Справа № 462/3819/23 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.
Провадження № 22-ц/811/3851/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
22 вересня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої судді: Мікуш Ю.Р.,
Суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,
Секретар Іванова О.О.
З участю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу № 462/3819/23 за апеляційною скаргою Львівської обласної прокуратури на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 листопада 2024 року у справі за позовом заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб: Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», Львівської міської ради,- про витребування майна з чужого незаконного володіння
22 травня 2023 року заступник керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Львівської обласної військової адміністрації з позовом до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб: Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», Львівської міської ради,- про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що 19 вересня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова із заявою про надання йому земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва згідно поданого викопіювання.
Рішенням сесії Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова № 1352 від 11 жовтня 2019 року «Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на АДРЕСА_1 » ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0, 12 га.
Рішенням Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова № 1703 від 23 жовтня 2020 року «Про затвердження гр. ОСОБА_2 проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва у АДРЕСА_1 » передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1192 га за кадастровим номером 4610165500:05:001:1197.
В подальшому, за заявою ОСОБА_2 , було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, а саме поділу земельної ділянки за кадастровим номером №4610165500:05:001:1197 на 2 окремі, яким в подальшому присвоєно кадастрові номери № 4610165500:05:001:1237, 4610165500:05:001:1238.
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право приватної власності ОСОБА_2 на земельні ділянки за кадастровими №4610165500:05:001:1237, 4610165500:05:001:1238 не зареєстровано.
08 серпня 2020 року за зверненням начальника Львівського регіонального управління апарату директора з економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця» до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правовпорушення за №12020140060001532, з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.367 КК України.
В ході досудового розслідування, Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області проведено перевірку, якою встановлено, зокрема, порушення вимог ст.118 Земельного кодексу України. Всткановлено, що місце розташування земельної ділянки на «копіюванні з кадастрової карти», що є складовою проєкту землеустрою, не відповідає графічним матеріалам, де зазначене бажане місце розташування. Окрім того, в межах досудового розслідування вказаного вище кримінального провадження призначено комплексну судову земельно-технічну та оціночно-технічну експертизу. Згідно висновку експерта №2899/22-28/3235- 3249/22-28 встановлено наступне: земельні ділянки за кадастровими № 4610165500:05:001:1197, 4610165500:05:001:1237, 4610165500:05:001:1238 накладаються всією площею на земельну ділянку, яка визначена «Планом смуги відчуження напрямку Львів - Мостиська-2 від км 6+527 до км 8+000 Пустомитівського району Львівської «власті від 1995 року», «Планом смуги відчуження напрямку Львів - Мостиська- 2 від км 8+000 до км 10+844. Залізничний район м. Львова від 1995 року», «Планом полоси отвода линии Львов- Мостиска II от км 3+000 до км 10+465. Земельна ділянка за кадастровими № 4610165500:05:001:1197 не входить в межі смт. Рудне.
Після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , спірні земельні ділянки успадкувала його дочка - ОСОБА_1 ..
Просили витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Львівської обласної військової адміністрації земельну ділянку за кадастровим номером 4610165500:05:001:1197, яка згідно даних Державного земельного кадастру розділена на дві земельні ділянки за кадастровими № 4610165500:05:001:1238, 4610165500:05:001:1237, що розташовані в смузі відведення залізниці та фактично належить до земель залізничного транспорту, а також стягнути з відповідача на їхню користь сплачений судовий збір.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Голоюх В.І. в інтересах держави в особі Львівської обласної військової адміністрації.
Рішення суду оскаржила Львівська обласна прокуратура.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає доведеним із сторони прокуратури порушення інтересів держави, оскільки земельна ділянка надана у власність ОСОБА_2 та поділена на дві земельні ділянки, спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , знаходиться в межах ділянки смуги відведення залізниці, визначеної «планом смуги відчуження напрямку Львів-Мостиська-2 від км 6+527 до км 8+ 000 Пустомитівського району Львівської області від 19905 року», «планом смуги відчуження напрямку Львів-Мостиська-2 від км 8+000 до км 10+844. Залізничний район м.Львова від 1995 року»., «Планом полоси отвода линии Львов-Мостиска ІІ от км 3+000 до км 10+465. Пустомитовский район Львовской области.1974».
