21 жовтня 2025 рокуСправа № 160/29442/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакової Н.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , щомісячного грошового забезпечення, всіх одноразових виплати, з 30.01.2020 року по травень 2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, при перерахунку грошового забезпечення із розрахунку основних видів грошового забезпечення визначеного шляхом множення, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом: з 30.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018 до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103) та додаткових видів грошового забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , щомісячне грошове забезпечення, всі одноразові виплати, з 30.01.2020 року по травень 2023 року відповідно, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, при перерахунку грошового забезпечення із розрахунку основних видів грошового забезпечення визначеного шляхом множення, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом з 30.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018 до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103) та додаткових видів грошового забезпечення і виплатити без врахування податків і обов'язкових платежів.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 14.10.2025 року вищезазначену позовну заява була залишив без руху та запропонував позивачу усунути недоліки позовної заяви у зазначений судом строк, шляхом подання до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску в частині вимог з 19.07.2022 по 31.05.2023.
Від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді ЗНШ у військовій частині НОМЕР_1 в період з 17.12.2015 року по 28.12.2023 року, після звільнення з військової служби 28.12.2023 року (наказ командира військової частини НОМЕР_1 №383 від 28.12.2023 року) отримав документи при звільненні де не було зазначено про неповний його розрахунок при звільненні, лише в жовтні 2025 року дізнався про виплату йому не в повному розмірі грошового забезпечення з 30.01.2020 року по травень 2023 року відповідно та неналежний розрахунок при виключені із списків особового складу, а також видачу йому фінансових документів у меншому розмірі, позивач звернувся до відповідача з вимогою про усунення вищевказаних порушень. Стосовно терміну звернення до адміністративного суду то позивачу, відповідач не повідомляли про складові його грошового забезпечення і він був впевнений у дієвості Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», де чітко передбачено порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям і той факт, що йому щомісячно могли щось не доплачувати був для нього не відомий до того ж позивачу надходило грошове забезпечення на картковий рахунок однією сумою і при звільненні з військової служби позивачу було виплачена компенсація за відпустки з 2015 по 2023 роки, аналогічно йому мали виплатити різницю за недоотримане грошове забезпечення за попередні роки, але цього при звільненні не було зроблено. Дізнавшись про це від колег позивач звернувся до відповідача з метою усунути його порушене право на що отримав відмову, яку і оскаржив до суду. Тобто раніше дізнатися про порушене право у позивача не було можливості, тому строку звернення до адміністративного суду ним порушено не було.
Однак, позивач не навів поважних причин, які йому перешкоджали звернутися з позовом протягом трьох місяців з моменту звільнення з військової частини НОМЕР_1 , а саме у період після 28.12.2023 по 28.03.2025 року.
Суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у питанні поновлення строків (від 28 липня 2022 року у справі №9901/611/19), за якими поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Суд вважає посилання представника позивача у поданій заяві необґрунтованими, оскільки не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Строк звернення до суду був продовжений законом, а саме, пунктом 1 Прикінцевих положень КЗпП України, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), про що зазначено у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №380/14039/22.
Тобто тримісячний строк звернення до суду з цим позовом розпочався з 01.07.2023 та з урахуванням приписів частини шостої статті 120 КАС України закінчився 02.10.2023 (останній день строку звернення до суду).
Згідно копії Витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.12.2023 №383 майора ОСОБА_1 звільнено у відставку, а також виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 29.12.2023.
Тобто, позивач дізнався про нараховані та виплачені суми з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2023 №383.
Відтак, тримісячний строк звернення до суду розпочався з 28.12.2023 року.
Як зазначено вище, з адміністративним позовом позивач звернувся до суду 10 жовтня 2025 року, тобто з пропуском тримісячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України, після звільнення з військової частини НОМЕР_1 у грудні 2023 року.
При цьому, суд вказує, що отримання позивачем відповіді відповідача на звернення зі спірного питання не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
В даному випадку, отримуючи грошове забезпечення щомісяця, позивач мав реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації, з яких складових складається грошове забезпечення та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових.
Таким чином, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Зазначене кореспондується із приписами п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, відповідно до якого позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
На підставі викладеного, позовна заява ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо не нарахування та невиплати, ОСОБА_1 , за період з 19 липня 2022 року по травень 2023 року грошового забезпечення підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог щодо не нарахування та невиплати, ОСОБА_1 , за період з 19 липня 2022 року по травень 2023 року грошового забезпечення повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 КАС України.
Суддя Н.В. Турлакова