20 жовтня 2025 рокуСправа № 160/27903/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В. (м.Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5), перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кириленко Андрій Володимирович, до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
26.09.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кириленко Андрій Володимирович, до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/27903/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
13.10.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач звертає увагу суду, що відповідь відповідача на заяву позивача була надана 27.08.2025, відповідно, шестимісячний строк звернення до суду в межах ст. 122 КАС України спливає 27.02.2026 включно. Позивач звернувся із позовом 26 вересня 2025 року, що власне зазначено і в ухвалі суду. Таким чином, позивач звернувся до суду в межах шестимісячного строку з дати отримання відповіді на звернення. Лише після ознайомлення із відповіддю відповідача, позивачу стала достеменно відома позиція відповідача з приводу не виплати одноразової грошової, як передбачено положеннями постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», так як раніше документи були повернуті на доопрацювання. До моменту отримання цієї відповіді, однозначної позиції відповідача позивачу відомо не було. Окрім того, підстави позову у повному обсязі базуються на відповіді відповідача, тому, до моменту отримання вказаної відповіді належний захист прав позивача був неможливий. Як було вказано у позовній заяві, позивач зверталась до відповідача із заявою на здійснення виплати у досудовому порядку, відповідь на яку була отримана 27.08.2025, також, з урахуванням законодавчих змін, якими було розширено коло отримувачів одноразової грошової допомоги. Таким чином, була ймовірність того, що позивач мав можливість отримати і позитивний для нього висновок шляхом досудового врегулювання спору, що узагалі б виключало необхідність звернення до суду. Окрім того, позивач звертає увагу суду, що у постанові Верховного суду від 29 вересня 2022 року по справі № 500/1912/22 (адміністративне провадження № К/990/20688/22) було зазначено (пункт 81): «З огляду на вищезазначене, Суд також вважає за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.».
Розглянувши подану позивачем заяву, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст.122 КАС України).
Отже, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, у позовній заяві позивач просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 78 рішення комісії Міністерства оборони України із розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних, оформленого протоколом від 16.08.2024 № 22/д, про повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання.
Поряд з цим, позовну заяву позивачем через свого представника направлено до суду через систему «Електронний суд» 25.09.2025, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд указав, що в обґрунтування поважності причин пропуску строку позивач вказує, що вона зверталася до відповідача із заявою на здійснення виплати у досудовому порядку, відповідь на яку отримала 27.08.2025, а також з урахуванням законодавчих змін, якими було розширено коло отримувачів одноразової грошової допомоги, просить суд поновити строк на оскарження протоколу відповідача від 16.08.2024 № 22/д.
Крім того, суд указав, що звернення позивача з заявою та отримання відповіді на це звернення свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Враховуючи викладене, а також, доводи, наведені в обгрунтування заяви про усунення недоліків, суд зазначає, що інших підстав поважності причин пропуску строку, ніж ті, яким суд надав оцінку в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, позивачем не наведено.
Суд враховує доводи позивача, в яких вона посилається на постанову Верховного Суду у справі № 500/1912/22, у якій Верховний Суд зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, у цій постанові також указано, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Під «поважними причинами» слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Позивач у поданій нею заяві не навела доводів щодо того, яким чином, факт запровадження воєнного стану унеможливив її звернення до суду у встановлений законом строк.
При цьому, відповідно до положень статей 12-2 та 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Дніпропетровський окружний адміністративний суд не припиняв, не призупиняв своєї діяльності та продовжував здійснювати правосуддя.
Позивач, звернувшись до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, не проявляла розумної зацікавленості щодо ходу її розгляду.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Суд уважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Частиною 2 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктами 1 та 9 ч. 4 ст. 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд повертає позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кириленко Андрій Володимирович, до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 6 ст. 169 КАС України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Згідно з ч. 5 ст. 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись статтями 14, 121-123, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду.
Повернути позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кириленко Андрій Володимирович, до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 цього Кодексу.
Суддя Н.В. Кучугурна