Зазначає, що на підставі ст.ст. 83,84,122 Земельного кодексу України, Львівська обласна державна адміністрація уповноважена щодо розпорядження спірними земельними ділянками, які накладаються всією площею на землі залізничного транспорту.
Від імені держави повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності, здійснює Львівська обласна військова адміністрація, яка за обставин, що склалися, є належним позивачем.
Судом безпідставно не було взято до уваги висновок експерта № 2899/22-28/3235-3249/22-28 від 20 жовтня 2022 року згідно якого встановлено, що спірні земельні ділянки накладаються всією площею на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні Регіональної філії «Львівська залізниця (далі по тексту РФ «ЛЗ»). Земельна ділянка з кадастровим номером 4610165500:05:001:1197 станом на 2019-2020 роки не входила в межі смт.Рудне, які визначені діючим Генеральним планом смт.Рудне.
Судом першої інстанції було проігноровано правові позиції Верховного Суду у аналогічних справах. Просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу суду не надано, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представника Львівської обласної прокуратури Кульчицького Є.Г., представника ЛОВА -Старого Р.А., представника третьої особи АТ «УЗ « в особі РФ «ЛЗ» Кінцак С.Б., представника ЛМР Кривого В.А. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника відповідачки ОСОБА_1 -адвоката Гриневич М.М., вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Матеріалами справи та судом встановлено, що рішенням сесії Рудненської селищної ради Залізничного району м.Львова № 1352 від 11.10.2019 року «Про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на АДРЕСА_1 » ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , орієнтовно площею 0,12 га.
Рішенням Рудненської селищної ради Залізничного району м.Львова № 1703 від 23.10.2020 «Про затвердження гр.. ОСОБА_2 проєту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва у АДРЕСА_1 », передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1192 га з кадастровим номером 4610165500:05:001:1197.
Набуття права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1192 га з кадастровим номером 4610165500:05:001:1197 підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 318338152 від 21.12.2022 року.
Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_2 заведено спадкову справу № 09/2022 єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_2 є його дочка ОСОБА_1 - відповідачка по справі.
При житті ОСОБА_2 за його заявою останнім було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, а саме поділу земельної ділянки з кадастровим номером №4610165500:05:001:1197 на дві окремі, яким в подальшому присвоєно кадастрові номери: №4610165500: 05:001:1237, 4610165500:05:001:1238, однак у Державному реєстрі право власності на зазначені земельні ділянки не зареєстровано.
Згідно висновку земельно-технічної експертизи № 2899/22-28/3235-3249/22-28 земельні ділянки за кадастровим номером №4610165500:05:001:1197, 4610165500:05:001:1237, 4610165500:05:001:1238 накладаються всією площею на земельну ділянку, яка визначена «Планом смуги відчуження напрямку Львів-Мостиська-2 від км 6 + 527 до км 8 +000 Пустомитівського району Львівської області від 1995 року», «Планом смуги відчуження напрямку Львів-Мостиська-2 від км 8+ 000 до км 10+844, Залізничний район м.Львова від 1995 року», «Планом полоси отвода линии Львов-Мостиська ІІ от км 3+000 до км 10+465. Земельна ділянка за кадастровими № 46101655000:05:001:1197 не входить в межі смт.Рудне.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прописав, що на його думку, ЛОВА не є належним позивачем у зазначеній справі, оскільки її права не порушені, так позивач не є розпорядником земель залізниці в розумінні ЗУ «Про транспорт» та Земельного кодексу України. Вважає, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Ще однією із підстав відмови у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів накладення земельних ділянок з кадастровим номером № 4610165500:05:001:1197, 4610165500:05:001:1237, 4610165500:05:001:1238 всією площею на земельну ділянку залізниці станом на час подання позову до суду у 2023 році.
Крім того, суду не надано доказів скасування, визнання нечинним рішення сесії Рудненської селищної ради Залізничного району м.Львова № 1352 від 11.10.2019 «Про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на АДРЕСА_1 », рішення Рудненської селищної ради Залізничного району м.Львова №1703 від 23.10.2020 «Про затвердження гр. ОСОБА_2 проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва у АДРЕСА_1 ». Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у зазначеній справі, вважає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту.
З висновками суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову вказав, що Львівська обласна державна адміністрація ( на сьогоднішній день Львівська обласна військова адміністрація- далі по тексту ЛОВА) не є належним позивачем у цій справі, оскільки її права не порушені, так як позивач не є розпорядником земель залізниці в розумінні Закону України «Про транспорт» та Земельного кодексу України.
Відповідно до ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, крім зазначених, землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту ( ч.4 ст.84 ЗК України).
Відповідно до ч.5ст.122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою та восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Відповідно до положень ст.ст.83,84,122 ЗК України вбачається, що ЛОВА була наділена правом розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності.
Враховуючи те, що земельна ділянка відповідно до висновку земельно-технічної експертизи № 2899/22-28/3235 перебуває за межами населеного пункту, на ній відсутні об'єкти нерухомого майна комунальної форми власності, земельна ділянка повністю перебуває в межах земель під державними залізницями, а тому є державною власністю, тому ЛОВА є належним позивачем.
Іншою підставою для відмови у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що позивачем не надано доказів накладення земельних ділянок з кадастровим номером 4610165500:05:001:1197, 4610165500:05:001:1237 та 4610165500:05:001:1238 на земельну ділянку визначеном «Планом смуги відчуження напрямку Львів-Мостиська-2 від км 6+527 до км 8+000 Пустомитівського району Львівської області від 1995 року» , «Планом смуги відчуження напрямку Львів-Мостиська-2 від км 8+000 до км 10+844. Залізничний район м.Львова від 1995 року», «Планом полоси отвода линии Львов-Мостиска ІІ от км3+000 до км 10+465. Пустомитовский район Львовской области.1974г.».
При поданні позову до суду на обгунтування позовних вимог окружною прокуратурою долучено до матеріалів справи висновок експерта № 2899/22-28/3235-3249/22-28 від 20.10.2022 відповідно до якого встановлено, що земельні ділянки з кадастровим номером 4610165500:05:001:1197, 4610165500:05:001:1237 та 4610165500:05:001:1238 накладаються всією площею на земельну ділянку, яка визначена «Планом смуги відчуження напрямку Львів-Мостиська-2 від км 6+527 до км 8+000 Пустомитівського району Львівської області ваід 1995 року», «Планом смуги відчуження напрямку Львів-Мостиська-2 від км8+000 до км 10+844. Залізничний район м.Львова від 1995 року», «Планом полоси отвода линии ЛьвовМостискаІІ от км 3 +000 до км 10+465. Пустомитовский район Львовской области.1974г.» та перебуває у користуванні Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «УЗ», а саме на смугу відведення залізниці. Земельна ділянка з кадастровим номером 4610165500:05:0001:1197 станом на 2019-2020 роки не входила в межі смт.Рудне, які визначені діючим Генеральним планом смт.Рудне.
Зазначений висновок був досліджений судом при розгляді даної справи, однак суд першої інстанції не прийняв такий до уваги при розгляді даної справи, зазначивши, що висновок експертизи наданий у кримінальній справі. При цьому, суд першої інстанції не врахував правові позиції Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 щодо можливості використання висновку експерта, зробленого у кримінальному проваджені.
У постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №461/3675/17 прописано, що процесуальне законодавство не встановлює заборон щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень.
Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть використовуватися як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи.
У постановах Верховного Суду від 10.07.2019 у справі № 686/23256/16-ц та від 25.03.2021 у справі № 752/21411/17 зазначено, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку.
З наведеного, суд приходить до висновку, що висновок комплексної судової земельно-технічної експертизи № 2899/22-28-3235-3249/22-28 є належним та допустимим доказом при розгляді судом даної цивільної справи, оскільки містить відомості, які безпосередньо стосуються предмету доказування, а саме: встановлює, що земельні ділянки з кадастровими номерами № 4610165500:05:001:1197, 4610165500:05:001:1237 та 4610165500:05:001:1238 знаходяться в межах смуги відведення залізниці та перебувають у постійному користуванні РФ «ЛЗ» АТ «Укрзалізниця».
