Провадження № 2/470/267/25
Справа № 470/588/25
22 жовтня 2025 року с-ще Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Орлової С.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Ляшенко О.В.,
розглянувши у відритому судовому засіданні 21 жовтня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
04 липня 2025 року позивач звернувся до суду з відповідним позовом до відповідача, який підписаний його представником Сисиним В.В. у якому зазначив, що 24.01.2022 року між акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 98619230000. Сума кредиту за договором становить 50500 грн.
17 квітня 2024 року, відповідно до умов договору факторингу № 271, АТ «Укрсиббанк» відступило право вимоги за кредитним договором № 98619230000 від 24.01.2022 на користь ТОВ «ФК «Укрфінстандарт». Таким чином, ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» набуло права вимоги до відповідача.
Відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання за кредитним договором №98619230000 від 24.01.2022 року, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 60 175 грн з яких: 44 267,5 - заборгованість за тілом кредиту; 15907,5 - заборгованість за комісійними винагородами. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 60?175 грн, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Представник позивача Сисин В.В. в судове засідання не з'явився, справу просив суд розглядати за його відсутності, про що зазначив у прохальній частині позовної заяви.
Відповідач в судове засідання не з'явився, до суду направив відзив у якому позовні вимоги визнав частково, в частині заборгованості за тілом кредиту, просив суд відмовити у стягненні заборгованості за комісійними винагородами та зменшити суму витрат на правову допомогу, яку вважав завищеною ( а.с.99,109).
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази суд доходить наступного.
З матеріалів справи убачається, що 24.01.2022 року відповідач підписав анкету - заявку про надання споживчого кредиту, у якій просив АТ «Укрсиббанк» надати йому споживчий кредит «Револьверна кредитна картка» зі строком дії кредитного ліміту 24 місяці, сума кредитного ліміту 50100 грн, а також споживчий кредит в сумі кредитного ліміту 50000 грн строком на 10 місяців ( а.с.46).
24 січня 2022 року між акціонерним товариством «Укрсиббанк» (далі АТ «Укрсиббанк») та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №98619230000 ( далі «Договір»), за умовами якого банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі в розмірі 50000 грн шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 відкритий в Банку, до якого випущено платіжну картку. Та в сумі 500 грн на оплату страхового платежі відповідно до умов Договору добровільного страхування позичальника, укладеного 24.01.2022 року в ПрАТ «СК «КАРДІФ», шляхом перерахування з позичкового рахунку позичальника на рахунок страхової компанії, відкритого в АТ «Укрсиббанк». За умовами п.п.3.4-3.7 Договору відповідач зобов'язався повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення до 24 числа кожного місця ануїтетних платежів у розмірі 6818 грн, відповідно до Графіка платежів, викладеного у Додатку №1 до Договору, та повернути кредит не пізніше 24.11.2022 року. Процентна ставка за кредитом встановлена у розмірі 0.00001% ( п.3.8 Договору), а за користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін -7.00001% річних. Пунктом 3.11 Договору передбачено, що позичальник сплачує Банку комісію відповідно до умов договору та Додатку № 1 до Договору. Того ж дня відповідач підписав додаток № 1 до Договору та Графік платежів, таблицю обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки за Договором, відповідно до якого зобов'язався, сплачувати кредит починаючи з 24.02.2022 року по 24.11.2022 року, шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 6818 грн, останній платіж 6813 грн, а також щомісяця сплачувати комісію за управління кредитом у розмірі 1767 грн 50 коп, та платежі на послуги страхування у розмірі 50 грн ( а.с.58-61).
Крім цього, 24.01.2022 року відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту - інформаційний лист, Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, відповідно до якого підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, Заяву - приєднання №05/54/01/1000/1382085 від 24.01.2022 до Договору добровільного страхування позичальника (договір приєднання - оферта) та довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб ( а.с.62-65).
З розрахунку заборгованості складеного позивачем убачається, що зобов'язання за укладеними кредитними договорами не виконувались відповідачем належним чином, у зв'язку з чим станом на 17 квітня 2024 року утворилась заборгованість загальний розмір якої) становить 60175 грн, з яких 44267 грн 50 коп - заборгованість за тілом кредиту та 15907 грн 50 коп - заборгованість за комісійними винагородами (а.с.20-22).
17 квітня 2024 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» було укладено договір факторингу №271, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № №98619230000 укладеним 24.01.2022 року з відповідачем. У зв'язку із вказаним право грошової вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача ( а.с.29-34).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
За приписами ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, у встановлені строки (терміни) виконання зобов'язання.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).
З огляду на викладене вище, оскільки відповідач не виконав належним чином зобов'язання за кредитним договором укладеним з банком, з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість на тілом кредиту у повному обсязі.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за комісійними винагородами суд доходить наступного.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі,пункту 4 частини першої статті1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті12Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові Великої Палати від 13 липня 2022 року у справі № 194/1387/19 (провадження № № 14-44цс21).
Умовами Договору та Графіком платежів, відповідача зобов'язано сплачувати комісію за управління кредитом у розмірі 1767,50 грн. щомісяця. Однак розмір комісії за управлінням кредитом встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості і управління кредитом.
Таким чином, вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно управління кредитом в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації , що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.
Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд доходить висновку про те, що положення кредитного договору, укладеного між відповідачем та АТ «Укрсиббанк» (пункт 3.11 Договору), щодо обов'язку позичальника сплачувати Банку комісію відповідно до умов договору та Додатку № 1 договору,є нікчемними.
Вказаний висновок ґрунтується на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 14-44цс21) та узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду висловленою у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22)
Оскільки умови договору щодо обов'язку здійснення платежів по комісії є нікчемними, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь банку нарахованої заборгованості за комісійними винагородами у загальному розмірі 15907 грн. 50 коп.
Крім цього, з розрахунку заборгованості доданого позивачем та виписок по рахунку убачається, що відповідачем в рахунок погашення комісії за укладеним договором за період з 24.02.2022 року по 24.11.2022 року було сплачено 1767,50 грн, (а.с.20). Які відповідно до вимог статті 216 ЦК України щодо застосування наслідків нікчемного правочину мають бути зараховані на погашення заборгованості відповідача за тілом кредиту. З огляду на зазначене, оскільки заборгованість відповідача за договором про надання споживчого кредиту №98619230000 від 24.01.2022 року за тілом кредиту становить 44267 грн 50 коп, то з урахуванням сплачених відповідачем 1767,50 грн, з нього підлягає стягненню на користь позивача 42500 грн = (44267,5 - 1767,5).
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи також належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача при зверненні до суду з позовом було надано копії:
- договору №49648956 про надання правової допомоги укладений 22 січня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» і фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 предметом якого є надання правої допомоги в цілому, без зазначення конкретної справи. За умовами якого Клієнт виплачує Адвокату винагороду (гонорар), у порядку та строки за погодженням сторін за послуги викладенні у п.4.7 Договору, детальний опис робіт (наданих послуг адвокатом), загальна вартість яких склала 10000 грн, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги ( а.с.23-37).
З огляду на вищевикладене та приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, яка не є складною, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), ціну позову, заперечення відповідача, який вважав такі витрати завищеними та неспівмірними зі складністю справи, суд доходить висновку, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи підлягають задоволенню частково, в розмірі 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст.10, 13, 258, 263-265,268 ЦПК України, суд,
Позовну заявутовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» заборгованість на 17 квітня 2024 року за договором про надання споживчого кредиту №98619230000 від 24.01.2022 року в розмірі 42500 (сорок дві тисячі п'ятсот) грн яка є заборгованістю за тілом кредиту.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1710 (одна тисяча сімсот десять) грн 87 коп та 4000 ( чотири тисячі) грн витрат на правову допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» - адреса місцезнаходження юридичної особи - індекс 07406 вул. Симона Петлюри, буд. № 21/1 м.Бровари, код ЄДРПОУ 41153878.
Відповідач: ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя С. Ф. Орлова
Повне рішення суду складене 22 жовтня 2025 року.