Справа № 467/1057/25
1-кс/467/167/25
22.10.2025 року слідчий суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника власника майна - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах власника майна - ОСОБА_5 про скасування арешту майна,
Питання, що вирішується цією ухвалою, і хто ініціює його розгляд
Адвокат ОСОБА_4 , діючи в інтересах власника майна ОСОБА_5 , подав клопотання про скасування арешту мотоцикла марки «FORTE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був накладений ухвалою слідчого судді від 04 серпня 2025 року в рамках кримінального провадження №12025152130000109, внесеного до ЄРДР 29 липня 2025 року.
Посилався на те, що постановою від 30 вересня 2025 року слідчий указане кримінальне провадження закрив через відсутність складу злочину, передбаченого ч.1ст.286 КК України, але мотоцикл залишився на зберіганні у ВП №1 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області до вирішення питання про скасування арешту слідчим суддею.
Позиція сторін
В судовому засіданні адвокат підтримав внесене ним клопотання і просив його задовольнити.
Прокурор аналогічно вважав можливим задоволення цього клопотання з посиланням на те, що постановою про закриття кримінального провадження слідчий не вирішив питання про повернення власнику речового доказу, на який було накладено арешт.
Установлені фактичні обставини в межах цього провадження
Власником мотоциклу марки Forte, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 30 квітня 2025 року, є ОСОБА_5 .
Ухвалою слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 04 серпня 2025 року на вказаний транспортний засіб було накладено арешт у спосіб заборони його відчуження, використання і розпорядження, зокрема, через те, що останній набув статусу речового доказу в межах кримінального провадження №12025152130000109, внесеного до ЄРДР 29 липня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.
Однак, постановою від 30 вересня 2025 року слідчий СВ ВП №1 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області вказане кримінальне провадження закрив на підставі п.2 ч.1ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.286 КК України.
Одночасно слідчий прийняв рішення про зберігання мотоциклу у ВП №1 до подальшого прийняття по ньому рішення відповідно до ч.ч.1,2 ст. 174 КПК України, тобто, до скасування арешту слідчим суддею.
Таке й зумовило звернення адвоката з відповідним клопотанням.
Застосоване процесуальне право і мотиви прийнятого рішення
Слідчий суддя, у свою чергу, заслухавши сторони, вивчивши долучені до клопотання докази у контексті правових норм, що регулюють питання арешту майна у кримінальному провадженні, вважає доречним вказати на таке.
Частиною 1 ст. 1 КПК встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Згідно із ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Зокрема, п.5 ч.1 ст.3 КПК України визначено, що досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Тоді як, згідно п.18 ч.1 ст.3 КПК слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Тобто, слідчий суддя здійснює судовий контроль лише під час досудового розслідування.
Водночас, закриття кримінального провадження є однією із форм закінчення досудового розслідування.
Тож, очевидно, що компетенція слідчого судді розповсюджується виключно на стадію досудового розслідування.
У цій справі установлено, що досудове розслідування кримінального провадження № 12025152130000109 від 29 липня 2025 року, в межах якого було арештоване майно, вже закінчене шляхом його закриття на підставі постанови слідчого.
Слідчий суддя не вдається до аналізу питання законності і обґрунтованості підстав закриття кримінального провадження, так як вони не виносились на розгляд сторонами, однак, вважає за необхідне вказати, що слідчий, вирішуючи долю речового доказу, помилково вважав, що арешт підлягає скасуванню слідчим суддею у порядку ч.ч.1,2 ст. 174 КПК України.
Так як слідчий не врахував положення ч.4 ст.132 КПК України, відповідно до яких ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як наслідок, у скасуванні арешту речового доказу слідчим суддею після закриття провадження немає потреби.
На таке вказала й Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 15 квітня 2024 року у справі №554/2506/22.
ОП ККС відзначила, що у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном. Після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом слідчим, речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна.
Більш того, норми ст. 174 КПК України, на які послався слідчий у своїй постанові, регулюють умови і порядок скасування арешту слідчим суддею лише під час досудового розслідування або ж лише судом під час судового провадження.
Норми Глави 17 КПК України взагалі не передбачають можливості скасування арешту слідчим суддею вже після закінчення досудового розслідування.
Натомість приписи ч. 4 ст. 132 КПК є нормою, за якою в КПК встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв'язку із положеннями ч. 1 ст. 170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування, зокрема, як у даному випадку, щодо відчуження,користування та розпорядження ним.
Наразі кримінальне провадження завершене, а тому й потреба у застосуванні заходу його забезпечення у виді арешту майна відпала.
Речовий доказ, який був арештований з метою його збереження для потреб кримінального провадження, вже не буде використовуватись слідством чи судом, принаймні, за конкретною подією, яка у встановленому законом порядку не визнана кримінальним правопорушенням і за наслідками розслідування якої справу було закрито.
Тому імперативні приписи ч. 4 ст. 132 КПК після закінчення досудового розслідування вимагають поводження з вказаним майном з боку органу досудового розслідування як із таким, яке вже не є арештованим.
До цього ж, слідчий суддя вважає за необхідне вказати, що згідно правила ч.1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Проте, ці норми вже не мають змогу бути застосованими у зв'язку із закінченням досудового розслідування, після чого застосуванню підлягають положення ч.4 ст.132 КПК України.
Слідчий суддя, до цього ж, відхиляє доводи прокурора про застосування норми ч.9 ст. 100 КПК України, так як остання є загальною відносно ст. 132 КПК України щодо арештованого майна за умови застосування заходу забезпечення кримінального провадження, і регулює вирішення долі речових доказів судом.
Застосуванню підлягають спеціальні норми, які безпосередньо регламентують застосування і припинення заходів забезпечення кримінального провадження.
Також слід вказати, що згідно ч.2 ст.100 КПК України зберігання речових доказів стороною обвинувачення хоч і здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, проте, закон превалює над підзаконним актом, бо має вищу юридичну силу. Це означає, що підзаконні нормативно-правові акти, у тому числі й постанови КМУ, приймаються на основі законів і не повинні їм суперечити. У разі суперечності між ними, вирішення здійснюється на користь закону.
Тому на сьогодні, на думку слідчого судді, поліція утримує у себе спірне майно без достатньої правової підстави.
І воно повинно було бути повернутим власнику після спливу встановленого законом строку для оскарження постанови про закриття кримінального провадження.
Висновок
За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя висновує про відсутність у нього повноважень для скасування арешту спірного майна і взагалі про відсутність такої потреби в силу прямої дії норми абзацу першого частини четвертої статті 132 КПК України, що має наслідком відмову у його задоволенні.
Зцих мотивів, керуючись ст.ст. 369-372,376 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 , поданого в інтересах власника майна ОСОБА_5 , про скасування арешту майна - відмовити.
В силу ст. 310, 395 КПК України ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на неї безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення.
Слідчий судя ОСОБА_6