Справа № 308/13335/25
23 жовтня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
з участю обвинуваченого ОСОБА_4
з участю захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Ужгороді, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071030001589 від 15.08.2025 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця за національністю, громадянина України, з середньою освітою, працюючого на Ужанському машинобудівельному заводі, на посаді токар, одруженого, уродженець Запорізької області, міста Запоріжжя, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
10 серпня 2025 року близько 14:44 год. ОСОБА_4 перебував за адресою місто Ужгород, вулиця Героїв 10-ї Бригади, біля будинку № 9, а саме на території автостоянки супермаркету «Новий Вопак», де побачив на газоні мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro max» синього кольору, що належить потерпілій ОСОБА_6 , тоді у ОСОБА_4 виник протиправний корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону марки «Iphone 12 Pro max» ІМЕІ НОМЕР_1 .
Тоді на виконання свого злочинного умислу ОСОБА_4 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистої наживи та збагачення за рахунок викрадення чужого майна, діючи з прямим умислом, скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, підняв із газону мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro max» вартість якого становить 17 635 гривень, та сховав його у наплічну сумку, після чого з місця пригоди зник у невідомому напрямку, а викраденим мобільним телефоном розпорядився на власний розсуд.
Вказаними умисними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 17 635 гривень.
Дії обвинуваченої ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті.
Сторонам та іншим учасникам кримінального провадження роз'яснено, що відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Прокурор в судовому засіданні не заперечив проти позиції сторони захисту, просив призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 2 (два) роки.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів по справі, враховуючи, що обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованих діяннях, щиро розкаявся, ніхто з учасників провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини викладені в обвинувальному акті, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав за недоцільне проводити дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише показаннями обвинуваченого та дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого і вважає доведеним пред'явлене обвинувачення.
Суд оцінює, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 в повній мірі узгоджуються та відповідають суті тих подій, які викладені в обвинувальному акті, тому об'єктивних сумнівів у доведеності його вини у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у суду не має.
Суд, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , його щирим визнанням вини у вчиненому приходить до висновку, що органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України кваліфіковано вірно, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України є тяжким злочином.
Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.
При призначенні покарання суд враховує відсутність обтяжуючих обставин.
З огляду на викладене, суд вбачає за належне визначити ОСОБА_4 , в покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі та вважає за можливе його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, у зв'язку із чим звільнити його від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Зазначене покарання суд вважає необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
Розподіл витрат на залучення експерта вирішити відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Керуючись ст.ст. 370, 373 КПК України суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі статті 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України покласти нагляд за засудженим ОСОБА_4 на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.
Речові докази по справі, а саме:
?«IPhone 12 Pro max» - залишити ОСОБА_6 ;
?Відеозапис з камер відеоспостереження супермаркету «Вопак Новий», що розташований за адресою м. Ужгород, вул. Героїв 101-ї бригади, буд. 9, який відкопійовано на оптичний диск марки «DVD-R» -- залишити при матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Закарпатського НДЕКЦ МВС України судові витрати по справі в розмірі 2280,50 грн. за проведену по справі судову товарознавчу експертизу № СЕ-19/107-25/10502-ТВ від 03.09.2025 року.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1