23 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/1650/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКА»
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 (головуючий суддя: Аленін О.Ю., судді: Богатир К.В, Таран С.В.)
у справі № 916/1650/23
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (далі - ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія»)
до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКА» (далі - ТОВ «ТЕКА»),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - акціонерне товариство «Херсонобленерго» (далі - АТ «Херсонобленерго»),
про стягнення 33 139,94 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» звернулося до суду з позовом до ТОВ «ТЕКА» про стягнення заборгованості у розмірі 33 139,94 грн за спожиту електричну енергію за договором від 07.07.2021 № 100/107 про постачання електричної енергії споживачу за період з березня по червень 2022 року.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.05.2023 залучено до участі у справі № 916/1650/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - АТ «Херсонобленерго».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2023 у справі № 916/1650/23 (суддя Нікітенко С.В.) у задоволені позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване, зокрема тим, що території, на яких розташовані обидва об'єкти відповідача (Херсонська область, Каховський район, с. Коробки, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 1 та Херсонська область, м. Херсон, вул. Полковника Кедровського [Будьонного], 18-а) стосовно постачання електричної енергії на які укладений договір, у заявлений позивачем до стягнення період (з 01.03.2022 по 30.06.2022) віднесено чинним законодавством до територій проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Так, Херсонська міська територіальна громада - в якій розташований об'єкт відповідача за адресою: Херсонська область, м. Херсон, вул. Полковника Кедровського (Будьонного), 18-а - перебував в окупації з 01.03.2022 по 11.11.2022, а територія Каховського району - на території якого розташований об'єкт відповідача за адресою: Херсонська область, Каховський район, с. Коробки, автодорога Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, 1 - окуповано й станом на 21.12.2023. Позивач не заперечує той факт, що борг за електроенергію нараховано стосовно об'єктів, які розташовані в Херсонській області за період, коли територія вже була під окупацією РФ. Звіти, надані позивачем на підтвердження фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника - ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», не мають доказового значення про фактичне використання електроенергії на об'єктах відповідача. Відсутність належним чином оформлених звітів повністю нівелює їх доказове значення. Позивачем та третьою особою не доведено фактичного використання відповідачем електричної енергії на об'єктах нерухомого майна, які зазначені у складених позивачем актах за спірний період.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 зі справи рішення суду першої інстанції скасовано повністю, ухвалено нове рішення про задоволення позову. Здійснено новий розподіл судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції обґрунтовано, зокрема тим, що територія Херсонської області, на якій розташовані об'єкти відповідача та до яких здійснювалось постачання електричної енергії, у спірний період перебувала у тимчасовій окупації та зоні ведення бойових дій, проте вказане автоматично не скасовує обов'язку споживача щодо повної та своєчасної оплати за поставлену позивачем електроенергію, оскільки електропостачання позивачем не припинялося, про що також свідчить відсутність повідомлень від споживача на адресу позивача про необхідність зупинення або припинення виконання ним його зобов'язань за договором з будь-яких причин, зокрема через військову агресію РФ, окупацію та ведення бойових дій. Місцевим господарським судом безпідставно не взято до уваги надані позивачем звіти щодо споживання електричної енергії відповідачем та визнано їх неналежними доказами, оскільки, окрім вказаних звітів, в матеріалах справи містяться пояснення та уточнені пояснення АТ «Херсонобленерго», в яких третьою особою підтверджені обсяги споживання електричної енергії відповідачем, які, у свою чергу, повністю відповідають обсягам, зазначеним як у звітах, так і в рахунках та актах приймання-передавання товарної продукції, що додані позивачем до матеріалів справи. Відповідач не надав ні до суду першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи, жодних належних та допустимих доказів на спростування визначених позивачем на підставі звітів АТ «Херсонобленерго» обсягів електричної енергії, спожитої у березні - червні 2022 року, зокрема, але не виключно, власних розрахунків або доказів на підтвердження помилковості розрахунку, здійсненого позивачем та третьою особою, доказів неможливості споживання електричної енергії у заявлений період. Відповідачем також не надано доказів на підтвердження того, що останній звертався до позивача з повідомленням про настання форс-мажорних обставин. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції у справі, ТОВ «ТЕКА» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, згідно з якою, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить Суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права - підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 в подібних правовідносинах (в контексті необхідності визначення обсягів споживання електроенергії споживачами, розташованими на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, за середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, а не в цілому за відповідні періоди попереднього року та без застосування зазначеного коефіцієнта).
Також скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема копій рахунків і складених позивачем в односторонньому порядку актів про прийняття-передавання товарної продукції за березень, квітень, травень, червень місяці 2022 року, які не відповідають положенням пункту 4.4 ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, вимоги до оформлення документів», пункту 15 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55, оскільки до обов'язкових реквізитів документа належить, зокрема, дата документа, а також підпис уповноваженої на підписання такого документа особи (зазначене за своїм змістом відповідає пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України).
Доводи інших учасників справи, розгляд заяв, клопотань
ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» у відзиві на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечило, з посиланням на законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, просить Суд касаційну скаргу відхилити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» (постачальник) та ТОВ «ТЕКА» (споживач) 07.07.2021 укладений договір № 100/107 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).
За умовами пункту 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до умов пункту 2.2 Договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.
Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору (пункт 3.1 Договору).
Згідно з пунктом 5.1 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка с додатком 2 до цього договору.
Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (пункт 5.2 Договору).
У відповідності до пункту 5.4 Договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі, у разі її зміни.
За умовами пункту 5.5 Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Пунктом 5.7 Договору визначено, що оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
Розділами 6 та 7 Договору визначені взаємні права та обов'язки сторін за Договором.
У пункті 13.1 Договору сторонами погоджено, що цей договорі укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.
Додатками до Договору є заяви-приєднання № 1 та № 2, в яких визначаються об'єкти відповідача, адреси їх розташування, ідентифікаційні дані точок комерційного обліку за об'єктами. Також додатком до Договору є комерційна пропозиція.
Як зазначено в заявах-приєднаннях, початок постачання електроенергії розпочинається з 07.07.2021.
Відповідно до заяви-приєднання № 2, один об'єкт відповідача розташований за адресою: Херсонська область, м. Херсон, вул. Полковника Кедровського (Будьонного), 18-а, інший об'єкт розташований за адресою: Херсонська область, Каховський район, с. Коробки, автодорога Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, 1.
У заяві-приєднанні № 2 зазначено, що оператором, з яким споживач уклав договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії є ПАТ «Херсонобленерго» (третя особа у справі).
На виконання умов Договору позивачем складені та направлені на електронну скриньку відповідача акти прийняття-передавання товарної продукції та рахунки, зокрема:
- акт від 31.03.2022 за електроенергію за березень 2022 року та рахунок № 100/107/3/1 від 07.04.2022 за березень 2022 року на суму 7 302,80 грн з ПДВ;
- акт від 30.04.2022 за електроенергію за квітень 2022 року та рахунок № 100/107/4/1 від 01.05.2022 за квітень 2022 року на суму 12 223,96 грн з ПДВ;
- акт від 31.05.2022 за електроенергію за травень 2022 року та рахунок № 100/107/5/1 від 10.06.2022 за травень 2022 року на суму 6 680,58 грн з ПДВ;
- акт від 30.06.2022 за електроенергію за червень 2022 року та рахунок № 100/107/6/1 від 11.07.2022 за червень 2022 року на суму 6 932,60 грн з ПДВ.
Таким чином, позивачем надано відповідачу акти та рахунки за період з 01.03.2022 по 30.06.2022 на загальну суму 33 139,94 грн.
Несплата відповідачем вказаних рахунків стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Предметом касаційного оскарження у цій справі є постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2024, якою скасоване рішення суду першої інстанції про відмову в позові та ухвалено нове рішення про задоволення позову ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» до ТОВ «ТЕКА» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за період з березня по червень 2022 року, яка передавалася відповідачу на територію Херсонської області.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права - підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 в подібних правовідносинах (в контексті необхідності визначення обсягів споживання електроенергії споживачами, розташованими на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, за середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, а не в цілому за відповідні періоди попереднього року та без застосування зазначеного коефіцієнта). Також скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема копій рахунків і складених позивачем в односторонньому порядку актів про прийняття-передавання товарної продукції за березень, квітень, травень, червень місяці 2022 року, які не відповідають положенням пункту 4.4 ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, вимоги до оформлення документів», пункту 15 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55, оскільки до обов'язкових реквізитів документа належить, зокрема, дата документа, а також підпис уповноваженої на підписання такого документа особи.
Колегія суддів зазначає, що за положенням частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Так, після подання скаржником касаційної скарги у справі № 916/1650/23 Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду переглянув у касаційному порядку постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 908/1162/23 про стягнення боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на об'єкті, який знаходиться у місті Мелітополі (до закінчення перегляду судового рішення Об'єднаною палатою у справі № 908/1162/23 Суд зупиняв касаційне провадження у справі № 916/1650/23).
Предметом розгляду Об'єднаною палатою було питання застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
Відповідно пунктів 1, 3 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (пункт 3).
Так, у справі № 908/1162/23 Верховний Суд, залишаючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові без змін, зокрема виснував, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 № 2764-ІХ частину третю статті 1 Закону № 1207-VII було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» № 3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Як зазначила Об'єднана палата, з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону № 1207-VII не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України 06.12.2022 затвердив постанову «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
23.12.2022 за № 1668/39004, датою окупації Мелітопольської міської територіальної громади визначено 25.02.2022.
Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» правовий статус тимчасово окупованої території РФ в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
З огляду на викладене у постанові зі справи № 908/1162/23, Об'єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові зі справи № 910/9680/23 про поширення положень статті 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Об'єднана палата, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі № 908/1162/23 про відмову в позові, зазначила про те, що підставою для відмови в позові у цій справі, враховуючи положення статті 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.
Колегія суддів враховує зазначені вище висновки Верховного Суду у справі № 908/1162/23 відповідно до положень частини четвертої статті 236 ГПК України, оскільки правовідносини у справах є подібними за змістовим критерієм.
Так, у справі № 916/1650/23 як місцевим, так і апеляційним господарськими судами встановлено, що територія Херсонської області, на якій розташовані об'єкти відповідача та до яких здійснювалось постачання електричної енергії, у спірний період перебувала у тимчасовій окупації та зоні ведення бойових дій. Позивач не заперечує той факт, що борг за електроенергію нараховано стосовно об'єктів, які розташовані в Херсонській області за період, коли територія вже знаходилася під окупацією РФ.
Відповідно до статті 131 Закону № 1207-VII (зазначеною статтею Закон доповнено згідно із Законом № 1618-IX від 01.07.2021 з подальшим змінами) її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.
В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
Таким чином, підставою для відмови у позові у цій справі, враховуючи положення статті 131 Закону № 1207-VII, є заборона передачі електроенергії на тимчасово окуповану територію, при цьому факт тимчасової окупації міста Херсон та села Коробки Херсонської області є загальновідомим, сторонами спору не заперечується, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.
Скаржник просить Суд надати висновок щодо застосування у подібних правовідносинах підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 в подібних правовідносинах.
Так, відповідно до Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про ринок електричної енергії», Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», від 14.03.2022 № 133 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам Міністерством енергетики України видано наказ від 13.04.2022 № 148 «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану», яким затверджено Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану. Вказаний наказ набув чинності з дня його опублікування 06.05.2022 і діяв і до 05.12.2023.
Водночас з огляду на ієрархію нормативно-правових актів, враховуючи приписи статті 131 Закону № 1207-VII про заборону передачі електроенергії на тимчасово окуповану територію (і така заборона має абсолютний характер), Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану не регулювало (і не могло регулювати) питання електропостачання на тимчасово окупованій території.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що доведення/не доведення позивачем обставин фактичної поставки електроенергії на тимчасово окуповану територію, як і здійснення оплати за неї, не має правового значення для вирішення спору у цій справі.
Таким чином, рішення місцевого господарського суду про відмову в позові з огляду на приписи статті 131 Закону № 1207-VII є правильним по суті і підлягає залишенню без змін з мотивів, викладених у цій постанові.
Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, задовольняючи позов, не врахував неможливість (заборону) передання електроенергії на тимчасово окуповані території в силу приписів статті 131 Закону № 1207-VII, що, у свою чергу, є самостійною і достатньою підставою для відмови в позові у цій справі.
Так, статтею 236 ГПК передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим і відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Проте оскаржувана постанова апеляційного господарського суду таким вимогам закону не відповідає, а тому підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції про відмову в позові, яке є правильним по суті, - залишенню в силі.
Верховний Суд відхиляє доводи, наведені у відзиві ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» на касаційну скаргу, з огляду на викладене у цій постанові.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з положеннями статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З огляду на викладене у цій постанові, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції про відмову в позові, яке є правильним по суті, - залишенню в силі з мотивів, викладених у цій постанові.
Судові витрати
Враховуючи положення частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, з огляду на те, що Суд задовольняє касаційну скаргу ТОВ «ТЕКА» частково, скасовує постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції про відмову в позові залишає в силі, судовий збір, понесений скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на позивача.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКА» задовольнити частково.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 у справі № 916/1650/23 скасувати.
3. Рішення господарського суду Одеської області від 21.12.2023 у справі № 916/1650/23 залишити в силі з мотивів, викладених у цій постанові.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКА» 4 294,40 грн судового збору з касаційної скарги.
5. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Одеської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Малашенкова