Номер провадження: 33/813/1906/25
Номер справи місцевого суду: 523/13106/25
Головуючий у першій інстанції Боков О. М.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
17.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.,
осіб, які з'явилися до судового засідання:
- ОСОБА_1 ,
- адвоката Топунової Анни Миколаївни,
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Топунової Анни Миколаївни на постанову судді Пересипського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2025 року, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №368542 від 21.06.2025 року, водій ОСОБА_1 21.06.2025 року о 12:25 год., керував транспортним засобом марки «Део Нексія» д/н « НОМЕР_1 » по вул.Миколаївська дорога, 263, в м.Одесі, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки зі згоди водія на приладі «Драгер» 7510, тест №1359, результат позитивний 0.27 ‰, що було зафіксовано на ПВР працівників ДПП №№ 475714, 474940. Таким чином, ОСОБА_1 інкримінується порушення вимоги п.2.9.а «Правил дорожнього руху», за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою судді Пересипського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2025 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Топунова Анна Миколаївна подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Пересипського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2025 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд 1 інстанції в оскаржуваній постанові зазначив про наявність в матеріалах справи направлення на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 21.06.2025 року, що не відповідає дійсності, оскільки даний доказ не долучався. З оглянутого відеозапису, вбачається, що ОСОБА_1 заперечував вживання алкогольних напоїв і не був згодний з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а працівники поліції мали на меті, як з'ясувалось, лише якомога швидко доставити останнього до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Вказане, свідчить про те, що поліцейськими було порушено вимоги ст. 266 КУпАП та положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року, які б мали направити ОСОБА_1 , який не погодився з результатами огляду на місці до найближчого закладу охорони здоров'я для відповідного медичного огляду, а тому в силу ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд проведений поліцейським на місці за допомогою спец приладу «Drager Alkotest 7510» є недійсний, а ОСОБА_1 не може бути притягнутий до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП в зв'язку з недоведеністю його вини у порушенні п. 2.9а ПДР України.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, заслухавши апелянта та його захисника, які з'явились у судове засідання, апеляційний суд дійшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до нього адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього у вчиненні даного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Проте, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.
За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського.
Для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом повторно досліджено докази, що зібранні працівниками поліції у підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №368542 від 21.06.2025 року, водій ОСОБА_1 21.06.2025 року о 12:25 год., керував транспортним засобом марки «Део Нексія» д/н « НОМЕР_1 » по вул.Миколаївська дорога, 263, в м. Одесі, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки зі згоди водія на приладі «Драгер» 7510, тест №1359, результат позитивний 0.27 ‰, що було зафіксовано на ПВР працівників ДПП №№ 475714, 474940. Таким чином, ОСОБА_1 інкримінується порушення вимоги п.2.9.а «Правил дорожнього руху», за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно роздруківки (чеку) тесту з газоаналізатора Драгер7510, з якого встановлено, що огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 поліцейськими проведений 21.06.2025 року о 12-38 год. з використанням спеціального технічного засобу, а саме газоаналізатора Драгер 7510. Тест № 1359 показав, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, результат огляду: 0.27 ‰.
Як вбачається з акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння поліцейськими проведений за допомогою газоаналізатора Драгер 7510, прилад № ARLF-0306, у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння. Результат огляду на стан сп'яніння склав 0.27 ‰. Під час огляду на стан сп'яніння вівся відеозапис з ПВР 475714, 474940.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано відеозаписи з портативних відео реєстраторів № 475714, 474940, дослідженням яких встановлено, що такі відеозаписи и стосуються подій, що мали місце 21.06.2025 року, за участі ОСОБА_1 . Даними відеозаписами зафіксовано, як працівники поліції зупинили транспортний засіб марки «Део Нексія» д/н « НОМЕР_1 » під керуванням ОСОБА_1 . Працівники поліції під час спілкування, виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою пристрою «Драгер». ОСОБА_1 поводив себе напружено і запитував у працівників поліції чи не будуть його доставляти до ТЦК, на що поліцейські запевняли, що патрульна поліція цим не займається і навіть жартували відкриваючи двері службового автомобілю і пропонували ОСОБА_1 самому переконатись, що працівників ТЦК в їхньому автомобілі немає. ОСОБА_1 періодично знову згадував про своє небажання опинитись в ТЦК, а факт вживання ним алкоголю заперечував, погодившись пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою пристрою «Драгер», результат якого склав 0.27 ‰. Один з працівників поліції почала складати протокол, в той час, як поліцейські з іншого наряду, який підвіз на місце зупинки ОСОБА_1 . Драгер, намагався запропонувати пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі для чого проїхати з поліцейськими до медичного закладу. Проте ОСОБА_1 знову запитав чи завезуть його до ТЦК і відмовився.
Поліцейська запропонувала йому сісти в автомобіль та склала у відношенні нього протокол за ст. 130 ч.1 КУпАП, після чого поруч з ОСОБА_1 сів поліцейський, і машина на великій швидкості почала рух, доставивши його до ТЦК.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він дві доби провів без їжі в ТЦК і був направлений для проходження служби в навчальний центр, а потім у військову частину, де він зараз проходить службу. Він після зупинки працівниками поліції прямо запитував чи відвезуть його до ТЦК і ті його запевняли що ні, але він перебував у такому психологічному стресі, що думав лише про те, щоб його вже оформили на місці і щоб нікуди з поліцейськими не їхати, бо хвилювався, що ті його доставлять до ТЦК. В решті решт так і сталось, його і оформили за ст. 130 КУпАП, скориставшись його психологічним станом, доставили до ТЦК хоча запевняли, що патрульна поліція цим не займається.
При розгляді апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно п. 2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
З положень, закріплених в ст. 266 КУпАП, вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. Огляд особи на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд осіб на стан сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп'яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.
Аналогічні положення, але з деталізацією дій поліцейського під час огляду водія на стан сп'яніння, містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція № 1452/735).
Зокрема, положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
У відповідності до п. 3 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Згідно положень п. 7, 8 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Відповідно до п. 12 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу (п. 13 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735).
Також, положення п. 7 Порядку № 1103 встановлюють, що поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Згідно п. 8 Порядку № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Положення щодо регулювання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, щодо доступу до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, щодо порядку зберігання, видачі та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція № 1026).
Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Портативний відеореєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026).
Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Апеляційний суд звертає увагу, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.
Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об'єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб'єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об'єктивно встановити всі обставини у справі.
Проаналізувавши обставини у справі, що встановлені апеляційним судом під час здійснення всебічного й повного дослідження доказів по справі, надання їм об'єктивної оцінки, апеляційний суд констатує, що матеріали справи, поза розумним сумнівом, не підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні 21.06.2025 року правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як встановлено з долученого до матеріалів справи відеозапису, після проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою пристрою «Драгер», і після такого огляду, результат склав 0.27 ‰, працівники поліції належним чином не запитали, чи погоджується він з отриманим результатом, а в безальтернативній формі після огляду останнього з використанням приладу Драгер одразу повідомили йому, що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, при цьому належним чином не роз'яснили ОСОБА_1 процедуру і порядок проходження огляду на стан сп'яніння, його права та обов'язки у межах такого огляду, зокрема, про можливість у разі незгоди з результатом огляду на стан сп'яніння на місці зупинки, про проходження огляду в медичному закладі для усунення будь-яких сумнівів перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд констатує, що на відеозаписі вбачається постійне хвилювання ОСОБА_1 і його побоювання доставки поліцейськими до ТЦК.
Також вбачається, що поліцейські запевняли ОСОБА_1 , що його доставка до ТЦК не входить до їх обов'язків і вони після проходження ним огляду на стан сп'яніння в залежності від результатів проходження огляду або складуть у відношенні нього протокол або відпустять.
Після оголошення результатів огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, і не згоди ОСОБА_1 з цим результатом, йому пропонували проїхати до медичного закладу для проходження огляду, який проводить лікар-нарколог, але ОСОБА_1 у пригніченому стані відмовився.
Як вбачається з відеофіксації, після оформлення протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП, працівники поліції доставили ОСОБА_1 до ТЦК хоча і запевняли, що патрульна поліція цим не займається.
Тобто побоювання ОСОБА_1 в цій частині виправдались і виходячи з його поведінки на відеозаписі та наданих пояснень в суді, апеляційний суд доходить висновку, що волевиявлення ОСОБА_1 щодо відмови проїхати з поліцейськими до медичного закладу на огляд на стан сп'яніння і таким чином згоду з результатом огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер, не було вільним, а обумовлювалось намаганням в будь-який спосіб уникнути поїздки разом з поліцейськими і не через небажання пройти огляд в медичному закладі, а з метою запобігти таким чином його доставці в ТЦК.
Разом з тим поліцейські мали чесно попередити ОСОБА_1 , що у разі якщо він перебуває у розшуку у відповідному реєстрі військовозобов'язаних, він буде доставлений до ТЦК в будь-якому випадку незалежно від оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП.
Проте, поліцейські до останнього поводили себе з громадянином не відверто, запевняючи, що не доставляють громадян до ТЦК, і тим самим викликали в останнього надію уникнути ТЦК в обмін на його умовну лояльність в частині визнання результатів огляду на стан сп'яніння і оформлення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, а склавши такий протокол, все ж таки здійснили примусову доставку ОСОБА_1 в ТЦК.
Оскільки волевиявлення ОСОБА_3 в частині відмови у проходженні огляду на стан сп'яніння в медичному закладі через незгоду в результатам огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер не можна з огляду на встановлені обставини, вважати вільним, а поведінка поліцейських до ОСОБА_1 не сприяла його дійсному волевиявленню в частині згоди з результатами результатам огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, апеляційний суд доходить висновку, що проведений огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння з результатом 0.27 ‰ не відповідає вимогам і цілі ст.266 КУпАП.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який проведений з порушенням вимог ст.266 КУпАП та вказаної Інструкції, вважається недійсним.
Таким чином, слід дійти висновків про те, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст. 280 КУпАП, не було з'ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За встановлених обставин доводи апеляційної скарги про недоведеність вини ОСОБА_1 частково заслуговують на увагу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Таким чином, підсумовуючи вище викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджено, поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 , порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, оскільки відповідно до змісту ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь, тому постанову районного суду необхідно скасувати, а провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Топунової Анни Миколаївни - задовольнити частково.
Постанову судді Пересипського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2025 року - скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити з підстави пункту першого частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе