м. Вінниця
17 жовтня 2025 р. Справа № 120/6349/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що пенсійний орган, здійснюючи перерахунок пенсії, застосував обмеження її максимальним розміром, внаслідок чого розмір такої зменшився.
Вважаючи, що пенсійним органом протиправно застосовано обмеження пенсії максимальним розміром, позивачка звернулася з цим позовом до суду з вимогою зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 лютого 2020 року, з 01 липня 2020 року, з 01 грудня 2020 року, з 01 лютого 2021 року, з 01 липня 2021 року, з 01 грудня 2021 року, з 01 лютого 2022 року, з 01 липня 2022 року, з 01 грудня 2022 року, з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 березня 2025 року без обмеження пенсії максимальним розміром.
Крім того, у позові позивач просила також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оформити та направити позивачу копії відповідних перерахунків пенсії, що проведені станом на згадувані вище дати.
Ухвалою від 13 травня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
22 травня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що пенсійним органом правомірно застосовано до пенсії позивача обмеження максимальним розміром, оскільки відповідно до частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
За наведених обставин представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
27 травня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, проте така до уваги не береться, оскільки заявами по суті у справах, визначених частиною 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, є позов та відзив на позовну заяву.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З 01 лютого 2020 року, з 01 липня 2020 року, з 01 грудня 2020 року, з 01 лютого 2021 року, з 01 липня 2021 року, з 01 грудня 2021 року, з 01 лютого 2022 року, з 01 липня 2022 року, з 01 грудня 2022 року, з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 березня 2025 року відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача, проте з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії фактична сума виплати обмежена максимальним розміром.
Вказані обставини підтверджуються розрахунками пенсії ОСОБА_1 станом на 01 лютого 2020 року, 01 липня 2020 року, 01 грудня 2020 року, 01 лютого 2021 року, 01 липня 2021 року, 01 грудня 2021 року, 01 лютого 2022 року, 01 липня 2022 року, 01 грудня 2022 року, 01 лютого 2023 року, 01 березня 2024 року та 01 березня 2025 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року за № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
Приймаючи таке рішення, Конституційний Суд України виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19 та ряду інших.
Отже, наразі закон не передбачає обмеження пенсії осіб, які перебувають на військовій службі максимальним розміром.
Правильність такої позиції додаткового підтверджена рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 від 12 жовтня 2022 року, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Відтак суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно обмежено розмір пенсії позивача з 01 лютого 2020 року, з 01 липня 2020 року, з 01 грудня 2020 року, з 01 лютого 2021 року, з 01 липня 2021 року, з 01 грудня 2021 року, з 01 лютого 2022 року, з 01 липня 2022 року, з 01 грудня 2022 року, з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 березня 2025 року, а тому задоволенню підлягає позовна вимога щодо визнання протиправними дій відповідача в частині обмеження пенсії позивача максимальним розміром та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок з 01 лютого 2020 року, з 01 липня 2020 року, з 01 грудня 2020 року, з 01 лютого 2021 року, з 01 липня 2021 року, з 01 грудня 2021 року, з 01 лютого 2022 року, з 01 липня 2022 року, з 01 грудня 2022 року, з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 березня 2025 року та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, врахувавши при цьому раніше виплачені суми пенсії.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання пенсійний орган оформити і направити позивачці копії розрахунків пенсії станом на 01 лютого 2020 року, 01 липня 2020 року, 01 грудня 2020 року, 01 лютого 2021 року, 01 липня 2021 року, 01 грудня 2021 року, 01 лютого 2022 року, 01 липня 2022 року, 01 грудня 2022 року, 01 лютого 2023 року, 01 березня 2024 року та 01 березня 2025 року, то позивачкою разом із позовом подано відповідні розрахунки пенсії, а тому права позивача в цій частині пенсійним органом не порушені.
Посилання на те, що такі розрахунки оформлені з порушенням вимог законодавства (не засвідчені підписами, печатками та штампами) суд оцінює критично, адже із листа пенсійного органу від 23 квітня 2025 року, у тексті якого розміщено відповідні розрахунки пенсії, слідує, що такий лист підписаний за допомогою кваліфікованого електронного підпису, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачкою, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01 лютого 2020 року, з 01 липня 2020 року, з 01 грудня 2020 року, з 01 лютого 2021 року, з 01 липня 2021 року, з 01 грудня 2021 року, з 01 лютого 2022 року, з 01 липня 2022 року, з 01 грудня 2022 року, з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 березня 2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01 лютого 2020 року, з 01 липня 2020 року, з 01 грудня 2020 року, з 01 лютого 2021 року, з 01 липня 2021 року, з 01 грудня 2021 року, з 01 лютого 2022 року, з 01 липня 2022 року, з 01 грудня 2022 року, з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 березня 2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром, врахувавши при цьому раніше виплачені суми.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)
Рішення суду в повному обсязі складено 17.10.2025
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович