м. Вінниця
21 жовтня 2025 р. Справа № 120/16365/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Головного управління ДПС у Вінницькій області про: визнання протиправними та скасування вимог, зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суду звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування вимог, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що відповідач протиправно здійснив за період з 2017 по 2020 роки нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Позивач як фізична особа підприємець працював лише з травня 2007 по грудень 2007. У період з квітня 2018 року по грудень 2020 року позивач працевлаштований у Акціонерному товаристві «Інтерпайп Дніпропетровський ВТОРМЕТ», МКП «Архітектурно-будівельний сервіс», що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5).
Позивач вважає, що нарахування і сплата йому ЄСВ як фізичній особі-підприємцю, який у спірний період (2017-2020 роки), не отримуючи доходу як підприємець, перебував одночасно у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо позивачем та його роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просить:
- визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму 15 819,54 грн, Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 вересня 2019 року № Ф - 6707-17У, виданих Головним управлінням ДПС у Вінницькій області;
- зобов'язати Головне управління ДПС України у Вінницькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника із єдиного соціального внеску, що сплачується фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом виключення нарахованої недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 37 788,74 грн (8 448,00 грн за 2017 рік, 2 457,18 грн за 1 квартал 2018 р., 2 457,18 грн. за 2 квартал 2018 р., 2 457,18 грн. за 3 квартал 2018 р., 2 457,18 грн. за 4 квартал 2018 р., 2 754,18 грн. за 1 квартал 2019 р., 2 754,18 грн. за 2 квартал 2019 р., 2 754,18 грн. за 3 квартал 2019 р., 2 754,18 грн. за 4 квартал 2019 р., 2 078,12 грн. за 1 квартал 2020 р., 1 039,06 грн. за 2 квартал 2020 р., 3 178,12 грн. за 3 квартал 2020 р., 2 200,00 грн. за 4 квартал 2020 р.).
Ухвалою суду від 16.12.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позову.
13.01.2025 представник позивача подала заяву про усунення недоліків позову та долучила квитанцію про доплату судового збору.
Ухвалою від 20.01.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.
Скориставшись своїм процесуальним правом відповідач подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечує. По суті спору відповідач вказав, що відповідно до відомостей з податкового блоку ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 10.04.2007 року, що підтверджує правомірність нарахування ГУ ДПС у Вінницькій області єдиного соціального внеску.
Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774) внесено низку змін до Закону №2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування.
На підставі вищезазначеного та згідно з даними інтегрованої картки платника (71040000) ФОП ОСОБА_2 було проведено нарахування єдиного внеску за період 2017 по 2020.
Платником було здійснено сплату єдиного внеску у розмірі 11609,57 грн. (у 2019р. -2808,83 грн., у 2020р. - 3644,03 грн., у 2024р. - 5156,71 грн.).
Станом на 05.02.2025р. борг по єдиному внеску по ІКП 71040000 становить 26179,17 грн. (37788,74 грн. - 11609,57 грн.) за періоди з 01.04.2018р. по 29.02.2020р. та з 01.06.2020р. по 30.11.2020р.
Відповідач акцентує, що в силу приписів Закону України від 13.05.2020 №592-IX "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", фізичні особи-підприємці, які є одночасно найманими працівниками, звільняються від сплати єдиного внеску за себе з 01.01.2021, тобто з дати набрання законної сили положень Закону №592-IX.
Тож, свої дії та рішення відповідач вважає правомірними, а позов необґрунтованими.
Щодо витрат на правову допомогу ГУ ДПС у Вінницькій області не погоджується з підстав неспівмірності заявленої суми.
Представник позивача заявою від 05.05.2025 приєднала до матеріалів справи розрахункові документи, що підтверджують понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000грн. Зокрема, Акт від 28.04.2025 року, квитанцію №05 від 28.04.2025 року.
Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив такі обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 згідно з реєстраційними та обліковими даними з 10.04.2007 зареєстрований як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування, основним видом економічної діяльності є 60.22.0 - діяльність таксі.
Позивач на обліку як платник єдиного внеску перебував з 04.07.2007.
Згідно з даними обліку податкового органу позивач як особа підприємець станом на 19.08.2024 перебуває в стані - припинено, але не знято з обліку (КОР відсутні).
