1Справа № 335/5076/22 1-кп/335/177/2025
23 жовтня 2025 року м.Запоріжжя
Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжі кримінальне провадження № 42022081370000288 від 05.07.2022, яке надійшло до суду із угодою про визнання винуватості у кримінальном у провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гаврилівка, Теофіпольського району, Хмельницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, на утриманні троє неповнолітніх дітей, відповідно до ст. 89 КК України раніше судимого, перебував на посаді - оператора відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу 2 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , наразі перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 ,-
у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2020 за № 277 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_4 з 09.12.2020 зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду оператора відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу 2 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до Указу Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_4 , 09.05.2022 був направлений до військового госпіталю військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) для лікування де перебував на стаціонарному лікуванні до 18.05.2022. В подальшому, 18.05.2022 солдата ОСОБА_4 було направлено до КНП «Міська лікарня №7» ЗМР (м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 9) для подальшого стаціонарного лікування.
Однак, солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , 19.05.2022, в умовах воєнного стану, діючи умисно, в порушення статутних вимог, після виписки із лікувального закладу (за порушення лікарняного режиму - самовільного залишення території лікувального закладу) - КНП «Міська лікарня №7» ЗМР (м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 9), самовільно залишив місце несення служби, тим самим свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами військової частини до 03.06.2022.
Таким чином, в період з 19.05.2022 до 03.06.2022 солдат ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, діючи умисно, в порушення статутних вимог, без поважних причин самовільно залишив місце несення служби підрозділу військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 та не вживаючи жодних заходів для з'явлення до місця несення військової служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього.
ОСОБА_4 , проходячи військову службу за контрактом на посаді оператора відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу 2 гірсько- штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 в званні солдат, 09.05.2022 був направлений до військового госпіталю військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) для лікування де перебував на стаціонарному лікуванні до 18.05.2022.
В подальшому, 18.05.2022 солдата ОСОБА_4 було направлено до КНП «Міська лікарня №7» ЗМР (м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 9) для подальшого стаціонарного лікування.
19.05.2022 приблизно о 20:00 годин було виявлено відсутність у лікувальному закладі КНП «Міська лікарня №7» ЗМР (м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 9) солдата ОСОБА_4 .
19.05.2022 солдат ОСОБА_4 , після виписки із лікувального закладу (за порушення лікарняного режиму - самовільного залишення території лікувального закладу) - КНП «Міська лікарня №7» ЗМР (м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 9), в умовах воєнного стану, діючи умисно, в порушення статутних вимог, без поважних причин самовільно залишив місце несення служби та був відсутній в місці несення військової служби з 19.05.2022 по 03.06.2022.
Умисні дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 5 ст. 407 КК України як самовільне залишення місця служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Під час досудового розслідування 16.08.2022 року між прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_6 та ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 укладена угода про визнання винуватості.
Згідно з даною угодою прокурор та ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.5 ст.407 КК України, ОСОБА_4 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення та отримана згода обвинуваченого на його призначення. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.
Заслухавши думку учасників процесу, суд вважає, що угоду про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором слід затвердити.
Розглядаючи в порядку ст.314 ч.3 п.1 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного:
Відповідно до ст.ст.468, 469 КПК України у кримінальному провадженні угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Прокурор в судовому засіданні вважає, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просить цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку також просить вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. ОСОБА_4 також повідомив, що наразі він має на утриманні п'ять синів.
Захисник ОСОБА_4 -адвокат ОСОБА_5 не заперечував проти затвердження угоди, зазначаючи, що її умови не суперечать нормам законодавства, угода укладена добровільно в його присутності, обвинувачений у повній мірі розуміє наслідки укладення угоди, вину визнає у повному обсязі.
Згідно із ст.12 КК України ОСОБА_4 вчинено тяжкий злочин. Відповідно до ст. 12, ч.5 ст.407 КК України, ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена у даному провадженні.
Судом досліджені матеріали, які характеризують ОСОБА_4 він раніше не судимий, має постійне місце проживання, є військовозобов'язаний, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей (документально -три сина, зі слів ОСОБА_4 -п'ять синів)
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 згідно ст.66 КК України, є з'явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. У відповідності до ч.2 ст.66 КК України суд визнає також обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 його характеристики за місцем несення служби, те, що він приймав участь у відсічі збройної агресії російської федерації, має на утриманні неповнолітніх дітей. Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.
Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ст.474 ч.4 п.1 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст.473 ч.2 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України.
Узгоджене сторонами покарання відповідає тяжкості кримінального правопорушення, відомостям про особу обвинуваченого, та з урахуванням наявності передбачених ст.66 КК України обставин, що пом'якшують покарання і відсутності тих, що його обтяжують, застосуванням ст.69 КК України є об'єктивним.
Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 .
Запобіжний захід не обирався. Процесуальні витрати, речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ч.3 п.1 ст.314, ст.ст.373, 374, 475 КПК України, суд,
Затвердити угоду від 16.08.2022 року по кримінальному провадженню № 42022081370000288 від 05.07.2022 про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України та призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , узгоджене сторонами угоди покарання за ч.5 ст.407 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу розміром 1000 (одна тисяча)неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч ) грн.
Роз'яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку:
1)обвинуваченим, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2)прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1