Справа № 954/1233/25
Номер провадження 2/954/1666/25
23 жовтня 2025 рокус-ще Нововоронцовка
Нововоронцовський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Каневського В. О.,
за участю секретаря судового засідання Ферко Г. М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Нововоронцовського районного суду Херсонської області цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Новокаховської міської віськової адміністрації про визнання права власності,-
Представник позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Новокаховської міської віськової адміністрації про визнання права власності. В обґрунтування позову посилався на те, що 2 грудня 1994 року ОСОБА_2 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Під час оформлення документів про зруйноване житло та отримання грошової компенсації завданої країною-агресором було встановлено, що право власності позивачки на квартиру не зареєстрована в «Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» за позивачем, а відомості про квартиру відсутні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позивачка звернувся до державного реєстратора з заявою про внесення відомостей у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про право власності на квартиру на підставі Свідоцтва. Рішенням державного реєстратора від 10.05.2025 за № 78830305, позивачці відмовлено, у зв'язку з неотриманням державним реєстратором у порядку визначеному Законом відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року. Враховуючи зазначені обставини, представник позивача просив визнати за позивачем ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач, її представник у підготовче судове засідання не з'явилися, останній надав додаткові пояснення в яких зазначає, що позивачка набула права власності на квартиру в порядку передбаченому законодавством шляхом безоплатного отримання від держави квартири у власність в порядку приватизації, даний спосіб набуття права власності відповідав діючому законодавству, яке діяло на час набуття права власності, а документ - Свідоцтво, відповідало вимогам законодавства на дату його видачі. Зміна законодавства або тривалість часу яке минуло з дня набуття права власності не впливає на право власності та не тягне за собою припинення права власності.
Представник відповідача у підготовче судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).
Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.
Згідно з копією свідоцтва про право власності на житло від 02.12.1994 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , площею 39,8 кв. м. Свідоцтво видано Фондом комунального майна Новокаховської міської Ради народних депутатів на підставі розпорядження від 02.12.1994 № 1746-п/3659.
Зі зворотної сторони свідоцтва про право власності зазначена інформація, що квартира АДРЕСА_1 зареєстровано на праві приватної власності на підставі «Свідоцтва про право власності на житло» і записана у реєстрову книгу за № 382/2.
За копією технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , квартира складається з двох житлових кімнат площами 8,6 кв. м., 15,0 кв. м., загальна житлова площа квартири складає 23,6 кв. м.; кухня, площею 4,4 кв. м., вбиральня (поєднана), площею 1,3 кв. м., коридор, площею 7,9 кв. м., ванна, площею 2,6 кв. м. Загальна площа квартири складає 39,8 кв. м.
Позивачка звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно з заявою про внесення відомостей про право власності на зазначене майно до Державного реєстру прав на нерухоме майно та рішенням державного реєстратора від 10.05.2025 року за № 78830305, позивачці відмовлено, у зв'язку з неотриманням державним реєстратором у порядку визначеному законом відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
Стаття 392 ЦК України визначає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У цій справі позивач була вимушена звернутися до суду з позовом, оскільки держава фактично не визнає за нею права власності на нерухоме майно, про що свідчить відмова державного реєстратора у проведенні реєстраційних дій.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч.4 ст.3 цього Закону).
У цій справі державний реєстратор позбавлений можливості перевірити інформацію щодо фактів оформлення та/або реєстрації права власності на спірне майно за період з грудня 1994 року, коли позивач набула право власності на спірне майно, до 01.01.2013, коли повноваження з державної реєстрації прав власності на нерухоме майно були передані місцевими органами державної реєстрації прав.
Проте, відсутність об'єктивної можливості підтвердити факт оформлення та/або реєстрації права власності за позивачем на спірне майно у зв'язку зі знищенням будівлі, бази даних та документації Каховського міжміського бюро технічної інвентаризації, а також відмова (незалежно від її правомірності) державного реєстратора провести реєстрацію права власності на спірне майно за позивачем, створили ситуацію, при якій позивач не може реалізовувати свої правомочності як власник майна, зокрема, щодо розпорядження цим майном, отримання передбаченої законом компенсації за знищення або пошкодження майна внаслідок збройної агресії російської федерації проти України тощо.
В той же час, Конституція України у статті 41 гарантує непорушність права власності та усі три правомочності власника: володіти, користуватися та розпоряджатися.
Невизнання державою права власності позивача на спірне майно є втручанням у це право, яке не переслідує легітимну мету та не є необхідним у демократичному суспільстві, а отже порушує гарантії, закріплені у статті 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Позивачем у такому позові може бути суб'єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за позивачем, а не за іншою особою.
У вищевказаній справі Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правило за аналогією закону (а саме, статті 392 ЦК України) має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.
У справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 не було встановлено обставин, які б свідчили про наявність реєстрації права власності на спірне майно за будь-якою іншою особою. При цьому у позивача наявне свідоцтво про право власності на спірну квартиру, технічний паспорт, але з причин, які зазначені вище, ці документи не надають змоги позивачу беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, наслідком чого має бути державна реєстрація такого права.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки під час розгляду справи були підтверджені обставини, на які представник позивача посилається як на підставу свого позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 392 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 13, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву представника позивача Чехова Дениса Анатолійовича в інтересах ОСОБА_2 до Новокаховської міської віськової адміністрації про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на право власності на квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 23,6 кв. м. та загальною площею 39,8 кв. м.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду через Нововоронцовський районний суд Херсонської області.
Реквізити сторін:
Представник позивача - Чехов Денис Анатолійович, адреса листування: вул. Чигирина, буд. 5, м. Харків, Харківська область, 61050;
Позивач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач - Новокаховська міська військова адміністрація Каховського району Херсонської області, місцезнаходження: пр-т Дніпровський, буд. 23, м. Нова Каховка, Каховський район, Херсонська область, 74900; код ЄДРПОУ 45003284.
СуддяВ.О. Каневський