Справа № 464/4136/23 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б.
Провадження № 22-ц/811/1822/25 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
06 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої судді: Мікуш Ю.Р.,
суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,
секретар Заяць Я.І.
з участю:представника ПрАТ «Львівобленерго»- Чорної О.В., представника ТзОВ «Львівенергозбут»-Мицак І.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу №464/4136/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Львівобленерго», ТзОВ «Львівенергозбут», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальнх послуг про встановлення факту та визнання договорів недійсними,-
20 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПрАТ «Львівобленерго», ТзОВ «Львівенергозбут», Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про встановлення факту та визнання договорів недійсними.
Крім цього, ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення доказів шляхом їх витребування, а саме:
- оригіналу договору про розподіл електричної енергії, який укладений у письмовій формі між ним, як власником будинку та ПрАТ «Львівобленерго» на об'єкт за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 ;
- оригінал договору на постачання електричної енергії, який укладений у письмовій формі між ним та ТзОВ «Львівенергозбут» на об'єкт за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 .
Заява мотивована тим, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , проте як споживач до ПрАТ «Львівобленерго» та ТзОВ «Львівенергозбут» щодо укладення договорів про розподіл електричної енергії та постачання електроенергії не звертався та таких не укладав.
ПрАТ «Львівобленерго» у своєму листі № 910-2022-6209 від 28.12.2022 року та ТзОВ «Львівенергозбут» у акті про не допуск від 30.11.2022 року, зазначають його споживачем, тобто підтверджують наявність між ними договірних зобов'язань.
Вважає, що договори про розподіл електричної енергії та постачання електричної енергії повинні були укладатися з ним у письмовій формі і містити його підпис. Оскільки він таких не укладав та не підписував, його підпис на таких є підробленим. З метою недопущення втрати договорів, що унеможливить розгляд його позовної заяви про визнання таких недійними просить витребувати оригінали договорів, укладені у письмовій формі.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 травня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконною. Звертає увагу, що з заявою про витребування доказів він звертався до Сихівського районного суду міста Львова в червні 2023 року і така не була вирішена у визначені законом строки. Вважає, що подана ним заява в червні 2023 року вважається задоволеною, оскільки суд у визначений ч.2 ст.118 ЦПК України термін йому не відмовив.
Відповідач підробив заяву приєднання в якій має стояти його підпис і дана заява приєднання є обов'язковим додатком до публічного договору на розподіл електроенергії, даний факт підтверджується не долученням ПрАТ «Львівобленерго» до поданого відзиву бланк заповненої заяви приєднання, яка підписана позивачем ОСОБА_1 .
Відмовляючи в задоволенні його заяви, суд брав до уваги думку відповідачів та проігнорував офіційний документ складений на офіційному бланку ПрАТ «Львівобленерго» №203-07-3886 від 06.12.2022, який знаходиться в матеріалах справи, долучений ТОВ «Львівенергозбут», в якому ПрАТ «Львівенергозбут» зазначає, що із ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Судом не було взято до уваги той факт, що для укладення договору з ПрАТ «Львівобленерго» він змушений був би підписати заяву-приєднання, яка є обов'язковою складовою договору на розподіл електричної енергії, яка має містити його підпис.
Просить скасувати ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 травня 2025 року та постановити ухвалу, якою витребувати із ПрАТ Львівобленерго та ТОВ Львівенергозбут оригінали договорів на розподіл та користування електричної енергії разом із додатками по особовому рахунку НОМЕР_2 на підставі його заяви про забезпечення доказів.
Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» подало відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що вважає ухвалу законною. Звертає увагу, що договірні відносини між позивачем та відповідачем 1 щодо надання послуг з розподілу електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 врегульовані умовами публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії без оформлення індивідуального договору в паперовій формі безпосередньо з позивачем. Зважаючи на викладене, позивач в порядку забезпечення доказів просить витребувати те чого фактично не існує, тому підстав для задоволення заяви не було. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
ТзОВ «Львівенергозбут» у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що ухвала суду відповідає вимогам процесуального закону, а доводи апеляційної скарги є неаргументованими. Звертає увагу, що ОСОБА_1 з 01.01.2019 року безперешкодно споживав електричну енергію та здійснював оплату за спожиту електроенергію за особовим рахунком № НОМЕР_2 . Таким чином, своїми діями , що виразились у споживанні електроенергії та оплаті за неї, позивач підтвердив свій статус споживача. Звертає увагу, що позивач в порядку п.3.1.7 ПРРЕЕ не звертався з вимогою надати йому письмовий примірник договору, відповідно такий не оформлявся. Відтак не може бути витребувано те чого не існує. Просить ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоч належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
В судове засідання надіслав заяву про неприбуття, через неотримання ухвали про відкриття апеляційного провадження .
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом вжиті заходи щодо направлення копії ухвали про відкриття апеляційного провадження позивача, однак причини неотримання такої позивачем суду не відомі та не є підставою для відкладення справи з врахуванням того, що апеляційна скарга подана позивачем та переглядається процесуальна ухвала суду.
Крім цього, явка в судове засідання апеляційного суду є необов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Відповідно до ч.1-3 ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів, суд виходив з того, що позивачем не наведено жодних обставин, що свідчать про існування договорів, які він просить витребувати, крім того ним самим в заяві про забезпечення доказів від 20.06.2023 року визнається, що такі договори він з ПрАТ «Львівобленерго» та ТзОВ «Львівенергозбут» не укладав.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.1,5 ст81 ЦПК України).
Підстави та порядок забезпечення доказів, передбачений ст. 116 ЦПК України
Одним із способів забезпечення доказів є витребування доказів.
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.04.2020 у справі N 367/6751/18-ц (провадження N 61-23322св19) викладено наступну правову позицію: "Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (частина перша статті 116 ЦПК України). Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Разом з цим, згідно зі статтею 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом".
Таку ж правову позицію щодо вирішення судами питання про забезпечення доказів висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові 11.03.2020 року у справі N 9901/608/19, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі N 9901/845/18.
Суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв'язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Ці обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.
Судом першої інстанції правильно встановлено , що позивач у заяві про забезпечення доказів зазначає суперечливі мотиви, зокрема про те, що він не укладав з відповідачами договорів про постачання та розподіл електричної енергії, а в подальшому просить такі витребувати , оскільки вважає, що вони існують, однак його підпис у них є підробленим.
Такі суперечливі мотиви позивача свідчать про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення доказів, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував.
Крім цього, суд першої інстанції підставно взяв до уваги пояснення відповідачів про те, що не може бути витребувано докази, які не існують, оскільки як позивач так і відповідач зазначають, що письмових договорів про розподіл та про постачання електричної енергії між сторонами не укладалось. Позивач в порядку п.3.1.7 ПРРЕЕ не звертався до відповідачів з вимогою надати йому письмовий примірник договору, відповідно такий не оформлявся.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у 2025 році позивач не подавав заяви про забезпечення доказів, а подана у 2023 році заява вважається задоволеною, оскільки суд не постановив ухвали у встановлений процесуальним законом строк.
Зазначені твердження позивача є безпідставними, оскільки оскаржуваною ухвалою суд вирішив подану позивачем 20 червня 2023 року заяву про забезпечення доказів.
Порушення строків розгляду зазначеної заяви було зумовлено оскарженням позивачем ухвал Сихівського районного суду м.Львова від 21 червня 2023 року про передачу справи та про передачу заяви про забезпечення доказів за підсудністю до Пустомитівського районного суду Львівської області, а надалі оскарження ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 серпня 2024 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Інші доводи апеляційної скарги стосуються розгляду справи по суті, а тому не можуть бути предметом розгляду апеляційного суду під час перегляду ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції здійснив оцінку обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів та правильно врахував, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Разом з тим, у цій справі, позивач просить забезпечити докази, яких фактично не існує.
Зважаючи на викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст ухвали складений 16 жовтня 2025 року.
Головуюча суддя Ю.Р. Мікуш
Судді: Т.І. Приколота
Р.В.Савуляк