17 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7261/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУ ПФУ в Херсонській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправним рішення ГУ ПФУ в Херсонській області від 27 травня 2025 року №032350022768 про відмову у призначення пенсії; зобов'язання ГУ ПФУ в Херсонській області, ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 04 квітня 1985 року по 09 квітня 1987 року та призначити пенсію за віком.
В обґрунтування позову позивач вказав, що 20 травня 2025 року звернувся до ГУ ПУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) й отримав рішення ГУ ПФУ в Херсонській області від 27 травня 2025 року №032350022768, яким йому відмовлено у призначенні пенсії з підстав недостатності страхового стажу - 30 років. До страхового стажу не було зараховано період роботи з 04 квітня 1985 року по 09 квітня 1987 року (2 роки 5 днів), оскільки перевищений термін між датою звільнення (09 квітня 1987 року) та датою наказу про звільнення (наказ від 06 лютого 1987 року №5-к).
Позивач не погоджується із рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області й вважає, що у його трудовій книжці, яка є основним документом для підтвердження періодів трудової діяльності (страхового стажу), записи виконані у хронологічному порядку, без виправлень. На переконання позивача, відмова у зарахуванні до страхового стажу певних періодів роботи згідно з трудовою книжкою є протиправною, адже за наявності трудової книжки тягар доведення достовірності даних, що зазначені у ній, не може покладатися на працівника; відповідальність за правильність оформлення трудової книжки чи кадрових документів покладається на роботодавця, а працівник не може бути позбавлений права на соціальний захист у разі недоліків в оформленні трудової книжки, бухгалтерських чи інших документів на підприємстві.
З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву (а.с.34-37) у задоволенні позовних вимог просив відмовити, покликаючись на законність прийнятого ним рішення від 27 травня 2025 року №032350022768 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку із невиконанням умови про страховий стаж: при необхідному 30 років у позивача страховий стаж становить 28 років 3 дні. З приводу незарахування за даними трудової книжки періоду роботи з 04 квітня 1985 року по 09 квітня 1987 року відповідач вказав, що дата наказу про звільнення (06 лютого 1987 року) передує даті звільнення, що є порушенням вимог пункту 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 (далі - Інструкція №162).
Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву також вважає, що підстави для задоволення позову відсутні (а.с.25-28). В обґрунтування цієї позиції вказав, що у зв'язку із недоліками в оформленні трудової книжки позивачу для зарахування спірного періоду роботи необхідно надати належним чином оформлену довідку, видану за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів, про що позивачу рекомендовано у рішенні ГУ ПФУ в Херсонській області.
ГУ ПФУ у Волинській області вважає, що позивачу законно відмовлено у призначенні пенсії, а вимоги позову є безпідставними.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
20 травня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV (а.с.31).
Після реєстрації працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заяви та формування електронної пенсійної справи така заява відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Херсонській області, рішенням якого від 27 травня 2025 року №032350022768 ОСОБА_1 , який досяг віку 62 роки, відмовлено у призначенні пенсії через відсутність страхового стажу не менше 30 років (після досягнення віку 60 років у період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року); страховий стаж становить 28 років 3 дні (а.с.12-13). Як зазначено в рішенні, до страхового стажу згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 не зараховано період роботи з 04 квітня 1985 року (наказ від 05 квітня 1985 року №13-к) по 09 квітня 1987 року (наказ від 06 лютого 1987 року №5-к), оскільки перевищений термін між датою звільнення та датою наказу на звільнення; порушені вимоги пункту 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Це рішення і є предметом оскарження.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон №1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
За правилами частини четвертої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Отже, норми статті 26 Закону №1058-IV умовами для призначення пенсії за віком визначають не лише вік, а й наявність відповідного страхового стажу на час досягнення віку.
Якщо на день досягнення віку 60 років особа не має необхідного стажу (наприклад - 30 років на день досягнення віку 60 років у 2023 році), але продовжує працювати, то у такому випадку призначення пенсії відкладається до того часу, поки не буде здобутий необхідний стаж (тих самих 30 років).
Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
Закон №1058-IV набрав чинності 01 січня 2004 року. До цього пенсійні відносини врегульовувалися Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII).
За приписами частини першої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637, зі змінами), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (абзац другий пункту 1, пункт 2 Порядку №637).
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності) (пункт 23 Порядку №637).
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі змінами), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Як визначено пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
У позивача наявна трудова книжка НОМЕР_1 , яка надавалася разом із заявою про призначення пенсії, що не є спірним.
Відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, ГУ ПФУ в Херсонській області виходило з того, що до страхового стажу (до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування) не може бути зараховано період роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 з 04 квітня 1985 року (запис №5) по 09 квітня 1987 року (запис №9) з тієї причини, що дата наказу про звільнення від 06 лютого 1987 року №5-к передує даті звільнення, що відповідач 2 вважає порушенням чинної на той час Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.14-18) видно, що 04 квітня 1985 року ОСОБА_1 згідно з наказом від 05 квітня 1985 року №13-к був прийнятий в Експедицію №130 Сосновського виробничого геологічного об'єднання на польовий сезон робітником 2 розряду на топо-геодезичні роботи в місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі (запис №5); на підставі наказу від 07 серпня 1985 року №31-к переведений геофізичним робітником 2 розряду з 01 серпня 1985 року (запис №6), а наказом від 01 жовтня 1985 року №43-к - помічником бурильника 3 розряду з 30 жовтня 1985 року (запис №7); з 14 лютого 1986 року переведений робітником 2 розряду на топо-геодезичні роботи на підставі наказу від 07 лютого 1986 року №4-к (запис №8); 09 квітня 1987 року звільнений за власним бажанням (стаття 31 Кодексу законів про працю РСФСР) згідно з наказом від 06 лютого 1987 року №5-к (запис №9).
