21 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/10465/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити дії,
Військова частина НОМЕР_1 (далі - В/Ч НОМЕР_1 , позивач) звернулася з позовом до Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ, відповдіач) про визнання протиправними та скасування постанов від 20.08.2025 про стягнення виконавчого збору, від 20.08.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні ВП №78901249 та зупинити виконавче провадження ВП №78901249 до завершення дії воєнного стану в Україні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою головного державного виконавця Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Семенюк Оленою Василівною від 20.08.2025 на підставі виконавчого листа від 08.08.2025 відкрито виконавче провадження ВП №78901249.
Також, головним державним виконавцем цього ж Відділу 20.08.2025 винесено: постанову про стягнення виконавчого збору з позивача у розмірі 32 000 (тридцять дві тисячі гривень) 00 копійок; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 170 (сто сімдесят гривень) 00 копійок.
Позивач зазначає, що відповідно до абзацу двадцять другого підпункту 5 пункту 102 Прикінцевих та перехідних положень Закону зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IХ, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України.
В/Ч НОМЕР_1 не погоджується із вказаними постановами та зазначає, що виконавчий лист виданий судом 08.08.2025 у справі №140/4790/24, не стосується безпосереднього стягнення з позивача сум грошового забезпечення, а отже у такому випадку спірні правовідносини не стосуються виключного випадку передбаченого положеннями пункту 102 Прикінцевих та перехідних положень Закону, що в свою чергу свідчить про протиправність постанов відповідача щодо стягнення виконавчого збору та визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 06.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом, та ухвалено розгляд справи проводити за правилами розділу 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України, без повідомлення учасників справи, у порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
У поданому до суду 08.10.2025 відзиві на позовну заяву представник відповідач позов не визнала та просить в його задоволенні відмовити повністю. В обгрунтування своєї позиції зазначила, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання. Стягнення виконавчого збору пов'язане з фактом початку примусового виконання за виконавчим документом. Відтак, в силу вимог стаття 26 Закону України «Про виконавче провадження», початком примусового виконання виконавчого документу є подання стягувачем відповідної заяви про примусове виконання рішення, що є наслідком відкриття виконавчого провадження з примусового виконання шляхом винесення постанови, в тому числі про стягнення виконавчого збору із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходили. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 №140/4790/24 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2015-2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки, щомісячної додаткової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2018 року з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням виплачених сум.
Дане рішення набрало законної сили 17.03.2025, з дати винесення Восьмим апеляційним адміністративним судом постанови у цій справі, якою рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 у справі №140/4790/24 залишено без змін.
Постановою головного державного виконавця Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Семенюк Оленою Василівною від 20.08.2025 на підставі виконавчого листа від 08.08.2025 №140/4790/24 відкрито виконавче провадження ВП №78901249.
Також, головним державним виконавцем Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Семенюк Оленою Василівною від 20.08.2025 винесено: постанову про стягнення виконавчого збору з позивача у розмірі 32 000 (тридцять дві тисячі гривень) 00 копійок; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 170 (сто сімдесят гривень) 00 копійок.
Відповідно до абзацу двадцять другого підпункту 5 пункту 102 Прикінцевих та перехідних положень Закону зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IХ, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України.
Позивач вважає постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки спірні правовідносини не стосуються виключного випадку передбаченого положеннями пункту 102 Прикінцевих та перехідних положень Закону, що в свою чергу свідчить про протиправність рішень Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо стягнення виконавчого збору та визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.
При вирішенні спору суд застосовує наступні нормативно-правові акти.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частина 1 статті 5 зазначеного Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За правилами частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до Закону №1404-VIII Міністерством юстиції України 02.0.2012 прийнято наказ №512/5, яким затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція №512/5).
Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 визначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону №1404-VIII.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Судом встановлено, що 20.08.2025 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №78901249 з примусового виконання виконавчого листа від 08.08.2025 №140/4790/24, виданого Волинським окружним адміністративним судом про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2015-2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки, щомісячної додаткової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2018 року з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням виплачених сум.
Головним державним виконавцем Відділу Семенюк О.В. від 20.08.2025 винесено: постанову про стягнення виконавчого збору з В/Ч НОМЕР_1 у розмірі 32 000 (тридцять дві тисячі гривень) 00 копійок а також постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 170 (сто сімдесят гривень) 00 копійок.
Згідно абзацу 22 п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.
Як вірно зазначив позивач, вищевказаною нормою передбачено саме зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях.
Однак суд вважає, що прийняття державним виконавцем рішення про стягнення виконавчого збору не є виконавчою дією.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Отже закон диференціює виконавчі дії та рішення виконавця.
