про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
20 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/11535/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Каленюк Ж.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати у період з 30 червня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпусток, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок №44); зобов'язання здійснити за період з 30 червня 2022 року по 20 травня 2023 року перерахунок грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпусток, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 позовну заяву було залишено без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог (за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року) та надання доказів поважності причин його пропуску.
15 жовтня 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої вказано, що позивачем не було одержано письмового повідомлення про розмір прожиткового мінімуму, який був застосований при розрахунку його грошового забезпечення, а підстав для сумнівів у добросовісності відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення не було. Лише після отримання на адвокатський запит відповіді від Військової частини НОМЕР_1 (лист від 26 серпня 2025 року №627) позивачу фактично стало відомо про порушення його прав. Також представник позивача покликається на ту обставину, що позивача звільнено зі служби за станом здоров'я й на момент звільнення він був особою з інвалідністю першої групи; внаслідок складного стану здоров'я він не мав можливості своєчасно звернутися до суду.
Позовну заяву і додані до неї документи в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року необхідно повернути позивачеві з таких мотивів та підстав.
Цей спір стосується виплати грошового забезпечення під час проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 за період з 30 червня 2022 року по 20 травня 2023 року.
У розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України військова служба є публічною службою.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися, Верховний Суд неодноразово зазначав, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України (постанова від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22).
Частиною другою статті 233 КЗпП України (в редакції до 19 липня 2022 року) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року (далі - Закон №2352-ІХ) частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року (з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин).
Отже, у цій справі до вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 30 червня 2022 року по 18 липня 2022 року норму частини другої статті 233 КЗпП України необхідно застосовувати у редакції до змін, внесених згідно із Законом №2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, а з 19 липня 2022 року застосуванню підлягає стаття 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX.
Наведене відповідає висновку Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23.
Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову у частині вимог за період з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. При цьому за змістом зазначених норм законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Під можливістю дізнатися про порушення права слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатися про відповідні протиправні дії та рішення, які впливають на права особи.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 15 травня 2024 року №49 ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у відставку за станом здоров'я, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 15 травня 2024 року.
Про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який звільняється з військової служби, дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини шляхом засвідчення особистим підписом на грошовому атестаті у відповідній графі. При цьому форма грошового атестата передбачає відображення всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини (посадового окладу, окладу за військовим званням, індексації та ін., непогашених нарахувань), що слідує зі змісту пунктів 11.1, 11.2 глави 11 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22 травня 2017 року №280, у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року №104).
Адміністративний позов направлено до суду тільки 01 жовтня 2025 року, тобто із значним пропуском тримісячного строку в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення з 19 липня 2022 року (до вказаної дати строк застосуванню не підлягає).
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19 поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Судом запропоновано позивачу подати заяву про поновлення строку звернення до суду із наведенням поважних причин для звернення до суду, підтверджених належними доказами.
Оцінюючи доводи представника позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду важливо зазначити, що грошове забезпечення, про перерахунок якого йдеться у позові, є регулярним щомісячним платежем, і лише такі складові як компенсація невикористаної відпустки, одноразова грошова допомога при звільненні виплачуються разово при звільненні.
Жодних поважних причин, які об'єктивно не залежали від позивача та позбавляли його права на звернення до суду протягом тримісячного строку після звільнення 15 травня 2024 року з військової службиу заяві не наведено та належних і допустимих доказів не надано.
Отримання позивачем (його представником) листа відповідача від 26 серпня 2025 року №627 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права (більш як через рік після звільнення з військової служби) і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2025 року у справі №160/28405/24 у подібній ситуації, у якій вказав, що не заперечуючи того, що військовослужбовець після звільнення з військової служби (отримання грошового атестату) також вправі звернутися до відповідача із заявою щодо отримання інформації про складові грошового забезпечення, про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення, або про підстави непроведення нарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період, однак уважає, що таке звернення до відповідача має бути здійснено військовослужбовцем без зайвих зволікань та до спливу встановленого законом строку звернення до суду.
Також суд відхиляє твердження представника позивача про те, що позивач, який є особою з інвалідністю першої групи, не міг своєчасно звернутися до суду через стан здоров'я.
Не заперечуючи того, що стан здоров'я в окремих випадках може утруднювати реалізацію права на звернення до суду, однак до заяви про поновлення строку звернення до суду не надано документального підтвердження стійкого і тривалого розладу здоров'я позивача протягом строку, про поновлення якого він просить.
Позивач (його представник) не навів аргументів, які б переконливо вказували на те, що він протягом тривалого часу після припинення відносин, зокрема, грошового забезпечення з Військовою частиною НОМЕР_1 , дійсно не міг звернутися до суду, а зробив це одразу, отримавши таку змогу.
Між тим законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними (постанови Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі №380/893/20, від 04 липня 2023 року у справі №620/4707/22 та від 27 березня 2024 року у справі №380/1105/23).
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, обмеження строку на звернення до адміністративного суду не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя; такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Пунктом частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву (про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду) не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки позовна заява подана з пропуском строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року, при цьому позивач не навів доводів та не надав документального підтвердження наявності об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права протягом установленого законом строку, тому слід дійти висновку про наявність правових підстав, передбачених частиною другою статті 123 КАС України, для повернення позовної заяви позивачеві в означеній частині позовних вимог.
Керуючись пунктом 9 частини четвертої, частинами п'ятою, шостою статті 169, частиною другою статті 123, статтею 248 КАС України, суд
В задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог, заявлених за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року, повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В. Каленюк