Справа №: 465/7373/25
3/465/3260/25
23.10.2025 м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Коліщук З. М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 22.08.2025 серії ВАД №479820 22.08.2025 близько 11:53 год. за адресою м. Львів, вул. Героїв УПА 76 в магазині «7-23» вчинив пошкодження напою «Какао з молоком» та зефіру «біло рожевий», чим своїми діями вчинив дрібне хуліганство та порушив громадський порядок і спокій громадян, чим своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
У судові засідання, призначені на 24.09.2025, 23.10.2025 ОСОБА_1 не з'явився, будучи своєчасно сповіщеним про місце і час розгляду справи, що підтверджується судовою повісткою надісланою на адресу правопорушника, а також повідомленням розміщеним на сайті "Судова влада".
Дослідивши матеріали справи, судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає та вважає, що судом були застосовані всі можливі заходи, передбачені законодавством, для забезпечення доказів у справі і їх витребуванні, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також враховуючи тривалий розгляд справи та закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності, вважає, що слід вирішити справу в межах тих доказів, які були надані до протоколу про адміністративне правопорушення.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.
Згідно ст. 280 цього Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, за змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на обставини, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають протоколу, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст. ст. 213, 221 КУпАП є лише розгляд справи. Недотримання цих вимог порушує право на захист особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього письмові докази, суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 173 КУпАП адміністративна відповідальність настає за дрібне хуліганство, тобто за нецензурну лайку в громадських місцях, за образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Об'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони дрібного хуліганства є місце його вчинення, а саме громадське місце, яке має законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.
Суб'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих - головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки хулігана. За відсутності такого мотиву не може бути дрібного хуліганства.
Приймаючи до уваги те, що правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, встановлює відповідальність за вчинення хуліганських дій, у протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути конкретизовані мотиви, якими керувався правопорушник під час вчинення правопорушення, спосіб вчинення правопорушення та вказано, що дії правопорушника носили навмисний характер і були спрямовані на порушення громадського порядку і спокою громадян.
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к роз'яснено, що обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства від інших незаконних дій проти особи. При цьому хуліганські дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства.
Верховний Суд дійшов висновку, що за відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці у присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення 22.08.2025 близько 11:53 год. за адресою м. Львів, вул. Героїв УПА 76 в магазині «7-23» вчинив пошкодження напою «Какао з молоком» та зефіру «біло рожевий», чим своїми діями вчинив дрібне хуліганство та порушив громадський порядок і спокій громадян, чим своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
Поряд з цим, вищезазначений протокол про адміністративне правопорушення не в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому: не розкрита суть адміністративного правопорушення (в чому полягало пошкодження товару, в свою чергу, протокол містить загальні фрази). У відповідній графі протоколу «особу встановлено», відсутні відомості про документ, яким посвідчено особу громадянина (особу, яка притягається до адміністративної відповідальності), натомість зазначено «особу встановлено».У матеріалах справи відсутня копія будь-якого документу, що посвідчує особу, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Також, на підтвердження вини ОСОБА_1 надано заяву керуючого магазином «Сім-23», довідку про вартість товару, рапорт молодшого інспектора полку поліції Брелик С., пояснення ОСОБА_1 .
Копія заяви керуючого магазином «Сім-23» не завірена належним чином. З заяви вбачається, що невідома особа вчинила пошкодження товарів.
З долученого рапорту, не завіреного належним чином, вбачається, що працівниками поліції було запрошено до ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_2 . Копія зазначеного рапорту не містить відомостей щодо дати подання такого рапорту.
Разом із тим, як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі № 524/5741/16-а, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом, проте будь-які інші докази винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, суду надано не було.
Отже, наданий працівником поліції рапорт про вчинення правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП не є доказом у справі. По суті рапорт є службовим документом поліції, у відповідності до якого її працівник доповідає своєму керівнику про встановлені ним обставини.
Однак, зазначене не позбавляє особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, обов'язку зібрання та фіксації доказів, які доводять вину особи, щодо якої складено протокол, в тому числі і доказів обставин, зазначених в рапорті.
Суд критично оцінює долучені до матеріалів справи пояснення ОСОБА_1 , оскільки такі складено за відсутності відомостей про особу, яка їх відібрала.
Крім того, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь які докази на обґрунтування правопорушення (покази свідків, фото та відео докази).
З наданої суду довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААА №821114 вбачається, що ОСОБА_1 безтерміново має другу групу інвалідності.
За таких обставин, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що зібраними матеріалами неможливо встановити будь-які інші обставини події, оскільки доказів суду не надано, що на думку суду свідчить про недоведеність вини в діях ОСОБА_1 та відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КпАП України.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно з приписами ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно із вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
За таких обставин, суддя приходить до висновку, що допустимими та достатніми доказами не доведено вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає до закриття у зв'язку із відсутністю в її діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Згідно п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься, зокрема, при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП,
постановив:
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Коліщук З.М.