22.10.2025
Справа № 331/6008/25
Провадження № 2-н/331/541/2025
22 жовтня 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Яцун О.О., розглянувши заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авангард-2019», в особі представника Коби Сергія Олександровича, про видачу судового наказу за вимогою про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості по сплаті внесків на управління і утримання будинку та прибудинкової території,
14 жовтня 2025 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авангард-2019», в особі представника Коби Сергія Олександровича, звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу за вимогою про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості по сплаті внесків на управління і утримання будинку та прибудинкової території у загальному розмірі 14114,16 грн. за період з 01.04.2022 року по 30.03.2025 року, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 242,24 грн.
Розглянувши заяву про видачу судового наказу та додані до неї матеріали, суддя приходить до висновку, що у видачі судового наказу необхідно відмовити з наступних підстав.
Поняття позовної давності встановлено статтею 256 ЦК України, це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.
Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як вбачається зі змісту заяви про видачу судового наказу та розрахунку заборгованості по сплаті внесків на управління і утримання будинку та прибудинкової території, який долучений до заяви про видачу судового наказу, заявник просить суд стягнути заборгованість за період з 01 квітня 2022 року по 30 березня 2025 року.
Разом з тим, заяву про видачу судового наказу стягувачем Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Авангард-2019» подано до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя 14 жовтня 2025 року, тобто поза межами строку позовної давності, встановленому статтею 257 ЦК України.
У пункті 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв в порядку наказного провадження» № 14 від 23 грудня 2011 року зазначено, що наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Отже, аналізуючи вищезазначене, слід прийти до висновку, що початок строку позовної давності у порядку, передбаченому статтею 264 ЦК України, має бути досліджено саме у позовному, а не в наказному провадженні.
Відповідно до пункту 5) частини першої статті 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшовстрок, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
За змістом ч. 5 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Відповідно до ч. 7 ст. 165 ЦПК України, суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Отже, відповідно до інформації, яка міститься у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1895123 від 15.10.2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вказаними параметрами не знайдено.
Згідно інформації, яка міститься у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1895092 від 15.10.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
За правилами ч. 9 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Отже, отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання боржника ОСОБА_2 .
Зазначене вище виключає можливість дійти безспірного висновку про обов'язок двох боржників сплачувати заборгованість зі сплати внесків на витрати з управління багатоквартирним будинком за вказаною заявником адресою.
Звертаю увагу, що відповідно до положень ч. 1 ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно частин 1, 4 статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Частинами 1, 2 статті 544 ЦК України встановлено, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.
Виходячи з аналізу наведених норм, враховуючи неподільність предмета зобов'язання при солідарному стягненні, право регресної вимоги у солідарних боржників, суддя вважає, що у випадку наявності підстав для відмови у видачі судового наказу відносно одного з солідарних боржників, відсутні підстави для видачі наказу відносно іншого боржника, оскільки таким шляхом суд змінює порядок стягнення, визначений заявником при подачі заяви, що є недопустимим у наказному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Аналізуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, а також враховуючи, що отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання одного з боржників, вважаю за необхідне відмовити у видачі судового наказу.
Згідно ч. 2 ст. 165 ЦПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до частини другої статті 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
За правилами ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 163, 165, 166, 353, 354 ЦПК України,
Відмовити Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Авангард-2019», в особі представника Коби Сергія Олександровича, у видачі судового наказу за вимогою про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості по сплаті внесків на управління і утримання будинку та прибудинкової території.
Направити Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Авангард-2019» копію ухвали.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 165 ЦПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвалу може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Яцун