Номер провадження: 22-ц/813/5874/25
Справа № 521/7423/25
Головуючий у першій інстанції Ганошенко С. А.
Доповідач Комлева О. С.
14.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 13 травня 2025 року про відмову у відкритті провадження, постановлену під головуванням судді Ганошенко С.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Іксар Катерини Олександрівни, ОСОБА_2 про визнання розміру заборгованості по аліментам та стягнення надмірно стягнутих коштів, -
встановив:
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іксар К.О., ОСОБА_2 про визнання розміру заборгованості по аліментам та стягнення надмірно стягнутих коштів.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 13 травня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 186 ЦПК України.
Роз'яснено ОСОБА_1 , що він має право звернутися до суду, який розглянув справу, як суд першої інстанції в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України із відповідною скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, а саме ст.ст. 447, 448 ЦПК України.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, зобов'язати суд першої інстанції відкрити провадження у справі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження, з підстав того що позивач оскаржує дії головного державного виконавця, оскільки не взяв до уваги, що у зв'язку з порушенням прав ОСОБА_1 з боку відповідачів він змушений був звернутися до суду з зазначеним позовом, однак суд позбавив його права на позов.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , представник Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) просить відмовити у задоволені апеляційної скарги, ухвалу залишити без змін, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для скасування ухвали суду.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_4 представника ОСОБА_1 , адвоката Зюкіної Є.Ю., представника ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іксар К.О., ОСОБА_2 про визнання розміру заборгованості по аліментам та стягнення надмірно стягнутих коштів, в якому просив:
- визначити розмір заборгованості ОСОБА_1 по аліментах в рамках виконавчого провадження № 52640756 станом на 31.03. 2025 року, який виник не з його вини, у розмірі 12 173,76 грн.;
- звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах в рамках виконавчого провадження № 52640756 станом на 31.03.2025 року, яка виникла не з його вини, у розмірі 12 173,76 грн., у зв'язку із її повним погашенням шляхом списання грошових коштів з карткового рахункуОСОБА_1 за наказом головного державного виконавця Хаджибейського (Малиновського) відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іксар К. О.;
- стягнути з відповідача ОСОБА_2 зайво отримані гроші у розмірі 12 369,32 грн., які були неправомірно стягнуті головним державним виконавцем Хаджибейського (Малиновського) відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іксар К.О.;
- витребувати з Хаджибейського (Малиновського) відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління матеріали виконавчого провадження № 52640756.
Відмовляючи у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач фактично оскаржує дії головного державного виконавця Хаджибейського відділу ДВС у м. Одесі Іксар К.О., а тому дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження, оскільки ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні № 52640756, а тому заявлені ним вимоги підлягають судовому розгляду за правилами розділу VII ЦПК України.
Колегія суддів, в частині позовних вимог про визначення розміру заборгованості ОСОБА_1 по аліментах в рамках виконавчого провадження № 52640756 станом на 31.03. 2025 року, який виник не з його вини, у розмірі 12 173,76 грн., погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 186 ЦПК України визначено підстави, за наявності яких суд відмовляє у відкритті провадження у справі.
Так, пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Визначити, яким саме судом та за якими правилами має бути розглянутий спір і має судова юрисдикція.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У разі виникнення спору щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, проведений державним або приватним виконавцем, заінтересована особа має право оскаржити його у порядку встановленому законом. При цьому важливого значення набуває вибір способу захисту та дотримання встановлених процесуальних строків.
Так, згідно з частиною першою статті 447-1 ЦПК України, особа, яка вважає, що її права чи свободи було порушено внаслідок рішень, дій або бездіяльності державного або приватного виконавця під час виконання судового рішення, має право подати скаргу до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (стаття 448 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 195 Сімейного кодексу України, розмір заборгованості зі сплати аліментів обчислюється державним або приватним виконавцем, проте у разі виникнення спору законодавець передбачив можливість його вирішення виключно у судовому порядку за заявою заінтересованої особи. Такий підхід знайшов своє відображення і в частині восьмій статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», яка закріплює, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
У контексті правової природи оскарження розрахунку заборгованості зі сплати аліментів як складової виконання судового рішення - завершальної стадії судового провадження (стаття 1 ЗУ «Про виконавче провадження»), судова практика виходить з того, що такий розрахунок підлягає судовому контролю. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц, зазначила, що скарга на дії державного виконавця щодо визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів, подана до суду, який видав виконавчий документ, розглядається за правилами цивільного судочинства у порядку контролю за виконанням судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 308/263/20 також висловив усталену правову позицію, згідно з якою питання правомірності визначення державним виконавцем як суми аліментів, так і заборгованості за аліментами може вирішуватись в порядку судового контролю за виконання судових рішень за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавця.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у вересні 2024 року ОСОБА_1 звертався до суду з скаргою на дії головного державного виконавця Хаджибейського (Малиновського) ВДВС у м. Одесі Іксар К.О.
Вказував, що у травні 2024 року державний виконавець Іксар К. О. виявила заборгованість зі сплати аліментів та зробила її розрахунок за період з 10 липня 2013 року до 01 серпня 2024 року. Посилався на те, що підставою для здійснення розрахунку заборгованості стало неправомірне врахування 387 358,14 грн додаткової винагороди, яка була виплачена йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, а також винагороди за участь в АТО за період з квітня 2015 року до травня 2016 року у сумі 35 544,56 грн, декількох видів допомог і компенсацій, які входять до переліку тих, з яких не утримуються аліменти згідно з наказом Міністерства оборони України № 316 від 15 травня 2013 року.
Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 30 грудня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Малиновського відділу ДВС у м. Одесі відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не доведено факту порушення його прав, як сторони виконавчого провадження, більш того, вимога ОСОБА_1 щодо зобов'язання державного виконавця вчинити певну дію станом на день розгляду скарги добровільно виконана.
Постановою Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 жовтня 2025 року, ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 30 грудня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Скаргу ОСОБА_1 про визнання дій головного державного виконавця Хаджибейського (Малиновського) ВДВС у м. Одесі Іксар К. О. неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів в межах виконавчого провадження № 52640756 - залишено без розгляду.
На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, вірно застосувавши норми процесуального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному їх дослідженні, в цій частині позовних вимог, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження в частині визнання незаконним розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, оскільки ці вимоги підлягають розгляду в межах процедури судового контролю за виконанням рішень.
Однак, апеляційний суд не погоджується з висновком суду про відмову у відкритті провадженняв частині позовних вимог про звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах в рамках виконавчого провадження № 52640756 та стягнення з відповідача ОСОБА_2 зайво отриманих грошей у розмірі 12 369,32 грн. з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;
Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Колегія суддів зазначає, що звертаючись з позовом про звільнення від сплати заборгованості по аліментах та стягнення з відповідача ОСОБА_2 зайво отриманих грошей у розмірі 12 369,32 грн, ОСОБА_1 зазначив у своїй позовній заяві відповідачем стягувача ОСОБА_2 .
У позовних вимогах про звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах в рамках виконавчого провадження та стягнення з відповідача ОСОБА_2 зайво отриманих грошей вбачається спір про право, а отже в цій частині ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу, а висновок суду про відмову у відкритті провадження у частині позовних вимога про звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах в рамках виконавчого провадження та стягнення з відповідача ОСОБА_2 зайво отриманих грошей, є помилковим, тому, відповідно до статті 379 ЦПК України, ухвала підлягає частковому скасуванню з направленням справи в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 13 травня 2025 рокув частині стягнення зайво отриманих грошейта звільнення від сплати заборгованості - скасувати, та в цій частині направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В решті ухвалу залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 23 жовтня 2025 року
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Р.Д. Громік
______________________________________ М.М. Драгомерецький