20 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 754/11202/23
провадження № 61-12215ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року тапостанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
ГУ ПФУ в м. Києві звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача в порядку статті 1212 ЦК України безпідставно отримані кошти у сумі 65 797,67 грн та судовий збір.
ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву до ГУ ПФУ в м. Києві, виконуючого обов'язки начальника ГУ ПФУ в м. Києві Бойко О. В. про визнання незаконним та скасування рішення про зменшення пенсії № 930030878933 від 07 березня 2023 року та стягнення моральної шкоди в розмірі 500 000 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду від 13 травня 2024 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року, у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення судів мотивовані тим, що позовні вимоги за зустрічною позовною заявою відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Згідно з частиною четвертою статті 188 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
27 вересня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для продовження розгляду в інший суд міста Києва, в іншому складі суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що вказаний спір не є публічно-правовим, оскільки заявниця не заявляє вимог вирішити публічно-правовий спір, а хоче спонукати відповідача виконати судове рішення шляхом відшкодування витрат, пов'язаних з невиконанням судового рішення. Основна позовна вимога ніяк не може розглядатися без похідної, оскільки на підставі сфальсифікованого протоколу про зменшення пенсії, виведена неіснуюча заборгованість у сумі 65 797,00 грн.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
У частинах першій, третій статті 193 ЦПК України передбачено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Згідно з частиною четвертою статті 188 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
У статті 21 КАС України передбачено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові, відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України)
У постанові Великої Палати Верховного Суд від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) вказано, що:
«спори, які виникають у судах у зв'язку з невиконанням суб'єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов'язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов'язань суб'єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин.
Велика Палата звертає увагу на те, що у цій справі позов про відшкодування моральної шкоди пред'явлено в одному провадженні з позовними вимогами про стягнення грошових коштів за аксесорним публічно-правовим зобов'язанням. А тому такі позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 750/1668/17 (провадження № 14-599цс18) викладено такий правовий висновок «відповідно до покладених завдань і функцій ПФУ є суб'єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів. Крім того, відповідно до пункту 4 частини першої статті 18 КАС України у редакції, чинній на час звернення з позовом, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Предметом спору у цій справі є недоотримана позивачкою сума пенсії, яка нараховується й виплачується у встановленому законом порядку. Відповідачем у справі є орган державної влади- суб'єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, УПФУ, який здійснює нарахування і виплату пенсії позивачці. Тобто між сторонами виник публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу утримання з пенсії, тобто спір щодо розміру виплачуваної пенсії. Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір стосовно недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин, за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства».
Предметом зустрічного спору у цій справі є визнання незаконним та скасування рішення ГУ ПФУ в м. Києві про зменшення пенсії № 930030878933 від 07 березня 2023 року та стягнення моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн. Тобто між сторонами за зустрічним позовом виник публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу перерахунку розміру пенсії позивачці, а отже такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Скаржниця обґрунтувала вимогу про відшкодування моральної шкоди завданням її діяннями суб'єкта владних повноважень і заявила цю вимогу разом із вимогою вирішити публічно-правовий спір, тому вимогу про відшкодування шкоди згідно з частиною п'ятою статті 21 КАС України теж має розглянути адміністративний суд.
Тому суди зробили обґрунтований висновок, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року тапостанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року у справі № 754/11202/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
П. І. Пархоменко