23 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 552/908/24
провадження № 61-12700ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Мартиненко Юлією Володимирівною, на рішення Київського районного суду м. Полтави від 09 вересня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради», треті особи: Північно-Східне міжрегіональне управління державної служби з питань праці, Головне управління Пенсійного фонду України
в Полтавській області про встановлення факту нещасного випадку на виробництві та зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» про встановлення факту нещасного випадку на виробництві та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 09 вересня 2024 року
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» про встановлення факту нещасного випадку на виробництві та зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 04 вересня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мартиненко Ю. В., задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 09 вересня 2024 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
У жовтні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Мартиненко Ю. В., на рішення Київського районного суду м. Полтави
від 09 вересня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 04 вересня 2025 року з пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки сформована у системі «Електронний суд» 13 жовтня 2025 року.
У окремо доданому клопотанні заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, з посиланням на те, що процесуальний строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст постанови Полтавського апеляційного суду від 04 вересня 2025 року отримано 11 вересня 2025 року.
Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, у тому числі, дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.
Верховним Судом враховано, що текст оскаржуваної постанови оприлюднено
на офіційному веб-сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 15 вересня 2025 року.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, строк на касаційне оскарження можливо поновити.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі належно не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник, зокрема, вказує пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, проте, посилаючись на вказану підставу, не зазначає щодо якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.
Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Подана касаційна скарга також не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявником не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України
«Про судовий збір» від 08 липня 2011 року.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з первісним позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3 028 грн.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні позову за 2 вимоги немайнового характеру судовий збір мав бути сплачений у розмірі 2 422,40 грн (3 028 грн * 0,4)*2)).
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та складає 4 844,80 грн (2 422,40 грн * 200%).
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на зазначене, судовий збір за подання касаційної скарги з урахуванням зазначеного коефіцієнту буде становити 3 875,84 грн (4 844,80 грн * 0,8%).
Ураховуючи наведене, заявнику необхідно надати суду касаційної інстанції докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 3 875,84 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку
на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судового рішення.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Мартиненко Юлією Володимирівною, на рішення Київського районного суду м. Полтави від 09 вересня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 вересня 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець