23 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/205/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України ?Агенція оборонних закупівель?
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2025
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України ?Агенція оборонних закупівель?
до Товариства з обмеженою відповідальністю ?УМО Україна?
про стягнення суми,
У січні 2025 року Державне підприємство Міністерства оборони України ?Агенція оборонних закупівель? (далі - Підприємство, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ?УМО Україна? про стягнення 396 503,86 грн штрафних санкцій за порушення останнім умов державного контракту на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони від 16.09.2024 №22/2-466-VDK-24.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 провадження у справі №910/205/25 у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ?УМО Україна? на користь Підприємства 79 300,77 грн пені закрито в зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
Отже предметом позову є стягнення 317 203,09 грн пені.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025, позов задоволено частково; стягнуто з відповідача 20 000,00 грн пені та 3 806,44 грн витрат по сплаті судового збору.
08.10.2025 (через систему ?Електронний суд?) Підприємство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2025, в якій просить судові скасувати в незадоволеній частині та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог; в іншій частині судові рішення залишити без змін.
Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та зміст судових рішень, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.
Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно із частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Так, предметом позову у даній справі є стягнення 317 203,09 грн, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 (3 028,00 грн х 500 = 1 514 000,00 грн), тому, з урахуванням положень ГПК України, касаційна скарга може бути розглянута в касаційному порядку лише за наявності для цього підстав, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 зазначеного Кодексу.
Скаржник у касаційній скарзі в якості підстав касаційного оскарження зазначає неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права (частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України) за виключним випадком, який передбачений пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки судові рішення прийняті без урахування висновків Верховного Суду, що викладені в постановах: від 09.05.2024 у справі №923/77/22, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 05.04.2023 у справі №910/18718/21, від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, від 09.06.2022 у справі №910/8425/19, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 02.11.2022 у справі №910/14591/21, проте не обґрунтовує виключні випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, що не може вважатися дотриманням приписів статті 290 цього ж Кодексу, оскільки предметом спору у цій справі є стягнення грошових коштів, розмір яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України підстав (постанова від 21.05.2021 у справі №905/1623/20).
Положення пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України передбачають виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, покладається саме на скаржника.
Натомість, подана касаційна скарга не дає правових підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, для касаційного перегляду судових рішень.
Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду: від 12.06.2025 у справі №906/1062/24, від 12.06.2025 у справі №910/203/25, від 14.05.2025 у справі №910/6610/24, від 16.05.2025 у справі №910/11109/24, від 12.11.2024 у справі №910/7091/24.
При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа №914/1570/20, провадження №2-90гс20) зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/205/25 за касаційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України ?Агенція оборонних закупівель? на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Є. В. Краснов
Л. І. Рогач