Справа № 473/2214/25
іменем України
"23" жовтня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У квітні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому вказувало, що 13 березня 2021 року ТОВ «Служба миттєвого кредитування» уклало з відповідачем Договір про надання фінансових послуг №2107178668864 «Стандартний».
Відповідно до договору ТОВ «Служба миттєвого кредитування» зобов'язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 3 600 грн з орієнтовним строком користування коштами протягом 18 днів з моменту отримання кредиту, а відповідач зобов'язався вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним: у розмірі 2 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом за умови сплати усіх нарахованих процентів не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; у розмірі 3,64 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом після завершення встановленого договором 18-денного строку кредитування (за умови, що позичальник продовжує користуватися кредитом); у розмірі 5,02 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, починаючи з 15 дня після завершення встановленого договором 18-денного строку кредитування (за умови, що позичальник продовжує користуватися кредитом); у розмірі 7,67 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, починаючи з 30 дня після завершення встановленого договором 18-денного строку кредитування (за умови, що позичальник продовжує користуватися кредитом).
Граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) встановлено в 1 рік.
01 грудня 2021 року ТОВ «Служба миттєвого кредитування» уклало з ТОВ «Вердикт Капітал» Договір факторингу №1-12, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №2107178668864 від 13 березня 2021 року.
10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» уклало з ТОВ «Коллект Центр» Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №2107178668864 від 13 березня 2021 року.
Позичальник свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 39 915,72 грн, у тому числі:
-заборгованість за кредитом - 3 600 грн;
-заборгованість за процентами - 36 315,72 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.
В судове засідання представниця позивача не з'явилася, проте у позові просила проводити розгляд справи без її участі.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, проте представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи без його участі, у якій позовні вимоги визнав частково, вказуючи на те, що розмір нарахованих позивачем процентів не відповідає умовам кредитного договору, зокрема проценти нараховані поза межами узгодженого річного строку кредитування та є значно завищеними. Також вважав значно завищеним розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі відповідача та представників сторін, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, суд встановив, що 13 березня 2021 року ТОВ «Служба миттєвого кредитування» уклало з відповідачем Договір про надання фінансових послуг №2107178668864 «Стандартний».
Відповідно до договору ТОВ «Служба миттєвого кредитування» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 3 600 грн з орієнтовним строком користування коштами протягом 18 днів з моменту отримання кредиту, а відповідач зобов'язався вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним: у розмірі 2 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом за умови сплати усіх нарахованих процентів не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; у розмірі 3,64 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом після завершення встановленого договором 18-денного строку кредитування (за умови, що позичальник продовжує користуватися кредитом); у розмірі 5,02 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, починаючи з 15 дня після завершення встановленого договором 18-денного строку кредитування (за умови, що позичальник продовжує користуватися кредитом); у розмірі 7,67 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, починаючи з 30 дня після завершення встановленого договором 18-денного строку кредитування (за умови, що позичальник продовжує користуватися кредитом).
Граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) встановлено в 1 рік.
01 грудня 2021 року ТОВ «Служба миттєвого кредитування» уклало з ТОВ «Вердикт Капітал» Договір факторингу №1-12, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №2107178668864 від 13 березня 2021 року.
10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» уклало з ТОВ «Коллект Центр» Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №2107178668864 від 13 березня 2021 року.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник погодився з вказаними умовами, підписавши договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, ОСОБА_1 набув статусу, прав та обов'язків позичальника у кредитних правовідносинах з ТОВ «Служба миттєвого кредитування».
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
За встановленого, права та обов'язки первісного кредитора за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №2107178668864 від 13 березня 2021 року, перейшли до ТОВ «Коллект Центр».
Сторонами не оспорювалося те, що первісний кредитор виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором.
Натомість позичальник свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 09 квітня 2025 року виникла заборгованість у загальному розмірі 39 915,72 грн, у тому числі:
-заборгованість за кредитом - 3 600 грн;
-заборгованість за процентами (за період з 13 березня 2021 року до 12 березня 2022 року) - 36 315,72 грн.
Вказана заборгованість (в тому числі щодо нарахування процентів) повністю узгоджується з умовами кредитного договору (у тому числі узгодженими сторонами розмірами процентних ставок та нарахуванням в межах встановленого (річного) строку кредитування), а тому на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» у повному обсязі.
Також згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 422,40 грн судового збору.
Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.
Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов'язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію договору від 01 липня 2024 року №01-07/2024, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», про надання правової допомоги з додатком у вигляді узгоджених тарифів за надані послуги, а також документи, що містять перелік, детальний опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: надання усної консультації з вивченням документів, вартість послуги - 4 000 грн (виходячи з потраченого часу у 2 год. та вартості послуги у 2 000 грн за 1 год. роботи); складання позовної заяви, вартість послуги - 9 000 грн (виходячи з потраченого часу у 3 год. та вартості послуги у 3 000 грн за 1 год роботи).
Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.
Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.
Водночас є сумнівними з точки зору їх необхідності та розумності адвокатські послуги щодо надання усної консультації у спорі незначної складності тривалістю у 2 год., надання консультації та складання позовної заяви у стандартній справі незначної складності за ставками за надані послуги у розмірі, що значно перевищує середній розмір аналогічних послуг.
Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд погоджується з доводами представника відповідача, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об'єму здійсненої роботи та наданих послуг, складності справи, ціні позову, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 4 000 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Договором про надання фінансових послуг №2107178668864 «Стандартний» від 13 березня 2021 року, що утворилася станом на 09 квітня 2025 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 3 600 (три тисячі шістсот) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 13 березня 2021 року до 12 березня 2022 року) у розмірі 36 315 (тридцять шість тисяч триста п'ятнадцять) гривень 72 копійки, а всього в загальному розмірі 39 915 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) гривень 72 копійки, а також 6 422 (шість тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: О.В. Вуїв