Порядок ведення трудових книжок законодавчо визначений. Відповідно до чинної на момент внесення до трудової книжки спірного запису Інструкції №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (пункт 1.1 глави 1).
Відповідно до пункту 2.3 глави 2 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, від 11 травня 2022 року у справі №120/1089/19 на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Верховний Суд, дотримуючись цієї позиції у постанові від 31 січня 2025 року у справі №120/8471/23, вказав, що роблячи висновок про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивачу певних періодів роботи з огляду на наявність дефектів у заповненні трудової книжки позивача (у здійсненні записів у ній), суди попередніх інстанцій, погодившись із ГУ ПФУ в області, тягар доказування переклали на позивача, що не узгоджується із завданням адміністративного судочинства. Верховний Суд також зазначив, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов'язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися передбаченим частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Фактично висновки ГУ ПФУ в Херсонській області щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 04 квітня 1985 року по 09 травня 1987 року за записами трудової книжки НОМЕР_1 ґрунтуються на сумнівах, що виникли у зв'язку із тим, що дата звільнення є пізнішою від дати наказу про звільнення.
Однак суд зауважує, що Інструкції №162 регулює порядок ведення трудових книжок, а не правила кадрового діловодства й не містить вимог до самих наказів (порядку їх видачі). У випадку позивача відсутні підстави вважати, що запис №9 внесений з порушенням пункту пункт 2.3 Інструкції №162, який визначає, що адміністрація підприємства запис про звільнення вносить у день звільнення у точній відповідності тексту наказу. У випадку позивача він звільнений з Експедиції №130 Сосновського виробничого геологічного об'єднання за власним бажанням. Тобто, ініціатива про звільнення виходила від позивача та він визначав, з якого часу мав намір припинити трудові відносини. Тож завчасне видання наказу про звільнення роботодавцем (за заявою позивача як ініціатора припинення відносин з певної дати), хоч і є недоліком оформлення документів підприємства, проте не порушує прав працівника.
У будь-якому разі, записи, які стосуються роботи позивача в Експедиції №130 Сосновського виробничого геологічного об'єднання є хронологічно послідовними, містять посилання на розпорядчі документи, на підставі яких вони вчинені, а запис про звільнення засвідчений підписом уповноваженої особи та печаткою роботодавця. Тому трудова книжка є належним доказом, а позивач не повинен нести відповідальність за некоректне оформлення документів роботодавцем в минулому. У той же час за приписами статті 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу.
Тож навіть якщо наказ про звільнення датований 06 лютого 1987 року, а дата звільнення - 09 квітня 1987 року, то це не є підставою для незарахування періоду роботи до стархового стажу. Очевидною є відсутність у позивача можливості підтвердити цей період роботи в інший спосіб - документами, які об'єктивно неможливо отримати за вказаний період з відомих причин.
В контексті наведеного суд вважає, що ГУ ПФУ в Херсонській області безпідставно не зарахувало до страхового стажу період роботи в Експедиції №130 Сосновського виробничого геологічного об'єднання з 04 квітня 1985 року по 09 квітня 1987 року (2 роки 5 днів) і такі дії не відповідають приписам чинного законодавства та принципу верховенства права. Наявність в органу Пенсійного фонду сумнівів у достовірності відомостей в поданих документах може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак це не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини суд констатує, що рішення ГУ ПФУ в Херсонській області від 27 травня 2025 року №032350022768 про відмову у призначенні пенсії за віком, яке прийнято внаслідок неврахування до страхового стажу спірного періоду (з 04 квітня 1985 року по 09 квітня 1987 року), є протиправним та підлягає скасуванню.
При вирішенні позовних вимог зобов'язального характеру суд враховує, що позивач досяг пенсійного віку 60 років 26 березня 2023 року, а відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право) безспірний страховий стаж становить 28 років 3 дні (станом на 30 квітня 2025 року) (а.с.97). Тобто з урахуванням періоду з 04 квітня 1985 року по 09 квітня 1987 року (2 роки 5 днів) страховий стаж становить не менше 30 років.
Пунктом 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV обумовлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком тільки 20 травня 2025 року (тобто, пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку) та після набуття необхідного стажу 30 років (вимога для 60-річних у 2023 році), то пенсія йому має бути призначена з дати подання заяви про призначення пенсії до Пенсійного фонду.
Суд при вирішенні спору також враховує, що відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Херсонській області та за результатом її розгляду прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії.
Необхідно зазначити, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23.
З огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у цій справі є саме ГУ ПФУ в Херсонській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 та прийняв рішення від 27 травня 2025 року №032350022768.
Натомість ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку відповідати за цим позовом. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області буде здійснювати позивачу виплату пенсії після її перерахунку.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, беручи до уваги повноваження суду, визначені у статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову у спосіб визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Херсонській області від 27 травня 2025 року №032350022768 та зобов'язання ГУ ПФУ в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 20 травня 2025 року, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 04 квітня 1985 року по 09 квітня 1987 року, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог (до ГУ ПФУ у Волинській області).
Частиною першою статті 139 КАС України установлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
І хоч позов задоволено частково, однак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Херсонській області (рішенням якого позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії) необхідно стягнути судовий збір у сумі 1211,20 грн (сплачений за одну вимогу немайнового характеру) згідно з квитанцією від 01 липня 2025 року №10, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.7, 21).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, Херсонська область, місто Херсон, вулиця Крицак Валентини, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 21295057), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 27 травня 2025 року №032350022768.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 з 20 травня 2025 року пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 04 квітня 1985 року по 09 квітня 1987 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк