення цього виду пенсії, зокрема для жінок, досягнення ними пенсійного віку 55 років.
Встановлено, що Рішенням Конституційного суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнано неконституційними ст.13, ч.2 т.14, пункти б-г ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII. Застосуванню підлягають ст.13, ч.2 ст.14, пункти б-г ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII.
Отже, з 23.01.2020 року існують Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пільгових пенсій, зокрема, водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв), а саме: п. «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 року № 1-рп/2020 та п. 8 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII. Зокрема ці Закони мають розбіжності щодо пенсійного віку для жінок.
Суд, уважає, що при призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах, пенсійний орган був зобов'язаний застосувати п. «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 року №1-рп/2020, як більш сприятливий для неї.
Як встановлено судом, страховий стаж особи складає 33 роки 6 місяців 23 дні, пільговий стаж складає 32 роки 10 місяців 10 днів.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058 з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи пенсійного органу про те, що відповідно до ст. 5 Закону № 1058 дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон № 1788 був прийнятий раніше за Закон № 1058.
Велика Палата Верховного Суду також не погодилась з посиланням пенсійного органу на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, відповідно до якого положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку пенсійного органу, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788 відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788 всі інші положення, чого зроблено не було.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що рішення про відмову позивачці в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 року №1-рп/2020, є незаконним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Щодо належного відповідача про зобов'язання призначити позивачці пенсію, суд зазначає таке.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону № 1058-IV).
За приписами частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07.07.2014) (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.3 Порядку № 22-1:
- заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб;
- заява про призначення пенсії може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за № 991/27436;
- заява про призначення пенсії може подаватись представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно із пунктом 1.8 Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 встановлено:
- рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи;
- рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
За приписами пункту 4.10 Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Вищевказане свідчить про те, що розгляд документів та безпосередньо прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії розглядає пенсійний орган за принципом екстериторіальності. Тобто, не за місцем проживання/реєстрації пенсіонера.
З матеріалів справи вбачається, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивачки здійснювало Головне управління ПФУ в Запорізькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку. З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивачки, що потягло за собою порушення її прав, суд вважає наявними підстави покласти обов'язок щодо призначення пенсії на пільгових умовах позивачці саме на Головне управління ПФУ в Запорізькій області, як орган, що розглядав її заяву.
Отже, належним відповідачем у спірних правовідносинах є саме Головне управління ПФУ у Львівській області.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління ПФУ в Запорізькій області призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за, відповідно до пункту "з" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1- 5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Щодо дати, з якої необхідно зобов'язати відповідача призначити пенсію суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Так, позивачка просить призначити їй пенсію, з дня звернення за призначенням пенсії, тобто з 05.06.2025 р.
Оскільки із заявою про призначення пенсії позивачка звернулася 05.06.2025 р., тобто в не межах трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, а тому пенсія має бути призначена саме з дати звернення з відповідною заявою - 05.06.2025 р.
Разом з тим, з метою ефективного захисту прав позивача, керуючись приписами ч. 2 ст. 9 КАС України, якими передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, при цьому, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, у цьому випадку, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов'язати відповідача не лише призначити пенсію з 05.06.2025р. а й виплатити, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За приписами пункту 4.10 Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що після того, як пенсійний орган, визначений за принципом екстериторіальності призначає пенсію, він передає пенсійну справу до пенсійного органу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Тому, на цей час, поки справа не надійшла до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, підстав для виплати пенсії позивачці у Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області ще не було.
Таким чином, суд зобов'язує Головне управління ПФУ в Запорізькій області направити до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, а саме, Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, для здійснення ОСОБА_2 виплатити пенсію за віком на пільгових умовах станом на день призначення пенсії.
З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 КАС України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп.Соборний, буд.158-б, м.Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.06.2025 року № 0471150032238.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 05.06.2025 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, а саме, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, для здійснення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах з 05.06.2025 р. відповідно до пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп.Соборний, буд.158-б, м.Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко