8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2432/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський бронетанковий завод" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 34-А, код ЄДРПОУ 14302667)
до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, 126, код ЄДРПОУ 14310299)
про стягнення 20 963 982,58грн
за участю учасників справи:
позивача - Федоренко Є.М.
відповідача - Степанишена А.В.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 20 963 982, 61грн, яка складається з 19 860 347,98грн суми несплаченого авансового платежу; 573 501,55грн пені за прострочення оплати за поставлений товар; 111 000,30грн 3% річних від простроченої суми; 419 132,78грн збитків від інфляції за весь час прострочення. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки № 7363-2-ХКБМ від 24.01.2025 в частині здійснення своєчасної оплати за товар з посиланням на норми Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 28.07.2025, після усунення позивачем недоліків, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, почато у справі підготовче провадження та призначено підготовче засідання.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, просить суд в їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що станом на момент розгляду даної справи в межах державного контракту на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення від 11.10.2024 № 24/3-545-VDK-24, укладеного між відповідачем та Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", яке виступає замовником, відповідач не отримував грошових коштів. Таким чином, подія, яка має настати для виникнення відповідачем зобов'язання щодо здійснення авансового платежу за умовами підп.5.1.1 п.5.1 договору, не наступила, що, на думку відповідача, свідчить про безпідставність вимоги позивача про стягнення 19 860 347,98грн авансового платежу за 70 комплектів товару, та, відповідно, про безпідставність нарахування та заявлення до стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат.
Відповідач не заперечує факт поставки позивачем товару на суму 6 079 698,36грн та здійснення ним часткової оплати за цей товар в розмірі 1 621 252,90грн.
Як зазначає відповідач, запропоновані ним зміни до спірного договору в частині строку оплати поставлених позивачем 15 комплектів товару, сторонами у встановленому п. 15.2 спірного договору внесено не було, а тому, як вважає відповідач, позивач фактично здійснив дострокову поставку товару по договору (право на що передбачено п.3.1 договору) в рамках виконання державного контракту № 24/3-545-VDK-24 від 11.10.2024.
Позивач, заперечуючи проти тверджень відповідача, посилається на те, що долучений відповідачем витяг з державного контракту на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 24/3-545-VDK-24 від 11.10.2024 не місить інформації щодо строку дії вказаного контракту, умов виготовлення та поставки товару, ціни договору, умов (етапів) оплати, зі змісту наданого витягу неможливо зрозуміти чи діє цей контракт станом на сьогодні, що позбавляє можливості надати оцінку діям відповідача у правовідносинах, які виникли між ним та позивачем. У відзиві на позовну заяву відповідач також не зазначає дані відомості.
При цьому позивач зауважує, що по своїй правовій природі договір поставки є імперативно оплатним.
Крім того, долучена відповідачем до відзиву копія акту звіряння взаємних розрахунків за період з 11.10.2024 по 06.08.2025 не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки даний акт не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Доказами руху коштів можуть бути лише первинні бухгалтерські документи та зведені облікові документи оформлені відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а тому надана відповідачем довідка від 07.08.2025 не є ані первинними бухгалтерським документом, ані документом зведеного обліку (випискою), не містить усіх передбачених законом реквізитів, а тому не відповідає імперативним вимогам належності та допустимості до таких доказів.
Щодо твердження відповідача стосовно відсутності у позивача права нарахування пені на суму невиконаного зобов'язання, позивач посилається на те, що авансовий платіж за своєю суттю є нічим іншим як оплатою за товар, який має бути поставлений. З цих же підстав позивач вважає, що має право здійснювати на суму авансового платежу і нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат.
Доводи відповідача щодо здійснення постачальником дострокової поставки товару, як на підставу звільнення від обов'язку щодо оплати товару, позивач також вважає беззмістовними.
Дії відповідача, який 08.05.2025 направив лист з гарантією сплатити авансовий платіж по договору № 7363-2-ХКБМ, а згодом у відзиві на позов зазначив про неможливість здійснення попередньої оплати з підстав відсутності коштів від замовника, на думку позивача, суперечить його попередній поведінці (гарантування оплати авансового платежу) і є недобросовісними.
На підставі зазначеного позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 11.09.2025 о 10:45, про що постановлено протокольну ухвалу.
В судовому засіданні 11.09.2025 судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.10.2025 о 09:30 годині.
Позивач в судовому засіданні позов підтримує, просить його задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві, просить суд в його задоволенні відмовити повністю.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників справи, суд встановив наступне.
24.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський бронетанковий завод" (позивач) та Державним підприємством "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" (відповідач) укладено договір поставки № 7363-2-ХКБМ (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався виготовити та поставити за конструкторською документацією (далі КД) у власність відповідача механізми в кількості 140 комплектів згідно специфікації поставки товару (додаток 1) (далі - товар), а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах та в строки, передбачені даним договором поставки.
За умовами п.1.3 договору товар, що поставляється за договором використовується у виробництві товару оборонного призначення в межах виконання державного контракту на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення від 11.10.2024 № 24/3-545-VDK-24.
Поставка товару, за умовами п.3.1 договору, здійснюється позивачем на умовах DDP, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" (в редакції 2020 року) на склад відповідача, розташований за адресою: м. Харків, Тарасенка Георгія, 126 в термін, зокрема:
- партія № 1 у кількості 10 шт у строк до 20.05.2025;
- партія № 2 у кількості 10 шт у строк до 20.06.2025;
- партія № 3 у кількості 10 шт у строк до 18.07.2025;
- партія № 4 у кількості 10 шт у строк до 20.08.2025;
- партія № 5 у кількості 10 шт у строк до 19.09.2025;
- партія № 6 у кількості 10 шт у строк до 20.10.2025;
- партія № 7 у кількості 10 шт у строк до 10.11.2025;
- партія № 8 у кількості 10 шт у строк до 20.03.2026;
- партія № 9 у кількості 10 шт у строк до 20.04.2026;
- партія № 10 у кількості 10 шт у строк до 20.05.2026;
- партія № 11 у кількості 10 шт у строк до 19.06.2026;
- партія № 12 у кількості 10 шт у строк до 20.07.2026;
- партія № 13 у кількості 10 шт у строк до 20.08.2026;
- партія № 11 у кількості 10 шт у строк до 15.09.2026 при умові здійснення авансового платежу згідно п.п.5.1.1, п.п.5.1.2 договору.
Також сторони у п.3.1 договору погодили можливість дострокової поставки позивачем товару.
Позивач виготовляє і поставляє товар відповідачу відповідно до специфікації поставки товару (додаток 1) (п.3.2 договору).
У п.3.6 договору сторони дійшли згоди, що право власності на товар переходить до відповідача з моменту його передачі відповідачу та підписання ним видаткової накладної. Датою постачання є дата, вказана у видатковій накладній. Видаткова накладна підписується не більш ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.
Відповідно до п.4.1 договору, відповідач оплачує товар, що постачається за цим договором за договірною ціною, яка визначена у протоколі погодження договірної ціни (додаток № 2) та зафіксована в специфікації поставки товару (додаток № 1 до договору).
Загальна договірна вартість складає 56 743 851,36грн (п.4.3 договору).
Сторони у розділі 5 договору погодили порядок та умови проведення розрахунків, а саме відповідач зобов'язався здійснити оплату товару, що постачається за цим договором шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача в наступному порядку:
- авансовий платіж в розмірі 70% від загальної вартості 70 одиниць товару, визначених 1+7 партіями товару, що постачається за договором, проводиться відповідачем за наданим рахунком позивача після надходження відповідних коштів попередньої оплати від замовника (п.5.1.1);
- авансовий платіж в розмірі 70% від загальної вартості 70 одиниць товару, визначених 8+13 партіями товару, що постачається за договором, проводиться відповідачем за наданим рахунком позивача після надходження відповідних коштів попередньої оплати від замовника (п.5.1.2);
- кінцевий розрахунок за поставлений товар, здійснюється відповідачем після отримання ним кінцевого розрахунку від замовника (п.5.1.3).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п.9.1 договору).
Так, відповідач, за умовами п.9.3 договору у разі прострочення ним оплати за поставлений товар в терміни, зазначені в цьому договорі, за кожен день прострочення платежу, зобов'язався сплатити позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2027, а в частині розрахунків - до повного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань (п.11.1 договору).
У п.15.2 договору сторони дійшли згоди, що будь-які зміни за текстом цього договору поставки та/або доповнення до нього мають юридичну силу, якщо вони вчинені в письмовому вигляді, підписані уповноваженими на це представниками сторін та завірені печатками сторін в кожному окремому випадку.
