Справа № 308/15196/25
1-кс/308/6119/25
21 жовтня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , погоджене заступником керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 , про арешт майна у рамках кримінального провадження №42025072210000251, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України,
До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання слідчого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , погоджене заступником керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 , про арешт майна у рамках кримінального провадження №42025072210000251, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України.
З внесеного клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування №42025070000000251 від 25.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України.
Відповідно до п. 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 (далі - Положення) районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Відповідно до п. 9 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про захист персональних даних» та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Встановлено, що у не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13.10.2025 військовозобов'язаний ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із порушенням правил військового обліку, рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.08.2025 оголошений в розшук, як особа яка порушує правила військового обліку, про що було внесено відомості до Єдиного державного реєстру призовників, зокрема систему «Резерв+», де і виявив даний факт (перебування в розшуку) ОСОБА_7 .
Водночас, ОСОБА_3 у невстановлений наразі досудовим розслідуванням час, однак не пізніше, 15.00 год. 13.10.2025, дізнавшись про перебування ОСОБА_7 в розшуку, оголошеному ІНФОРМАЦІЯ_3 , вирішив посприяти ОСОБА_7 у знятті його з даного розшуку, у невстановленому законом порядку, а саме за грошову винагороду, та без фактичної явки ОСОБА_7 до даного РТЦК та СП.
З цією метою, ОСОБА_3 , знаючи, що ОСОБА_8 проходить військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні на посаді, пов'язаній із мобілізаційною роботою (заступника начальника відділу - начальника відділення мобілізаційної роботи НОМЕР_1 прикордонного загону), звернувся до нього з пропозицією надати йому ( ОСОБА_8 ) неправомірну вигоду у сумі 700 доларів США, щоб він завдяки своїм службовим та особистим відносинам вплинув на службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , щоб останні видалили в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про розшук ОСОБА_7 без фактичної його явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Надалі, 14.10.2025, під контролем правоохоронних органів, ІНФОРМАЦІЯ_3 було здійснено зняття ОСОБА_7 з розшуку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У подальшому, 15.10.2025 приблизно об 11 год. 30 хв., в ході телефонної розмови ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_8 про те, що грошові кошти в сумі 700 доларів США знаходяться в нього ( ОСОБА_3 ), частину з яких у розмірі 200 доларів США він залишить собі, а 500 доларів США надасть при особистій зустрічі йому ( ОСОБА_8 ) за те, що він вплинув на службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 для видалення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про розшук ОСОБА_7 .
Надалі, 15.10.2025, приблизно о 12 год. 35 хв., ОСОБА_3 , реалізовуючи свій злочинний умисел щодо надання неправомірної вигоди особі, яка погоджується за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, з корисливих мотивів, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під час особистої зустрічі з ОСОБА_8 , яка відбулася за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Івана Кротона, №101 на території АЗС «ОККО» передав йому ( ОСОБА_8 ) грошові кошти в сумі 500 доларів США, що згідно з курсом НБУ становило 20875 грн., за вплив на службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме організацію зняття в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про розшук військовозобов'язаного ОСОБА_7 без явки останнього та надання відповідних документів, після чого був викритий правоохоронними органами.
15.10.2025 під час проведення огляду місця події на території закладу АЗС «ОККО», яка розташована за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Івана Кротона, будинок №101, вилучено грошові кошти (предмет неправомірної вигоди), а саме: 5 купюр номіналом по 100 доларів США кожна із наступними серіями та номерами: PF20234492J; LL47396834D; PE10188610D; PE10188429D; PK88236600H, які у подальшому упаковано в спеціальний пакет №NPU5195406.
Крім того, в ході огляду ОСОБА_3 добровільно надав грошові кошти та речі, які були виявлені при ньому та які в подальшому було вилучено, а саме: мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A24» imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , з сім-картою мобільного оператора НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_3 та який у подальшому упаковано в спеціальний пакет №NPU5195287; грошові кошти, а саме: 4 купюри номіналом по 100 доларів США, 1 купюра номіналом 50 доларів США, на загальну суму 450 доларів США, 17 купюр номіналом по 1000 гривень, 3 купюри номіналом по 500 гривень, 7 купюр номіналом по 200 гривень, 1 купюра номіналом 50 гривень, 4 купюри номіналом 20 гривень, 1 купюра номіналом 10 гривень, 1 купюра номіналом 5 гривень, на загальну суму 20045 гривень, які у подальшому упаковано в спеціальний пакет №NPU5195288.
Як зауважує слідчий, захід забезпечення кримінального провадження - тимчасове вилучення майна, застосований з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження. Зазначене тимчасово вилучене майно саме по собі та в сукупності з іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, а саме для з'ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, а тому, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, як тимчасово вилучення майна та його арешт.
На даний час існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вищевказані речі є доказами у кримінальному провадженні, оскільки вони відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України (вони є матеріальні об'єкти, які могли зберегти на собі сліди злочину, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження). У зв'язку із цим є необхідність у накладенні арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів.
Слідчий зазначає, що накладення арешту на вказане майно викликано необхідністю запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, у тому числі як речових доказів. Незастосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт на вказане вище майно негативно вплине на кримінальне провадження, унеможливить встановлення всіх важливих обставин подій вчиненого кримінального правопорушення, розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також може призвести до їх втрати, що сприятиме та уникнення осіб, винних у вчиненні кримінального правопорушення, від передбаченої законом кримінальної відповідальності.
Слідчий у клопотанні вказує, що грошові кошти, а саме: 5 купюр номіналом по 100 доларів США кожна із наступними серіями та номерами: PF20234492J; LL47396834D; PE10188610D; PE10188429D; PK88236600H, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 167 КПК України є предметом кримінального правопорушення, а тому у відповідності до ст. 98 КПК України мають значення у кримінальному провадженні як речовий доказ. Мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A24» imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , з сім-картою мобільного оператора НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_3 , може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, оскільки за допомогою мобільного телефону ОСОБА_3 телефонував ОСОБА_8 та домовлялася про місце зустрічі та намір передачі грошових коштів, а тому даний мобільний телефон у відповідності до ст. 98 КПК України має значення у кримінальному провадженні як речовий доказ. Грошові кошти а саме: 4 купюри номіналом по 100 доларів США, 1 купюра номіналом 50 доларів США, на загальну суму 450 доларів США, 17 купюр номіналом по 1000 гривень, 3 купюри номіналом по 500 гривень, 7 купюр номіналом по 200 гривень, 1 купюра номіналом 50 гривень, 4 купюри номіналом 20 гривень, 1 купюра номіналом 10 гривень, 1 купюра номіналом 5 гривень, на загальну суму 20045 гривень, можуть бути використані з метою забезпечення виконання вироку.
З огляду на викладене, слідчий наголошує, що виникла необхідність у зверненні до суду з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, оскільки за його допомогою може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення.
На підставі наведеного, слідчий просить накласти арешт на майно, тимчасово вилучене під час огляду місця події, а саме на території АЗС «ОККО», яка розташована за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Івана Кротона, будинок №101, зокрема:
5 купюр номіналом по 100 доларів США кожна із наступними серіями та номерами: PF20234492J; LL47396834D; PE10188610D; PE10188429D; PK88236600H;
мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A24» imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , з сім-картою мобільного оператора НОМЕР_4 ;
4 купюри номіналом по 100 доларів США, 1 купюра номіналом 50 доларів США, на загальну суму 450 доларів США, 17 купюр номіналом по 1000 гривень, 3 купюри номіналом по 500 гривень, 7 купюр номіналом по 200 гривень, 1 купюра номіналом 50 гривень, 4 купюри номіналом 20 гривень, 1 купюра номіналом 10 гривень, 1 купюра номіналом 5 гривень, на загальну суму 20045 гривень.
Заступник керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, при цьому подав клопотання, згідно з яким просить провести судове засідання щодо розгляду клопотання про арешт майна без його участі, зазначивши, що дане клопотання підтримує та просить задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що грошові кошти на загальну суму 450 доларів США та на загальну суму 20045 грн він добровільно видав і ці кошти є його особистими, які складають сімейний бюджет. Зазначені кошти він взяв з собою, оскільки планував придбати кабель, через те, що у нього вдома є проблеми з електрикою. Зауважив, що дані кошти отримані у зв'язку із зайняттям ним придбання матеріалів у осіб, які дешевше продають товари (плитка, суміші), тобто фактично він виступає як посередник.
Захисник підозрюваного ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання у частині накладення арешту на грошові кошти на загальну суму 450 доларів США та на загальну суму 20045 грн, зауваживши, що останні є особистими коштами її підзахисного та не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення. Сторона обвинувачення не довела, що вказані грошові кошти є доказом вчинення кримінального правопорушення у рамках даного кримінального провадження і не підтвердилам яким чином ці кошти можуть бути використані з метою забезепчення виконання вироку. Наголошує, що санкція кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 369-2 КК України не передбачає конфіскації майна, а відтак просить повернути зазначені кошти сім'ї підозрюваного.
Заслухавши позицію сторони захисту, розглянувши клопотання та дослідивши додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Як встановлено слідчим суддею, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025072210000251, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України.
15.10.2025 о 13 год. 05 хв. у рамках даного кримінального провадження затримано ОСОБА_3 у порядку ст. 208 КПК України, про що складено відповідний протокол затримання особи, підозрюваної у вчинення злочину.
З протоколу огляду місця події від 15.10.2025 вбачається, що слідчим СУ ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 проведено огляду місця події на території закладу АЗС «ОККО», що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Івана Кротона, будинок 101, де знаходився ОСОБА_3 , якого затримано у порядку ст. 208 КПК України. Також на території АЗС знаходився ОСОБА_8 , який добровільно надав для вилучення грошові кошти у сумі 500 доларів США, а саме: 5 купюр номіналом по 100 доларів США кожна із наступними серіями та номерами: PF20234492J; LL47396834D; PE10188610D; PE10188429D; PK88236600H, які поміщено в спеціальний пакет №NPU5195406. Крім того, ОСОБА_3 надав для вилучення мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A24» imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , з сім-картою мобільного оператора НОМЕР_4 , який вилучено та поміщено в спеціальний пакет №NPU5195287, а також особисті грошові кошти, а саме: 4 купюри номіналом по 100 доларів США, 1 купюра номіналом 50 доларів США, на загальну суму 450 доларів США, 17 купюр номіналом по 1000 гривень, 3 купюри номіналом по 500 гривень, 7 купюр номіналом по 200 гривень, 1 купюра номіналом 50 гривень, 4 купюри номіналом 20 гривень, 1 купюра номіналом 10 гривень, 1 купюра номіналом 5 гривень, на загальну суму 20045 гривень, які поміщено в спеціальний пакет №NPU5195288.
Постановою слідчого про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 15.10.2025 вищевказані речі визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
16.10.2025 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: пропозиція та надання неправомірної вигоди особі, яка обіцяє (погоджується) за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Відповідно до ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
При цьому за загальними правилами застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначеними ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).
За приписами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Оцінивши наведене, враховуючи наявність сукупності розумних підозр вважати, що зазначене у клопотанні майно, що було вилучено 15.10.2025 під час проведення огляду місця події, а саме: 5 купюр номіналом по 100 доларів США кожна із наступними серіями та номерами: PF20234492J; LL47396834D; PE10188610D; PE10188429D; PK88236600H; мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A24» imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 з сім-картою мобільного оператора НОМЕР_4 , - є доказом кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, беручи до уваги, що стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстав для накладення арешту на вказане майно, слідчий суддя дійшов до переконання про обґрунтованість та необхідність часткового задоволення внесеного клопотання з підстав, визначених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Разом з тим, згідно зі ст. 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно з приписами ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Тобто, з контекстного аналізу наведених норм слідує, що заявник при поданні певного клопотання зобов'язаний довести обставини, на які він посилається.
У даному випадку обов'язок доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого чи прокурора.
Водночас, стороною обвинувачення не доведено необхідність накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти на загальну суму 450 доларів США на загальну суму 20045 грн, не підтверджено яким чином вказані кошти будуть використані задля забезпечення виконання вироку.
Слідчий суддя зазначає, що при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
На переконання слідчого судді, сторона обвинувачення у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надала достатніх і належних доказів тих обставин, на які послалася у клопотанні у частині накладення арешту на грошові кошти на загальну суму 450 доларів США на загальну суму 20045 грн.
У даному випадку у поданому клопотанні стороною обвинувачення не доведено мету накладення арешту на зазначені грошові кошти.
Надані слідчому судді матеріали кримінального провадження, з урахуванням відомостей, які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні та кримінального правопорушення, за яким здійснюється досудове розслідування та у вчиненні якого повідомлено про підозру ОСОБА_3 , не містять даних, які б давали розумні підстави вважати, що грошові кошти на загальну суму 450 доларів США на загальну суму 20045 грн, які є предметом арешту, відповідають критеріям ст. 98 КПК України, зокрема можуть бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об'єктом кримінально протиправних дій, або набуті кримінально протиправним шляхом.
Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, санкція якого не передбачає обов'язкове призначення додаткового покарання у виді конфіскації.
Відтак, зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження щодо підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, майно якого за вироком суду не може бути конфісковане, доводи сторони обвинувачення про те, що грошові кошти на загальну суму 450 доларів США та на загальну суму 20045 грн можуть бути використані з метою забезпечення виконання вироку слідчий суддя оцінює критично.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на майно, що вилучено 15.10.2025 під час проведення огляду місці події, а саме: грошові кошти на загальну суму 450 доларів США та на загальну суму 20045 грн, слід відмовити.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.
Керуючись ст. 98, 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, вилучене 15.10.2025 під час огляду місця події на території АЗС «ОККО», яка розташована за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Івана Кротона, будинок 101, а саме:
5 купюр номіналом по 100 доларів США кожна із наступними серіями та номерами: PF20234492J; LL47396834D; PE10188610D; PE10188429D; PK88236600H;
мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A24» imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 з сім-картою мобільного оператора НОМЕР_4 .
У задоволенні решти вимог клопотання про накладення арешту на майно, а саме: 4 купюри номіналом по 100 доларів США, 1 купюра номіналом 50 доларів США, на загальну суму 450 доларів США, 17 купюр номіналом по 1000 гривень, 3 купюри номіналом по 500 гривень, 7 купюр номіналом по 200 гривень, 1 купюра номіналом 50 гривень, 4 купюри номіналом 20 гривень, 1 купюра номіналом 10 гривень, 1 купюра номіналом 5 гривень, на загальну суму 20045 гривень - відмовити.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1