20 жовтня 2025 року Справа № 926/2867/25
За позовом Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП"
про стягнення заборгованості в сумі 25310,00 грн
Суддя Тинок О.С.
Секретар судових засідань Григораш М.І.
Представники:
від позивача - Сасин Ю.Д.
від відповідача - не з'явився
Берегометська селищна рада Вижницького району Чернівецької області звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП" про стягнення заборгованості в сумі 25310,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежно виконані зобов'язання за договорами про закупівлю товарів № СК5/008 від 15 січня 2024 року, № СК5/245 від 26 липня 2024 року, № СК 5/328 від 16 жовтня 2024 року щодо поставки товару, а саме: ДК 021:2015:09130000-9 - нафта і дистиляти (Бензин А-95, дизельне паливо) шляхом передачі талонів/скретч-карток, вартість яких сплачена позивачем. Також позивач зазначає, що він використав частину талонів/скретч-карток, однак, з лютого 2025 року йому було відмовлено на авто-заправних станціях у придбанні палива за вказаними талонами постачальника, внаслідок чого частину талонів/скретч-карток на суму 25310,00 грн не можливо було використати.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 серпня 2025 року справу №926/2867/25 передано на розгляд судді Тинок О.С.
Ухвалою суду від 01 вересня 2025 року позовну заяву Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП" про стягнення заборгованості в сумі 25310,00 грн, яка надійшла до Господарського суду Чернівецької області 29 серпня 2025 року за вх.№2867 - залишено без руху.
02 вересня 2025 року Берегометська селищна рада Вижницького району Чернівецької області через підсистему “Електронний Суд» направила до суду додаткові пояснення (вх. №2925), які по своїй суті є заявою про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 03 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22 вересня 2025 року.
Ухвалою суду від 22 вересня 2025 року відкладено підготовче засідання на 06 жовтня 2025 року.
03 жовтня 2025 року представник позивача через підсистему “Електронний Суд» направив до суду заяву про проведення судового засідання за відсутності позивача (вх. №2925).
Ухвалою суду від 06 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 жовтня 2025 року.
Представник позивача у судовому засіданні 20 жовтня 2025 року позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач явку належного представника у судове засідання 20 жовтня 2025 року не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву до суду не подано, причини неявки суду не відомі.
Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалами суду, які доставлялися до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП", що підтверджується довідками про доставку від 01 вересня 2025 року (ухвала від 01 вересня 2025 року), від 03 вересня 2025 року (ухвала від 03 вересня 2025 року), від 24 вересня 2025 року (ухвала від 22 вересня 2025 року), від 07 жовтня 2025 року (ухвала від 06 жовтня 2025 року).
Також судом було надіслано ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 03 вересня 2025 року на поштову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП", яка отримана відповідачем 23 вересня 2025 року, що підтверджується записом на повідомленні Акціонерного товариства "Укрпошта" про вручення № 0601188719108.
Відповідно до статті 232 Господарського процесуального кодексу України видами судових рішень є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.
Частиною шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
За таких обставин, враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача.
Також, з огляду на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався своїми процесуальними правами, суд вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
15 січня 2024 року між Берегометською селищною радою Вижницького району Чернівецької області (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Волинь НП» (далі - постачальник) укладено договір про закупівлю товарів №СК 5/008 (далі - Договір №СК5/008) за змістом пунктів 1.1, 1.2, 3.1 якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність бензин А-95, дизельне паливо (код за ДК 021:2015-09130000-9) (далі - товар) у кількості 5500 л на суму 258500,00 грн, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його. Найменування (номенклатура, асортимент), ціна товару визначена у Специфікації до Договору, що є його невід'ємною частиною.
Специфікацією до Договору №СК5/008 від 15 січня 2024 року ціна товару: за бензин А-95 у кількості 2500 л - 117500,00 грн з ПДВ, за дизельне паливо у кількості 3000 л - 141000,00 грн з ПДВ. Загальна вартість закупівлі - 258500,00 грн з ПДВ.
Згідно з підписаної між сторонами видаткової накладної №0005/0000074 від 16 січня 2024 року, відповідач відвантажив, а позивач отримав дизпалево у кількості 3000 л вартістю 141000,00 грн з ПДВ.
Специфікацією №0005/0000074-С до видаткової накладної №0005/0000074 від 16 січня 2024 року відпущено на дизпаливо 40 скретч-карток номіналом 30 літрів і 90 скретч-карток номіналом 20 літрів.
26 липня 2024 року між Берегометською селищною радою Вижницького району Чернівецької області (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Волинь НП» (далі - постачальник) укладено договір про закупівлю товарів №СК 5/245 (далі - Договір №СК5/245) за змістом пунктів 1.1, 1.2, 3.1 якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність (код за ДК 021:2015-09130000-9) - нафта і дистиляти (далі - товар) на суму 273600,00 грн, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його. Найменування (номенклатура, асортимент), ціна товару визначена у Специфікації до Договору, що є його невід'ємною частиною.
Специфікацією до Договору №СК5/245 від 26 липня 2024 року ціна товару: за бензин А-95 у кількості 1800 л - 98100,00 грн з ПДВ, за бензин А-92 у кількості 200 л - 10700,00 грн з ПДВ, за дизельне паливо у кількості 3200 л - 164800,00 грн з ПДВ. Загальна вартість закупівлі - 258500,00 грн з ПДВ.
Згідно з підписаної між сторонами видаткової накладної №0005/0001372 від 29 липня 2024 року, відповідач відвантажив, а позивач отримав дизпалево у кількості 3200 л вартістю 164800,00 грн з ПДВ.
Специфікацією №0005/0001372-С до видаткової накладної №0005/0001372 від 29 липня 2024 року відпущено на дизпаливо 160 скретч-карток номіналом 20 літрів.
16 жовтня 2024 року між Берегометською селищною радою Вижницького району Чернівецької області (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Волинь НП» (далі - постачальник) укладено договір про закупівлю товарів №СК5/328 (далі - Договір №СК5/328) за змістом пунктів 1.1, 1.2, 3.1 якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність (код за ДК 021:2015-09130000-9) - нафта і дистиляти (далі - товар) на суму 246010,00 грн, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його. Найменування (номенклатура, асортимент), ціна товару визначена у Специфікації до Договору, що є його невід'ємною частиною.
Специфікацією до Договору №СК5/328 від 16 жовтня 2024 року ціна товару: за бензин А-95 у кількості 1750 л - 92750,00 грн з ПДВ, за дизельне паливо у кількості 3160 л - 153260,00 грн з ПДВ. Загальна вартість закупівлі - 246010,00 грн з ПДВ.
Згідно з підписаної між сторонами видаткової накладної №0005/0001880 від 16 жовтня 2024 року, відповідач відвантажив, а позивач отримав дизпалево у кількості 3160 л вартістю 153260,00 грн з ПДВ.
Специфікацією №0005/0001880-С до видаткової накладної №0005/0001880 від 16 жовтня 2024 року відпущено 157 скретч-карток на дизпаливо номіналом 20 літрів.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 вказаних Договорів ціна та загальна вартість товару визначається у видаткових документах, що надаються постачальником покупцю (видаткові накладні, акти прийому-передачі). Ціна товару визначається з урахуванням податків і зборів, що сплачуються або мають бути сплачені витрат на страхування, навантаження, розвантаження, сплату митних тарифів та усіх інших витрат. Усі розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі шляхом перерахування коштів покупцем на рахунок постачальника. Розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати поставлених партій товару на підставі рахунку-фактури та видаткової накладної протягом 30 робочих днів з моменту фактичного отримання товару.
Строк поставки: з моменту підписання Договору і діє до 31 грудня 2024 року (включно). Поставка товару проводиться шляхом заправки автотранспорту покупця на АЗС постачальника за талонами або скретч-картками або відомостями постачальника (пункт 5.1 Договорів). Згідно з пунктом 5.2 Договорів кількість та марка товару визначається у видаткових документах.
Відповідно до пункту 5.3 Договорів закупівля товару (партії товару) для автотранспортних засобів покупця здійснюється за талонами або сктетч-картками або відомостями постачальника безпосередньо на АЗС постачальника, які розташовані на території Берегометської територіальної громади, Вижницького району, Чернівецької області. Передача товару здійснюється цілодобово безпосередньо на АЗС. Передача товару здійснюється по факту пред'явлення покупцем за талонами або скретч-картками або відомостями, емітованих постачальником.
Перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання видаткових документів (видаткових накладних, актів прийому-передачі). Передача за талонами або скретч-картками або відомостями покупцеві здійснюється після пред'явлення останнім довіреності на одержання товару, оформленої у встановленому порядку та підписання видаткових документів - видаткових накладних, актів прийому-передачі (пункти 5.4, 5.5 Договорів).
Згідно з пунктом 6.2 Договорів покупець має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань постачальником, повідомивши про це його у строк 10 календарних днів до запропонованої дати припинення Договору; контролювати поставку товару у строки, встановлені цим Договором.
Згідно з пунктом 6.3 Договорів постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені договором та забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом ІІ Договору.
Відповідно до пункту 7.1 Договорів у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Згідно з пунктом 10.1. Договорів договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2024 року (включно) та до повного виконання сторонами зобов'язань.
Відповідно до пункту 10.2. дія Договору про закупівлю може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.
Доказів розірвання Договорів про закупівлю товарів № СК5/008 від 15 січня 2024 року, № СК5/245 від 26 липня 2024 року, № СК 5/328 від 16 жовтня 2024 року або визнання недійсними Договорів внаслідок недодержання сторонами в момент їх вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання Договорів в силу певних об'єктивних обставин.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь НП" сформовано видаткові накладні:
- видаткова накладна № 0005/0000074 від 16 січня 2024 року на 3000 літрів дизпалива на загальну суму 141000,00 грн з ПДВ згідно з договором №СК5/008 від 15 січня 2024 року;
- видаткова накладна №0005/0001372 від 29 липня 2024 року на 3200 літрів дизпалива на загальну суму 164800,00 грн з ПДВ згідно з договором № СК5/245 від 26 липня 2024 року;
- видаткова накладна №0005/0001880 від 16 жовтня 2024 року на 3160 літрів дизпалива на загальну суму 153260,00 грн з ПДВ згідно з договором № СК 5/328 від 16 жовтня 2024 року.
У вказаних видаткових накладних наявні підписи представників позивача та відповідача, відтиски печаток Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП" (від постачальника) і Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області (від покупця).
26 травня 2025 року Берегометська селищна рада Вижницького району Чернівецької області зверталася з претензією №598 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП" в якій повідомила, що з початку 2025 року позивач не може отримати бензин на АЗС відповідача по наявних скретч-картках. У претензії позивач просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь НП" надати роз'яснення щодо невикористаних скретч-карток, а у разі неможливості отоварити картки, повернути кошти за не використаними скретч-картками на суму 25310,00 грн.
Позивачем була направлена претензія від 26 травня 2025 року №598 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП" рекомендованою поштовою кореспонденцією №5923300017931 від 27 травня 2025 року. Однак, в матеріалах справи відсутні докази належного реагування з боку відповідача на вказану претензію.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.
Внаслідок укладення Договорів про закупівлю товарів № СК5/008 від 15 січня 2024 року, № СК5/245 від 26 липня 2024 року, № СК 5/328 від 16 жовтня 2024 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України (чинній в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України (чинній в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України (чинній в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 669 Цивільного кодексу України встановлено, що кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу в відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (стаття 664 Цивільного кодексу України).
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
На виконання умов Договорів про закупівлю товарів № СК5/008 від 15 січня 2024 року, № СК5/245 від 26 липня 2024 року, № СК 5/328 від 16 жовтня 2024 року Берегометська селищна рада Вижницького району Чернівецької області оплатила паливно-мастильні матеріали, що підтверджується видатковими накладними: № 0005/0000074 від 16 січня 2024 року на 3000 літрів дизпалива на загальну суму 141000,00 грн з ПДВ; №0005/0001372 від 29 липня 2024 року на 3200 літрів дизпалива на загальну суму 164800,00 грн з ПДВ; №0005/0001880 від 16 жовтня 2024 року на 3160 літрів дизпалива на загальну суму 153260,00 грн з ПДВ і отримала від Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП" скретч-картки на заправку бензином А-95 та дизельним паливом на АЗС відповідача на вказану суму.
Враховуючи викладене вище, судом встановлено, що позивач покладені на нього обов'язки виконав в повному обсязі.
Статтею 202 Господарського кодексу України (чинній в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України (чинній в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що відповідач з лютого 2025 року не виконує своїх зобов'язань з передачі позивачу товару на АЗС за придбаними картками. Відтак, відповідач не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання за договорами про закупівлю товарів № СК5/008 від 15 січня 2024 року, № СК5/245 від 26 липня 2024 року, № СК 5/328 від 16 жовтня 2024 року, зокрема, у позивача відсутня можливість використати придбані у постачальника скретч-картки, а саме:
- Скретч-картка УкрДТ 30л, номінал 30л: Договір № СК5/008 від 15 січня 2024 року, накладна № 0005/0000074 від 16 січня 2024 року, №№3047 0492 1080, 3047 0492 1081, 3047 0492 1082, 3047 0492 1083, 3047 0492 1084, 3047 0492 1085 на суму 8460,00 грн;
- Скретч-картка УкрДТ 20л, номінал 20л,: Договір № СК5/245 від 26 липня 2024 року, накладна № 0005/0001372 від 29 липня 2024 року, №№3046 2307 3882, 3046 2307 3883, 3046 2307 3884, 3046 2307 3885, 3046 2307 3890, 3046 2307 3891 на суму 6180,00 грн;
- Скретч-картка УкрДТ 20л, номінал 20л,: Договір № СК5/328 від 16 жовтня 2024 року, накладна № 0005/0001880 від 16 жовтня 2024 року, №№3046 2341 8460, 3046 2341 8470, 3046 2341 8471, 3046 2341 8472, 3046 2341 8473, 3046 2341 8474, 3046 2341 8475, 3046 2341 8476, 3046 2341 8477, 3046 2341 8478, 3046 2341 8479 на суму 10670,00 грн.
У матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували отримання позивачем пального по скретч-карткам або повернення відповідачем оплати позивачеві у розмірі 25310,00 грн.
Таким чином, оскільки позивач оплатив суму вартості паливно-мастильних матеріалів, а відповідач не виконав свої зобов'язання з предачі позивачу товару на АЗС за придбаними картками у строки, передбачені умовами договорів про закупівлю товарів № СК5/008 від 15 січня 2024 року, № СК5/245 від 26 липня 2024 року, № СК 5/328 від 16 жовтня 2024 року, то у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем щодо повернення оплати, розмір якої у сумі 25310,00 грн підтверджено наявними у справі доказами.
Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду документальних доказів у підтвердження факту поставки ним товару позивачу, не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність законних та обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача 25310,00 грн оплати за договорами про закупівлю товарів № СК5/008 від 15 січня 2024 року, № СК5/245 від 26 липня 2024 року, № СК 5/328 від 16 жовтня 2024 року.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Згідно із статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень статей 77, 78 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі “Руїз Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Отже, на підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що станом на дату прийняття рішення обов'язок щодо повернення відповідачем оплати позивачеві у розмірі 25310,00 грн настав, дана заборгованість відповідача перед позивачем належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до норм статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні з позовною заявою до суду сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3253 від 28 серпня 2025 року.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається у повному обсязі на відповідача, з вини якого виник спір.
Інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи сторонами понесено не було.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП" про стягнення заборгованості в сумі 25310,00 грн - задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП" (89421, Закарпатська область, Ужгородський район, село Сторожниця, вул. Молодіжна, 9, код 44858321) на користь Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області (59233, Чернівецька область, Вижницький район, селище Берегомет, вул. Центральна, буд. 20, код 04416996) заборгованість в сумі 25310,00 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 3028,00 грн.
У судовому засіданні 20 жовтня 2025 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України повне рішення складено та підписано 23 жовтня 2025 року.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя Олександр ТИНОК