Справа № 496/6491/25
Провадження № 1-кс/496/1735/25
01 жовтня 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
слідчий суддя - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання дізнавача сектору дізнанняОдеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна, за матеріалами кримінального провадження №12025164250000210 від 28.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України,
Дізнавач за погодженням з прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 , звернувся до суду з вказаним клопотанням, мотивуючи тим, що в провадженні Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження №12025164250000210 від 28.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що 27.09.2025 року до Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення зі служби «102», про те, шо 27.09.2025 року о 14 годин 38 хвилин, за адресою Одеська область, Одеський район, с. Курган, за координатами 46.531002, 30.446020, зупинили за порушення ПДР, громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував авто ВАЗ 2105 д/н НОМЕР_1 та надав для перевірки працівникам поліції особисті документи, а саме: водійське посвідчення серії НОМЕР_2 на своє ім'я, із ознаками підробки (ЄО-17442).
Даний факт був зареєстрований в ЄО Одеського РУП №2 Одеської області №17442 від 27.09.2025 та відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025164250000210 від 28.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.358 КК України.
В період з 16 годин 46 хвилин по 16 годину 53 хвилину 27.09.2025 слідчим СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеській області капітаном поліції ОСОБА_6 проведено огляд місця події за адресою: Одеська область, Одеській район, село Курган та село Березань. На вказаній ділянки виявлено автомобіль ВАЗ 2105 д/н НОМЕР_1 , біля якого знаходиться гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на багажному відділені вказаного транспортного засобу, виявлено водійське посвідчення серії НОМЕР_2 на ім'я вищевказаної особи видане 04.11.2022 ТСЦ 0541 категорії «В», присутній при проведенні огляду місця події інспектор ВРПП ОРУП №»2 Гаврющенко пояснив, що на вказаній ділянці автомобільної дороги був зупинений вищевказаний автомобіль під керуванням ОСОБА_5 , за порушенням ПДР, вказана особа надала для перевірки вказане водійське посвідчення, яке відповідно до бази ІПНП видано іншій особі, в подальшому вказане посвідчення водія вилучено та запаковано до сейф-пакету NPU 5140128.
В рамках вказаного кримінального провадження дізнавачем СД Одеського РУП №2 ОСОБА_3 винесено постанову про визнання речовими доказами вилучених в ході огляду місця події документів.
Також згідно рапорту інспектора ВРПП ст. лейтенанта поліції ОСОБА_7 , про те що 27.09.2025 року о 14 годині 27 хвилин під час несення служби, для перевірки було зупинено транспортний засіб ВАЗ-2105 під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пред'явив для перевірки посвідчення водія НОМЕР_2 видане ТСЦ 0541 від 04.11.2022 року, категорії «В», яке мало явні ознаки підробки, а саме: при перевірки по базі ІПНП, вищевказане посвідчення видане на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постановою про долучення до кримінального провадження речових доказів та передачу їх на зберігання дізнавача сектору дізнання Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області лейтенантом поліції ОСОБА_3 , від 27.09.2025 року вилучені в ході зазначеного огляду речі визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження №12025164250000210 від 28.09.2025 року, оскільки вилучене майно має суттєве значення для органу досудового розслідування.
З метою забезпечення досягнення дієвості кримінального провадження, виникла необхідність застосувати такий вид заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у зв'язку з чим дізнавач звернувся з вказаним клопотанням.
Згідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно до ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання, або заходу кримінально - протиправного характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Разом з тим, у своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь - яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах передбачених Законом», а п. 2 визначає, що держави мають право, здійснювати контроль за користуванням майном, шляхом ведення в дію законів. Більше того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»
Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що у матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вилучені предмети є речовими доказами, які мають суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а їх повернення може призвести до втрати доказів, тому виникла необхідність у накладенні арешту на вказані речі, для подальшого збереження доказів та проведення судових експертиз, у зв'язку з чим старший дізнавач звернувся до суду з вказаним клопотанням.
Дізнавач в судове засідання не з'явився, однак в прохальній частині клопотання просив розглянути клопотання без його участі та участі прокурора.
ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату та час розгляду клопотання, про причини неявки суд не повідомив.
Неприбуття у судове засідання вказаних осіб не перешкоджає розгляду клопотання, відповідно до положень ч.1 ст. 172 КПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється, згідно з ч.4 ст. 107 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Згідно п.4 ч.2 ст.40-1 КПК України дізнавач уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п.7 ч.2 ст. 131 КПК України.
Частиною 1 ст. 131 КПК України встановлено, що заходи кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно п.1 ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов'язує необхідність у накладенні такого арешту, з метою збереження речових доказів та проведення експертиз.
Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Постановою слідчого про визнання речових доказів у кримінальному провадженні від 28.09.2025 року, приєднано до матеріалів досудового розслідування №12025164250000210 від 28.09.2025 року, речі та предмети, які 27.09.2025 року було виявлено та вилучено в ході обшуку, було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358 КК України.
Таким чином, у судовому засіданні встановлено усі, передбачені ст.ст. 132, 173 КПК України, підстави до задоволення внесеного дізнавачем клопотання.
Керуючись ст.ст. 40, 131, 132, 167, 169, 170, 171 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання дізнавача сектору дізнання Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна, за матеріалами кримінального провадження №12025164250000210 від 28.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України - задовольнити.
Накласти арешт із забороною користування, розпорядження та відчуження майна на посвідчення водія НОМЕР_2 видане ТСЦ 0541 від 04.11.2022 року, на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке 27.09.2025 року, вилучене в ході огляду місця події за адресою: Одеська область, Одеський район, село Курган та між селом Березань.
Ухвалу допустити до негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1