20 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 190/1753/24
провадження № 61-12386ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Бражник Денис Сергійович, на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду
з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 ),
у якому просили розірвати договір оренди земельної ділянки від 13 жовтня
2014 року № б/н, кадастровий номер 12124584800:02:037:0010, площею 5,062 га, укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 .
Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду
від 03 вересня 2025 року, відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2
у задоволенні позову.
03 жовтня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Бражник Д. С., через підсистему «Електронний суд», звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року у цій справі, у якій представник заявників, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області
від 14 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 03 вересня 2025 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини
і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини,
яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи
те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод),
та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову,
що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності
й стабільності у цивільних правовідносинах.
Предметом позову в цій справі є вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13 жовтня 2014 року № б/н.
Позивач визначає ціну позову на момент звернення до суду із таким позовом,
яка є незмінною, крім випадків збільшення позовних вимог та зміни предмета позову, для розрахунку судових витрат, зокрема під час звернення до судів апеляційної та касаційної інстанцій.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.
Суди встановили, що:
відповідно до умов пункту 9 договору оренди землі від 13 січня 2014 року
№ б/н орендна плата є договірною, нараховується у грошовому виразі щороку
в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (105 785,62 грн) та складає на дату підписання цього договору суму 3 173,57 грн;
розмір орендної плати визначений умовами договору, які не змінені
у встановленому законом порядку;
сторонами погоджений розмір орендної плати на рівні 3 % від вартості земельної ділянки 105 785,62 грн, що становить 3 173,57 грн;
орендна плата з урахуванням індексу інфляції мала б становити:
за 2014 рік не менше 3 963,79 грн (3 173,57 х 124,9 %), за 2015 рік не менше
4 547,73 (3 173,57 х 143,3 %), за 2016 рік не менше 3 567,09 грн (3 173,57 х 112,4 %),
за 2017 рік не менше 3 608,35 грн (3 173,57 х 113,7 %), за 2018 рік не менше
3 484,58 грн (3 173,57 х 109,8 %), за 2019 рік не менше 3 303,69 грн
(3 173,57 х 104,1 %), за 2020 рік не менше 3 332,25 грн (3 173,57 х 105 %), за 2021 рік не менше 3 490,93 грн (3 173,57 х 110 %), за 2022 рік не менше 4 017,74 грн
(3 173,57 х 126,6 %), за 2023 рік не менше 3 335,42 грн (3 173,57 х 105,1 %),
за 2024 рік не менше 3 554,4 грн (3 173,57 х 112,0 %).
Таким чином, ціна позову в цій справі складає 9 520,71 грн (3 173,57 грн х 3 роки), яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 250 = 757 000 грн).
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України представником заявників у касаційній скарзі не наведено.
Обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову,
що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно
до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services
v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre
v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ
до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі.
У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб
(п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня
2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судові рішенні, які не підлягають касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Бражник Д. С., подали касаційну скаргу на судові рішення,
що згідно з положеннями ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню,
у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
За наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Бражник Денис Сергійович, на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 03 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки, відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявникам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська