Справа № 946/8394/25
Провадження № 1-кс/946/2121/25
23 жовтня 2025 року слідчий суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області про арешт майна, -
Слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12025162150001364 від 19.10.2025 року, за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_4 про те, що 18.10.2025 близько 14:30 годині, невстановлена особа, знаходячись у торговому центрі "Таврія-В", за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Незалежності, 181, таємно, в умовах воєнного стану, викрала 2 набори ножів марки "Ardesto Gemini", чим завдала матеріальний збиток ПП "Таврія Плюс".
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що в приміщенні торгової зали магазину Таврія В ПП Таврія Плюс, розташованого за адресою м. Ізмаїл, проспект Незалежності, 181, установлений технічний прилад з функцією фото-, кінозйомки, відеозапису, який знаходиться у володінні у працівника магазину ОСОБА_4 , на якому збережено обставини, здійснені у публічно доступному місці, що мають значення для даного кримінального провадження, а саме в приміщені вищевказаного магазину, від 18.10.2025 в період часу з 14:31:07 години до 14:45:16 години.
Так, 22.10.2025 на підставі постанови слідчого у працівника магазину Таврія В ПП Таврія Плюс ОСОБА_4 вилучено відеозапис з камер спостереження, які знаходились в магазині Таврія В ПП Таврія Плюс, розташованого за адресою м. Ізмаїл, проспект Незалежності, 181, від 18.10.2025 в період часу з 14:31:07 години до 14:45:16 години, які перекопійовано на СD-R диск у якості речового доказу, для залучення до матеріалів кримінального провадження.
Враховуючи той факт, що вказаний диск із відеозаписами та має значення речового доказу по вищевказаному кримінальному провадженню, виникла необхідність накласти арешт на вказане майно.
Прокурор та слідчий в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, в клопотанні зазначили про розгляд справи без їх участі.
Особа, у якої вилучено майно в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання про арешт майна без її участі.
В силу ст. 107 КПК України технічні засоби фіксування процесу не застосовувалися.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про арешт майна підлягає частковому задоволенню.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасовому вилученню підлягає майно у вигляді речей, документів, грошей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Згідно вимог ст. 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Як передбачено п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається, в тому числі, з метою збереження речових доказів. Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально - протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З урахуванням положень ст.ст.2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Завдання кримінального провадження можуть бути досягнуті у тому числі і у разі накладення арешту на майно лише в частині заборони відчужувати майно.
Крім того, слідчим суддею враховуються розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для інших осіб.
Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання слідчого про арешт майна задовольнити.
Керуючись ст.ст.170 - 173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт в якості речових доказів на вилучений на підставі постанови слідчого у представника магазину Таврія В ПП «Таврія Плюс» ОСОБА_4 запис відеоспостереження з магазину Таврія В ПП Таврія Плюс, розташованого за адресою: м. Ізмаїл, проспект Незалежності, 181 від 18.10.2025 в період часу з 14:31:07 год. до 14:45:16 год., який міститься на СD-R диску.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1