1Справа № 335/9612/25 3/335/2495/2025
21 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Романько О.О., розглянувши матеріали, що надійшли з сектору протидії домашньому насильству ЗРУП ГУНП в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Оріхів Запорізької області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,-
за ст. 173-2 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
15.09.2025 о 18 год. 50 хв., гр. ОСОБА_1 перебуваючи в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері, а саме висловлював словесні образи, принижував, штовхав. Внаслідок чого завдав шкоди психологічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 та порушив пп.7 ч.2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Справа призначалася до розгляду на 30.09.2025, 09.10.2025 , 21.10.2025.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, в судові засідання не з'являлась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не надавала.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України» Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв'язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків.
Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Аналіз викладених вище обставин неодноразової неявки ОСОБА_1 в судові засідання, що його було належно повідомлено про розгляд відносно нього даної справи, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду протоколу про адміністративне правопорушення, та свідчить про умисне уникнення від явки до суду та затягування судового розгляду даної справи з метою уникнення відповідальності.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи вказані рішення ЄСПЛ та вимоги ст. 268 КУпАП, зважаючи на те, що судом вичерпано усі можливі засоби для належного повідомлення порушника про дату, час і місце розгляду справи, з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причини неявки ОСОБА_1 у судові засідання неповажними та вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, наявні у ній докази у сукупності, суддя встановила наступні обставини.
ОСОБА_1 раніше не притягувався до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173-2 КУпАП.
Дослідивши і проаналізувавши докази по справі, суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена та підтверджується наступними матеріалами:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 680395 складеного інспектором взводу 1 роти 2 батальйону 4 УПП в Запорізькій області ДПП капітаном поліції Султанової А.Г. від 15.09.2025, який містить всі необхідні відомості, передбачені ст. 256 КУпАП; інформаційною довідкою інспектора СПДН ЗРУП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Олега Чучка; протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 15.09.2025; терміновим приписом стосовно кривдника серії АА № 658142 від 15.09.2025; опитуванням особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 15.09.2025; формою оцінки ризиків від 15.09.2025; зобов'язанням ОСОБА_1 від 15.09.2025.
Таким чином, у суду не виникає сумніву щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яке полягає у вчиненні домашнього насильства, тобто умисному вчиненні будь-яких дій психологічного характеру (погрози, образи), внаслідок чого могло бути завдано шкоди психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, які б пом'якшували відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено. Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не виявлено.
Врахувавши тяжкість та обставини вчинення правопорушення, особу порушника, суд вважає за доцільне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, як передбачено санкцією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Сплаті у відповідності до ст. 40-1 КУпАП підлягає також судовий збір у розмірі встановленому п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року.
Керуючись ст. ст. 27, 33, 40-1, 173-2 ч. 1, 251-252, 268, 279, 280, 283-285, 294, 307, 308 КУпАП, суддя -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) гривень, 00 копійок.
Реквізити для сплати штрафу: Отримувач: ГУК у Запорізькій області/Запорізька обл./21081300, Код отримувача: (ЄДРПОУ) 37941997, Номер рахунку (IBAN): UA708999980313000149000008001 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081300.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 коп.).
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач: ГУК у м.Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача: (ЄДРПОУ) 37993783, Номер розрахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 22030106, Символ звітності: 256.
Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанову про накладення адміністративного стягнення, звернути до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: О. О. Романько