Справа № 128/4034/25
Провадження №11-кп/801/1106/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції:
Доповідач : ОСОБА_1
22 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
із секретарем судового засідання ОСОБА_4
за участю:
прокурора ОСОБА_5
захисника-адвоката ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції з СІЗО)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12025020050000399, внесеного до ЄРДР 22.06.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, за клопотанням прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Новосілка Мурованокуриловецького району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 13.10.2025, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 11 грудня 2025 року з визначенням застави в 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн 00 коп., -
Згідно матеріалів кримінального провадження № 12025020050000399, внесеного до ЄРДР 22.06.2025 ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 13.10.2025 задоволено клопотання прокурора, та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 11 грудня 2025 року з визначенням застави в 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн 00 коп.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд послався на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і які на даний час не зменшились та не зникли.
Також суд врахував, що обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, не працює, не офіційного джерела доходу, не одружений, немає стійких соціальних зв'язків.
Суд не вбачає підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що є недостатніми для запобіганню ризикам та виконанню обвинуваченим процесуальних обов'язків, і вважає за необхідне продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
В апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_6 ,який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 ставиться питання про скасування ухвали суду та постановлення нової ухвали, якою змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Вимоги мотивує тим, що стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 не є сумісним з перебуванням під вартою, а саме обвинувачений страждає на хронічне захворювання шлунка та розлади кишківника. Ці хвороби потребують постійного медичного нагляду, спеціального дієтичного харчування та відповідного лікування, що не можливо забезпечити в умовах СІЗО ОСОБА_7 має постійне місце проживання, мешкає разом із батьками. Обвинувачений не ухилявся від органів досудового розслідування, не робив спроб залишити територію України. ОСОБА_7 раніше не судимий, характеризується з позитивної сторони.
Захисник - адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги адвоката.
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового засідання; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги- слід залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
Колегія суддів вважає, що продовження строку тримання під вартою виконано у відповідності до вимог ст.ст.184,199 КПК України та містить суть обвинувачення, обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України:
- наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.436-2, ч.3 ст.436-2 КК України, які відносяться до категорії нетяжкого та тяжкого злочинів, санкція тяжкого передбачає позбавлення волі на строк до восьми років з конфіскацією майна або без такої;
- існують ризики, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; продовжити свою злочину діяльність; може вчиняти нові кримінальні правопорушення, тому зміна запобіжного заходу на більш м'який не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обставини, на які посилається сторона захисту у своїй скарзі, і не є тими безумовними підставами, які слугують підставами для зміни запобіжного заходу, не спростовують ризиків, наведених прокурором у клопотанні, які вважав доведеними суд.
З висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки сукупність встановлених судом та перевірених під час апеляційного розгляду обставин вказує на доцільність продовження раніше застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не зможе запобігти існуючим ризикам.
За таких обставин, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 та запобігти ризикам, доведеним прокурором.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд апеляційної інстанції вважає, що, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Колегія суддів проймає до уваги, що ОСОБА_7 мешкає із батьками, які є не його утриманні, проте зазначені обставини жодним чином не стали для підозрюваного тим стримуючим фактором, який би міг запобігти імовірному вчиненню ним кримінальних правопорушень. Колегія суддів вважає ці обставини є непереконливими, оскільки вони не свідчать про те, що для обвинуваченого будуть стримуючим фактором та здатні вплинути на його процесуальну поведінку чи зменшити встановлені ризики, зокрема ризик перешкоджати кримінальному провадження.
Щодо хворобливого стану обвинуваченого, апеляційний суд звертає увагу на те, що наявність хвороб колегія суддів враховує, проте не вважає ці обставини визначальними та переконливими, оскільки вони не свідчать про те, що для обвинуваченого будуть існувати стримуючі фактори, здатні вплинути на його процесуальну поведінку чи зменшити встановлені ризики.Також в матеріалах провадження відсутні відомості того, що обвинувачений ОСОБА_7 не може утримуватись в СІЗО.
З огляду на викладене, висновки суду про продовження тримання обвинуваченого під вартою ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні обставинах, а саме рішення прийняте у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та належним чином вмотивованим, а апеляційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК України,апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 13.10.2025, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 11 грудня 2025 року з визначенням застави в 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн 00 коп., - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3