22 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 688/2937/24
Провадження № 22-ц/820/2146/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Демчук В.М.
за участю представника відповідача ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_4 , про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка подана його представником ОСОБА_1 , на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2025 року (суддя Березюк Н.П.).
Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У червні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування позову зазначала, що сторони з 15.07.2012 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають двох дітей: доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області шлюб між сторонами розірваний.
Вказувала, що під час шлюбу за спільні кошти подружжя придбали автомобіль марки PEUGEOT 3008, 2011 року випуску, який був зареєстрований за відповідачем.
Однак, їй стало відомо, що відповідач продав автомобіль на користь третьої особи без отримання її згоди, однак до теперішнього часу продовжує ним користуватися, хоча реєстраційні номери вже змінені.
Згідно з довідкою спеціаліста від 10.07.2023 №10/07-1, вартість автомобіля марки PEUGEOT 3008, 2011 року випуску, становить 390 920 грн.
Вказаний об'єкт рухомого майна є неподільним, а тому із відповідача доцільно стягнути частину його вартості в рахунок компенсації права на належну їй частину.
Оскільки відповідачем порушено майнові права позивачки, просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію вартості автомобіля марки PEUGEOT 3008, 2011 року випуску, у розмірі 195460 грн, а також судові витрати.
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2025 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_4 .
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 151130 грн грошової компенсації вартості автомобіля. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 4727,46 грн судових витрат, що складаються з судового збору в розмірі 1511,30 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3216,16 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що позивачка не довела спільної участі у придбанні спірного майна. На відміну від позивачки, відповідач мав значні доходи за час перебування у шлюбі із відповідачем та на час придбання спірного автомобіля. Суд першої інстанції не врахував вказану позицію під час винесення рішення по справі та не обґрунтував у своєму рішенні відсутність необхідності такого врахування.
Звертає увагу, що позивач без наявних на те, об'єктивних (поважних) причин, з 04.01.2018 по 2021 рік не працювала та дохід не отримувала.
Вважає, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту своїх прав, адже, до суду з позовом про визнання договору недійсним не зверталась.
Зазначає, що оскільки спірний автомобіль відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 був зареєстрований за іншим власником (відчужений) 29.04.2023, сторони спільно погодили рішення про відчуження транспортного засобу та розпорядилися коштами від даного відчуження як спільним сімейним бюджетом. Позивачка жодним чином не довела відсутність згоди на дані дії.
Крім цього, звертає увагу суду, що позивачка не зазначала у позовній заяві, що кошти від продажу спірного автомобіля не були витрачені на потреби родини. Тобто, позивачка не спростовувала факт витрачання вказаних коштів в інтересах сім?ї.
У випадку не доведення позивачем того, що відповідач використав кошти від продажу автомобіля не в інтересах родини, позов, на думку скаржника, не міг бути задоволений.
Зазначає також, що на момент придбання, спірний автомобіль мав суттєві пошкодження та потребував ремонту. У зв'язку із вищевикладеним, третьою особою були здійснені ремонтні роботи автомобіля на загальну суму 64505 грн. Вказане підтверджується накладними: 24.08.2023 на суму 14400 грн ФОП ОСОБА_7 ; 22.09.2023 на суму 7420 грн ФОП ОСОБА_7 ; 12.07.2023 на суму 42685 грн ФОП ОСОБА_8 . Таким чином, з урахуванням висновків автотоварознавчої експертизи, варто зазначити, що станом на момент відчуження автомобіля, його вартість складала на 64505 грн менше.
Посилався на необхідність проведення у справі додаткової експертної оцінки вартості автомобіля з урахуванням проведених ремонтних робіт.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 09.09.2025 при вирішенні питання про завершення підготовки розгляду справи та призначення справи до судового розгляду у задоволенні клопотання ОСОБА_3 , яке подано його представником ОСОБА_1 , про призначення додаткової автомобільно-товарознавчої експертизи відмовлено.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Приходченко О.О. підтримала апеляційну скаргу.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час розгляду справи повідомлені у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.07.2012. Від шлюбу мають двоє дітей: доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.07.2023 у справі № 688/2680/23 шлюб між сторонами розірвано.
Під час шлюбу сторони у власність набули автомобіль марки PEUGEOT, моделі 3008, 2011 року випуску, колір сірий, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 .
27.11.2020 відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 був зареєстрований на праві приватної власності за відповідачем ОСОБА_3
29.04.2023 ОСОБА_3 відчужив цей автомобіль на підставі договору купівлі-продажу 6845/2023/3793740 транспортного засобу, свої двоюрідній сестрі ОСОБА_4 за 49 000 гривень, без письмової згоди позивачки.
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , ОСОБА_4 є власником автомобіля марки PEUGEOT, моделі 3008, 2011 року випуску, НОМЕР_2 , колір сірий. Право власності ОСОБА_4 зареєстроване 29.04.2023, реєстраційний номер автомобіля НОМЕР_5 .
Відповідно до висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи від 12.11.2024 №СЕ-19/123-24/12264-АВ, ринкова вартість колісного транспортного засобу марки PEUGEOT, моделі 3008, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_2 , тип палива - дизель, об'єм двигуна - 1560 см. куб, на 29.04.2023 становила 302260 грн. Ринкова вартість колісного транспортного засобу марки PEUGEOT, моделі 3008, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_2 , тип палива - дизель, об'єм двигуна - 1560 см. куб, на дату проведення дослідження, тобто 12.11.2024 становить 291912 грн.
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що транспортний засіб PEUGEOT, моделі 3008, 2011 року випуску, являвся об'єктом права спільної сумісної власності сторін, як придбаний в шлюбі, відчужений без згоди позивачки, тому на її користь слід стягнути компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення міститься у статті 368 ЦК України.
Згідно зі статтею 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів згоди позивачки на вчинення правочину щодо відчуження спірного автомобіля.
З огляду на викладене, з врахуванням факту відчуження спірного автомобіля, за відсутності згоди позивачки на це відчуження і недоведеності відповідачем факту відчуження його в інтересах сім'ї, позивачці завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, відповідно, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що на користь позивачки підлягає стягненню компенсація вартості 1/2 частини автомобіля.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що відповідач в період шлюбу мав значні доходи, а позивачка в період з січня 2018 року по 2021 рік не працювала. Оскільки майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). І вказані відповідачем обставини не позбавляють права позивачки на частку в спільному майні подружжя.
Крім того, надані відповідачем відомості форми ОК-5 та виписки з банку свідчать про отримання таких доходів відповідачем в період шлюбу сторін та підтверджують існування таких коштів як спільного сумісного майна подружжя. Обставин, які визначають майно як особисту приватну власність чоловіка, передбачених ст. 57 СК України, судом не встановлено.
Таким чином, відповідачем презумпцію спільності майна подружжя не спростовано, що відповідно до вищевказаних положень закону є саме його процесуальним обов'язком.
Апеляційний суд відхиляє також доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не заперечувала щодо продажу автомобіля, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження згоди останньої на відчуження спірного автомобіля відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду надано не було.
Суд першої інстанції, відповідно до ст. 89 ЦПК України, дав належну оцінку допустимості, достовірності кожного з представлених сторонами доказів окремо, їх достатності та взаємному зв'язку доказів у сукупності і дійшов правильного висновку про те, що згоди на відчуження транспортного засобу позивачка не надавала.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивачка договір відчуження автомобіля не оспорювала і такий спосіб захисту не обирала. З огляду на те, що за статтею 65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
За нормами частини четвертої статті 203 ЦК України, правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.
Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана в письмовій формі.
Законодавством не передбачено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з підстави його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суд має виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, до особистого тлумачення норм права й обставин справи, такі доводи містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана його представником ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: Л.М. Грох
О.І. Талалай