Справа № 307/3849/25
Провадження № 2-а/307/87/25
23 жовтня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області
у складі головуючої судді Сас Л.Р.,
секретар судового засідання Кривошея Д.А.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Поковби В.В.,
та представника відповідача Фекете Й.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами позовного провадження, встановленого для розгляду окремих категорії термінових адміністративних справ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Поковба В.В. від імені позивача 06 жовтня 2025 року звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови № 1665 від 06.05.2025, винесеної тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.
В обґрунтування позову посилався на те, що постановою тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1655 від 06.05.2025 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що він, будучи військовозобов'язаним протягом 60 днів з дня набрання чинності про оголошення мобілізації, затвердженої Верховною радою України, не виконав свої зобов'язання та не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, чим порушив абзац 6 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзац 1 п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та п. 22 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 року «Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» абзац 3 п. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів ( додаток 2) до порядку організації ведення військового обліку та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30 грудня 2022 № 1487. Дата вчинення адміністративного правопорушення 17.07.2024 року, дата виявлення порушення 06.05.2025 року.
Вважає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною.
Так, відповідно до чинного законодавства ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника «Резерв+» оновив дані і відправив їх, однак через навантаження системи чи збої дані незалежно не оновилися, у подальшому у коли позивач самостійно з'явився до ТЦК на нього було складено адміністративний протокол, під час складання якого він надав працівнику ТЦК, який оформляв протокол усне пояснення, що дані оновив вчасно та пред'явив додаток «Резерв+», однак його доводи не були прийняті до уваги.
Окрім того посадовою особою не було роз'яснено вимоги ст. 268 КУпАП, через що позивач був позбавлений надати пояснення у справі та заявляти клопотання та надавати докази своєї невинуватості у вчиненні даного адміністративного правопорушення.
Також, позивач ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним протягом 60 днів з дня набрання чинності про оголошення мобілізації, затвердженої Верховною радою України, виконав свої зобов'язання та уточнив свої облікові дані заповнивши їх у електронному кабінет призовника 15.07.2024 та відправив їх для опрацювання, про що у додатку «Резерв+» свідчить відповідна відмітка, у якій зазначено, що запит на (виправлення даних відправлено).
Отже, дані було уточнено вчасно, та датою уточнення даних вказано 15.07.2024 рік.
Відтак, з наведеними у фабулі протоколу доводами про порушення позивачем норм діючого законодавства не згідний, оскільки вказаного правопорушення позивач не вчиняв, а також те, що керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 , який виніс вказану постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, не наведено жодного доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, розгляд справи проводився з порушенням вимог КУпАП, без позивача, без його пояснень та клопотань, а сама постанова винесена до складання протоколу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав протокол про вчинення адміністративного правопорушення 07.05.2025.
Вказаний протокол містив повідомлення про розгляд справи 07.05.2025 о 20 годин 00 хвилин тобто в той самий день.
Хоча постанова вже була винесена до складання протоколу а саме 06.05.2025.
Відтак, відповідачем не забезпечено завчасне повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яке в розумінні Конвенції є кримінальним обвинуваченням, не надано мінімально встановлений КУпАП строк для підготовки до розгляду справи та не гарантовано позивачу отримання часу і можливості, необхідних для підготовки свого захисту, які регламентовані пунктом «Ь» частини 3 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», що свідчить про порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Під час складання адміністративного протоколу 07.05.2025 ОСОБА_1 за переконанням працівника ІНФОРМАЦІЯ_2 , що так повинно бути у графі пояснення зазначив, що просить розглянути справу без його участі, та враховуючи ту обставину що дані оновлено вчасно справу буде закрито, а розгляд справи відбудеться без участі позивача, про прийняте рішення його буде повідомлено.
Постанови про притягнення до відповідальності на адресу місця проживання позивача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 не надсилалося, про те що позивача притягнуто до відповідальності останньому відомо не було.
Про те, що позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності йому стало відомо 27.09.2025 через надходження у додаток «ДІЯ» повідомлення про те, що відносно нього відкрито виконавче провадження, а в подальшому, коли він звернувся 29.09.2025 до виконавчої служби йому надали постанову про відкриття виконавчого провадження та копію постанови з якої йому стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_4 його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Враховуючи наведене, просить поновити строк звернення до суду та визнати протиправною та скасувати постанову № 1665 від 06.05.2025, винесену тимчасовим виконувачем обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
09 жовтня 2025 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи проводити за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у встановлений в ухвалі про відкриття провадження строк, подав відзив на позов, в якому зазначив, що позивач уперше з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 24 жовтня 2024 року, тоді як мобільний застосунок «Резерв+», відповідно до наданої ним копії, було завантажено лише 8 грудня 2024 року, що свідчить про несвоєчасне оновлення ним персональних даних (до 17.07.2024). Резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.
06 травня 2025 року офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1655 від 06.05.2025 року відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Підставою таких дій, було те, що він, будучи військовозобов'язаним, протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, не виконав свої зобов'язання та не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, чим порушив абз. 6 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 1 п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», та п. 22 Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», абз. 3 п.п. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. (Додаток 2) до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 вчинено в особливий період. 06 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення № 1655 від 06.05.2025 року за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , якою накладено штраф у розмірі 17 000 грн.
Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, окрім іншого: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (абзац 2); проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (абзац 3) - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абзац 6). Відповідно до частини 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи. Вказаний обов'язок визначено також пунктом 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі - Порядку №1487). Призовники, військовозобов'язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в семиденний Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального адміністративно-територіальної центру комплектування та соціальної підтримки, який організовує та веде військовий облік на території одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних. Згідно зі ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункту 19 Порядку № 1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Статтею ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною третьою цієї статті КУпАП встановлено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Санкція ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачає можливість накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приміткою у статті 210 КУПАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Однак, примітка до статті 210 КУпАП не може бути застосовано в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, стати на військовий облік і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок стати на військовий облік та уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Більше того, вказана норма не звільняє ОСОБА_1 від виконання його обов'язку повідомити відповідний ІНФОРМАЦІЯ_2 про зміну своїх персональних даних, згідно з вищевказаних норм законодавства.
Під час судового розгляду представник позивача у підтримання позовних вимог посилався на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на викладені у відзиві обставини, а також зазначив, що відносно позивача було складено два протоколи та винесено дві постанови, 06 травня 2025 року винесено постанову 1655 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та 07 травня 2025 року складено протокол № 1665 та винесено постанову про закриття справи за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх доказами суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За загальним правилом, поважними причинами визнаються такі причини або обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» наголошував, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Отже, у кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 про існування постанови стало відомо лише 27.09.2025 після надходження у за стосунок «ДІЯ» повідомлення про те, що відносно нього відкрито виконавче провадження; після звернення до відділу 29 вересня 2025 року отримав копію постанови із якої йому стало відомо те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 його притягнуто до адміністративної відповідальності, а з позовом до суду звернувся 06 жовтня 2025 року, та просить поновити йому встановлений законом десятиденний строк для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
Таким чином судом встановлено, що позивачем пропущено строк звернення до суду з поважних причин, а тому суд вважає про наявність підстав для поновлення позивачу строку для оскарження даної постанови.
При вирішенні питання поновлення процесуального строку суд, в тому числі, враховує необхідність вирішення питання про те, якому принципу надати перевагу: принципу правової визначеності чи принципу забезпечення права на судовий захист, оскільки обидва принципи є елементами принципу верховенства права, закріпленими у Конвенції.
В свою чергу, при оцінці тривалості пропущеного строку звернення до суду, враховуючи обставини справи, суд віддає перевагу принципу забезпечення права на судовий захист, як елементу принципу верховенства права.
Вислухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами суд дійшов наступного висновку.
Так із Витягу із додатку «Резерв+» відомо, що військово-облікові дані ОСОБА_1 уточнено 08 грудня 2024 року; ВЛК ОСОБА_1 пройдено 31 жовтня 2024 року (а. с. 16).
Із ряду сповіщень у за стосунку «Дія» вбачається, що ОСОБА_1 оновлював дані 15 липня 2024 року в 11 гд. 44 хв., 11 год. 53 хв., які не оновлено та надіслано повідомлення про необхідність повторної авторизації або звернутися до ТЦК (а. с. 19-20).
Суд бере до уваги пояснення представника позивача про те, що ОСОБА_1 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних 16 липня 2024 року та отримав виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 № 14 вже на 24 жовтня 2024 року на підтвердження чого долучив копію цього виклику на якому наявна печатка ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 34).
Також вказана обставина підтверджується тим, що із Витягу із додатку «Резерв+» відомо, що ВЛК ОСОБА_1 пройдено 31 жовтня 2024 року (а. с. 16).
Із посвідчення № 780 серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 має на утриманні дитину-інваліда ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та отримує соціальну допомогу (а.с. 18).
Також із Витягу із додатку «Резерв+» відомо, що ОСОБА_1 має відстрочку на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 до 07 лютого 2025 року (а. с. 16).
Згідно протоколу № 1655 про адміністративне правопорушення від 06 травня 2025 року, складеного старшим офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенантом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , житель АДРЕСА_1 , будучи військовозобов'язаним, протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, не виконав свої зобов'язання та не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, чим порушив абз. 6 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 1 п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», та п. 22 Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», абз. 3 п. п. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, (Додаток 2) до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП Дата вчинення адміністративного правопорушення 17 липня 2024 року. Дата виявлення порушення - 07 травня 2025 року. У вказаному протоколі наявний підпис ОСОБА_1 у графі про те, що розгляд справи відбудеться о 20 годині 07 травня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 у кабінеті № 19. Також у графі пояснення просив розглянути справу без нього» (а.с. 32).
Постановою по справі про адміністративне правопорушення № 1655 тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_4 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень за те, що 06 травня 2025 року позивач, будучи військовозобов'язаним, протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, не виконав свої зобов'язання та не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, зокрема, не уточнив свої дані про стан здоров'я, шляхом проходження військово-лікарської комісії та визначення ступеню придатності до військової служби, чим порушив ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», та п. 22 Постанови КМУ № 560 від 16 травня 2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», з врахуванням вимог ч.1ст. 7 3акону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів». Дата вчинення адміністративного правопорушення 17 липня 2024 року, дата виявлення порушення 06 травня 2025 року (а. с. 12, 31).
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Так, спірні відносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 210 КУпАП.
Частина перша ст. 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України,Закону України "Про правовий режим воєнного стану"в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань,Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію"на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч.1ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
18 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024. Цим Законом положення ч.10ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"викладено в новій редакції, згідно якої, зокрема встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно зі ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»та пункту 19 Порядку №1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
З оскаржуваної постанови відомо, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, не виконав свої зобов'язання та не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Згідно із вимогами ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ч. 1ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Крім того, статтею 268 КУпАП визначені права особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Проте, посадова особа відповідача при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача не врахувала вимоги даної статті щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи, зокрема дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, зокрема при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката і чи наявний в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
Представник відповідача не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотрималася вимог 280 КУпАП орган та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахувала вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
В ході ж розгляду даної адміністративної справи представником відповідача належним чином не спростовано доводи позивача щодо неправомірності притягнення його до відповідальності та відсутності доказів скоєння ним правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Також, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п. 3) ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про відсутність беззаперечних доказів того, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням усіх істотних обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Ураховуючи наведене, а також те, що під час розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов'язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача рішення, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 241- 244, 246, 250 КАС України,
Поновити ОСОБА_1 строк для оскарження постанови.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Скасувати постанову № 1655, винесену 06 травня 2025 року тимчасово виконувачем обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 17 000 грн..
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом десяти днів з дня складення рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Представник позивача: Поковба Василь Васильович, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Пражська, 24.
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 23 жовтня 2025 року.
Суддя Л.Р.Сас