Прийняття рішення про стягнення виконавчого збору здійснюється виконавцем в межах конкретно визначеного виконавчого провадження та оформлюється відповідною постановою, фактично воно не спрямоване на примусове виконання рішення, у зв'язку з виконанням якого такий виконавчий збір стягується та приймається незалежно від характеру рішення, яке підлягає примусовому виконанню.
Враховуючи наведене, прийняття постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження не є заходом примусового виконання рішень у розумінні статті 10 Закону №1404-VIII.
Висновки позивача про неможливість стягнення виконавчого збору з огляду на обов'язок відповідача зупинити вчинення виконавчих дій не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Так, частиною 5 статті 27 Закону № 1404-VIII визначено вичерпний перелік обставин за наявності яких виконавчий збір не стягується, зокрема:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 9 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Судом не встановлено наявність обставин, які є підставою для звільнення боржника від сплати виконавчого збору на підставі частин 5, 9 статті 27 Закону №1404-VІІІ.
В свою чергу стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, разом з якою державний виконавець зобов'язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору.
Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку проводить державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми виконавчого збору у випадку примусового виконання.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 31.05.2021 у справі №160/7321/19, від 02.06.2021 у справі №160/4481/20, від 22.10.2021 у справі №520/17933/2020.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що норми абзацу 22 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII не впливають на обов'язок державного виконавця винести постанову про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у випадку відкриття виконавчого провадження.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому постанови у ВП 78901249 від 20.08.2025 про стягнення виконавчого збору та від 20.08.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження є правомірними а відтак не підлягають скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зупинення виконавчого провадження ВП №78901249 до завершення дії воєнного стану в Україні, суд зазначає наступе.
Підстави для зупинення вчинення виконавчих дій регламентовані статтею 34 Закону №1404-VІІІ, в якій зазначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі:
1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу;
2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;
3) зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення;
4) відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника);
5) звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 15 цього Закону;
6) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;
7) якщо вони вчиняються до оптового постачальника електричної енергії відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії»;
8) затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) якщо стягувач включений до плану санації;
9) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
10) включення (за кожним кредитором, який є стягувачем у відповідному виконавчому провадженні) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», оператор газотранспортної системи, оператори газорозподільних систем, електропостачальники, оператори системи розподілу (як правонаступники в частині прав та обов'язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією), у тому числі їхні правонаступники у разі заміни стягувача у виконавчому провадженні, а також теплогенеруючі організації, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;
11) встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов'язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження;
12) включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації;
12-1) відкриття виконавчого провадження після завершення приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу господарського товариства, якщо виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, стосується зобов'язань боржника - державного або комунального підприємства, господарського товариства, які виникли до завершення приватизації єдиного майнового комплексу такого державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу господарського товариства;
13) наявності підстав, передбачених статтею 2-1 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку»;
14) наявності підстав, передбачених статтею 1Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств»;
15) якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України» Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу;
16) якщо рішенням, на підставі якого видано виконавчий документ, зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільних систем економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно;
17) позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що встановлюється згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».
Водночас, згідно з абзацом двадцять другим пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.
З аналізу зазначеної норми суд вбачає, що даною нормою передбачено саме зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень. Крім того, дана норма містить виключення та у період дії воєнного стану в Україні не зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом, боржниками за якими є, зокрема, органи військового управління, з'єднання, військові частини, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України.
Суд зазначає, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, Указами Президента України неодноразово продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.
Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 №140/4790/24 зокрема зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2015-2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки, щомісячної додаткової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2018 року з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням виплачених сум.
Отже, за змістом судового рішення в цій частині воно має зобов'язальний характер, а не характер стягнення грошового забезпечення військовослужбовця. Проте, суд зауважує, що даною нормою також передбачено виключення перерахунок грошового забезпечення. Способом виконання даного рішення є фактично перерахунок грошового забезпечення позивача.
Позивач у даній позовній заяві жодними належними та допустимими доказами та нормами права не обґрунтував те, що суми грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та щомісячної додаткової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 (предмет перерахунку за виконавчим провадженням) не віднесені до видів грошового забезпечення позивача.
За встановлених обставин наявні умови для застосування виключень, передбачених наведеною вище нормою пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VІІІ.
Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем не порушено норми чинного законодавства та правомірно не зупинено виконавче провадження ВП №78901249, оскільки в даному випадку виконавчим документом зобов'язано нарахувати та виплатити грошову допомогу для оздоровлення за 2015-2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки, щомісячної додаткової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року, які входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця.
Отже, дана позовна вимога також не підлягає задоволенню.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до частин другої, третьої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Питання щодо розподілу судових витрат між сторонами судом не вирішується у зв'язку із відмовою в задоволенні позову.
Керуючись статтями 229, 243 - 246, 268, 287 КАС України, суд
В задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (44702, Волинська область, місто Володимир, вулиця Ковельська, 35, код ЄДРПОУ 35041810) про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський