ЄУНСС: 453/1448/25
НП: 2/453/768/25
іменем України
23 жовтня 2025 року місто Сколе
Сколівський районний суд Львівської області у складі головуючого - судді Микитина Володимира Ярославовича
сторони у справі:
позивачка - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
зміст позовних вимог - про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання;
розглянувши дану цивільну справу у приміщенні суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, на підставі наявних у ній матеріалів, -
Стислий виклад позицій сторін у справі.
Позивачка ОСОБА_1 28.08.2025 року через канцелярію подала у Сколівський районний суд Львівської області позовну заяву, що була зареєстрована в діловодстві за вх. № 5728, в якій просить ухвалити рішення про стягнення на її користь з відповідача ОСОБА_2 аліментів на неї як повнолітню дочку, яка продовжує навчання, у частці від заробітку (доходу) - у розмірі частини з усіх його видів, починаючи з дня її повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_1 , і до закінчення нею навчання, але не більше, як до досягнення нею 23 років.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою відповідача ОСОБА_2 .. Позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 досягла повноліття, проте навчається в інституті ІППО Національного університету «Львівська політехніка», четвертого рівня акредитації за спеціальністю «психологія». Вона навчається на денній формі, на платній основі та не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток, стипендію також не отримує. Загальна вартість платної освітньої послуги за весь термін навчання без урахування інфляції становить 147 200 грн.. Вартість освітньої послуги за 2024/2025 навчальний рік становить - 36 800 грн., в тому числі за рахунок державного бюджету 15 000 грн., за рахунок коштів фізичної особи 21 800 грн., заакінчує навчання 30.06.2028 року, що стверджується довідкою зазначеного навчального закладу, у зв'язку з чим вона потребує матеріальної допомоги, яку відповідач ОСОБА_2 як її батько не надає, хоча має таку можливість, він є працездатним, - підсумовує свій позов ОСОБА_1 ..
Відповідач ОСОБА_2 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ОСОБА_1 до нього, про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, - не подав, хоча в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 02.09.2025 року йому була вручена ще 11.09.2025 року. Відповідно, відповідач ОСОБА_2 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навів.
Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її сторін до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.
Заяви/клопотання сторін у справі.
Будь-яких заяв та/чи клопотань від сторін у справі, котрі б залишалися не вирішеними у визначеному чинним ЦПК України порядку, до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.
Оскільки відповідачем у вищевказаній позовній заяві зазначена фізична особа, який не має статусу підприємця, то суддею Сколівського районного суду Львівської області Микитиним В.Я., у відповідності до положень ч. 8 ст. 187 ЦПК України, з метою визначення підсудності, 02.09.2025 року було вжито заходів для отримання інформації з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи - відповідача ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 02.09.2025 року, після отримання у встановленому порядку інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 , який не має статусу підприємця, з-поміж іншого, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження, у межах визначеного ст. 275 ЦПК України строку, тобто не більше шістдесяти днів з дня відкриття у ній провадження, у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області, що за адресою: вул. Д. Галицького, 8, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область, без проведення судового засідання, за наявними у цій справі матеріалами.
Інші процесуальні дії у цій справі Сколівським районним судом Львівської області не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм процесуального законодавства, суд, перевіряючи за пред'явленими позовними вимогами сімейного характеру порушення прав позивачки ОСОБА_1 , й причетність до такого порушення її прав відповідача ОСОБА_2 , встановив наступне.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів.
Згідно з свідоцтвом про народження на бланку серії НОМЕР_1 , виданим Нижньосиньовидненською сільською радою Сколівського району Львівської області 08.05.2007 року, батьком позивачки ОСОБА_1 значиться відповідач ОСОБА_2 .. Позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 досягнула повноліття (копія міститься у справі, а. с. 7).
Відповідно до довідки Національного університету «Львівська політехніка» від 23.05.2025 року за вих. № 18250/25, позивачка ОСОБА_1 являється студенткою першого курсу денної форми навчання інституту ІППО, термін закінчення навчання - 30.06.2028 року (копія міститься у справі, а. с. 10).
Відповідно до договору № 2246-16 від 12.08.2024 року про навчання в Національному університеті «Львівська політехніка», позивачка ОСОБА_1 поступила та навчається за спеціальністю 053 «психологія» для здобуття ступеня вищої освіти бакалавр за денною формою навчання, фінансування здійснюється за рахунок фізичних та/або юридичних осіб (копія міститься у справі, а. с. 11-15).
Отже, повнолітня дочка відповідача ОСОБА_2 - студентка ОСОБА_1 об'єктивно потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час її навчання, оскільки сама по собі денна форма навчання позбавляє її можливості працювати та утримувати себе самостійно, ба більше студентка навчається за рахунок фізичних та/або юридичних осіб, і за таких умов вона потребує матеріальної допомоги від своїх батьків.
Релевантні джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.
Встановлені судом сімейні правовідносини щодо способу виконання батьками обов'язку утримувати дітей, зокрема й після досягнення ними повноліття на час навчання, регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України (надалі - СК України) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, протоколами до неї, іншими актами законодавства.
Так, згідно із ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.
Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини 8 та 9 ст. 7 СК України).
Чинний СК України ґрунтується на принципі рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (частини 1 та 2 ст. 141 СК України).
Частиною 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст. 53 Конституції України, кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про освіту»).
Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (ст. 198 СК України).
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно із ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
У ч. 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Верховним Судом України у своїй постанові від 24.02.2016 року за єдиним унікальним номером судової справи 6-1296цс15, від зроблених висновків у котрій не відступив й Верховний Суд, вказано про те, що правовідносини обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила ст. 185 СК України не застосовуються, а зазначені правовідносини регулюються ст. 199 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду від 23.01.2019 року за єдиним унікальним номером судової справи 346/103/17, суд касаційної інстанції, зокрема, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дитина сторін навчається на денній формі, у зв'язку з чим не в змозі офіційно працювати та отримувати доходи, а отже потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання.
Узагальнена оцінка доводів та аргументів за результатами розгляду цієї справи.
Суд вважає за необхідне зазначити, що стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Зібраними у цій справі доказами встановлено, що повнолітня позивачка ОСОБА_1 , яка є дочкою відповідача ОСОБА_2 , на час вирішення цієї справи не досягнула 23-річного віку, вона навчається у вищому навчальному закладі на денній формі навчання, у зв'язку з чим позбавлена можливості працювати та самостійно себе забезпечувати, а, відтак, потребує матеріальної допомоги для забезпечення елементарних фізичних потреб у повноцінному харчуванні, лікуванні, оздоровленні, відпочинку та навчанні.
Таким чином, вирішуючи цей спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, керуючись принципом розумності і справедливості, враховуючи матеріальне становище сторін, та відсутність встановлених обставин, які б унеможливлювали стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2 на період навчання нині повнолітньої його дочки - позивачки ОСОБА_1 , окрім того, у матеріалах цієї справи належних й допустимих доказів на підтвердження низького матеріального становища відповідача ОСОБА_2 , або ж незадовільного стану його здоров'я чи непрацездатності, немає, враховуючи також те, що позивачка ОСОБА_1 навчається на денній формі, та, відповідно, надалі потребує матеріальної допомоги, з врахуванням принципу законності, суд дійшов висновку, що вказаний відповідач може та повинен надалі брати участь в утриманні своєї повнолітньої дочки на час її навчання.
Відтак позовні вимоги належить задовольнити і стягувати аліменти на неї як повнолітню дочку, яка продовжує навчання, на час її навчання, у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача ОСОБА_2 ..
Водночас, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам у справі, що у відповідності до приписів статей 192, 201 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Оскільки позивачка ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду із вимогою майнового характеру (про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання) на пункту 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та підставі ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, підлягають до стягнення на користь держави з відповідача ОСОБА_2 ..
Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, пов'язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.
Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на неї як повнолітню дочку, яка продовжує навчання, на час її навчання, у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 28.08.2025 року, і до закінчення нею навчання, але не більше як до досягнення нею 23-ох років.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір за пред'явлення ОСОБА_1 до нього позовної вимоги про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп..
Порядок виконання рішення суду.
Допустити негайне виконання рішення суду щодо стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, у межах суми платежу за один місяць.
Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повне найменування сторін у справі.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; електронний кабінет у ЄСІТС: відсутній).
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; адреса електронної пошти: відсутня; електронний кабінет у ЄСІТС: відсутній).
Повне рішення суду складено: 23 жовтня 2025 року.
Суддя Володимир МИКИТИН