23.10.2025
Справа № 482/1385/25
Номер провадження 2/482/899/2025
Іменем України
23 жовтня 2025 року місто Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Кічули В.М., за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява обґрунтована тим, що 13.02.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 1735562, який було підписано електронним підписом відповідача, та за яким відповідач отримав від позивача кредит в сумі 5050,00 грн., строком на 30 днів, з процентною ставкою 1,99% в день.
21.06.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2106, за яким до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» перейшло право вимоги до боржників, в тому числі, до ОСОБА_1 за вказаним вище договором позики.
03.04.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 030423-ФК, за яким до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги до боржників, в тому числі, до ОСОБА_1 за вказаним вище договором позики.
Посилаючись на те, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань, у зв'язку із чим, станом на 05.06.2025 року, у нього перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 17009,50 грн., з яких 5050,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу та 11959,50 грн. - заборгованість за відсотками, яку позивач просив суд стягнути з відповідача разом із сумою судових витрат.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, але у позовній заяві просив про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явився, правом надання відзиву не скористався.
Ухвалою суду від 23.10.2025 року у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи на розгляд Малиновського районного суду м. Одеси відмовлено, з підстав у ній викладених.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
13.02.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 1735562, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 5050,00 грн.; строком на 30 днів; з процентною ставкою 1,99% в день; шляхом перерахування коштів на банківський картковий рахунок позичальника (електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 ).
Відповідно до п. 4.2. договору позики № 1735562, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення / повернення не в повному розмірі / несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. Відтак визначено сукупний строк користування позикою 120 днів.
Вказаний кредитний договір підписано відповідачем з використанням електронного підпису, шляхом використання одноразового ідентифікатора.
Крім того факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується платіжною інструкцією товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінекспрес», відповідно до якої 13.02.2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів здійснило переказ коштів в сумі 5050,00 грн. на картку № НОМЕР_1 .
Відповідно до інформації акціонерного товариства «Універсал Банк», банківська картка № НОМЕР_1 емітована Банком на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на яку, відповідно до наданої Банком виписки про рух коштів, 13.02.2021 року було зараховано 5050,00 грн.
21.06.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2106, за яким до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» перейшло право вимоги до боржників, в тому числі, до ОСОБА_1 за вказаним вище договором позики.
03.04.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 030423-ФК, за яким до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги до боржників, в тому числі, до ОСОБА_1 за вказаним вище договором позики.
Згідно реєстру заборгованості до договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 року, до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1735562 (номер у реєстрі 14366).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що договір позики № 1735562 від 13.02.2021 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
На підставі зазначеного, керуючись принципом диспозитивності та враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, суд приходить до висновку про необхідність задоволення в повному обсязі позову про стягнення з відповідача, згідно умов кредитного договору, заборгованості за тілом кредиту та за нарахованими відсотками, оскільки доказів сплати такої заборгованості або спростування долучених позивачем розрахунків відповідачем не надано, відсотки нараховані у визначений в договорі спосіб та строк (з 13.02.2021 року по 12.06.2021 року), і за встановленою відсотковою ставкою.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
10 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 820/479/18, дійшов висновку про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У іншій постанові у справі № 922/3812/19 від 09 грудня 2021 року Верховний Суд зробив висновок, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 від 07 листопада 2019 року та у справі № 922/2685/19 від 08 квітня 2020 року, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Надаючи оцінку витратам по окремим позиціям у звіті про надання правової допомоги суд звертає увагу на наступне.
01.11.2024 року між адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» було укладено договір.
Відповідно до витягу з акту № 14-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором № 01-11/24 про надання правничої допомоги, вартість послуг адвоката у справі про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором становить 3500,00 грн.
На думку суду такий розмір послуг адвоката є співрозмірним зі складністю справи та витраченим адвокатом часом, у зв'язку з чим заява про компенсацію судових витрат підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2422,40 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 280-289 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, адреса: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9-А, оф. 204) заборгованість за договором позики № 1735562 від 13.02.2021 року, яка станом на 05.06.2025 року становить 17009,50 (сімнадцять тисяч дев'ять гривень 50 копійок) грн., з яких 5050,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу та 11959,50 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, адреса: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9-А, оф. 204) 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, адреса: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9-А, оф. 204) 3500,00 (три тисячі п'ятсот гривень) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий суддя В.М. Кічула