Номер провадження: 22-з/813/406/25
Справа № 521/5176/23
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Комлева О. С.
14.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Негуляєва Максима Анатолійовича, представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради, Управління освіти Херсонської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який згодом був уточнений та остаточно поданий до Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради, Управління освіти Херсонської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2024 року ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду з позовом про скасування наказу про призупинення трудових відносин.
Позов ОСОБА_1 задоволений.
Скасований наказ Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради від 30.12.2022 року за № 5 «Про призупинення дії трудових відносин» із внесеними доповненнями наказом №6 від 10.01.2023 «Про внесення доповнень до наказу від 30.12.2022р. № 5, в частині призупинення трудових відносин з ОСОБА_1 .
Стягнуто з Управління освіти Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 заробітну плату за серпень 2022 року по грудень 2022 року у розмірі 33500 грн.
Стягнуто з Управління освіти Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.01.2023 року по 12.07.2024 року в розмірі 144 637,50 грн.
Рішення суду в частині поновлення дії трудового договору та стягнення середньомісячного заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 , представник Управління освіти Херсонської міської ради звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду в частині стягнення грошових коштів з Управління освіти Херсонської міської ради та покласти всі витрати у повному обсязі на державу, що здійснює військову агресію проти України і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, а саме прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що судом неправильно встановлені обставин справи, які мають значення для справи.
Постановою Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року, апеляційна скарга ОСОБА_3 , представника Управління освіти Херсонської міської ради задоволена частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2024 року в частині позовних вимог про стягнення середньої заробітної плати з серпня по грудень 2022 року скасовано.
Ухвалена постанова.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середньої заробітної плати з серпня по грудень 2022 року залишені без задоволення.
В решті рішення залишено без змін.
15 вересня 2025 року адвокат Негуляєв М.А., представник ОСОБА_1 звернувся досуду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, в якій просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 6500 грн. та 4000 грн. за підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що під час ухвалення рішення судом не було вирішено питання щодо судових витрат.
В судове засідання, призначене на 14 жовтня 2025 року учасники справи не з'явилися, були сповіщені належним чином.
Від ОСОБА_2 , представника Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської радидо суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення заяви частково, з наступних підстав.
Згідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови, суд апеляційної інстанції повинен зазначити розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.
Частинами другою-п'ятою статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги-це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок міститься постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , представник Управління освіти Херсонської міської ради звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду в частині стягнення грошових коштів з Управління освіти Херсонської міської ради та покласти всі витрати у повному обсязі на державу, що здійснює військову агресію проти України і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, а саме прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що судом неправильно встановлені обставин справи, які мають значення для справи.
Адвокат Негуляєв М.А., в інтересах ОСОБА_1 27 лютого 2025 року звернувся до суду з відзивом, у якому зокрема просив суд стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 6500,00 грн.
На підтвердження надання правничої допомоги, адвокат Негуляєв М.А., надав до апеляційного суду: ордер на надання ним правової допомоги ОСОБА_1 ; договір №30/2025 про надання правової допомоги від 25 лютого 2025 року, укладений між адвокатом Негуляєвим М.А., та ОСОБА_1 ; Додаток №1 до договору №30/2025 про надання правової допомоги від 25 лютого 2025 року; Звіт №1 про надані послуги за договором №30/2025 від 25 лютого 2025 року (а.с. 43-52, т.2).
Із п.п. 1.1 укладеного між адвокатом Негуляєвим М.А., та ОСОБА_1 договору №30/2025 вбачається, що на умовах цього договору клієнт дає замовлення адвокату та зобов'язується оплатити її послуги, а адвокат зобов'язується відповідно до замовлення клієнта надавати йому правничу допомогу.
З п.п. 1.2 вбачається, що на підтвердження факту надання клієнту правничої допомоги відповідно до умов цього договору адвокат надає звіт про виконану роботу із детальним описом видів робіт та загальну вартість виконаної роботи.
П.п. 4.2 передбачено, що сторони погодили вартість наданих послуг адвоката, які визначені в додатку №1 (прайс-листі), який погоджений сторонами та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п.п. 4.3 у разі надання правничої допомоги в суді (представництво, складання заяв по суті справи та з процесуальних питань) оплата послуг адвоката проводиться протягом 10-ти банківських днів після набрання судовим рішенням законної сили в незалежності від результатів розгляду справи.
Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №30/2025 від 25 лютого 2025 року вбачається вартість наданих послуг адвоката, серед іншого, вартість написання адвокатом заяв по суті справи - 4000,00 грн - 5000,00 грн.; участь в судовому засіданні (1год) - 1500,00 грн.; написання апеляційної або касаційної скарги (відзиву на апеляційну скаргу або касаційну скаргу) - 4000,00 грн - 5000,00 грн.
Адвокатом Негуляєвим М.А., в інтересах ОСОБА_1 28 лютого 2025 року надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу (а.с. 43-52, т.2). 09 серпня 2025 року адвокат Негуляєв М.А. приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних засобів (а.с.111, т.2). Постановою Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2024 року в частині позовних вимог про стягнення середньої заробітної плати з серпня по грудень 2022 року скасовано.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Враховуючи те, що при ухваленні постанови Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року судом не було вирішено питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді а апеляційної інстанції, співмірність заявленого розміру витрат, відсутність заперечень щодо заявленого стороною позивача розміру витрат на правничу допомогу, а також пропорційності задоволення апеляційної скарги, колегія суддів вважає, щопонесені позивачем судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу за розгляд справи в апеляційної інстанції підлягають стягненню з Управління освіти Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 у розмірі 4 875,00 грн. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, виходячи з пропорційності задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (3/4 розміру позовних вимог).
Щодо заяви адвоката Негуляєва М.А., представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо судових витратза підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення у розмірі 4000,00 грн. апеляційний суд дійшов таких висновків.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов'язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.
Тобто, сторона спору має обов'язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.
З огляду на що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22.
За таких обставин з Управління освіти Херсонської міської ради на користь позивача підлягає до стягнення витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 4 875,00 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 270, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Заяву адвоката Негуляєва Максима Анатолійовича, представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат - задовольнити частково.
Ухвалити додаткову постанову про стягнення судових витрат у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , представника Управління освіти Херсонської міської ради на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2024 року, постановленого під головуванням судді Роїк Д.Я., повний текст рішення складений 04 листопада 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради, Управління освіти Херсонської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ: 02146713) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді судового збору за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 875 (чотири тисячі вісімсот сімдесят п'ять) гривень 00 копійок.
Додаткова постанованабирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 23 жовтня 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький
_______________________________________ С.М. Сегеда