09 жовтня 2025 року Справа № 160/15451/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіСліпець Н.Є.
за участі секретаря судового засіданняЛебеденко В.В.
за участі:
представника позивача представника відповідача Бурі О.Є. Золотарьова Є.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
27.05.2025 Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
№000/77/32-00-07-06-19 від 24.02.2025, згідно з яким Акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» у відповідності до абз. «в» п. 200.14 ст. 200 ПК України виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період листопад 2024 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 117 336 300 грн;
№000/78/32-00-07-06-19 від 24.02.2025, згідно з яким Акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку по декларації за листопад 2024 року у розмірі 1 063 700 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 531 850 грн;
№000/79/32-00-07-06-19 від 24.02.2025, згідно з яким Акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за листопад 2024 року на суму 13 809 грн;
№000/80/32-00-07-06-19 від 24.02.2025, згідно з яким, на підставі п. 54.3.3 ст. 54 ПКУ, п. 121.1 ст. 121 ПК України до Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 020 грн за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених ПК України, прийняті Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з ВПП на підставі висновків акту перевірки №50/32-00-07-06-01-14/00186520 від 28.01.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведена документальна позапланова невиїзна перевірка АТ «Нікопольський завод феросплавів» з питання законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за листопад 2024 року (від 20.12.2024 вх. №9387310406), за результатами якої складено акт перевірки №50/32-00-07-06-14/00186520 від 28.01.2025, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.02.2025 №000/77/32-00-07-06-19 форми «В3» про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за листопад 2024 року в розмірі 117 336 300 грн, №000/78/32-00-07-06-19 форми «В1» про зменшення суми бюджетного відшкодування за листопад 2024 року в розмірі 1 063 700 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 531 850 грн, №000/79/32-00-07-06-19 форми «В4» про зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ за листопад 2024 року на суму 13 809 грн та №000/80/32-00-07-06-19 форми «ПС» про застосування штрафних (фінансових) санкції у сумі 1 020 грн. за ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів та їх копій при здійснення податкового контролю. Позивач вважає, що податковий орган помилково дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», ТОВ «РІМ-2000» та ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ», оскільки факт виконання операції з придбання товарів підтверджується первинними документами. Позивач вважає, що висновки акту перевірки суперечать положенням чинного податкового законодавства, яке регламентує ведення податкового обліку з податку на додану вартість, оскільки такі висновки зроблено без належного та об'єктивного врахування фактичних обставин проведених господарських операцій та наявних у підприємства первинних документів. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованим, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.07.2025 о 11:20.
18.06.2025 від Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків через систему «Електронний суд» надійшов відзив, в якому представник у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача останнім не підтверджено реальність взаємовідносин з контрагентами-постачальниками АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», ТОВ «РІМ-2000» та ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ». Так, при проведенні перевірки встановлено нереальність господарських операцій з даними контрагентами, оскільки встановлено неналежне виконання умов укладених договорів, відсутні документи, що мають силу первинних документів та підтверджують настання правових наслідків. За результатами перевірки було встановлено факти щодо відсутності у контрагентів можливості для виготовлення товару/виконання робіт/надання послуг, що є змістом господарської операції. Встановлено неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка поставляла товар/послугу, підприємницької діяльності; відсутність у штаті достатньої кількості персоналу для надання послуг/виконання робіт. Тобто, постачальники не мали можливості здійснювати господарські операції, та, як наслідок, не встановлено виробника/надавача робіт, послуг. 3 огляду на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) контрагенти позивача не мали умов для ведення господарської діяльності, що в свою чергу унеможливлює реалізацію спірних товарів, послуг в обсягах, які відповідають бухгалтерським рахункам. Отже, відповідач вважає, що викладені висновки в акті перевірки №50/32-00-07-06-01-14/00186520 від 28.01.2025 відповідають вимогам чинного законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.
30.06.2025 на адресу суду від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що доводи податкового органу не спростовують наведених у позові обставин, що свідчить про його обґрунтованість, а висновки є безпідставними та такими, що не гуртуються на нормах діючого законодавства, фактичних обставинах поставки товарів, надання послуг та документальних доказах. Так, АТ «Нікопольський завод феросплавів» відповідно до умов договорів про постачання товарів та надання послуг отримало від контрагентів товари/послуги, які були необхідні для забезпечення потреб господарської діяльності та організації процесу виробництва та продажу феросплавної продукції, тобто використало їх у власній господарській діяльності. Отримання товарів та результатів робіт підтверджується первинними документами - договорами, рахунками-фактурами, актами, видатковими накладними, податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, платіжними документами. При цьому, перевіркою не було встановлено відсутність тих чи інших первинних документів, не було встановлено порушення вимог законодавства при їх складанні чи невідповідність наданих первинних документів вимогам законодавства, що свідчить про те, що АТ «Нікопольський завод феросплавів» мало повне право використовувати такі первинні документи для відображення господарських операцій у своєму бухгалтерському та податковому обліку.
У підготовчому засіданні 03.07.2025, з метою надання представнику відповідача часу для ознайомлення з відповіддю на відзив, оголошено перерву до 15.07.2025 о 11:20 год., строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів.
07.07.2025 представником відповідача через систему «Електронний суд» подані заперечення на відповідь на відзив, в яких представник зазначив, що позивачем не надано до перевірки зведені дані (показники) бухгалтерського обліку по усіх рахунках з розшифровкою дебетових та кредитових оборотів за листопад 2024 року. Зазначене унеможливлює здійснення всебічних та об'єктивних висновків за результатами проведеної позапланової документальної перевірки, у т.ч. підтвердження та/або донарахування задекларованих показників податкових зобов'язань з ПДВ (розділ І декларації з ПДВ), та як наслідок, правомірності заявленого до відшкодування показника.
Крім того, додатково зазначено, що відповідачем встановлено, що відповідно рішення Національної безпеки і оборони України від 12.02.2025року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), введеного в дію Указом Президента України від 12 лютого 2025 року № 81/2025, застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є засновниками АТ «Нікопольський завод феросплавів».
У підготовчому засіданні 15.07.2025, з метою надання представнику відповідача часу для надання додаткових доказів, оголошено перерву до 29.07.2025 о 11:30 год.
29.07.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовчому засіданні 29.07.2025 оголошено перерву до 12.08.2025 о 11:30 год. у зв'язку з неявкою представника відповідача та з метою дотримання процесуальних прав сторін.
29.07.2025 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких останній звертав увагу суду, що у відповідача були відсутні підстави для застосування п. 200.4-1 ст. 200-1 ПК України, оскільки зазначені особи не є засновниками, учасниками або кінцевими бенефіціарними власниками відносно підприємства-позивача.
12.08.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких останній звертав увагу суду, що до контрагентів позивача було направлено запити на проведення зустрічних звірок, у зв'язку з чим в межах компетенції було здійснено всіх належних та допустимих заходів.
Усною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні, від 12.08.2025 закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.09.2025 о 13:30 год.
У судовому засіданні 10.09.2025 оголошено перерву до 30.09.2025 о 11:20 год.
30.09.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 30.09.2025 оголошено перерву до 09.10.2025 о 11:20 год.
09.10.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з підстав, зазначених у позові, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.
Представник відповідача у судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив та додаткових поясненнях підтримав, проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Судом встановлено, що у період з 07.01.2025 по 24.01.2025 Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.8 п.78.1 ст.78, п. 79.2 ст. 79, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами), на підставі наказу від 30.12.2024 №332-п та повідомлення від 31.12.2024 №154/32-00-07-06-13, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку АТ «Нікопольський завод феросплавів» з питання законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за листопад 2024 року (від 20.12.2024 вх. №9387310406).
За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків складено акт від 28.01.2025 №50/32-00-07-06-14/00186520.
Перевіркою встановлені порушення:
- п. 198.2 п.198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44 ПК України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації за листопад 2024 року на суму 5 077 509 гривень;
Вищезазначене призвело до порушення:
- п. 200.1, абз. в) п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в листопаді 2024 року у розмірі 13 809 гривень;
- п. 200.1, абз. б) п.200.4 ст.200 ПК України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в листопаді 2024 року в розмірі 5 063 700 гривень.
Крім того, перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2024 року у декларації від'ємного значення з ПДВ, встановлено що АТ «Нікопольський завод феросплавів» на порушення підпункту «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України та у відповідності до п.п. в) п. 200.14 ст. 200 ПК України, не має права на отримання бюджетного відшкодування за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки по декларації з податку на додану вартість за листопад 2024 року в сумі 113 336 300 гривень.
Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки АТ «Нікопольський завод феросплавів» 03.02.2025 подало до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків заперечення на акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 28.01.2025 №50/32-00-07-06-14/00186520.
Проте, листом від 17.02.2025 №632/6/32-00-07-08 Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків повідомило, що висновки акту перевірки відповідають вимогам чинного законодавства, а тому заперечення позивача залишені без задоволення.
При цьому, у відповіді на заперечення Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків наведені додаткові підстави відсутності у АТ «Нікопольський завод феросплавів» права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 118 400 000 грн, зокрема, зазначено, що відповідно до рішення Національної безпеки і оборони України від 12.02.2025 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 12.02.2025 №81/2025, застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є вигодоодержувачами АТ «Нікопольський завод феросплавів», опосередковане володіння 24,7725% в статутному капіталі АТ «Нікопольський завод феросплавів».
Таким чином, перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2024 року у декларації від'ємного значення з ПДВ, встановлено що АТ «Нікопольський завод феросплавів» на порушення підпункту б) п. 200.4 ст. 200 ПК України та відповідності до п.п. 200.4-1, п.п. 200.12-1 в) п. 200.14 ст. 200 ПК України, не має права на отримання бюджетного відшкодування за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки по декларації з податку на додану вартість за листопад 2024 року в сумі 118 400 000 грн.
На підставі вказаного акту перевірки від 28.01.2025 контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.02.2025, а саме:
- №000/77/32-00-07-06-19 форми «В3», відповідно до якого у АТ «Нікопольський завод феросплавів» виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за листопад 2024 року в розмірі 117 336 300 грн;
- №000/78/32-00-07-06-19 форми «В1», відповідно до якого АТ «Нікопольський завод феросплавів» зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2024 року в розмірі 1 063 700 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 531 850 грн;
- №000/79/32-00-07-06-19 форми «В4», відповідно до якого АТ «Нікопольський завод феросплавів» зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ за листопад 2024 року на суму 13 809 грн;
- №000/80/32-00-07-06-19 форми «ПС», яким до АТ «Нікопольський завод феросплавів» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 020 грн. за ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів та їх копій при здійснення податкового контролю.
05.05.2025 вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.02.2025 таким, що прийняті без достатніх на те правових підстав, АТ «Нікопольський завод феросплавів» оскаржило їх в адміністративному порядку шляхом звернення до Державної податкової служби України зі скаргою №12755/6/99-00-06-01-03-06.
За результатами розгляду скарги від 05.05.2025 Державною податковою службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 15.05.2025 №7392/6/99-00-06-01-04-06, яким скаргу АТ «Нікопольський завод феросплавів» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 24.02.2025.
Вирішуючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).
Згідно ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Підпунктом 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Статтею 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пп.16.1.2, 16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Слід зазначити, що відповідно до пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Згідно з положеннями п. 20.2 ст. 20 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).
Згідно пп.14.1.36 п.14.1ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно із п.135.1ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до п. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з абзацом 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
З аналізу викладеного вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.
Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.
Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.
Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.
Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.
У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.
За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.
Під час розгляду справи судом встановлено, що у перевіряємому періоді АТ «Нікопольський завод феросплавів» мало взаємовідносини з АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», ТОВ «РІМ-2000» та ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ».
З акту перевірки вбачається, що відповідно до аналізу ЄРПН податковим органом встановлено придбання концентрату марганцевого оксидного та послуг з ущільнення асфальтобетонної суміші покриття доріг на АТ «Нікопольський завод феросплавів» у жовтні 2024 року. Послугу з ущільнення асфальтобетонної суміші покриття доріг на АТ «Нікопольський завод феросплавів» надано на загальну суму ПДВ - 170 921,65 грн. Разом з тим, відповідно до повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (ф. 20-ОПП) АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» не встановлено наявності будь-якої техніки для проведення робіт з ремонту доріг. Крім того, відповідно до ІКС «Податковий блок» у АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» відсутній вид діяльності, який відповідає наданим АТ «Нікопольський завод феросплавів» послугам. В ході аналізу ЄРПН не встановлено придбання АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» послуг з ущільнення асфальтобетонної суміші покриття доріг. За результатами аналізу встановлено відсутність технічних можливостей АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» для надання послуг з ущільнення асфальтобетонної суміші покриття доріг на АТ «Нікопольський завод феросплавів». Крім того, в ході аналізу ЄРПН встановлено, придбання АТ «Нікопольський завод феросплавів» у жовтні 2024 року асфальтобетонної суміші у ПрАТ «Запорізький асфальтобетонний завод» без подальшої її реалізації, що свідчить про мету використовувати асфальтобетон для власних потреб та власними силами.
Отже, податковим органом зроблено висновок про те, що підтвердити реальність взаємовідносин АТ «Нікопольський завод феросплавів» з АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» в частині надання послуг з ущільнення асфальтобетонної суміші покриття доріг неможливо.
За таких обставин, перевіркою встановлено недостовірність даних, відображених у паперових носіях за формою первинних документів, які було надано АТ «Нікопольський завод феросплавів» до перевірки, обмін документами при відсутності факту здійснення господарської операції. За відсутності факту надання послуг, придбання товару відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Фактично АТ «Нікопольський завод феросплавів» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних операцій з підприємством - постачальником ТМЦ та робіт/послуг, що фактично не здійснювалась з цим контрагентом.
Встановлені перевіркою факти в сукупності вказують на неправомірність документального оформлення АТ «Нікопольський завод феросплавів» операцій з метою введення в обіг (легалізації): робіт, виконавці яких не встановлені, при складанні паперів за формою первинних документів, так і при їх відображенні в регістрах бухгалтерського обліку і податковій звітності.
Таким чином, перевіркою не підтверджені взаємовідносини між АТ «Нікопольський завод феросплавів» та АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», що на думку податкового органу свідчать про порушення п.п. «а» п. 198.1 ст. 198, абзаців першого - третього п. 198.2, абзаців першого - другого п. 198.3, з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами), що призвело до завищення суми податкового кредиту листопада 2024 року на 170 922 грн.
Між тим, під час розгляду справи судом встановлено, що між АТ «Нікопольський завод феросплавів» та АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» було укладено договір №У398/03/241103 від 27.06.2024, відповідно до умов якого АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», як виконавець, взяло на себе зобов'язання за завданням АТ «Нікопольський завод феросплавів» протягом визначеного в договорі строку виконати роботи по ущільненню асфальтобетонної суміші покриття доріг на території АТ «Нікопольський завод феросплавів». В свою чергу АТ «Нікопольський завод феросплавів» зобов'язалося прийняти результати робіт та оплатити їх вартість разом з ПДВ відповідно до умов договору.
На підставі договору від 27.06.2024 АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» у жовтні 2024 року виконало роботи з ущільнення асфальтобетонної суміші покриття доріг на території АТ «Нікопольський завод феросплавів».
За фактом виконання робіт АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» виставило на адресу АТ НЗФ рахунки на оплату: №189 від 31.10.2024 на суму 274 430,16 грн в т.ч. ПДВ 45 738,36 грн, №190 від 31.10.2024 на суму 130 024,93 грн в т.ч. ПДВ 21 670,82 грн, №191 від 31.10.2024 на суму 621 074,83 грн в т.ч. ПДВ 103 512,47 грн.
З метою приймання передачі виконаних робіт сторонами були оформлені акти приймання-передачі: від 31.10.2024 на суму 274 430,16 грн, від 31.10.2024 на суму 130 024,93 грн, від 31.10.2024 на суму 621 074,83 грн.
Судом встановлено, що АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» за фактом приймання-передачі результатів робіт (за першою подією) виписало на адресу АТ «Нікопольський завод феросплавів» податкові накладні: №180 від 31.10.2024 на суму ПДВ 45 738,36 грн, №181 від 31.10.2024 на суму ПДВ 21 670,82 грн, №182 від 31.10.2024 на суму ПДВ 103 512,47 грн, які було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.11.2024.
При цьому, АТ «Нікопольський завод феросплавів» було включено суми ПДВ до складу податкового кредиту в листопаді 2024 року на підставі зазначених податкових накладних.
Розрахунки проведені в безготівковій формі згідно платіжних інструкцій: від 22.11.2024 №279648 на суму 274 430,16 грн, від 22.11.2024 №279642 на суму 130 024,93 грн, від 22.11.2024 №279642 на суму 621 074,83 грн. Заборгованість між підприємствами відсутня.
З матеріалів справи вбачається, що АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» орендував все необхідне обладнання для виконання робіт по ущільненню асфальтобетонної суміші покриття доріг на території АТ «Нікопольський завод феросплавів».
Таким чином, встановлені в ході розгляду справи обставини, спростовують твердження відповідача про те, що АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» враховуючи незначну кількість працівників, не має можливості надавати послуги, а вчинена між АТ «Нікопольський завод феросплавів» та АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» господарська операція з придбання результатів робіт, підтверджується належним чином складеними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи.
Також, з акту перевірки вбачається, що податковим органом зроблено висновок про відсутність реального здійснення господарської операції між ТОВ «РІМ-2000» та АТ «Нікопольський завод феросплавів», та маніпулювання податковою звітністю з метою незаконного формування податкового кредиту без фактичного здійснення господарської операції що призвело до завищення суми податкового кредиту, оскільки ТОВ «РІМ-2000» не є імпортером товару поставленого на адресу АТ «Нікопольський завод феросплавів», крім того, не є виробником реалізованого товару зазначеного у податковій накладній, так як у ТОВ «РІМ-2000» відсутні фізичні та технічні можливості для власного виробництва: відсутні виробничі потужності, обладнання та ін. (як власні, так і орендовані). Згідно аналізу ЄРПН встановлено, що у ТОВ «РІМ-2000» протягом 2024 року відсутнє придбання та імпорт товару реалізованого на адресу АТ «Нікопольський завод феросплавів» товару, в результаті чого неможливо відстежити походження зазначеного товару та фактичного його виробника. В ході перевірки сертифікати якості на товар, отриманий АТ «Нікопольський завод феросплавів» не надано.
Отже, вставлено обрив ланцюга постачання, не прослідковується постачання від виробника/імпортера до АТ «Нікопольський завод феросплавів».
За таких обставин, згідно з наданими до перевірки документами встановити походження, виробника/імпортера товару неможливо, відсутній власний імпорт даного товару, або за ланцюгом постачання виробник.
Таким чином, перевіркою не підтверджені взаємовідносини між АТ «Нікопольський завод феросплавів» та ТОВ «РІМ-2000», що свідчить про порушення п.п. «а» п. 198.1 ст. 198, абзаців першого - третього п. 198.2, абзаців першого - другого п. 198.3, з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами), що призвело до завищення суми податкового кредиту листопада 2024 року на 13 809 грн.
Між тим, під час розгляду справи судом встановлено, що між АТ «Нікопольський завод феросплавів» та ТОВ «РІМ-2000» було укладено договір поставки №2100816 від 15.02.2021, відповідно до умов якого ТОВ «РІМ-2000» як постачальник взяло на себе зобов'язання здійснити поставку, передати у власність АТ «Нікопольський завод феросплавів» товар, відповідно до специфікації, підписаної сторонами договору. В свою чергу АТ «Нікопольський завод феросплавів» зобов'язалося прийняти поставлений товар та оплатити його вартість разом з ПДВ, відповідно до умов договору.
На підставі договору від 15.02.2021 ТОВ «РІМ-2000» у листопаді 2024 року передало у власність АТ «Нікопольський завод феросплавів» товар - обладнання для ІР телефонії (Grandstream UCM 6304 ATC Grandstream UCM 6304 та супутні товари) загальною вартістю 56 961,30 грн.
На виконання вимог договору поставки ТОВ «РІМ-2000» виставило на адресу АТ «Нікопольський завод феросплавів» рахунок на оплату товару №28914 від 21.10.2024.
Приймання-передача товару відбулася 04.11.2024 та оформлено сторонами шляхом складання відповідного акту приймання-передачі від 04.11.2024. Разом з товаром постачальник передав АТ «Нікопольський завод феросплавів» видаткову накладну №4218 від 21.10.2024.
Поставлений ТОВ «РІМ-2000» товар було оприбутковано АТ «Нікопольський завод феросплавів», в зв'язку із чим складено прибутковий ордер №16 від 04.11.2024.
Судом встановлено, що ТОВ «РІМ-2000» за фактом постачання товару оформило на адресу АТ «Нікопольський завод феросплавів» податкову накладну №141 від 21.10.2024 року на суму ПДВ 13 808,80 грн, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 07.11.2024.
На підставі отриманої від ТОВ «РІМ-2000» податкової накладної АТ «Нікопольський завод феросплавів» було включено суми ПДВ до складу податкового кредиту в листопаді 2024 року.
Розрахунки за поставлений ТОВ «РІМ-2000» в листопаді 2024 року проведені в безготівковій формі, що підтверджується платіжною інструкцією №279698 від 28.11.2024. Заборгованість між підприємствами відсутня.
Щодо виробника продукції (обладнання для ІР телефонії - Grandstream UCM 6304, ATC Grandstream UCM 6304), яка була поставлена ТОВ «РІМ-2000» на адресу АТ «Нікопольський завод феросплавів», то обладнання для ІР телефонії, поставлене ТОВ «РІМ-2000» на адресу АТ НЗФ є імпортованим обладнанням, що підтверджується документами, копії яких наявні в матеріалах справи.
Таким чином, встановлені в ході розгляду справи обставини, спростовують твердження відповідача про нереальність операції між АТ «Нікопольський завод феросплавів» та ТОВ «РІМ-2000», та остання підтверджується належним чином складеними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи.
Також, з акту перевірки вбачається, що податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» не є виробником (імпортером) постачаємого на АТ «Нікопольський завод феросплавів» вугілля, а є посередником товару, який був реалізовано на адресу АТ «Нікопольський завод феросплавів» у перевіряємому періоді.
Отже, податковим органом зроблено висновок про нереальність задекларованих господарських операцій, оскільки ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» здійснює господарську діяльність не пов'язану з видобуванням кам'яного вугілля, відсутні основні фонди, працівники, таким чином, ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» та його постачальники не мали фізичної можливості добувати, збагачувати вугілля.
Крім того, встановлено, що по ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» наявні рiшення про вiдповiднiсть платника податку на додану вартiсть критерiям ризиковостi платника податку за №9364 від 05.03.2024, №16443 від 30.04.2024, №30541 від 27.06.2024, №35429 від 01.08.2024 - п.8 Критеріїв ризиковості платника податку (наявні ознаки проведення ризикових операцій).
Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено, що між АТ «Нікопольський завод феросплавів» та ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» був укладений договір №2005290 від 30.11.2020, відповідно до умов якого ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ», як постачальник, взяло на себе зобов'язання передати у власність АТ «Нікопольський завод феросплавів» товар згідно специфікації (додатку) до договору, а АТ «Нікопольський завод феросплавів», як покупець, зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених договором.
Відповідно до умов вказаного договору, за період з березня 2021 року по лютий 2022 року АТ «Нікопольський завод феросплавів» придбало у ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» товар - дрібняк коксовий горішок коксовий та кокс кам'яновугільний на суму 30 556 610,81 грн з урахуванням ПДВ.
З метою документального оформлення поставки вказаного товару сторонами були складені та надані до перевірки наступні первинні документи: господарський договір, рахунки-фактури, видаткові накладні, прибуткові ордери, виписки банку (платіжні доручення), акт приймання ТМЦ, залізничні накладні, документи щодо якості поставленої продукції, паспорти якості, податкові накладні.
ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» здійснило поставку товару відповідно до умов договору залізничним транспортом, що підтверджується залізничними накладними, та передало товар АТ «Нікопольський завод феросплавів» відповідно до складених сторонами актів приймання-передачі товару.
АТ «Нікопольський завод феросплавів» провело оплату за поставлений ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» товар - дрібняк коксовий, горішок коксовий та кокс кам'яновугільний) по договору №2005290 від 30.11.2020 в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок контрагента-постачальника на загальну суму 5 356 671,33 грн, в т.ч. ПДВ 892 779 грн.
По даним операціям взаєморозрахунки проведені у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями від 26.09.2024.
Судом встановлено, що ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» виписано на адресу АТ «Нікопольський завод феросплавів» податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН 16.10.2024 та сума ПДВ, сплачена в ціні поставленого ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» товару, була включена АТ «Нікопольський завод феросплавів» до складу податкового кредиту з ПДВ, з урахуванням вимог податкового законодавства, в декларації за листопад 2024 року.
Щодо посилань податкового органу в акті перевірки на наявність відносно ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку згідно п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, суд зазначає, що сам по собі факт наявності такого рішення не свідчить про порушення вимог податкового законодавства, а також не спростовує того, що господарські операції з постачання коксово-вугільної продукції не відбулися, адже факт постачання продукції підтверджується належним чином складеними первинними документами, в тому числі залізничними накладними.
Крім того, факт реальності взаємовідносин між АТ «Нікопольський завод феросплавів» та ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/937/23, згідно з яким з АТ «Нікопольський завод феросплавів» було стягнуто заборгованість за поставлену ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» продукцію, та в якому судом досліджені докази на підтвердження поставки коксово-вугільної продукції та постановлено стягнути з АТ «Нікопольський завод феросплавів» на користь ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» заборгованість в розмірі 5 356 761 грн в рахунок оплати та поставлену продукцію.
Таким чином, встановлені в ході розгляду справи обставини, спростовують твердження відповідача про нереальність операції між АТ «Нікопольський завод феросплавів» та ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» з постачання товару, та остання підтверджується належним чином складеними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи.
За таких обставин, суд доходить висновку, що вся сума податкового кредиту з ПДВ, задекларована АТ «Нікопольський завод феросплавів» у листопаді 2024 року, підтверджена належним чином оформленими та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними.
Щодо висновку податкового органу про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування у листопаді 2024 року на суму 117 336 300 грн, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 07.01.2025 відповідачем на адресу позивача направлено запит № 130/6/32-00-07-08 про надання до перевірки зведені/синтетичні бухгалтерські регістри (головна книга, журнали ордери) за перевіряємий період та періоди по яким наявний залишок від'ємного значення по рядку 16 податкової декларації з ПДВ за листопад 2024 року.
Листом від 17.01.2025 №23-6601/6877 позивач повідомив, що головна книга не є обов'язковим обліковим документом, ведення якого передбачено МСФЗ, при цьому зазначено, що листом від 10.01.2025 вих.№2025.01.10/8-6601/6877 товариством вже було надано до перевірки зведені/синтетичні бухгалтерські регістри, в яких відображено операції, що впливають на відображення сум податкового зобов'язання та податкового кредиту в декларації з ПДВ за листопад 2024 року, а саме: розрахунки з вітчизняними покупцями, розрахунки з іноземними покупцями, розрахунки за виданими авансами, розрахунки з іншими дебіторами, розрахунки з вітчизняними постачальниками, розрахунки з іноземними постачальниками, розрахунки з постачальниками електроенергії, розрахунки за податками з ПДВ, розрахунки за авансами одержаними, дохід від реалізації готової продукції, дохід від реалізації товарів, дохід від реалізації робіт та послуг, готовій продукції; товарах; собівартості реалізованої готової продукції, реалізованих робіт та послуг; аналітичні бухгалтерські дані по контрагентам, які включено до додатку 3 декларації з ПДВ за листопад 2024 року - надано 10.01.2025 року листом від 10.01.2025 вих№2025.01.10/6-6601/6877.
Таким чином, судом в ході розгляду справи встановлено, що позивачем під час проведення перевірки були надані всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, у зв'язку з чим висновки контролюючого органу в цій частині є безпідставними.
Також, є безпідставним висновок контролюючого органу про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2024 року в сумі 705 706 грн по контрагенту-постачальнику ТОВ «ПАРТНЕР-ЕКСПІ», оскільки рішення про вiдповiднiсть платника податку на додану вартiсть критерiям ризиковостi платника податку, на яке посилається відповідач, не стосується податкової накладної, на підставі якої АТ «Нікопольський завод феросплавів» включило суму 705 706 грн до складу податкового кредиту та в подальшому заявило до бюджетного відшкодування в декларації за листопад 2024 року.
Щодо посилань відповідача відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 118 400 000 грн, яке зазначено у відповіді на заперечення до акту перевірки, проте не зазначено у самому акті перевірки, суд зазначає наступне.
З відповіді на заперечення до акту перевірки вбачається, що відповідно рішення Національної безпеки і оборони України від 12.02.2025 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), введеного в дію Указом Президента України від 12.02.2025 року № 81/2025, застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
При цьому, суд звертає увагу, що посилання вказану обставину було відсутнє в акті перевірки, що є порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015.
Щодо відсутності законних підстав для застосування до позивача положень п. 200.4-1, п. 200.12-1 ст. 200-1 ПК України, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивачем в декларації з ПДВ за листопад 2024 року було задекларовано податок на додану вартість, який підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2 декларації) в сумі 118 400 000 грн.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4-1 ст. 200 ПК України встановлено, що платники податку, щодо яких (та/ або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від'ємного значення.
Суми такого від'ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до підпункту 14.1.241-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України термін «кінцевий бенефіціарний власник» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Згідно з пунктом 30 статті 1 Закону України від 06.12.2019 № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.
Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.
Аналогічний висновок щодо визначення КБВ юридичної особи викладено у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 по справі № 640/12206/19.
Частиною 5 статті 4 Закону України від 14.08.2014 № 1644-VII «Про санкції» передбачено, що реалізація санкцій щодо особи, щодо якої застосовано санкції, у сфері відносин, які регулюються Податковим кодексом України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, забезпечується контролюючим органом шляхом здійснення заходів, передбачених пунктом 211.1 статті 211 Кодексу.
Відповідно до пункту 211.1 статті 211 ПК України контролюючі органи виконують рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийняті у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», шляхом здійснення таких заходів, зокрема: зупинення/відмова в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість - у разі застосування санкції щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань.
Постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 19.09.2023 № 1011 затверджено Методологію визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 51 Закону України від 06.12.2018 № 361-ІХ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Пунктом 3 передбачено, що у цій Методології термін ключова частка статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи означає розмір у відсотках пакета голосуючих акцій у загальній кількості голосуючих акцій акціонерного товариства або кількість голосів загальної кількості голосів учасників товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю, кількість голосів або інших прав голосу в юридичній особі, що надає можливість прямого або непрямого вирішального впливу . Терміни кінцевий бенефіціарний власник, структура власності, траст, номінальний власник вживаються у значенні, визначеному Законом.
Відповідно до п. 15 вказаної Методології, для встановлення характеру та міри (рівня, ступеня, частки) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу) визначаються:
1) усі особи (засновники, учасники, акціонери, члени) юридичної особи, які прямо володіють ключовою часткою статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи;
2) усі особи (засновники, учасники, акціонери, члени) в ланцюзі контролю/володіння юридичної особи, які опосередковано володіють ключовою часткою статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи, зокрема через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення.
Відповідно до п. 16 під час визначення кінцевого бенефіціарного власника за ознакою непрямого вирішального впливу на діяльність юридичної особи шляхом володіння фізичною особою ключовою часткою статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб досліджується інформація про зв'язки між особами, які можуть бути використані для того, щоб домогтися більшої вигоди для себе, та можуть ґрунтуватися на родинних відносинах, майнових, організаційно-управлінських або договірних відносинах.
Пунктом 17 встановлено, що під час дослідження ознак непрямого вирішального впливу на діяльність юридичної особи шляхом реалізації права контролю з'ясовуються чинники, що забезпечують такий вплив на діяльність юридичної особи, визначаються способи реалізації права контролю та встановлюється їх суб'єктний склад. Порядок і етапи дослідження та визначення контролю, їх обсяг, зміст та послідовність проведення, зазначені в цій Методології, можуть змінюватися залежно від обставин, які виникають під час дослідження наявності контролю.
Пунктом 18 передбачено, що ознаки непрямого вирішального впливу шляхом реалізації права контролю встановлюються на підставі, зокрема: 1) надання особою зобов'язуючих вказівок органам управління юридичної особи; 2) ведення особою перемовин щодо вчинення правочинів юридичною особою та узгодження суттєвих умов таких правочинів, які в подальшому лише формально затверджуються або виконуються органами управління юридичної особи без подальшого додаткового затвердження; 3) наявності в особи довіреності на здійснення значних правочинів від імені юридичної особи, що видана на строк більше ніж один рік та не передбачає попереднього погодження таких правочинів органами управління юридичної особи; 4) здійснення особою операцій за банківськими рахунками юридичної особи або наявності можливості блокувати операції за такими рахунками; 5) зазначення особи як засновника (кінцевого бенефіціарного власника, вигодонабувача) юридичної особи під час відкриття рахунків такою юридичною особою, крім випадків, якщо активи такої юридичної особи є частиною активів трасту, фонду, установи, іншого утворення без статусу юридичної особи, засновником (кінцевим бенефіціарним власником, фактичним вигодонабувачем) якого є така особа.
