Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" вересня 2006 р. о 14:20 Справа № АС-04/410-06
вх. № 10218/1-04
Суддя господарського суду Харківської області Григоров А.М.
за участю секретаря судового засідання Попов О.Г.
представників сторін
позивача - Шебаніц Н.М. - дов
відповідача - Дзюзюра Г.Ф. - дов.
по справі за позовом Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Х-в
до ЗАТ "Вовчанський агрегатний завод" м. Вовчанськ
про стягнення 44255,06 грн.
Позивач - Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Харків, суб'єкт владних повноважень звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ЗАТ "Вовчанський агрегатний завод" м. Вовчанськ 44255,06 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити у 2005 р. 47 робочих місць для працевлаштування, але фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 39 осіб, тобто відповідачем не виконаний норматив по 8 робочим місцям. У зв'язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві суму у розмірі 57895,28 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів. На момент звернення до суду сплачено 15000,00 грн., сума заборгованості складає 42895,28 грн., пеня 1359,78 грн.
Відповідач проти позову заперечує, в відзові на позов вказує, що протягом 2005 року звертався до Вовчанського центру заянотості з заявкою про наявність вільних робочих місць (вакантних посад). Відповідно до заявки центром зайнятості направлялись для працевлаштування інваліди: Михайленко Д.В., Дудникова О.О., які були прийняті на роботу, що підтверджується копіями наказів. Більш протягом 2005 року Вовчанським центром зайнятості інваліди для працевлаштування не направлялись, про що свідчить довідка центру зайнятості №4135 від 31.07.2006 року, а також самостійних звернень інвалідів не було.
Таким чином відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позову та на підприємство не може бути покладена відповідальність за неналежне виконання обов'язку по трудоустрію інвалідів органами, вказаними ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Суд застосовує законодавство , яке діяло на момент спірних відносин.
Матеріалами справи встановлено, що Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. та Положення Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 92 від 18.07.1991 р.
Відповідно до даних звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. (середньооблікова чисельність та фонд оплати праці) середньорічна заробітна плата на підприємстві на одного працівника складає у 2005 р. 7236,91 грн.
Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 15 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання ), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації. Згідно ч.3 ст.20 наведеного Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно звіту відповідача за 2005 р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 р. становила 1184 осіб, відповідно до ст. 19 вищевказаного закону відповідач у 2005 р. повинен був створити 47 робочих місця для працевлаштування інвалідів. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 39 інвалідів.
Однак суд зазначає, що згідно наведеної норми, суми яки просить стягнути позивач є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю. Тобто за неналежне виконання обов'язку покладеного законом.
Згідно ст. 18 наведеного закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Відповідно до Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів « затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів», працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Суд зазначає, що відповідач у 2005 р. звертався до компетентних органів з проханням направити на підприємство для працевлаштування інвалідів, про що свідчить довідка Вовчанського районного центру зайнятості та відповідний лист на адресу центру зайнятості від позивача.
Позивач, не надав доказів, що компетентні органи, які займаються направленням інвалідів для працевлаштування направляли інвалідів до відповідача для працевлаштування в кількості яку просив відповідач. Було направлено 2 інваліди , що менше чім просив відповідач. Інваліди були працевлаштовані. Не надав доказів безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштуванні, і відмови в такому працевлаштуванні.
Згідно матеріалів справи інваліди до відповідача не направлялися і інваліди до відповідача не зверталися.
Таким чином не належне виконання обов'язку з боку відповідача відсутнє.
За таких обставин позивач просить покласти на відповідача відповідальність за неналежне виконання обов'язків щодо працевлаштування інвалідів органами, зазначеними у ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (Практика ВСУ постанова від 15.01.03 р. справа №4292/1-36).
Враховуючи наведене вимоги про стягнення штрафних санкцій необґрунтовані.
Відповідно неправомірно на заявлені санкції нарахована пеня.
Керуючись статтями 4 , 8, 86, 94, 160- 163 перехідними та прикінцевими положеннями Кодексу адміністративного судочинства України 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", суд
У позові відмовити.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Григоров А.М.