смт. Новомиколаївка
про відмову в арешті майна
23 жовтня 2025 року Справа № 322/1575/25 Провадження № 1-кс/322/352/25
Слідчий суддя Новомиколаївського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.10.2025 за №12025082300000173, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, про арешт майна,
встановив:
22.10.2025 слідчий звернувся до суду із вищезазначеним клопотанням, в якому просив: накласти арешт на автомобіль ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з наявними механічними пошкодженнями, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 21.10.2025 було вилучено під час проведення огляду місця події, із забороною його користування, розпоряджання та відчуження.
В обґрунтування клопотання слідчим зазначено таке.
21.10.2025 приблизно о 10:17 год., водій ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець ЗСУ, керуючи автомобілем ВАЗ 21063, н.з. НОМЕР_3 , здійснював рух по автодорозі зі сторони с. Іванівське в напрямку с-ща Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області. На шляху прямування не впорався з керуванням автомобіля, виїхав за межі проїзної частини на праве узбіччя, де допустив наїзд на дерево. Унаслідок ДТП водій ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди (ЄО №5180 від 21.10.2025).
За даним фактом 21 жовтня 2025 року розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
21.10.2025, в ході проведення огляду з місця події було вилучено автомобіль ВАЗ 21063, н.з. НОМЕР_3 , з наявними механічними пошкодженнями.
Даний автомобіль, відповідно до ч. 7 ст. 237 КПК України, набув статусу тимчасово вилученого майна та визнаний у даному кримінальному провадженні речовим доказом.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , автомобіль ВАЗ 21063, н.з. НОМЕР_4 , належить ОСОБА_5 .
Вилучений автомобіль ВАЗ 21063, н.з. НОМЕР_4 , з наявними механічними пошкодженнями, має істотне значення для проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, оскільки зберіг на собі його сліди, або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та у подальшому будуть використані в якості речових доказів.
У судове засідання з розгляду клопотання про арешт майна слідчий, належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи, не прибув, подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, що відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення клопотання, слідчий суддя виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною третьою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
У клопотанні про арешт майна слідчим не було обґрунтовано відповідності вилученого майна жодному з критеріїв, передбачених ст. 98 КПК України.
Так, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом (ч. 1 ст. 2 КК України).
Диспозицією ч. 1 ст. 286 КК України передбачена кримінальна відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Отже, обов'язковим елементом об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, є суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження. За відсутності потерпілого виключається наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Зі змісту клопотання випливає, що водій ОСОБА_5 керував автомобілем ВАЗ 21063, н.з. НОМЕР_4 , в якому не було пасажирів. Про наявність потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 21.10.2025, у клопотанні слідчого не зазначено. Також, у клопотанні слідчого не зазначено про наявність інших учасників дорожньо-транспортної пригоди.
За таких обставин, водії ОСОБА_5 не може бути одночасно і суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і потерпілим від нього.
З огляду на викладене, слідчим у клопотанні не обґрунтовано наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 21.10.2025.
Відсутність складу кримінального правопорушення автоматично виключає відповідність зазначеного у клопотанні автомобіля ВАЗ 21063, н.з. НОМЕР_4 , критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Обов'язок ініціатора клопотання довести обставини що вказують на вчинення кримінального правопорушення; правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, тощо слідує із вимог ч. 5 ст. 132, ст. 171 КПК України та відповідає передбаченим ст.ст. 7, 22, 26 КПК України принципам змагальності та диспозитивності.
Клопотання слідчого, без належного обґрунтування, носить формальний характер, слідчим не доведено необхідного об'єму правових підстав для прийняття рішення про арешт тимчасово вилученого майна.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання слідчого про арешт майна є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 170 - 173 КПК України,
ухвалив:
1.У задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 , про арешт майна - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1