На підставі вищезазначеного та згідно з даними інтегрованої картки платника (71040000) ФОП ОСОБА_1 податковим органом проведено нарахування єдиного внеску:
8 448,00 грн. за 2017 рік, термін сплати 09.02.2018 р.;
2 457,18 грн. за 1 квартал 2018 р., термін сплати 19.04.2018 р.;
2 457,18 грн. за 2 квартал 2018 р., термін сплати 19.07.2018 р.;
2 457,18 грн. за 3 квартал 2018 р., термін слати 19.10.20418 р.;
2 457,18 грн. за 4 квартал 2018 р., термін сплати 21.01.2019 р.;
2 754,18 грн. за 1 квартал 2019 р., термін сплати 19.04.2019 р.;
2 754,18 грн. за 2 квартал 2019 р., термін сплати 19.07.2019 р.;
2 754,18 грн. за 3 квартал 2019 р., термін сплати 21.10.2019 р.;
2 754,18 грн. за 4 квартал 2019 р., термін сплати 20.01.2020 р.;
2 078,12 грн. за 1 квартал 2020 р., термін сплати 21.04.2020 р.;
1 039,06 грн. за 2 квартал 2020 р., термін сплати 20.07.2020 р.;
3 178,12 грн. за 3 квартал 2020 р., термін сплати 19.10.2020 р.;
2 200,00 грн. за 4 квартал 2020 р., термін сплати 19.01.2021 р.
Загальна сума недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нарахована контролюючим органом у розмірі 37 788,74грн.
Платником було здійснено сплату єдиного внеску у загальному розмірі 11 609,57 грн. Зокрема, у 2019 у сумі 2 808,83 грн.; у 2020 - 3 644,03 грн.; у 2024 - 5 156,71 грн.
Водночас, оскільки, згідно з даними інформаційної системи податкового органу, в картці особового рахунку платника ОСОБА_1 рахувався борг по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 31.10.2018 року в сумі 15819,54 грн., ГУ ДПС у Вінницькій області сформовано та направлено платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6707-17 від 13.11.2018 року на суму 15819,54 грн.
Надалі, 19.02.2019 року ГУ ДПС у Вінницькій області звернулось з узгодженою вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6707-17У від 13.11.2018 для стягнення до органів ДВС.
Станом на 31.08.2019 року борг згідно з Інтегрованою карткою платника податків збільшився і становив 23785,08 грн. відповідно до щоквартальних нарахувань. Тому, було сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6707-17 від 17.09.2019 та направлено платнику.
Надалі, 06.12.2019 року ГУ ДПС у Вінницькій області звернулось з узгодженою вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6707-17У від 17.09.2019 для стягнення до органів ДВС на суму 5156,71 грн.
Сума цієї узгодженої вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6707-17У від 17.09.2019 у розмірі 5156,71 грн. була розрахована як різниця між заборгованістю, яка виникла станом на 31.08.2019 (23785,08 грн.) - заборгованість по вимозі № Ф-6707-17У від 13.11.2018 (15819,54 грн. станом на 31.10.2018), та сплачена самостійно позивачем сума 19.11.2019 у розмірі 2808,83 грн.
Позивач оскаржує Вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму 15 819,54грн., Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6707-17У від 17.09.2019, виданих Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі-ПК України, в редакції чинній на дату спірних правовідносин).
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон від 08.07.2010 № 2464-VI).
Приписами пункту 2 частини 1 статті 1 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI зазначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до абз. 1 п. 3 та п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час порядок адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.
При цьому необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Таким чином, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. За відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таку правову позицію сформував Верховний Суд у постановах від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 18.03.2020 у справі №140/1777/19, від 02.04.2020 у справі №140/2475/19.
Отже, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, в постанові від 04 грудня 2019 року в справі №440/2149/19 Верховний Суд виснував, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
За обставин цієї справи суд установив, що позивач згідно з реєстраційними та обліковими даними з 10.04.2007 зареєстрований як фізична особа-підприємець , як платник єдиного внеску перебував з 04.07.2007.
З огляду на внесені Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774) зміни, з урахуванням даних інтегрованої картки платника (71040000) ФОП ОСОБА_2 контролюючим органом проведено нарахування єдиного внеску за період 2017 по 2020 в загальній сумі 37 788,74грн.
Суд згідно із здобутими доказами установив, що позивач у період з квітня 2018 року по грудень 2020 року працевлаштований у Акціонерному товаристві «Інтерпайп Дніпропетровський ВТОРМЕТ», МКП «Архітектурно-будівельний сервіс», що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) (а.с. 25).
Отже, позивач у період з квітня 2018 є найманим працівником, тому в силу Закону №2464-УІ є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок останнього по сплаті єдиного внеску як фізичною особою-підприємцем.
З приводу періоду 2017 та І кварталу 2018, то відомості щодо працевлаштування позивача у справі відсутні.
Разом з тим, оцінюючи правомірність нарахування позивачу єдиного внеску за період 2017 та І-го кварталу 2018, суд ураховує, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Таким чином, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.
Оскільки матеріалами справи не підтверджено, що позивач у спірний період 2017 та І квартал 2018 був найманим працівником, та за умови того, що в цей період позивач згідно з реєстраційними даними облікований як фізична особа-підприємець, то нарахування контролюючим органом єдиного внеску за 2017 рік у сумі 8 448,00 грн, за 1 квартал 2018 р. у сумі 2 457,18 грн є правомірним.