Між сторонами складено та підписано специфікацію поставки товару до спірного договору, в якій сторони визначили найменування товарів, їх комплектацію із зазначенням креслень, технічних умов, стандартів, яким повинна відповідати (номер, партія), одиницю виміру, загальний обсяг поставки, вартість товару за одиницю та загальну вартість товару (56 743 851,36грн).
Також між сторонами затверджено протокол погодження договірної ціни до спірного договору.
08.05.2025 відповідач звернувся до позивача з листом (вих. № 2955/20), в якому просив останнього відвантажити товар за договором від 24.01.2025 № 7363-2-ХКБМ в кількості 15 комплектів. Також відповідач гарантував провести оплату авансового платежу згідно умов цього договору до 30.05.2025.
09.05.2025 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 509 від 09.05.2025 на суму 56 743 851,36грн.
12.05.2025 представник відповідача за довіреністю № 509 від 08.05.2025 отримав від позивача товар на загальну суму 6 079 698,36грн, що підтверджується видатковою накладною № 587 від 12.05.2025. Підставою поставки товару за видатковою накладною № 587 від 12.05.2025 визначено: договір № 7363-2-ХКБМ від 24.01.2025 та рахунок на оплату № 509 від 09.05.2025.
Видаткова накладна підписана представниками обох сторін та скріплена печатками юридичних осіб.
23.06.2025 позивач на адресу відповідача направив претензію № 1602/81 з вимогою в термін 7 календарних днів з моменту отримання даної претензії сплатити заборгованість перед позивачем, яка виникла згідно договору поставки № 7363-2-ХКБМ від 24.01.2025, а саме 19 860 347,98грн з урахуванням ПДВ, а також сплатити пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.
Дана претензія отримана відповідачем 30.06.2025, проте залишена останнім без відповіді та задоволення.
09.07.2025 відповідач листом за вих. № 4110/20 звернувся на адресу відповідача з проєктом додаткової угоди № 1 до договору № 7363-2-ХКБМ від 24.01.2025 з пропозицією п.1.3, п.3.1 та п.5.1 договору доповнити та викласти у новій редакції.
Зокрема, відповідач запропонував позивачу п.5.1 договору доповнити та викласти у наступній редакції:
"п.5.1 Покупець здійснює оплату товару, що постачається за цим договором поставки, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника (виробника) в наступному порядку:
5.1.1. Остаточний розрахунок в розмірі 100% від загальної вартості 15 од. товару, визначених 1 партією товару, що постачається за договором, проводиться покупцем та наданим рахунком постачальника (виробника) після постачання товару не пізніше ніж 30.08.2025.
5.1.1. Авансовий платіж в розмірі 70% від загальної вартості 55 од. товару, визначених 2 партією товару, що постачається за договором, проводиться покупцем за наданим рахунком постачальника (виробника) після надходження відповідних коштів попередньої оплати від замовника.
5.1.2. Авансовий платіж в розмірі 70% від загальної вартості 70 од. товару, визначених 3 партією товару, що постачається за договором, проводиться покупцем за наданим рахунком постачальника (виробника) після надходження відповідних коштів попередньої оплати від замовника.
5.1.3. Кінцевий розрахунок за поставлений товар, здійснюється після отримання покупцем кінцевого розрахунку від замовника".
Додаткова угода № 1 в редакції, запропонованій відповідачем, позивачем підписана не була.
18.07.2025 відповідач за товар, отриманий за видатковою накладною № 587 від 12.05.2025, розрахувався частково на суму 1 621 252,90грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 4550 від 18.07.2025, наявною в матеріалах справи.
При цьому відповідач взяті на себе зобов'язання, передбачені п.5.1.1 договору, не виконав, попередню оплату в розмірі 70% від загальної вартості 70 одиниць товару, визначених 1+7 партіями товару, що постачається за договором, в сумі 19 860 347,98грн не сплатив.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про те, що відповідач є стороною, яка порушила зобов'язання, передбачені п.5.1.1 договору.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем на суму 19 860 347,98грн здійснено нарахування 3% річних в розмірі 111 000,30грн, збитків від інфляції в розмірі 419 132,78грн та пені в розмірі 573 501,55грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
За приписами ч.1 ст.73, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України ).
Сторони, відповідно до ст.ст.627,628 Цивільного кодексу України, є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є змішаним договором, а саме в частині зобов'язання позивача виготовити товар цей договір є договором підряду, а в частині його поставки - договором поставки.
Оскільки між сторонами відсутній спір щодо підрядних правовідносин, а спір між сторонами виник в частині нездійснення відповідачем попередньої оплати за непоставлений позивачем товар, суд застосовує до спірних правовідносин норми права, що регулюють правовідносини з постачання.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Як вже було встановлено судом, відповідач за умовами п.5.1 договору взяв на себе зобов'язання здійснити оплату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача в наступному порядку:
- авансовий платіж в розмірі 70% від загальної вартості 70 одиниць товару, визначених 1+7 партіями товару, що постачається за договором, проводиться відповідачем за наданим рахунком позивача після надходження відповідних коштів попередньої оплати від замовника (п.5.1.1);
- авансовий платіж в розмірі 70% від загальної вартості 70 одиниць товару, визначених 8+13 партіями товару, що постачається за договором, проводиться відповідачем за наданим рахунком позивача після надходження відповідних коштів попередньої оплати від замовника (п.5.1.2);
- кінцевий розрахунок за поставлений товар, здійснюється відповідачем після отримання ним кінцевого розрахунку від замовника (п.5.1.3).
Таким чином, враховуючи принцип свободи договору (ст.627 Цивільного кодексу України) та виходячи із положень змісту договору (ст.628 Цивільного кодексу України) сторони чітко не визначили строк внесення авансового платежу та додатково передбачили момент настання відповідного строку після надходження коштів від замовника.
Суд зазначає, що сторона договору має право вимагати передплату за непоставлений товар, однак у тому разі, коли строк здійснення такої передплати вже настав.
Позивач, підписуючи відповідний договір саме на таких умовах, повинен був усвідомлювати наслідки відповідних дій. Враховуючи статус відповідача, який є Державним підприємством, та те, що сторони передбачили строки виготовлення та поставки товару лише після надходження попередньої оплати, а також те, що сам позивач, підписуючи контракт погодився на такі умови, суд не вважає такі умови договору порушенням принципу добросовісності та розумності.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не були отримані кошти від замовника, а також те, що позивач відповідний факт також не спростував, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку про недоведеність факту настання для відповідача строку здійснення авансового платежу у сумі 70% від загальної вартості 70 одиниць товару, визначених 1+7 партіями товару, що постачається за договором, як це передбачено п.5.1.1 спірного договору.
Посилання позивача на порушення відповідачем доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що також, на думку позивача, є порушенням принципу добросовісності, суд вважає помилковими, оскільки, як вже зазначалось вище, сам позивач погодився на такі умови договору, де сторони передбачили оплату (передплату) лише після надходження коштів від замовника та лише після отримання авансу у позивача виникав обов'язок за умовами договору виготовити та поставити товар, і це не може бути розцінено як порушення принципу оплатності товару, оскільки зустрічний обов'язок з виготовлення та поставки товару за договором виникає лише після отримання авансу.
Що стосується посилання позивача на відсутність інформації щодо строку дії державного контракту на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 24/3-545- VDK-24 від 11.10.2024, укладеного між відповідачем та Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", умов виготовлення та поставки товару, ціни цього контракту, умов (етапів) оплати, а також, що зі змісту наданого відповідачем витягу неможливо зрозуміти чи діє цей контракт станом на сьогодні, суд зазначає, що умови державного контракту на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 24/3-545-VDK-24 від 11.10.2024, безпосередньо не впливають на правовідносини, між позивачем та відповідачем за договором поставки № 7363-2-ХКБМ від 24.01.2025, для яких має правове значення лише факт надходження або ненадходження попередньої оплати від замовника, що є моментом настання строку внесення авансу за спірним договором і лише після цього в позивача починається початок строку виконання його зобов'язань із виготовлення та поставки товару.
В той же час, як вже було встановлено судом, позивач здійснив часткову поставку товару відповідачу в кількості 15 комплектів на підставі гарантійного листа відповідача за вих. № 29955/20 від 08.05.2025, в якому останній гарантував здійснити його оплату до 30.05.2025.
Факт поставки товару підтверджується копією видаткової накладної № 587 від 12.05.2025, наявною в матеріалах справи.
Таким чином, позивач, поставивши відповідачу товар після отримання ним гарантійного листа відповідача, погодився здійснити його дострокову поставку без отримання попередньої оплати, як це передбачено умовами п.5.1.1 договору, в той час, як відповідач, гарантуючи оплату у чітко визначені строки та прийнявши достроково від позивача товар, прийняв на себе додаткові зобов'язання сплатити за поставлений та отриманий ним товар.
За своєю правовою природою договір поставки є імперативно оплатним.
Так, за приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Строк виконання грошового зобов'язання, який випливає із правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою ст.692 Цивільного кодексу України.
Оскільки сторонами у договорі поставки не було встановлено строк оплати достроково поставленого товару, а також враховуючи те, що позивач поставив відповідачу товар саме на підставі гарантійного листа відповідача, в якому останній гарантував його оплату, суд вважає справедливим та цілком законним висновок про те, що за достроково поставлений позивачем за видатковою накладною № 587 від 12.05.2025 товар відповідач був зобов'язаний здійснити оплату одразу після його отримання.
Проте, відповідач оплату поставленого позивачем товару здійснив частково на суму 1 621 252,90грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 4550 від 18.07.2025, наявною в матеріалах справи.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач розрахувався за товар, поставлений позивачем. Відповідачем в порядку ст.74 Господарського процесуального кодексу не спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 6 079 698,36грн, однак враховуючи здійснення ним часткової оплати в розмірі 1 621 252,90грн, заборгованість відповідача перед позивачем складає 4 458 445,46грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 15 401 902,52грн суд відмовляє, оскільки строк виконання відповідних зобов'язань не настав.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних, збитків від інфляції та пені, суд керується наступним.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 9.3 договору сторони погодили, що у разі, якщо покупець прострочить оплату за поставлений товар в терміни, зазначені в цьому договорі поставки, покупець за кожен день прострочення платежу, зобов'язується сплатити постачальнику (виробнику) пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.
На підставі зазначеного позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 111 000,30грн, збитків від інфляції в розмірі 419 132,78грн та пені в розмірі 573 501,55грн за період з 08.05.2025 по 14.07.2025, які і просить стягнути з відповідача.
Проте, розглянувши позовні вимоги в цій частині, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення, виходячи з наступного.
Нарахування пені, 3% річних та збитків від інфляції здійснено позивачем на суму несплаченого авансового платежу в розмірі 19 860 347,98грн.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про недоведеність факту настання строку здійснення авансового платежу в розмірі 70% від загальної вартості 70 одиниць товару, визначених 1+7 партіями товару, що постачається за договором, а також те, що відповідач визнаний судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 6 079 698,36грн за видатковою накладною № 587 від 12.05.2025, суд дійшов висновку, що позивач має право на нарахування відповідачу пені, 3% річних та збитків від інфляції на вказану суму за період з 13.05.2025 по 14.07.2025.
Таким чином, здійснивши за допомогою системи "Ліга-Закон" свій розрахунок 3% річних, збитків від інфляції та пені, не виходячи за межі позовних вимог, судом встановлено, що:
- 3% річних за період з 13.05.2025 по 14.07.2025 складають 31 481,18грн,
- збитки від інфляції за період з 13.05.2025 по 14.07.2025 складають 128 305,95грн;
- пеня за період з 13.05.2025 по 14.07.2025 складає 162 652,75грн, які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 79 519,12грн, збитків від інфляції в розмірі 290 826,83грн та пені в розмірі 410 848,80грн суд вважає за необхідне відмовити.
За таких обставин, враховуючи те, що позовні вимоги в частині стягнення 4 458 445,46грн основного боргу, 162 652,75грн пені, 31 481,18грн 3% річних та 128 305,95грн збитків від інфляції підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу зазначених сум заборгованості, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
При розподілі сум судового збору суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, 126, код ЄДРПОУ 14310299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський бронетанковий завод" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 34-А, код ЄДРПОУ 14302667) - 4 458 445,46грн основного боргу, 162 652,75грн пені, 31 481,18грн 3% річних, 128 305,95грн збитків від інфляції, 57 370,62грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 15 401 902,52грн, пені в розмірі 410 848,80грн, 3% річних в розмірі 79 519,12грн та збитків від інфляції в розмірі 290 826,83грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "23" жовтня 2025 р.
Суддя Т.А. Лавренюк