Справа № 487/6602/25
Провадження № 2/487/3216/25
23.10.2025 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Лагоди А.А.,
за участю секретаря судового засідання - Мамчур К.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , відділу реєстрації місця проживання громадян Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Представник позивача звернулась до суду із позовом про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати Відділ реєстрації місця проживання громадян Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради зняти її з реєстрації за вказаною адресою. Додатково просить долучити до матеріалів справи письмові пояснення свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що вказана вище квартира є неприватизованим житловим приміщенням. Підставою для користування ним є ордер № 138 від 12.01.1982, виданий на ім'я ОСОБА_7 (батька позивача). Фактично у вказаній квартирі проживає ОСОБА_2 (позивач), його син ОСОБА_3 , а також цивільна дружина позивача - ОСОБА_8 . За тією ж адресою зареєстрована ОСОБА_3 (донька позивача), яка ніколи фактично не проживала у цій квартирі, не підтримує жодних стосунків з мешканцями житла, не має особистих речей у квартирі, не бере участі в утриманні та оплаті комунальних послуг. Ці обставини підтверджуються письмовими поясненнями сусідів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Позивач вважає, що ОСОБА_3 втратила право користування житловим приміщенням зазначеним вище у зв'язку з тривалою, понад один рік, без поважної причини відсутністю за місцем реєстрації. Крім того, відповідач не сплачує за комунальні послуги, не бере участі у витратах на утримання житлового приміщення, що додатково підтверджує її фактичний вибуток. Правовою підставою позив вказує ст.72 ЖК України, ч.2 ст.405 ЦК України, п.18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ № 207 від 02.03.2016. За вказаних обставин позивач, як користувач і фактичний наймач житла, вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою, оскільки відповідач створює перешкоди позивачу у здійсненні права користування та розпорядження належним позивачу житловим приміщенням.
Ухвалою суду від 09.09.2025 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 16.10.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились. Представник позивача надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в чергове судове засідання не з'явилась, про дату та час судового засідання повідомлено належним чином, про причини неявки суду не повідомлено, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не надав.
Від представника Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 була виділена у користування родині у складі ОСОБА_7 (батько позивача), ОСОБА_9 (дружина), ОСОБА_2 (син), що підтверджується ордером на вселення № НОМЕР_1 від 12.01.1982, виданим виконкомом Заводської Ради депутатів трудящих міста Миколаєва.
Згідно інформації КП «МБТІ» від 25.09.2025 №25166/4.02/40/020/25 право власності на зазначену вище квартиру не зареєстровано.
Таким чином, позивач є членом сім'ї наймача квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до інформації з витягу про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 26.08.2025 №19.04-06/47766/2025 у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що є сином позивача та гр. ОСОБА_8 за свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За інформацією з витягу з реєстру територіальної громади м. Миколаєва про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні від 09.09.2025 №13.23-509532-2025 у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як доказ утримання вказаної вище квартири позивачем надано платіжні інструкції, зокрема, від 30.08.2025 з призначенням платежу «оплата за опалення о/р 82/6347», від 09.06.2025 з призначенням платежу «оплата за опалення о/р 82/6347», від 31.07.2025 з призначенням платежу «за електроенергію о/р НОМЕР_3 », від 30.05.2025 з призначенням платежу «оплата за вивіз сміття», від 26.02.2025 з призначенням платежу «за електроенергію о/р НОМЕР_3 », від 26.02.2025 з призначенням платежу «оплата за вивіз сміття», від 28.11.2024 з призначенням платежу «оплата за вивіз сміття».
В наданих суду письмових пояснення не ідентифікованої особи від 25.08.2025 зазначено, що ОСОБА_6 , 1949 р.н., зареєстрована та фактично мешкає за адресою АДРЕСА_3 і їй достеменно відомо, що ОСОБА_3 , яка зареєстрована у цій квартирі, фактично не проживає і не проживала за вказаною адресою. У цій квартирі ОСОБА_6 мешкає постійно з 1983 року, тому точно знає, що ОСОБА_10 у квартирі не з'являється, речей її немає, участі в утриманні житла вона не бере. Також зазначає, що жодних правових підстав на проживання у квартирі вона не має, не є співвласником, не орендує, не має дозволу на користування. За інформацією ОСОБА_6 вона ( ОСОБА_10 ) виїхала за кордон і з того часу не підтримує зв'язок із мешканцями квартири. Пояснення містить підпис особи з прізвищем ОСОБА_11 .
Також в наданих суду письмових пояснення не ідентифікованої особи від 23.07.2025 зазначено, що ОСОБА_5 , 1952 р.н., зареєстрований та фактично мешкає за адресою АДРЕСА_4 і йому достеменно відомо, що ОСОБА_3 , яка зареєстрована у цій квартирі, фактично не проживає і не проживала за вказаною адресою. У цій квартирі ОСОБА_12 мешкає постійно з 1983 року, тому точно знає, що ОСОБА_10 у квартирі не з'являється, речей її немає, участі в утриманні житла вона не бере. Також зазначає, що жодних правових підстав на проживання у квартирі вона не має, не є співвласником, не орендує, не має дозволу на користування. За інформацією ОСОБА_5 вона ( ОСОБА_10 ) виїхала за кордон і з того часу не підтримує зв'язок із мешканцями квартири. Пояснення містить підпис особи без зазначення прізвища.
Також в наданих суду письмових пояснення не ідентифікованої особи від 23.07.2025 зазначено, що ОСОБА_4 , 1951 р.н., зареєстрована та фактично мешкає за адресою АДРЕСА_4 і їй достеменно відомо, що ОСОБА_3 , яка зареєстрована у цій квартирі, фактично не проживає і не проживала за вказаною адресою. У цій квартирі ОСОБА_12 мешкає постійно з 1983 року, тому точно знає, що ОСОБА_10 у квартирі не з'являється, речей її немає, участі в утриманні житла вона не бере. Також зазначає, що жодних правових підстав на проживання у квартирі вона не має, не є співвласником, не орендує, не має дозволу на користування. За інформацією ОСОБА_4 вона ( ОСОБА_10 ) виїхала за кордон і з того часу не підтримує зв'язок із мешканцями квартири. Пояснення містить підпис особи з прізвищем ОСОБА_13 .
Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 47 Конституції Україникожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
У відповідності до статті 64 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Відповідно до статті 65 ЖК Української РСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Аналіз приведених норм закону свідчить про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися в якості членів сім'ї наймача в установленому законом порядку.
Статтею 9 ЖК Української РСР передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.
Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи.
Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Подібні висновки висловлено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №490/12384/16-ц (провадження №61-37646св18), від 22.11.2018 у справі №760/13113/14-ц (провадження № 61-30912св18), від 26.02.2020 у справі №333/6160/17 (провадження №61-7317св19), від 18.03.2020 у справі №182/6536/13-ц (провадження №61-23089св19), від 12.05.2021 у справі №301/288/20 (провадження № 61-2566св21).
Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов'язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв'язку з вибуттям наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК Української РСР).
Суд звертає увагу на те, що позивач ставить питання про визнаня відповідача ОСОБА_3 такою, що втратила право користування зазначеною вище квартирою керуючись ст.72 ЖК України.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами свої позовні вимоги.
На підтвердження тривалої, понад один рік, без поважної причини відсутності відповідача за місцем реєстрації, позивачем надано ідентичні за змістом три пояснення не ідентифікованих осіб, складені, як вказує позивач, сусідами ОСОБА_6 від 25.08.2025, ОСОБА_5 від 23.07.2025, ОСОБА_4 від 23.07.2025.
Разом з тим, в наданих письмових пояснень не ідентифікованих осіб останні підтверджують не проживання ОСОБА_3 у їх квартирах (тобто самих сусідів), оскільки пояснення містять лише адресу свідків без зазначення адреси позивача, без зазначення періоду не проживання, без засвідчення таких пояснень в органах місцевого самоврядування, без ідентифікації самих підписантів (анкетних даних).
Таким чином, суд не приймає надані позивачем, як належні докази, оскільки свідки допитуються в судовому засіданні під присягу, клопотань з цього приводу позивач не заявляв. В матеріалах справи відсутні докази вибуття на інше постійне місце проживання відповідача.
Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення Європейського суду з прав людини у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року пункт 50, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).
Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенції), якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).
У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв'язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).
Доводи позовної заяви щодо не участі відповідача в утриманні та несплати комунальних послуг з утримання зазначеної вище квартири суд до уваги не приймає, оскільки вони не можуть слугувати підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а можуть розглядатися в іншому позовному порядку щодо стягнення коштів за комунальні послуги.
Не знайшли свого підтвердження і доводи позивача про перешкоди у розпорядженні належним йому житловим приміщенням, оскільки позивач не є власником такого майна, а є членом родини наймача ОСОБА_7 .
Таким чином, суд приходить до висновку відмовити позивачу у позові.
За вказаних обставин судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , відділу реєстрації місця проживання громадян Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовити - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, ЄДРПОУ: 41210422, АДРЕСА: 54001, М. Миколаїв, вул.. Адміральська, 20.
Суддя А.А. Лагода