про залишення позовної заяви без руху
20 жовтня 2025 р. Справа № 127/28151/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши в м. Вінниці матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (паспорт громадятина російської федерації серії НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до начальника УДМС у Вінницькій області Наливайка Б.О. (службова адреса: просп. Коцюбинського, 78, м. Вінниця, 21009) про визнання дій незаконними та недійсними,
05.09.2025 до Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до начальника Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області Наливайка Б.О. про визнання незаконними та недійсними позовних заяв, поданих останнім у адміністративних справах Вінницького міського суду Вінницької області № 127/2318/23, № 127/26439/23 та № 127/6770/24. У зазначених позовних заявах, на думку позивача, ОСОБА_2 приховав назву, реквізити та зміст оригіналів документів, що знаходяться у його розпорядженні.
Того ж дня, 05.09.2025, до суду надійшла додаткова заява від ОСОБА_1 , якою він доповнив подану раніше позовну заяву до ОСОБА_2 .
Надалі, 08.09.2025, позивач подав ще одну заяву про доповнення вказаної позовної заяви та про витребування додаткових доказів.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.09.2025 до відкриття провадження у справі матеріали за позовом ОСОБА_1 вирішено передати на розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.
22.09.2025 до Вінницького міського суду Вінницької області надійшла заява ОСОБА_1 , якою він доповнив свою позовну заяву до ОСОБА_2
14.10.2025 матеріали відповідної справи за позовом ОСОБА_1 надійшли до Вінницького окружного адміністративного суду.
Автоматизованою системою документообігу суду головуючим суддею для розгляду справи визначено суддю Сала П.І.
Ознайомившись з вказаною позовною заявою та доданими до неї матеріалами, приходжу до висновку, що таку заяву належить залишити без руху.
Частиною першою статті 171 КАС України визначено, що після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Водночас положення статей 160, 161 КАС України поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недодержання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.
Щодо позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
У позовній заяві зазначається: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача-суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Наведене узгоджується з повноваженнями суду при вирішенні справи. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, для прийняття рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії суд неодмінно повинен встановити факт неправомірності його рішення, дії чи бездіяльності та порушення такими рішеннями, діями або бездіяльністю прав, свобод та інтересів позивача.
Разом з тим подана ОСОБА_1 позовна заява не містить належним чином сформульованих позовних вимог, зокрема відсутня прохальна частина, в якій би конкретно визначалися вимоги позивача до відповідача згідно із способами захисту прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, передбаченими ч. 1 ст. 5 КАС України. Така невизначеність унеможливлює встановлення предмета та меж судового розгляду.
При цьому суд зауважує, що позивач не конкретизує, з якими саме діями ОСОБА_2 , як начальника Управління ДМС, він не погоджується та як наслідок оскаржує, а також який саме спосіб захисту своїх прав та інтересів у спірних правовідносинах обирає (відсутні позовні вимоги зобов'язального характеру).
Щодо "визнання незаконними та недійсними позовних заяв, поданих відповідачем у адміністративних справах Вінницького міського суду Вінницької області № 127/2318/23, № 127/26439/23 та № 127/6770/24", то такі вимоги не узгоджуються із зазначеними вище положеннями ч. 1 ст. 5 та ч. 1 ст. 245 КАС України.
Відтак позивачу необхідно уточнити зміст позовних вимог, привівши їх зміст у відповідність із нормами процесуального права та повноваженнями адміністративного суду, чітко зазначивши, які саме рішення, дії або бездіяльність начальника Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області Наливайка Б.О. позивач вважає протиправними, у чому полягає порушення його прав чи законних інтересів внаслідок таких рішень, дій або бездіяльності, а також який спосіб захисту він просить застосувати суд у межах цього позову.
Щодо відсутності обґрунтування позовних вимог.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Як видно зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , позивач просить адміністративний суд "визнати незаконними та недійсними позовних заяв, поданих начальником УДМС у Вінницькій області Наливайко Б.О. у адміністративних справах Вінницького міського суду Вінницької області № 127/2318/23, № 127/26439/23 та № 127/6770/24".
На підтримку заявлених позовних вимог позивач зазначає про факти порушень, які, на його думку, були допущені начальником УДМС у Вінницькій області ОСОБА_2 , а саме подання до суду позовних заяв без зазначення назви, реквізитів та змісту оригіналів документів, що фактично перебувають у розпорядженні відповідача, а також приховування цих документів від суду та сторін у відповідних адміністративних справах.
Втім, зміст позовної заяви свідчить про відсутність належного правового обґрунтування заявлених позовних вимог, зокрема, з посиланням на те, які саме норми матеріального чи процесуального права були порушені відповідачем, у чому конкретно полягає протиправність його дій та яким чином подання зазначених позовних заяв могло порушити чи обмежити права, свободи або законні інтереси позивача.
Суд зауважує, що здійснення адміністративного судочинства відбувається на засадах диспозитовності. Тобто розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України).
Відтак відсутність належного обґрунтування позовних вимог істотно ускладнює перевірку доводів позивача та фактично унеможливлює розгляд справи по суті, оскільки суд перш за все здійснює оцінку дій суб'єкта владних повноважень виходячи з доводів та аргументів позивача щодо його неправомірності та протиправності.
З огляду на викладене позивачу слід подати уточнену позовну заяву, зокрема, належним чином обґрунтувати заявлені вимоги, в тому числі з посиланням на відповідні норми чинного законодавства.
Щодо сплати судового збору.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено на рівні 3028,00 грн.
Таким чином, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 1211,20 грн (за кожну немайнову вимогу).
До матеріалів позовної заяви не додано документ про сплату судового збору.
Будь-яких доказів про те, що позивач має право на пільги зі сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону "Про судовий збір" до позовної заяви не надано.
Оскільки у позовній заяві ОСОБА_1 відсутні чітко сформульовані позовні вимоги, заявник повинен самостійно визначити їх зміст та кількість, сплатити судовий збір у передбачених законом порядку і розмірі та надати суду документ про сплату судового збору (з розрахунку 1211,20 грн за кожну немайнову вимогу) або ж докази наявності підстав для його звільнення від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Щодо ненадання доказів, якими підтверджуються обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
За змістом ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Крім того, в силу приписів ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Наведені обов'язки позивача при оформленні та поданні до суду позовної заяви узгоджуються з його обов'язками як учасника справи, визначеними у статті 77 КАС України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів (ч. 5 ст. 77 КАС України).
Отже, разом з позовною заявою позивач повинен надати суду докази на підтвердження тих обставини, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги і за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав та інтересів суб'єктом владних повноважень.
Позивач ОСОБА_1 заявляє позовні вимоги про незаконними та недійсними позовних заяв, поданих начальником УДМС у Вінницькій області Наливайко Б.О. у адміністративних справах Вінницького міського суду Вінницької області № 127/2318/23, № 127/26439/23 та № 127/6770/24.
Утім, до поданої позовної заяви не додано вказаних позовних заяв у адміністративних справах № 127/2318/23, № 127/26439/23, № 127/6770/24 та інших необхідних документів, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та які можуть і повинні бути надані позивачем як ініціатором спору.
Також позивач не надав до суду належних доказів на підтвердження того, що позовні заяви, подані ОСОБА_2 у вказаних справах, містять недостовірні відомості або що у них було приховано назву, реквізити чи зміст оригіналів документів. Відсутність зазначених матеріалів позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість доводів позивача та встановити наявність фактичних підстав для заявлених позовних вимог.
Отже, позивачу необхідно додати до суду належні та допустимі докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги.
Висновки суду. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене та враховуючи невідповідність поданого позову вимогам закону, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви, про які зазначено вище у цій ухвалі.
Водночас суд вважає необхідним інформувати позивача про те, що 2 червня 2011 року Верховною Радою України було прийнято Закон України № 3460-VI "Про безоплатну правову допомогу", який визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 1 цього Закону безоплатною правовою допомогою визнається правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Правова допомога передбачає надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.
Статтею 3 Закону № 3460-VI передбачено, що цей Закон регулює правовідносини у сфері надання безоплатної правової допомоги суб'єктам права на безоплатну первинну правову допомогу та суб'єктам права на безоплатну вторинну правову допомогу, що встановлені цим Законом.
Безоплатною первинною правовою допомогою в силу положень ст. 7 Закону № 3460-VI є вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) надання правової інформації; 2) надання консультацій і роз'яснень з правових питань; 3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); 4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Відповідно до ст.ст. 8, 9 Закону № 3460-VI право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з Конституцією України та цим Законом мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України. Суб'єктом надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні є, зокрема, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
У місті Жмеринка Вінницької області, де мешкає позивач, відповідні послуги надаються Жмеринським бюро правової допомоги (вул. Валерія Брезденюка, 19, м. Жмеринка, Вінницька область).
Зазначена вище інформація може бути врахована позивачем при виконанні ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 169, 171, 256, 293, 294 КАС України, -
1. Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до начальника УДМС у Вінницькій області Наливайка Б.О. про визнання дій незаконними та недійсними.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії ухвали.
3. Копію ухвали надіслати (вручити) позивачу - для відома та виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Сало Павло Ігорович