Відповідно до п. 19 виявлення ознак непрямого вирішального впливу юридичної особи - суб'єкта господарювання може здійснюватися шляхом з'ясування: 1) можливості прийняття однією чи декількома пов'язаними юридичними чи фізичними особами рішень стосовно господарської діяльності іншої особи - суб'єкта господарювання, які впливають на загальні умови участі цього суб'єкта господарювання у товарному обороті, зокрема рішень щодо встановлення ціни, асортименту товарів, обсягів попиту та пропозиції, обсягів реалізації товарів чи їх придбання, інших умов придбання або реалізації товарів; визначення обсягів виробництва, ринків товарів, напрямів техніко технологічного розвитку, інвестицій; визначення джерел постачання, кола продавців, покупців або споживачів; вчинення правочинів, умов прийняття іншими суб'єктами іншою особою, що провадить господарську діяльність, рішень з питань діяльності юридичної особи; 2) кола осіб, які мають можливості, зазначені в підпункті 1 цього пункту, стосовно певної особи - суб'єкта господарювання; 3) кола осіб, які спільно мають можливості, зазначені в підпункті 1 цього пункту, стосовно певної особи, що провадить господарську діяльність.
Пунктом 20 передбачено, що дослідження засобів набуття вирішального впливу однією особою стосовно іншої особи може здійснюватися шляхом з'ясування наявності: 1) прав визначати в установчих документах правовий статус юридичної особи, а саме мету і предмет діяльності, склад і компетенцію органів управління та порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна та інші умови господарювання; 2) прав безпосередньо чи через інших осіб володіти чи користуватися всіма активами чи їх значною частиною; 3) прав, повноважень, які безпосередньо чи через інших осіб забезпечують вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління юридичної особи; 4) прав здійснювати безпосередньо або через уповноважені органи в межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження, зокрема брати участь та голосувати на загальних зборах, вносити пропозиції до порядку денного (проекту порядку денного), брати участь в обранні членів органів управління юридичної особи та входити до їх складу, отримувати інформацію про діяльність юридичної особи тощо; 5) прав, повноважень безпосередньо чи через інших осіб давати обов'язкові до виконання вказівки з питань визначення умов господарської діяльності або виконувати функції органу управління юридичної особи, зокрема в результаті укладення договорів і контрактів або в інший спосіб, умов значних правочинів; 6) суміщення посади керівника, заступника керівника наглядової ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу юридичної особи; 7) прав, повноважень безпосередньо чи через інших осіб призначати більше половини посад членів наглядової ради, ради директорів, виконавчого органу, інших наглядових чи виконавчих органів юридичної особи; 8) прав, повноважень щодо ведення перемовин про вчинення правочинів юридичною особою та узгодження істотних умов таких правочинів, які в подальшому лише формально затверджуються органами управління юридичної особи або виконуються органами управління юридичної особи без подальшого додаткового затвердження; 9) зобов'язань, зокрема грошових, торгових зобов'язань, зобов'язань з виконання умов фінансової підтримки; 10) інших засобів набуття вирішального впливу (у разі необхідності).
Пунктом 21 встановлено, що для визначення непрямого вирішального впливу шляхом реалізації права контролю щодо певної особи: 1) визначаються обсяг та структура активів особи, стосовно якої визначаються відносини контролю; 2) визначаються особи, що мають права володіння та користування цими активами в цілому або їх частинами, зміст та обсяг цих прав володіння і користування; 3) встановлюється склад органів управління юридичної особи та порядок їх формування; 4) виявляються та аналізуються укладені договори і контракти, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління юридичної особи, окремо для кожної особи; 5) встановлюються особи, які обіймають посади керівника, заступника керівника наглядової ради, ради директорів, виконавчого органу, іншого наглядового чи виконавчого органу юридичної особи, які суміщають зазначені посади в інших юридичних особах; аналізуються їх повноваження; 6) складається перелік прав, що дозволяють призначати більше половини посад членів наглядової ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів юридичної особи особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншій юридичній особі; 7) визначається перелік інших умов вирішального впливу на господарську діяльність юридичної особи, зокрема таких, що виникають із зобов'язань, у тому числі з торгових зобов'язань, із зобов'язань, що виникають внаслідок умов фінансової підтримки, умов виконання зобов'язань тощо; 8) за необхідності здійснюється поглиблене дослідження можливостей осіб здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність юридичної особи, стосовно якої визначаються відносини контролю; 9) визначається використання офіційних або неофіційних домовленостей про використання номінального власника або номінального утримувача.
Відповідно до пункту 22 у разі встановлення наявності контролю певної особи над іншою юридичною особою з'ясовується питання, чи є ця особа підконтрольною іншим особам. Якщо така особа є водночас підконтрольною іншій особі, визначення відносин контролю між особами, які контролюють одна одну і в такий спосіб пов'язані з особою, щодо якої первісно визначаються відносини контролю (встановлення ланцюга контролю), здійснюється до виявлення головної особи у відповідному ланцюзі контролю, тобто особи, яка не контролюється іншими особами.
Як вбачається з акту перевірки позивача податковим органом вищевказані заходи, передбачені Методологією, не проведені, що не дає можливості дійти беззаперечних висновків щодо наявності у позивача кінцевих бенефіціарних власників.
Згідно з пунктом 1 статті 961 Цивільного кодексу України, права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.
Перелік прав учасників (засновників, пайовиків) юридичної особи визначено в пункті 3 статті 961 Цивільного кодексу України учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом, зокрема: 1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку.
Згідно із пунктом 3 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» активи, пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, - всі активи, що прямо (а щодо права власності на корпоративні права - також опосередковано (через інших осіб) перебувають у власності, в тому числі у спільній власності, або передаються на користь осіб, включених до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції (далі - перелік осіб), осіб, які здійснюють фінансові операції від імені або за дорученням осіб, включених до переліку осіб, та осіб, якими прямо або опосередковано (через інших осіб) володіють або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, включені до переліку осіб, а також активи, отримані від таких активів.
Відповідно до п. 30 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.
Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов'язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.
Згідно пункту 200.12-1 статті 200 Кодексу з дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування, визначених цією статтею. Зазначена в абзаці першому цього пункту сума бюджетного відшкодування залишається доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та перераховується цим органом на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачі платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України, протягом п'яти операційних днів з дати прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України «Про санкції».
