20 жовтня 2025 рокуСправа № 160/24572/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
26.08.2025 року Державна судова адміністрація України звернулася через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 05.08.2025 року ВП №78667085.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що оскаржуваною постановою відповідача від 05.08.2025 року у виконавчому провадженні ВП №78667085 на позивача, як боржника у цьому виконавчому провадженні, безпідставно та необґрунтовано накладено штраф за невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 року в справі № 160/5793/25, з примусового виконання якого і відкрито виконавче провадження ВП №78667085, оскільки у розумінні приписів ст.75 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) накладення штрафу за невиконання рішення можливе виключно у випадку такого невиконання саме без поважних на те причин, в той час, як у цьому випадку у позивача об'єктивно не було можливості виконати вищеозначене рішення суду. Наявність відповідних обставин, які, на думку позивача, свідчать про існування поважних причин невиконання позивачем рішення суду у справі №160/5793/25, безпідставно не враховані відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу, відтак, останню вважає протиправною, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків.
19.09.2025 року позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами 20.10.2025 року. Вказаною ухвалою витребувано від відповідача належним чином завірені копії виконавчого провадження №78667085.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи
07.10.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов письмовий відзив на позов та витребувані ухвалою суду від 30.09.2025 року документи. Так, відповідач вважає вимоги в позові безпідставними та необгрунтованими, з огляду на наступне. На виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №78667085 з примусового виконання виконавчого листа № 160/5793/25 виданого 12.06.2025 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про: зобов'язання Державної судової адміністрації України встановити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетні асигнування для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2024 року по 31 грудня 2024 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року №3460-IX (3028,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язання Державної судової адміністрації України встановити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетні асигнування для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 січня 2025 року по 31 січня 2025 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 року №4059-IX (3028,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум. Станом на 05.08.2025 року рішення суду боржником не виконано та не надано жодних пояснень такого невиконання. З огляду на те, що станом на 05.08.2025 року боржником не надано жодної інформації щодо виконання рішення суду та не вжито жодних заходів, спрямованих на його виконання, рішення суду залишається невиконаним без поважних причин. Керуючись положеннями статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5 100 грн. Копію постанови в порядку вимог частини другої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» 05.08.2025 року скеровано боржнику до виконання до електронного кабінету ЄСІТС, що підтверджується повідомленням № 8084599. Таким чином, поведінка боржника свідчить про умисне ухилення від виконання рішення суду та відсутність наміру виконувати свої обов'язки, що обґрунтовує застосування відповідних заходів реагування з боку державного виконавця. Враховуючи викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 року клопотання Державної судової адміністрації України про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволено та поновлено Державній судовій адміністрації України пропущений строк звернення до суду у справі. Також вказаною ухвалою суду у задоволенні клопотання представника Відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Черноштан Вікторії Володимирівни про залишення без розгляду позовної заяви відмовлено.
Згідно з ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 року у справі № 160/5793/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, зобов'язано Державну судову адміністрацію України встановити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетні асигнування для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2024 року по 31 грудня 2024 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року № 3460-IX (3028,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум та встановити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетні асигнування для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 січня 2025 року по 31 січня 2025 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 року № 4059-IX (3028,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 року у справі № 160/5793/25 набрало законної сили 12.05.2025 року.
12.06.2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом на підставі та на виконання вищевказаного рішення від 01.04.2025 року у справі № 160/5793/25 видано виконавчий лист № 160/5793/25 про зобов'язання Державної судової адміністрації України встановити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетні асигнування для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2024 року по 31 грудня 2024 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року №3460-IX (3028,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язання Державної судової адміністрації України встановити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетні асигнування для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 січня 2025 року по 31 січня 2025 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 року №4059-IX (3028,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум.
В подальшому ОСОБА_1 звернулася до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа № 160/5793/25, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 12.06.2025 року.
22.07.2025 року державним виконавцем на підставі виконавчого листа № 160/5793/25, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 12.06.2025 року, постановлено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №78667085).
У постанові про відкриття виконавчого провадження від 22.07.2025 року № 78667085 державним виконавцем зазначено, що з боржника стягується винагорода для виконавця у розмірі 32000 грн та, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
З огляду на те, що станом на 05.08.2025 року рішення суду залишається невиконаним, керуючись положеннями статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5 100 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин.
Вважаючи постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 05.08.2025 року ВП №78667085 протиправною, позивач суд звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до норм статті 63 Закону України “Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно статті 75 Закону України “Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з наведеного, судом встановлено, що боржником (ДСА) не вжито заходів щодо виконання рішення суду, законні вимоги державного виконавця щодо його виконання боржником не виконані.
Суд зазначає, що поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
При цьому, застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Суд звертає увагу на те, що у межах виконавчого провадження №78667085 жодних листів від боржника Державної судової адміністрації України стосовно виконання рішення суду, або поважних причин невиконання судового рішення на момент винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу за адресою Відділу не надходило.
При цьому, позивач у своєму позові стверджує про те, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя", головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" затверджені видатки в розмірі 10,0 млн гривень, що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя.
ДСА України 09.01.2025 року затверджений кошторис Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на 2025 рік за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" у сумі 23,4 тис гривень.
У зв'язку з цим, на думку позивача, виконання зазначеного рішення суду повинно здійснюватися органами Казначейства виключно за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя".
Однак, суд звертає увагу на те, що судове рішення у справі №160/5793/25 не містить конкретної суми коштів, які б могли бути безспірно списані Державною казначейською службою України з відповідної бюджетної програми.
При цьому, на відповідачів в справі покладені обов'язки нарахувати та виплатити суддівську винагороду.
Враховуючи вищевикладене, слід наголосити, що обраний судом спосіб захисту та відновлення порушеного права позивача не передбачає стягнення певної суми коштів, а є рішенням зобов'язального характеру, яке покладає відповідні обов'язки на відповідача та потребує вчинення ним певних дій.
Крім того, позивач не звертався до відповідача із заявою про звернення державного виконавця до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі №160/5793/25.
З огляду на викладене, станом на момент винесення постанови про накладення штрафу, існували підстави для накладення штрафу, передбачені статтями 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження.
Відповідно до частини 2 статті 63 Закону України “Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
У випадку невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
За невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
За умови повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.63 Закону України “Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст.75 Закону України “Про виконавче провадження» у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, Законом України “Про виконавче провадження» прямо передбачені повноваження державного виконавця на винесення постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення, які встановленні з метою здійснення достатніх дій для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов.
Суд враховує, що рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що постанова про накладення штрафу прийнята в рамках чинного законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що державний виконавець при винесенні спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, у той час як позивачем не доведено наявності обставин, що виключають відповідальність за невиконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 77, 241-246, 287 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Серьогіна