Разом з тим, вирішуючи спір суд установив, що позивачу проведено нарахування єдиного внеску за період 2017 по 2020 у розмірі 37788,74 грн.
Позивачем здійснено сплату єдиного внеску у розмірі 11609,57 грн. (у 2019р. -2808,83 грн., у 2020р. - 3644,03 грн., у 2024р. - 5156,71 грн.).
За доводами відповідача, станом на 05.02.2025р. борг по єдиному внеску по ІКП 71040000 становить 26179,17 грн. (37788,74 грн. - 11609,57 грн.) за періоди з 01.04.2018р. по 29.02.2020р. та з 01.06.2020р. по 30.11.2020р.
Із наведеного слідує, що сплачені позивачем кошти відповідачем зараховані за 2017 та за І квартал 2018, тобто за період за який суд визнав нарахування правомірним.
З приводу предмету позову в частині протиправності Вимоги №Ф-6707-17У від 17.09.2019 (а.с. 48), то оскільки позивачем самостійно 12.08.2024 погашена сума 5156,71грн, що підтверджується платіжним дорученням №@ 2PL383978 від 12.08.2024 та визнається відповідачем, то суд вважає, що підстави для скасування цієї вимоги відсутні.
Відповідно до матеріалів справи, ця вимога вважається відкликаною (а.с. 43).
Відповідно до п. 6 розд. VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 із змінами та доповненнями (далі - Інструкція № 449), чинної у спірних правовідносинах, вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вважається відкликаною, якщо сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства (вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі).
Отже, суд доходить висновку, що відсутні підстави для скасування Вимоги №Ф-6707-17У від 17.09.2019 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 5156,71грн (а.с. 48), тому в задоволенні цієї частини слід відмовити.
Щодо вимоги про сплату (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-6707-17У на суму 15819,54грн, за якою рахувався борг по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 31.10.2018, з огляду на протиправне нарахування позивачу єдиного внеску за період з 01.04.2018 по 31.10.2018, то така вимога є протиправною, тому підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУ ДПС України у Вінницькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника із єдиного соціального внеску, що сплачується фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом виключення нарахованої недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 37 788,74 грн (8 448,00 грн за 2017 рік, 2 457,18 грн за 1 квартал 2018 р., 2 457,18 грн. за 2 квартал 2018 р., 2 457,18 грн. за 3 квартал 2018 р., 2 457,18 грн. за 4 квартал 2018 р., 2 754,18 грн. за 1 квартал 2019 р., 2 754,18 грн. за 2 квартал 2019 р., 2 754,18 грн. за 3 квартал 2019 р., 2 754,18 грн. за 4 квартал 2019 р., 2 078,12 грн. за 1 квартал 2020 р., 1 039,06 грн. за 2 квартал 2020 р., 3 178,12 грн. за 3 квартал 2020 р., 2 200,00 грн. за 4 квартал 2020 р.).
Так, суд установив, що в інтегрованій картці платника наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску для фіз. осіб-підприємців у розмірі 26 179,17грн. (а.с. 51-59).
Згідно із ІКП в межах виконавчого провадження позивач сплатив борг, який зарахований за минулий період, у розмірі 2808,83грн відповідно до платіжного доручення №9894 від 18.11.2019 (а.с. 53), 07.05.2020 зараховано стягнення в межах виконавчого провадження відповідно до платіжного доручення від 06.05.2020 №4104 в розмірі 3309,71грн відповідно борг зменшено за минулі роки (а.с. 54); 09.07.2020 зараховано стягнення в межах виконавчого провадження відповідно до платіжного доручення від 07.07.2020 №8730 в розмірі 334,32грн відповідно борг зменшено за минулі роки (а.с. 54); 12.08.2024 борг зменшено за минулі роки, сплата ЄСВ у сумі 5156,71 грн платіжним дорученням №@ 2PL383978 від 12.08.2024 (а.с. 59).
Відповідач зазначає, що платником здійснено сплату єдиного внеску у загальному розмірі 11 607,57грн, що відповідає наведеним вище доказам.
Відповідно до постанови Верховного Суду у справі №826/9288/18 від 25.03.2020р. суд зробив висновок, що аналіз наведених положень Порядку № 422 свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа №825/999/17) та від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а).
Так, суд ураховує, що Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, який був діючим на час спірних правовідносин, наразі втратив чинність.
Питання ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування обумовлене Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5 (в редакції із змінами) (надалі - Порядок №5).
Цим же наказом визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422.
Згідно із абз 7, 8 розділу І Порядку №5, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку за визначеними параметрами, яка містить інформацію щодо облікових даних платника та призначена для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з реквізитів первинних документів, оброблених засобами ІКС ДПС (податкових декларацій, звітності з єдиного внеску, податкових повідомлень-рішень, рішень податкового органу, повідомлень економічних операторів, отриманих з Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, про розраховану (зменшену) суму акцизного податку за сформовані (деактивовані) унікальні ідентифікатори, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу, даних Казначейства про надходження платежів тощо).
Інформація в ІКП ґрунтується на показниках первинних документів, оброблених ІКС ДПС.
Пуктом 4 Порядку №5 встановлено, що відображення/занесення первинних показників у підсистемах ІКС ДПС здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.
Відповідно до абзацу 2 п. 1 розділу 2 Порядку №5, ІКП містить інформацію про первинні показники оперативного обліку, облікові операції та первинні показники оперативного обліку, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку №5, Територіальні органи ДПС формують відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів та відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати єдиного внеску за формами, визначеними Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року № 462) (далі - Порядок № 1588), та Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330 (далі - Порядок № 1162), та проводять заходи, пов'язані з ліквідацією або реорганізацією платників податків.
Згідно із п. 1 підр 4 Порядку №5, працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних ІКС ДПС вносять дані до ІКС ДПС, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв'язків записів зазначених ІКС ДПС із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.
Відображенню в ІКС ДПС підлягають матеріали, які зареєстровані в ІКС ДПС, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.
Системний аналіз вищенаведених норм права дає суду підстави для висновку, що у платників податків наявний такий спосіб захисту порушеного права як зобов'язання податкового органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, внести зміни до інтегрованої картки платника податків.
Отже, суд погоджується з доводами позивача, що правільні дані інтегрованих карток про фактичний стан розрахунків з бюджетом є допустимим способом захисту його порушеного права, тому слід зобов'язати відповідача привести у відповідність облікові дані інтегрованої картки платника податків шляхом виключення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Водночас, суд установив, що згідно з даними ІКП борг (недоїмка) по сплаті позивачем ЄСВ станом на 31.08.2024 становить 26 179,17грн. Натомість відповідно до заявлених вимог, позивач просить виключити нараховану недоїмку з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 37 788,74 грн та за період 2017-2020 роки.
З урахуванням того, що суд установив правомірне нарахування позивачу ЄСВ у період 2017 та І квартал 2018 та протиправне нарахування за період з ІІ кварталу 2018 по 2020 рік, то ця вимога підлягає задоволенню частково.
Отже, з метою захисту прав позивача, суд доходить висновку зобов'язати відповідача здійснити коригування даних інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованої недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2 квартал - 4 квартал 2018 р., за 1 квартал - 4 квартал 2019 р., за 1 квартал - 4 квартал 2020 р.
Щодо розміру недоїмки, то оскільки заявлена сума 37 788,74 грн матеріалами справи не підтверджується, тому підстави для задоволення цієї частини відсутні.
Водночас, при коригуванні протиправно нарахованого розміру ЄСВ, контролюючий орган забезпечує відображення результатів інформації з подальшим збереженням даних відповідно до рішення суду, що не потребує окремого окреслення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 725,20грн (1211,20грн за немайнову вимогу, 1514,00 грн за майнову вимогу).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.05.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.
Водночас, суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", у справі "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії" (заява N 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, між адвокатом Савчук І.В.. (далі - Адвокат) та Позивачем (далі - Клієнт) укладений Договір про надання професійної правничої допомоги від 15.08.2024 (далі - Договір) (а.с. 33-34).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання на представництво його інтересів та надання професійної правничої допомоги з усіма необхідними повноваженнями з питань ведення від імені Клієнта будь-яких справ в усіх без винятку, зокрема у судах всіх інстанцій.
Згідно з п. 4 розмір гонорару та порядок проведення розрахунків Клієнта з Адвокатом визначається додатковою угодою до цього Договору про оплату послуг адвоката.
Згідно із Актом від 28.04.2025 (виконання робіт, наданих послуг) розмір професійної правничої допомоги (послуги) за підготовку позовної заяви про визнання дій ГУ ДПС у Вінницькій області протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, супровід справи становить разом 12 000грн.
Квитанцією до прибуткового касового ордеру №05 від 28.04.2025 підтверджується оплатата гонорару.
Отже, понесені витрати позивачем на правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи критерій обґрунтованості понесених позивачем витрат, заперечення відповідача, беручи до уваги, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає що розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 5000,00 грн, що відповідає критерію розумності та співмірності.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-6707-17У на суму 15819,54грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Вінницькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 із єдиного соціального внеску, що сплачується фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом виключення нарахованої недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2 квартал - 4 квартал 2018 р., за 1 квартал - 4 квартал 2019 р., за 1 квартал - 4 квартал 2020 р.
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2 725,20грн (дві тисячі сімсот двадцять п'ять гривень 20 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00грн (п'ять тисяч гривень).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - ВП 44069150, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).
Повне судове рішення складено 21.10.2025.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна