Справа № 304/1140/25 Провадження № 1-кп/304/222/2025
22 жовтня 2025 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_4 ,
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
її захисника - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження №12025071130000065 від 15 березня 2025 року по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Кам'яниця Ужгородського району Закарпатської області, мешканки АДРЕСА_1 , з професійною технічною освітою, офіційно не працевлаштованої, одруженої (має на утриманні двох малолітніх дітей), громадянки України, у силу ст. 89 КК України раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,
чотирнадцятого березня 2025 року обвинувачена ОСОБА_5 близько 16.15 год, знаходячись на вулиці Богдана Хмельницького у місті Перечин Ужгородського району Закарпатської області, проявляючи злочинну недбалість, тобто не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій у вигляді спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, хоча у вказаній ситуації повинна була і могла їх передбачити, нанесла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , удар рукою у ділянку шиї, від якого потерпіла не втрималася на ногах та впала у кювет, де отримала тілесні ушкодження у вигляді синців на шкірних покривах правої орбітальної ділянки з переходом на вилицю, крововиливу під кон'юктиву правого ока, закритого (вколоченого) перелому хірургічної шийки правої плечової кістки та закритого перелому лівої променевої кістки, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 94 від 19 березня 2025 року кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості, за що кримінальна відповідальність передбачена ст.128 КК України.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю, щиро розкаялася та показала, що в день події близько 15.00 год вона йшла по вулиці Богдана Хмельницького у місті Перечин з будівництва, розташованого поруч, на склад. Потерпіла перебувала на вулиці у стані алкогольного сп'яніння та, на її думку, спровокувала її, оскільки робила їй незрозумілі зауваження. Після третього такого зауваження вона не стримала емоцій та вдарила потерпілу рукою, від чого остання впала у кювет. Умислу заподіювати ОСОБА_7 тілесні ушкодження не мала, шкодує, що так сталося; шкоду потерпілій не відшкодувала, у лікарні не провідувала.
Прокурор у судовому засіданні вказував на наявність пом'якшуючих покарання обставин і відсутність обтяжуючих, та просив призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробовуванням.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 підтримала позицію прокурора.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні також підтримав прокурора, вказуючи на те, що інші види покарання, визначені санкцією статті 128 КК, не можуть бути застосовані до його підзахисної в силу вимог кримінального закону.
Враховуючи, що такі фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а обвинувачена правильно зрозуміла зміст цих обставин і сумнівів у добровільності та істинності її позиції немає, роз'яснивши їй, що вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд при вирішенні питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України обмежується визнавальними показами обвинуваченої, а дослідження решти доказів вважає недоцільним.
Відтак з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів в їх сукупності, суд вважає доведеною вину обвинуваченої ОСОБА_5 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні і у межах пред'явленого обвинувачення кваліфікує її дії за ст. 128 КК України як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
При призначенні обвинуваченій покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно із ст. 12 КК України обвинувачена ОСОБА_5 вчинила нетяжкий злочин.
Як особа ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується посередньо, на диспансерному обліку у лікаря психіатра/нарколога КНП «Перечинська лікарня» Перечинської міської ради не перебуває.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та наявність на утриманні двох малолітніх дітей.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченій, суд не знаходить.
При ухваленні вироку суд враховує позицію Верховного Суду, викладену ним у постанові від 25 вересня 2015 у справі № 684/766/15-к, в якій Суд зокрема зазначив, що необережний злочин включає як умисне вчинення особою певної дії або послідовності дій, фактичну сторону яких особа усвідомлює та результат яких вона передбачає й бажає досягнути, з одного боку, так і наслідки, які не охоплювалися умислом винної особи, з іншого боку. Отже, необережний злочин відрізняється від умисного лише з огляду на ставлення винної особи до наслідків своїх дій, хоча самі дії в обох випадках вчиняються свідомо.
Така усвідомлена поведінка особи може виражатися не тільки у фізичних діях, але й у командах, проханнях, вказівках, адресованих іншим особам, яких вона залучає для здійснення певних елементів запланованої діяльності. Якщо внаслідок таких усвідомлених дій особи, які включали в себе також і допомогу інших осіб, настає результат, який вона не передбачала, хоча повинна була і могла їх передбачити, то між діями такої особи та наслідками цих дій існує причинний зв'язок у формі необережності.
Призначаючи покарання суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно з якими особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень з урахуванням її особи, ступеня тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. За змістом зазначеного закону покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої особи та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Як роз'яснено у п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2015 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
У справі № 205/7091/16-к від 17 жовтня 2019 року Верховний Суд розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту.
Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
З урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, спосіб його вчинення, мету та мотиви вчиненого ОСОБА_5 діяння, висновки досудової доповіді, згідно з якими виправлення обвинуваченої без обмеження або позбавлення волі становитиме середній ризик для суспільства і окремих осіб, особу винної, яка свою вину визнала повністю, щиро розкаялася, ніде не працює та має на утриманні двох малолітніх дітей, беручи до уваги позиції учасників кримінального провадження, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції прийшов до висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковано її дії із застосуванням положень ст. 75, 76 КК України.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 під час досудового розслідування даного кримінального провадження та судового провадження не обирався, на даний час клопотань про обрання такого суду не подано, отже питання щодо нього судом не розглядається.
Речових доказів та процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні немає.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ст. 65 КК України, ст. 368, ч. 2 ст. 373, ст. 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі статей 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок суду може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку суду учасники кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 376 КПК України. Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Головуючий: ОСОБА_1