Справа №: 486/1916/25 Провадження № 2/486/1342/2025
про повернення позовної заяви
23 жовтня 2025 року м. Південноукраїнськ
Суддя Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Волощук О.О., ознайомившись з матеріалами позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10.10.2025 року позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» залишено без руху. Запропоновано позивачу доплатити судовий збір за подання позову у відповідності до кількості позовних вимог з представленням відповідних документів. Також зобов'язано надати докази, які підтверджують факт отримання та користування відповідачем ОСОБА_1 кредитними коштами за договором №73591595 від 21.08.2024 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Позивачу надано 10 днів для усунення вказаних недоліків.
Копія ухвали була отримана позивачем в підсистемі «Електронний суд» 11.10.2025 року.
16.10.2025 року через підсистему «Електронний Суд» надійшла заява представника позивача, про усунення недоліків, в якій останній посилаючись на рішення ЄСПЛ, постанову Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» та рішення Верховного Суду України у справі №808/3928/17 від 23.10.2018 року, зазначає, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовною заявою до одного і того ж відповідача, в якій об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення, однорідністю позовних вимог та поданими доказами.
Дослідивши надану заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що вимоги ухвали від 10.10.2025 року в порушення вимог ЦПК України не виконані, а саме, не доплачено судовий збір, не надано та не зазначено доказів, які підтверджують факт отримання та користування відповідачем кредитними коштами за кредитним договором №73591595 від 21.08.2024 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», а подана заява представника позивача зводиться до незгоди з ухвалою суду.
Суд зазначає, що як зауважив Верховний Суд у своїй постанові від 15.02.2019 №910/11811/18, кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (кредитні договори, договори забезпечення, тощо).
Щодо доводів представника позивача про роз'єднання позовних вимог суд зауважує наступне.
Згідно з ч. 6 ст. 188 ЦПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
В п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2 роз'яснено судам, що роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог може мати місце лише за умови, що їх сумісний розгляд ускладнює вирішення справи. У разі роз'єднання позовів підставою для провадження щодо вимог, виділених у самостійне провадження, є ухвала суду про роз'єднання позовів і копія пред'явленого позову.
Водночас, посилаючись в своїй заяві на виконання ухвали суду про залишення позову без руху про можливість суду роз'єднати заявлені позивачем позовні вимоги, представником позивача не заявлено та не зазначено, за яку саме вимогу позивачем сплачено судовий збір.
Крім того в прохальній частині заяви позивач не клопоче про роз'єднання позовних вимог.
Суд зазначає, що ст. 129 Конституції України гарантовано, що однією з засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.
Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред'явлення позову до суду.
Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для заявника, оскільки в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
За таких обставин позовна заява не може бути прийнята до провадження, позивачем не усунуто зазначені в ухвалі суду недоліки, фактично не виконано судове рішення, а тому позовна заява підлягає поверненню.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ч.3ст. 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами вважати неподаною і повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.О. Волощук