Суд першої інстанції вважав, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту.
Згідно ч.1ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За положеннями ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2ст.15 ЦК України).
Види та способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені у ст.16 ЦК України.
Стаття 152 Земельного кодексу України встановлює наступні способи порушених прав на земельні ділянки, а саме: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; д) відшкодування заподіяних збитків; е) застосування інших, передбачених законом способів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Відповідно до ч.1ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права, чи обмежений у його здійсненні.
За змістом ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У постанові Верховного Суду від 23.06.2021 у справі № 676/62/17 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування індикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду. Володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника та вправі володіти, розпоряджатися цим майном.
Аналогічний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц.
Ефективним способом захисту права власності (речового права) вважається вимога про витребування земельної ділянки з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України. З приводу зазначеного Велика Палата Верховного Суду наголосила у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 752/14877/18.
У названих вище постановах Верховний Суд прописав, що для витребування нерухомого майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власності. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст..ст.387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 п.38, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 п.34, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 п.74.
Верховним Судом у зазначених вище постановах звернуто увагу на те, що при розгляді спорів щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у ст.388 ЦК України. Також, під час розгляду спорів про витребування майна мають бути встановлені всі юридичні факти, які визначені ст.ст.387, 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо. Зокрема, суд зазначає, що право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
Така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України № 6-1цс15 від 11.02.2015 та № 6-2069 цс 16 від 30.11.2016.
З урахуванням того, що Рудненською селищною радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надання такої відповідачу прийнято всупереч вимог законодавства України, а ЛОВА є належним власником спірної земельної ділянки, яка вибула з її володіння поза її волею, наявні підстави для пред'явлення позову про витребування спірної земельної ділянки.
Отже, обраний прокурором спосіб захисту є належним.
Враховуючи викладені у позовній заяві факти, колегія суддів погоджується з вимогами позовної заяви, що рішення Рудненської селищної ради Залізничного району м.Львова №1352 від 11.10.2019 «Про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на АДРЕСА_1 », а також рішення сесії Рудненської селищної ради Залізничного району м.Львова № 1703 від 23.10.2020 «Про затвердження гр.. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва у АДРЕСА_1 » прийняті з порушенням вимог Земельного кодексу України.
За приписами ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За положеннями ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Водночас, хоча рішення органу місцевого самоврядування не відповідає вимогам чинного законодавства, однак в позові не ставиться вимога про його незаконність та скасування, оскільки, у разі прийняття органом місцевого самоврядування ( як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, який застосовується одноразово, після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечить їх реального захисту.
Така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.02.2021, справа № 925/642/19, де зазначено, що для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.
Враховуючи те, що висновки суду не відповідають вимогам чинного законодавства та правовим позиціям Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; п.4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
При ухваленні судового рішення, суд проводить розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позовної заяви Франківською окружною прокуратурою м.Львова оплачено 4680,05 грн. При подачі апеляційної скарги судовий збір оплачено в розмірі 5616,07 грн., що в сумі разом становить 10296,12 грн. та підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2; 376 ч.1 п.п.3,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури задовольнити.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 листопада 2024 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова в інтересах держави в особі Львівської обланої військової адміністрації задовольнити.
Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави в особі Львівської обласної військової адміністрації (ЄДРПОУ 00022562) земельну ділянку з кадастровим номером № 4610165500:05:001:1197 площею 0,1192 га (реєстраційний номер №2214609046101), номер запису про право власності 39054458), яка згідно даних Державного земельного кадастру розділена на дві земельні ділянки: з кадастровим номером 4610165500:05:001:1237 площею 0,0596 га та з кадастровим номером № 4610165500:05:001:1238 площею 0,0596, що розташовані в смузі відведення залізниці та належать до земель залізничного транспорту.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Львівської обласної прокуратури судові витрати по справі у вигляді сплати судового збору в сумі 10296,12 грн. (4680,05 грн. за подання позовної заяви в суд першої інстанції та 5646,07 грн. за подання апеляційної скарги).
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.
Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк