Справа № 153/1054/25
Провадження № 22-ц/801/2143/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дзерин М. М.
Доповідач: Шемета Т. М.
23 жовтня 2025 рокуСправа № 153/1054/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),
суддів Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН»
відповідачка (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 15 серпня 2025 року, ухвалене у складі судді Дзерина М. М. в м. Ямпіль, дата складення повного судового рішення відповідає даті його ухвалення, -
встановив:
10 липня 2025 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» (надалі - ТОВ «ФК «АРАГОН») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 листопада 2021 року між ТОВ «ФК «АРАГОН» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 9382877. Відповідно до умов Кредитного договору позивач надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 3 000 грн. строком на 15 днів до 22 листопада 2021 року (включно) від дати отримання позичальником кредиту, але не більше 30 днів (п. 2.1, п. 3.1). Процентна ставка 1,90% в день. Кредитний договір укладено у формі електронного документу та підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Одноразовий персональний ідентифікатор № UA357759 направлено відповідачці на номер мобільного телефону вказаний нею в Заявці на отримання грошових коштів та введено нею у відповідне поле на сайті позивача 07 листопада 2021 року. Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі та надав кредит у розмірі 3 000 грн, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку № НОМЕР_1 позичальниці, що підтверджується інформаційною довідкою-підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» про здійснення переказу грошових коштів в рамках Договору про надання фінансових послуг з переказу коштів № ПГ-19 від 04 січня 2021 року. Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за Кредитним договором не погашена та становить 71 172 грн, з яких 3 000 грн - розмір заборгованості за тілом кредиту, 68 172 грн - заборгованість за процентами.
З урахуванням того, що процесуальні строки неодноразово зупинялися в зв'язку із введенням карантину, а потім воєнного стану в Україні, строк позовної давності позивачем не пропущений.
Відтак позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість договором фінансового кредиту № 9382877 від 07 листопада 2021 року у розмірі 71 172,00 грн; збитки, завдані інфляцією у розмірі 5 217,06 грн за період з 01.03.2022 року по 01.04.2025 року; три проценти річних у розмірі 1 053, 16 грн за період з 24.02.2022 року по 01.04.2025 року та понесені судові витрати у виді судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 15 серпня 2025 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АРАГОН» заборгованість за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 9382877 від 07 листопада 2021 року у розмірі 71 172 (сімдесят одна тисяча сто сімдесят дві) гривні, в іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФК «АРАГОН» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 225, 81 гривень та 4 595 гривень витрат, понесених на правову допомогу.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що відповідачка належно і у доступній формі ознайомилася з усіма умовами договору, тарифами кредитора, повністю і однаково з кредитором їх розуміла, вважала їх справедливими, адекватними, розумними і жодних заперечень не мала. Діючи покроково та надаючи свої персональні дані, генеруючи ідентифікаційний підпис, отримала кредит, не відмовилася від отриманого кредиту протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання коштів. Вибір контрагента правочину та електронний договір із позивачем підписаний відповідачкою добровільно, волевиявлення позичальника було вільним, не під впливом тиску чи тяжких обставин, відповідало її внутрішній волі та намірам безумовного і реального виконання взятих на себе зобов'язань. Але разом з тим у порушення зазначених норм закону та умов договору відповідачка зобов'язання за зазначеним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка, згідно розрахунків позивача з якими суд цілком погоджується, становить 71 172 грн., яка складається з наступного: 3 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту; 68 172 грн. сума нарахованих відсотків.
Враховуючи, що Договір про споживчий кредит між сторонами укладений 07 листопада 2021 року, тому на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (набув чинності 24 грудня 2023 року ), відповідачка звільняється від відповідальності перед позивачем, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України. Крім того, суд звернув увагу, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, ним за один і той самий період нараховані і проценти, передбачені умовами договору, і 3 % річних, і втрати від інфляції, що не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.28)). З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та втрат від інфляції задоволенню не підлягають.
Не погодившись з таким рішенням в частині задоволених вимог про стягнення процентів за користування кредитом, 28 серпня 2025 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити стягненні незаконно нарахованих відсотків за Кредитним договором в розмірі 68 172,00 грн.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що відповідачка не оформляла Кредитного договору, вказаний кредит оформили на неї шахраї, які без її волі заволоділи її грошовими коштами, про що було внесено відомості до ЄРДР № 12021116380002981 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КУпАП. З цього приводу вона зверталася 16 листопада 2021 року до ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, повідомила поліцію, що невстановлена особа використовуючи її дані, шахрайським шляхом оформила кредитний договір на суму 15 000 грн на її ім'я. У вказаному кримінальному провадженні її визнано потерпілою. Відповідач зазначає, що вона не була обізнана про те, що цивільна справа перебуває у провадженні Ямпільського районного суду Вінницької області, оскільки не отримувала копії позовної заяви позивача та доданих до неї документів, копії ухвали про відкриття провадження, у зв'язку з чим не мала змоги подати відзив на позовну заяву, судових повідомлень також не отримувала, а тому не мала можливості захистити свої права.
Відповідачка зазначає, що ТОВ «ФК «АРАГОН» не надало докази ознайомлення її з тарифами, умовами та правилами надання банківських послуг, зокрема шляхом їх підписання, саме в такій редакції, яка додана до позовної заяви, тому відповідно до правої позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, вони не є частиною кредитного договору і відсутні підстави вважати, що сторони визначили розмір процентної ставки.
Крім того, відповідачка зазначає, що у зв'язку з неможливістю бути в судовому засіданні та подати відзив на позовну заяву, вона не змогла подати заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
Позивач в наданий апеляційним судом строк не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 травня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 119), ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2025 року позивачеві відмовлено у розгляді справи в судовому засіданні з викликом сторін (а. с. 127).
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення в оскаржуваній частині не в повній мірі відповідає вказаним вимогам.
По справі встановлено наступне:
-07 листопада 2021 року між ТОВ «ФК «АРАГОН» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 9382877 (надалі Договір кредиту), відповідно до умов якого позивач надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 3 000 грн. строком на 15 днів до 22 листопада 2021 року (включно) від дати отримання позичальником кредиту, але не більше 30 днів (п. 2.1, п. 3.1). Нарахування процентної ставки за кредитом залежить від фактичного виконання позичальником умов цього Договору, а саме: 4.1 Знижена процентна ставка в розмірі 1,9 % (один цілий дев'яносто сотих) процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (плата за користування кредитом (проценти) є фіксованою і становить 693,5 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом) застосовується на період строку надання кредиту, зазначеного в п. 3.1 даного Договору, якщо позичальник здійснить повне погашення кредиту в цей строк надання Кредиту або протягом трьох робочих днів, що слідує за датою визначеною, в п 3.1 даного Договору. Знижена ставка скасовується з дати її застосування, у разі якщо до відносин між сторонами застосовується Стандартна процентна ставка. Пункт 4.2. передбачає, що стандартна процентна ставка в розмірі 2.3 % (два цілих тридцять сотих) процентів від суми кредиту за кожен день користування (плата за користування кредитом) (проценти) є фіксованою і становить 839.50 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом) застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного а п. 3.1 цього Договору, якщо позичальник не виконав умови, передбачені в п. 4.1 даного Договору. Пункт 4.3 передбачає, що якщо кредит надавався на акційних умовах по ставці 1.9 % в день, то у разі пролонгації цього Договору, Позичальник сплачує 1,90 % (один цілий дев'яносто сотих) процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693.50 % річних), починаючи з другого дня пролонгації, та 1.90 % (один цілий дев'яносто сотих) процентів за перший день продовженого строку кредиту (а.с. 6-7);
-позивач перерахував грошових коштів в розмірі 3 000 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою-підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» про здійснення переказу грошових коштів (а.с.9);
-одноразовий персональний ідентифікатор № НОМЕР_2 направлено Відповідачці на номер мобільного телефону вказаний нею в Заявці на отримання грошових коштів та введено Позичальником у відповідне поле на сайті Позивача 07.11.2021 року (а.с. 10);
-станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за Кредитним договором не погашена, загальна сума становить 71 172 грн., яка складається з 3 000 грн. заборгованості за тілом кредиту та 68 172 грн заборгованості за процентами (а.с.11-19).
Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до приписів частини першої статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику)грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)або таку ж кількість речей того ж роду і якості. За договором позики позикодавець має право отримати від позичальника проценти в обумовленому договором розмір або на рівні облікової ставки НБУ (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статі 1048 ЦК України).
За змістом статті 526, частини 1 статті 530 ЦПК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
В справі що розглядається відповідачка ОСОБА_1 , стверджує, що вона договір не укладала, за неї це зробили невідомі особи та оформили кредит на 15 000 грн. Разом з тим, заперечуючи проти факту укладення договору, відповідачка оскаржує рішення лише в частині стягнення з неї нарахованих процентів, розмір яких, як вона стверджує, не був погоджений.
Таку позицію відповідачки апеляційний суд розцінює як суперечливу та непослідовну. Наданий нею Витяг з ЄДРДР (а. с. 72) свідчить про те. що вона 16.11.2021 року звернулася до поліції та повідомила про те, що невідомі особи скористалися її персональними даними та оформили кредит в розмірі 15 000 грн, однак зв'язку між цією заявою та предметом позову у цій справі не прослідковується, оскільки за кредитним договором, який є предметом розгляду в суді, розмір кредиту становить 3 000 грн, кредит видано 07.11.2021 року. Окрім того, відповідачка не надала інформації про стан досудового розслідування.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України закріплено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
В справі що розглядається, кредитний договір № 9382877 від 07 листопада 2021 року підписаний з боку позичальниці електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який містить набір цифрових та буквених символів, містить персональні дані відповідачки: серію, номер паспорта, коли і ким виданий, ідентифікатор податкового номера (преамбула та розділ 12 Договору), грошові кошти перераховані на платіжну картку « НОМЕР_1 » (а.с.9).
Отже, договір № 2125230 від 11 липня 2021 року, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду цієї справи, підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання нею цього договору. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір (договір позики) між первісними кредиторами та відповідачкою не був би укладеним.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та ряді інших, тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Зміст договору свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину: суми кредиту, строку кредитування, розміру та порядку нарахування процентів, порядку здійснення розрахунків.
Отже, все це в сукупності спростовує доводи апеляційної скарги щодо відсутності договору кредиту, та погодження процентів за його користування, а висновки суду першої інстанції про доведеність наявності кредитних правовідносин між первісним кредитором та відповідачкою, - є вірними.
Разом з тим, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо підстав для відмови в стягненні процентів, апеляційний суд виснує, що проценти позивачем нараховані всупереч умов укладеного між сторонами договору, на що суд першої інстанції, розглядаючи справу, уваги не звернув.
Відтак апеляційний суд здійснює перевірку правильності нарахованих процентів та вказує наступне.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки сформульовані Верховним Судом, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (пункти 53,54), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункти 6.22-6.25), від 19 травня 2020 року у справі №910/23028/17 (пункт 6.28) та постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 361/4563/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 176/3645/14-ц та ряді інших.
Договір кредиту № 9382877 укладено 07.11.2021 року.
Згідно умов Договору кредиту, розмір кредиту становить 3 000 грн. строк кредитування 15 днів: до 22 листопада 2021 року (включно) від дати отримання позичальником кредиту, але не більше 30 днів (п. 2.1, п. 3.1). Нарахування процентної ставки за кредитом залежить від фактичного виконання позичальником умов цього Договору, та відповідно до пункту 4.1 знижена процентна ставка становить 1,9 % процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом є фіксованою і становить 693,5 % на рік. Відповідно до п. 4.6 Договору, проценти нараховуються до повного виконання позичальником зобов'язань, але не більше ніж 100 (сто) календарних днів.
Отже, сторони погодили, що строк проценти за користування позикою можуть бути нараховані не більше як за 115 днів в обумовленому розмірі.
Проте, як вбачається з наданого позивачем Розрахунку заборгованості (а.с.11), ним застосована знижена відсоткова ставка 1,9 %, проте період нарахування: 20.02.2022 по 31.05.2025 року, що становить 1 196 (одну тисячу сто дев'яносто шість днів).
Відтак апеляційний суд наводить власний розрахунок процентів, які підлягають стягненню з відповідачки: 3 000 * 1.9 % (процентна ставка, використана позивачем) * 115 днів = 6 555 гривень.
Заява відповідачки щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 257 ЦК України, загальна позовна давність становить три роки.
Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. На усій території України карантин було установлено з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року (постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 і від 02 квітня 2020 року № 255 з послідуючими змінами), який було скасовано з 01.07.2023 року Постановою КМУ від 27.06.2023 року № 651.
З 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який діє до сьогодні. Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Пункт 19 був виключений на підставі ЗУ «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025 року.
Отже, позивачем не пропущений строк позовної давності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов'язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.
Відтак апеляційним судом надано оцінку основним доводам апеляційної скарги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного в мотивувальній частині цієї постанови, апеляційний суд виснує, що рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 15 серпня 2025 року є вірним в частині стягнення тіла кредиту, неправильним в частині стягнення процентів. Проте, оскільки в резолютивній частині оскаржуваного рішення зазначено виключно загальну суму заборгованості, без вказівки з чого вона складається, апеляційний суд виснує, що оскаржуване рішення в частині задоволення позову слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Арагон» 3 000 грн заборговансоті за тілом кредиту та 6 555 грн заборговансоті за процентами за користування кредитом, а всього 9 555 грн, в іншій частині рішення слід залишити без змін.
Щодо судових витрат.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Позивач поніс наступні витрати: 2 422,40 грн судового збору за подання позовної заяви (а. с. 1), 5 000 грн витрат на правничу допомогу (а. с. 28), а всього 7 422,40 грн. Відповідачка понесла судові витрати у виді судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 337, 50 грн. (а. с. 73).
Позивачем було заявлено вимогу про стягнення 77 442,22 грн, до задоволення підлягає сума в розмірі 9 555 грн, що становить 12,35 %. Таким чином, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 916, 67 грн ( 7 422,40 х 12,23 %) понесених судових витрат, а з позивача на користь відповідачки слід стягнути 2 925,32 грн (3 337,50 х 87,65%) понесених нею судових витрат.
З урахуванням положень частини 10 статті 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідачки слід стягнути 2 008,65 грн ( 2 925,32 - 916,67).
На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 15 серпня 2025 року в частині задоволення позову та в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арагон" 3 000 (три тисячі) гривень заборгованості за тілом кредиту та з 6 555 (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень заборгованості за процентами, а всього 9 555 (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень заборгованості за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 9382877 від 07 листопада 2021 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арагон" на користь ОСОБА_1 2 008 (дві тисячі вісім) гривень 65 копійок понесених нею судових витрат.
В іншій частині рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 15 серпня 2025 року залишити без змін.
Відновити дію рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 15 серпня 2025 року в нескасованій частині.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арагон", місто Київ, поштовий індекс 03057, вулиця Гетьмана Вадима, 1, прим. 1028/3, Код ЄДРПОУ: 42014911.
Відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , поштовий індекс 24540. Фактичне місце проживання АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 23 жовтня 2025 року.
Головуюча Т. М. Шемета
Судді: О. В. Ковальчук
О. С. Панасюк