Законом України «Про санкції» передбачені види обмежувальних заходів, до яких, зокрема, віднесено: запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань; інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (зупинення фінансових операцій; заборона укладення договорів та вчинення правочинів).
Відповідно до листів:
Національного банку України «Про дотримання режиму санкції у виді блокування активів» від 01.11.2022 №Р/25-0005/76250, яким зазначено, що згідно з частиною восьмою статті 5 Закону про санкції забезпечення реалізації санкції у виді блокування активів здійснюється відповідними органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами у межах наданих їм повноважень. З урахуванням змін, унесених Законом («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов'язаних з активами окремих осіб») про підвищення ефективності санкцій (№2257-ХІ від 12.05.2022), санкція у виді блокування активів у новій редакції передбачає суттєве розширення обмежень, зокрема розширюється коло активів, що мають бути заблоковані: у новій редакції блокування поширюється не тільки на майно, що належить санкційній особі, але й на інші активи, що належать цій санкційній особі (незалежно від того, хто такими активами користується чи розпоряджається), а також на інші активи, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Міністерства фінансів України від 05.04.2024 №11310-09-62/11443 щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість для платників податків, у разі застосування до їх засновників та/або бенефіціарних власників спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), в якому зазначено, що відповідно здійснення будь-яких бюджетних відшкодувань, зокрема, відшкодування податку на додану вартість, юридичним особам, до кінцевих бенефіціарних власників та/або власників (засновників, учасників) яких застосовано санкції, є недоцільним в умовах воєнного стану в Україні.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про санкції» встановлено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватись спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про санкції», санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
Рішення щодо застосування санкцій стосовно окремих юридичних та фізичних осіб приймаються Радою національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) та вводяться в дію указом Президента України.
Рішення РНБО містить перелік осіб, до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), види обмежувального заходу та строк застосування.
Відповідно до пункту 200.14-1 статті 200 Кодексу, якщо протягом періоду проведення контролюючим органом камеральної або документальної перевірки прийнято рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", такий контролюючий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначається відмова в наданні бюджетного відшкодування. Таке податкове повідомлення-рішення не підлягає оскарженню.
Так, ОСОБА_1 є опосередкованим володільцем 24,7725 % у статутному капіталі Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» через довірчого власника Прометеас Номіні Сервіс ЛТД.
ОСОБА_2 є опосередкованим володільцем 24,7725 % у статутному капіталі Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» через довірчого власника Протіас Секретаріал ЛТД.
Відтак, суд доходить висновку, що зазначені фізичні особи не відповідають визначеному законом терміну «кінцевий бенефіціарний власник».
Суд зазначає, що посилання відповідача на ухвалу Вищого антикорупційного суду України від 16.07.2025 не є релевантним до правовідносин у цій справі, при цьому ухвала містить твердження про належність І.Коломойському 24,7725 % у статутному капіталі Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів».
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Суд наголошує на тому, що прийняття рішення про застосування санкцій мало місце 12.02.2025, тоді як податковим періодом, щодо якого проведено камеральну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку є листопад 2024 року.
Згідно з п. 200.10 статті 200 ПК України платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, що проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним строком подання податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), а якщо такі документи були подані пізніше - за днем їх фактичного подання, та відповідно до вимог, визначених статтею 76цього Кодексу, а у випадках, визначених пунктом 200.11цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, відповідно до цього Кодексу.
З викладеного можна зробити висновок про те, що право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає у платника податку тоді, коли сума його податкового кредиту за звітний період (у цій справі у листопаді 2024 року) перевищує суму податкових зобов'язань, а реалізація такого права відтерміновується до моменту завершення камеральної перевірки.
Зазначене зумовлює неможливість настання негативних наслідків для платника податку у періоді, що охоплює листопад 2024 року з огляду на те, що ймовірний обмежувальний для реалізації права на бюджетне відшкодування фактор виник 12.02.2025.
При цьому, під час судового розгляду відповідачем не надано жодних доказів того, що фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідають визначеним законом ознакам кінцевого бенефіціарного власника позивача, що позбавляє суд можливості погодитися із такими висновками відповідача, які не були викладені у акті перевірки, а лише зазначені у листі на заперечення позивача на акт.
Також суд наголошує, що право на отримання бюджетного відшкодування у позивача виникло до прийняття рішення про застосування санкцій до фізичних осіб, які, на думку відповідача, є кінцевими бенефіціарними власниками позивача.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.02.2025 №000/77/32-00-07-06-19, №000/78/32-00-07-06-19, №000/79/32-00-07-06-19 та №000/80/32-00-07-06-19, прийняті відповідачем не обґрунтовано, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 30 280,00 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією №282305 від 22.05.2025.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 30 280,00 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Відповідно до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Складання повного тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більш як п'ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.
Згідно із ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49031, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 57, код ЄДРПОУ ВП 43968079) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків:
- № 000/77/32-00-07-06-19 від 24.02.2025, згідно з яким Акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» у відповідності до абз. «в» п. 200.14 ст. 200 ПКУ виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період листопад 2024 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 117 336 300 грн;
- № 000/78/32-00-07-06-19 від 24.02.2025, згідно з яким Акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку по декларації за листопад 2024 року у розмірі 1 063 700 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 531 850 грн;
- № 000/79/32-00-07-06-19 від 24.02.2025, згідно з яким Акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за листопад 2024 року на суму 13 809 грн;
- № 000/80/32-00-07-06-19 від 24.02.2025, згідно з яким, на підставі п. 54.3.3 ст. 54 ПКУ, п. 121.1 ст. 121 ПКУ до Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 020 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49031, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 57, код ЄДРПОУ ВП 43968079) на користь Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520) в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень) грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 20 жовтня 2025 року.
Суддя Н.Є. Сліпець