Номер провадження: 11-сс/813/1877/25
Справа № 522/17500/25 1-кс/522/5170/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
01.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 06.09.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №12025163510000462 від 02.07.2025 відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 06.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Звільнено ОСОБА_8 з-під варти в залі суду та покладено на нього обов'язки, а саме:
-прибувати за викликом до слідчого, прокурора, суду;
-не залишати місце свого постійного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , у проміжок часу з 22:00 год. по 06:00 год. наступної доби, за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги, без дозволу слідчого, прокурора, або суду
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят днів) і обчислюється з моменту фактичного затримання, а саме 06 вересня 2025 року. Ухвала слідчого судді припиняє свою дію 05 листопада 2025 року.
Ухвала слідчого судді мотивована там, що у клопотанні слідчого не міститься обґрунтування ризиків, які виправдовують застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Слідчий ґрунтує свої доводи лише на припущеннях.
Слідчим також не доведено існування ризиків у разі обрання підозрюваній більш м'яких запобіжних заходів, всі доводи ґрунтуються на припущеннях, до уваги береться лише тяжкість злочину у скоєнні якого лише підозрюється ОСОБА_8 . Слідчим не досліджено обставини, які мають значення для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятою судом ухвалою, прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України та неможливістю застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 477 250 грн.
Захисник ОСОБА_7 надала до суду заперечення, в яких зазначає про необґрунтованість підозри та ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.
Зазначає, що ОСОБА_8 раніше не судимий, є студентом 3 курсу Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, має міцні соціальні зв'язки, проживає разом з мамою, яка має низку захворювань, батько з 2022 року захищає нашу державу.
Просить ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя відповідно до вищевказаних вимог Закону та Конвенції не перевірив наявність на час розгляду клопотання в кримінальному провадженні обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Отже, наявність на даній стадії досудового розслідування обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, підтверджують долучені до клопотання слідчого докази та інші матеріали провадження у їх сукупності.
Одночасно, апеляційний суд зазначає, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Викладене свідчить про достатність підстав вважати, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Зважаючи на обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_8 злочину, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винним, колегія суддів вважає, що на даний час є об'єктивні підстави вважати, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі доведеності його вини, апеляційний суд переконаний, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може здійснити спроби переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України).
При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїда проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
При встановленні наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України- впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що на даний час існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення, зокрема щодо свідків, і інших учасників кримінального провадження з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Одночасно апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Обставини, передбачені ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційним судом встановлені не були.
Разом з тим надані апеляційному суду характеризуючи матеріали свідчать про наявність у ОСОБА_8 певних стійких соціальних зв'язків, проте обставини та характер вчиненого підозрюваним інкримінованого йому злочину не дають достатніх підстав вважати, що зазначені соціальні фактори можуть мати стримуючу дію.
Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого кримінального злочину, що пов'язане із організацією незаконного переправленням осіб придатних до військової служби через державний кордон України у групі осіб в умовах воєнного стану, що опосередковано впливає на обороноздатність держави та свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій.
Колегія суддів також враховує встановлені під час апеляційного розгляду конкретні обставини інкримінованого підозрюваному злочину та дані про особу ОСОБА_8 вказує на неможливість застосування до підозрюваного на даній стадії досудового розслідування більш м'якого запобіжного заходу, як домашній арешт, оскільки такий запобіжний захід не здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Таким чином, враховуючи наведене, наявність обґрунтованої підозри, обставин вчинення злочину, існування заявлених прокурором ризиків, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на зазначені вище обставини, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з застосуванням до підозрюваного застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010 року, заява №12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Визначаючи розмір застави колегія суддів враховує дані про особу підозрюваного, тяжкість вчиненого злочину, а також встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України та дійшов до висновку про можливість визначення застави у розмірі 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 363 360 гривень, яка буде співмірною з існуючими у кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На думку апеляційного суду, саме такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, який буде з одного боку утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має в тому числі право:1) залишити ухвалу без змін; 2) змінити ухвалу; 3) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу або закрити кримінальне провадження; 4) скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржувану ухвалу - скасувати і постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, з визначенням розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 120 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 363 360 гривень, який на думку апеляційного суду достатньою мірою може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Керуючись статтями 183, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 06.09.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №12025163510000462 від 02.07.2025 відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025163510000462 від 02.07.2025 відносно ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 05.11.2025 в межах досудового розслідування, з визначенням розміру застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_8 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 120 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 363 360 грн (триста шістдесят три тисячі триста шістдесят) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок: Отримувач: Одеський апеляційний суд, Код ЄДРПОУ отримувача: 42268321; р/р UA308201720355299001001086720; банк: ДКСУ в м. Київ; МФО 820172.
У разі внесення застави, звільнити підозрюваного ОСОБА_8 з-під варти та покласти на підозрюваного ОСОБА_8 наступні процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
3) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, визначеними слідчим;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_8 або заставодавцю наслідки невиконання обов'язків, передбачених ч.ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, а саме: у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Строк дії обов'язків становить до 05.11.2025.
Підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримати в залі Одеського апеляційного суду, взявши його під варту і доставити в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Організацію виконання ухвали Одеського апеляційного суду покласти на прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4