46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
16 жовтня 2025 року м.Тернопіль Справа № 921/289/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
за участю секретаря судового засідання Дідур А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО", місто Тернопіль
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОЕНЕРГОІНВЕСТ", село Соколів Тернопільського району Тернопільської області
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
за участю представників:
позивача: Штогрин М.П., юрисконсульт ІІ категорії юридичного відділу, довіреність №5839/36 від 19.12.2024;
відповідача: Опаріна А.Л., адвокат, ордер серії АІ №1997824 від 11.09.2025.
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Акціонерне товариство "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО", місто Тернопіль звернулося 09.05.2025 (згідно з відтиском штампу вхідної кореспонденції суду за №326) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОЕНЕРГОІНВЕСТ", село Соколів Тернопільського району Тернопільської області, про витребування будівлі трансформаторної підстанції (площею 57,9м2), що перебуває у складі об'єкта нерухомого майна та знаходиться за адресою: Тернопільська область, Чортківський район, м.Бучач, вул. Бучацькі Гаї, 4, з володіння відповідача.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що спірне нерухоме майно - будівля ЗТП №89 було передано до статутного фонду товариства у процесі корпоратизації, утім вибуло із володіння позивача за обставин, що не залежали від його волі; відповідач набув спірне майно неправомірно, просить в порядку статті 387 Цивільного кодексу України дане майно витребувати у відповідача.
Позивач зазначає, що спірна трансформаторна підстанція №89 перебувала на балансі Тернопільського обласного підприємства електросіток із вересня 1986 року відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР № 1207 від 01.12.1964 та Акта про безкоштовну передачу від 26.09.1986. Тернопільське обласне підприємство електросіток перетворено у ВАТ “Тернопільобленерго» на підставі Указу Президента України від 4 квітня 1995 року №282/95 “Про структуру перебудову в електроенергетичному комплексі України» та наказів Мінекономіки №75 від 14.06.1995, Міненерго №106 від 15.06.1995.
Спірне майно (будівельна частина закритої трансформаторної підстанції (ЗТП - 89), (порядковий номер 1084, інвентарний номер 4046) передано ВАТ “Тернопільобленерго» згідно з наказом Міністерства енергетики та електрифікації України №134 від 28.07.1995 та увійшло до Переліку нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду АТ “ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО», який (Перелік), відповідно до Порядку ФДМУ №1450 від 22.07.1998, є правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності позивача на ЗТП-89, відтак зазначає, що дані обставини є підтвердженими документально, тому речове право товариством на даний об'єкт набуто правомірно.
Утім, будівля ЗТП знаходиться у фактичному володінні ТОВ “ЗАХІД АГРОЕНЕРГОІНВЕСТ» без відповідної правової підстави, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини. Відповідач отримав доступ до майна через прохання про організацію доступу до трансформаторної підстанції №89, яка на даний час перебуває у володінні відповідача; жодні обставини не свідчать про правомірність набуття відповідачем спірного майна; майно перебуває у незаконному володінні ТОВ “ЗАХІД АГРОЕНЕРГОІНВЕСТ», адже позивач не укладав жодних правочинів щодо розпорядження спірним майном, тому наявні підстави для витребування майна в порядку віндикації.
АТ “Тернопільобленерго» повністю не погоджується з доводами та запереченнями відповідача, зокрема з приводу того, що ТОВ “ЗАХІД АГРОЕНЕРГОІНВЕСТ» є законним власником спірного майна, якому згідно передавального акту від 05.06.2024, дане майно передано у зв'язку з приєднанням до товариства іншої юрособи - ТОВ "Птахофабрика Бучацька", адже вказані в Акті основні засоби неможливо ідентифікувати; відповідач не надав доказів придбання спірного майна, тому відповідач не довів, що є добросовісним набувачем майна.
Щодо наявності запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, в тому числі на ЗТП-89 за відповідачем, то звертає увагу, що державна реєстрація прав є лише офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття, зміни або припинення речових прав, однак не є підставою набуття права власності.
Позиція відповідача та його заперечення.
ТОВ “ЗАХІД АГРОЕНЕРГОІНВЕСТ» не визнає позовні вимоги та вказує, що:
- дане майно товариством набуто на підставі Передавального акту від 05.06.2024, затвердженого Протоколом №3 загальних зборів учасників ТОВ «Птахофабрика Бучацька» що відповідає вимогам ст. 107-109 ЦК України;
- майно вибуло не поза волею попереднього власника, а передано в межах господарської діяльності попереднього власника у процесі корпоративної трансформації, відтак, в силу ч. 1 ст. 388 ЦК України, це майно не може бути витребуване у добросовісного набувача;
- Акт про безкоштовну передачу від 26.09.1986 не має жодного відношення до Бучацького підприємства по птахівництву, а Перелік нерухомого майна, що увійшло до його статутного від 17.12.2004, на який посилається позивач як на правовстановлюючий документ на спірне майно, складений на підставі наказу Фонду державного майна України № 1450 від 22 липня 1998 року, який скасовано наказом ФДМУ № 906 від 24 травня 2002 року. Оскільки Перелік майна, виданий ФДМУ 17.12.2004, тобто вже після втрати чинності наказом №1450, то даний документ не створює юридичних наслідків, не підтверджує правового титулу і не може бути підставою для пред'явлення вимоги про витребування майна.
Додатково, у запереченнях на відповідь на відзив без номера від 04.07.2025 (вх.№4903 від 07.07.2025), відповідач зазначив про пропуск строку позовної давності, що згідно з ч.4 ст.261 ЦК України, є самостійною підставою для відмови у позові, вказуючи, що позивач з 2004 року фактично не володів спірним об'єктом та не здійснював жодних дій, спрямованих на його витребування.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 30.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 26.06.2025, котре відкладалося на 08.07.2025.
Ухвалою суду від 08 липня 2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 20.08.2025, в якому неодноразово оголошувалася перерва, востаннє до 14.10.2025, та, для вирішення заяви ТОВ "ЗАХІД АГРОЕНЕРГОІНВЕСТ" без номера від 14.10.2025 (вх.№691 від 14.10.2025) про відвід судді Андрусик Н.О. від розгляду цієї справи, - до 16.10.2025.
Ухвалою суду від 16 жовтня 2025 року заявлений відвід судді Андрусик Н.О. від розгляду справи визнано необґрунтованим; у задоволенні заяви без номера від 14.10.2025 (вх.№691 від 14.10.2025) ТОВ "ЗАХІД АГРОЕНЕРГОІНВЕСТ", відмовлено.
Під час розгляду справи по суті сторони підтримали доводи та заперечення, наведені у заявах по суті спору з посиланням на долучені до справи докази.
У судовому засіданні 16.10.2025, заслухавши заключні слова учасників справи суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та проголосив у судовому засіданні скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом на підставі наявних у справі доказів та зміст спірних правовідносин.
З довідки № 565/33 від 29.012020 ВАТ "Тернопільобленерго" вбачається, що 01 березня 1978 року на підставі наказу Міністра енергетики та електрифікації УРСР № 31 від 15.02.1978 було ліквідовано Тернопільське обласне підприємство сільських електричних мереж і Тернопільське підприємство електромереж та створено 01.03.1978 Тернопільське обласне підприємство електромереж як державне підприємство.
01 січня 1979 року Тернопільське обласне підприємство енергозбуту, на підставі наказів Міністра енергетики та електрифікації УРСР від 16.10.1978 №174 та Виробничого енергетичного об'єднання “Вінницяенерго» від 17.11.1978, увійшло до складу Тернопільського обласного підприємства електромереж.
На підставі розпорядження Бучацької районної ради народних депутатів Тернопільської області №367 від 14 грудня 1985 року (аркуш справи 23, Том 1) на виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 1 грудня 1964 року №1207 “Про підвищення надійності електропостачання і поліпшення використання електроенергії в сільському господарстві» запропоновано правлінню колгоспів “імені Леніна» у селі Переволока та “Перемога» у селі Соколів до 31 грудня 1985 року передати безкоштовно лінії електропередач і трансформаторні підстанції 10/0,4 кВт з балансу вищезазначених колгоспів на баланс Бучацького району електричних мереж. Для оформлення документів про прийняття документації і передачі лінії електропередач та трансформаторних підстанцій створено комісію, до складу якої увійшли заступник голови Бучацького райвиконкому Гузовський М.Д., заступник завідувача райфінвідділом - Романюк М.І., начальник РЕМ - Борак А.П., директор райсільгоспенерго - Жейнов А.А., голова колгоспу “імені Леніна» - Борис О.М. та колгоспу “Перемога» - Прокіпчук М.Д. (а.с.23 том 1).
Зі змісту листа директора Тернопільського ОПЕС від 20.03.1986 №28/1134 вбачається, що відповідно до Плану прийому-передачі на баланс Тернопільського ОПЕС (обласного підприємства електросіток) у 1986 році приймаються всі лінії 0,4 кВт електропередач та споживчі підстанції 10/0,4 кВт, в тому числі 26 км ліній електропередач 0,4 кВт (ЛЕП) та 26 одиниць підстанцій 10/0,4 кВт, які знаходилися на балансі колгоспів та інших сільськогосподарських підприємств Тернопільської області.
Приймання електроустановок в 1986 році відбувалося на підставі даних Облсільгоспенергії за Переліком, що є додатком до листа, котре містить дані про передачу по ІПС (інкубаторна птахівнича станція) Бучач на баланс закритих трансформаторних підстанцій (далі -ЗТП) Бучацького району, зокрема в м. Бучач одна ЗТП 250+250, потужністю 500кВт ВЛ 0,4 кВ 0,82 км, балансовою вартістю за кошторисом 12,0 тис. крб. зі зносом 40 відсотків на суму 4,8 тис. карбованців, збудована в 1975 році. Знос визначено на підставі перевірки комісією технічного стану електроустановок на день передачі. Вартість за балансом визначена за проектними матеріалами на електрифікацію колгоспу в цінах 1961 року на основі кошторисів і кошторисно-фінансових розрахунків.
Рішенням загальних зборів Бучацького підприємства по птахівництву, оформленого протоколом загальних зборів від 16.04.1986 (аркуш справи 24, Том 1), вирішено передати на баланс Тернопільському обласному підприємству електросіток електропідстанцію ТП-10/0,4 кВт.
Відповідно до Акту від 26 вересня 1986 року (аркуш справи 22, Том 1) на баланс Бучацького району електричних мереж Тернопільського обласного підприємства електросіток безкоштовно передано трансформаторну підстанцію ЗТП 250+250 потужністю 500кВа, збудовану в 1975 році, номінальною потужністю 320 кВт, балансовою вартістю за кошторисом 12,0 тис. крб. зі зносом 40 відсотків на суму 4,8 тис. карбованців, фактична вартість на день передачі складала 7,2 тис крб.
7 липня 1992 року постановою Верховної Ради України №2545-XII затверджено Державну програму приватизації майна державних підприємств, внесену Кабінетом Міністрів України.
Програмою приватизації одним з етапів приватизації підприємств-монополістів визначено їх корпоратизацію - перетворення у відкриті акціонерні товариства, сто відсотків акцій яких належить державі (п. п. 2.13-2.14 Програми приватизації).
Відповідно до п.2 Указу Президента України “Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993, засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.
Указом Президента України від 4 квітня 1995 року №282/95 "Про структуру перебудову в електроенергетичному комплексі України" доручено, зокрема Фонду державного майна України передати Міністерству енергетики та електрифікації України управління частками (паями, акціями) майна державних акціонерних компаній, що створюються відповідно до даного Указу на період реформування електроенергетичної галузі та становлення ринку енергії (п. 4 Указу).
Комісією з корпоратизації Тернопільського обласного підприємства електричних мереж подано Міненерго для погодження та затвердження акт оцінки цілісного майнового комплексу Тернопільського обласного підприємства електричних мереж станом на 1 червня 1995 року та проект статуту Державної акціонерної енергопостачальної компанії “Тернопільобленерго».
Згідно з Указом Президента України №282/95 від 4 квітня 1995 року, наказом Міністерства енергетики та електрифікації України №134 від 28 липня 1995 року (аркуш справи 132, Том 1) затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу Тернопільського обласного підприємства електричних мереж та на базі Тернопільського обласного підприємства електричних мереж засновано Державну акціонерну енергетичну компанію (ДАЕК) "Тернопільобленерго". 01.06.1995 складено Передавальний баланс (аркуш справи 134 Том 1).
Відповідно до розпорядження Тернопільської міської ради народних депутатів №282 від 10 серпня 1995 Тернопільське обласне підприємство електричних мереж перереєстровано у Державну акціонерну енергопостачальну компанію “ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО», створену Міністерством енергетики і електрифікації України; визначено Державну акціонерну енергопостачальну компанію “ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» правонаступником майнових прав та зобов'язань Тернопільського обласного підприємства електричних мереж та у зв'язку з цим скасовано державну реєстрацію Тернопільського обласного підприємства електричних мереж, проведену 21 червня 1994 року.
Згідно з п. 1.1 Статуту ДАЕК “Тернопільобленерго», зареєстрованого Тернопільською міською Радою народних депутатів за №00130725 від 10.08.1995, Державна акціонерна енергопостачальна компанія “Тернопільобленерго» заснована відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 28.07.1995 №134 шляхом перетворення Тернопільського обласного підприємства електричних мереж у державну акціонерну енергопостачальну компанію.
Згідно з п. 3.3 Статуту компанія є правонаступником Тернопільського обласного підприємства електричних мереж та власником майна, переданого йому засновником у власність.
Майно компанії складається з основних засобів та оборотних активів, а також цінностей вартість, яких відображена в балансі компанії (пункт 3.4 Статуту).
Відповідно до пункту 3.5 Статуту, компанія є власником, зокрема, майна, переданого йому засновником у власність та іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством. Компанія здійснює володіння користування і розпорядження майном відповідно до мети своєї діяльності.
На підставі Переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ “Тернопільобленерго» згідно з наказом про створення Відкритого акціонерного товариства “Тернопільобленерго» №134 від 28.07.1995 Міністерство енергетики та електрифікації передало ВАТ “Тернопільобленерго» 6812 одиниць об'єктів нерухомого майна, у якому під порядковим номером 1084 значиться будівельна частина закритої транспортної підстанції (ЗТП) №89, інвентарний №4046, вартістю 1248,00грн у с.Бучацькі Гаї (а.с.8-9 том1).
У 1999 році на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 15.02.1999, оформленого протоколом №2, ДАЕК "Тернопільобленерго" перетворено на Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) "Тернопільобленерго", а згодом - на Акціонерне товариство із збереженням ідентифікаційного коду 00130725 (з моменту реєстрації в 1995 році), що підтверджує незмінність юридичної особи.
Відповідно до п. 1.1 Статуту ВАТ "Тернопільобленерго", затвердженого рішенням загальних зборів ДАЕК “Тернопільобленерго» (оформлене протоколом №2 від 15.02.1999), ВАТ "Тернопільобленерго" є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Тернопільобленерго", заснованої у формі відкритого акціонерного товариства відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України №134 від 28.07.1995, шляхом перетворення Державного енергопостачального підприємства "Тернопільобленерго" у Державну акціонерну енергопостачальну компанію "Тернопільобленерго" відповідно до Указу Президента України №282/95 від 04.04.1995 “Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України».
У свою чергу, Акціонерне товариство “Тернопільобленерго» є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до статуту Відкритого акціонерного товариства “Тернопільобленерго» у відповідності до Закону України “Про акціонерні товариства». АТ “Тернопільобленерго» діє на підставі статуту та виданої згідно з постановою НКРЕКП від 20.11.2018 №1468 ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності.
На даний час Акціонерне товариство “Тернопільобленерго» діє на підставі статуту, затвердженого позачерговими дистанційними загальними зборами акціонерів ВАТ “Тернопільобленерго», які відбулися 29 березня 2024 року (протокол позачергових дистанційних загальних зборів №2/2024 від 4 квітня 2024 року), згідно з пунктом 1.2 якого Акціонерне товариство “Тернопільобленерго» є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства “Тернопільобленерго» правонаступника Державної акціонерної енергопостачальної компанії “Тернопільобленерго», створеної у порядку, передбаченому Указом Президента України №282/95 від 4 квітня 1995 року “Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України», на підставі наказу Міністерства енергетики та електрифікації України №134 від 28 липня 1995 року шляхом перетворення Тернопільського обласного підприємства електричних мереж у Державну акціонерну енергопостачальну компанію “Тернопільобленерго». Засновником товариства є держава в особі Міністерства енергетики України (пункт 1.2 статуту).
Товариство є власником, зокрема: майна, переданого до статутного фонду товариства; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством України (пункт 9.3 статуту).
Як вже зазначалося, згідно з Переліком нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства “Тернопільобленерго», виданим 17.12.2004 органом приватизації - Фондом державного майна України, за порядковим номером 1084 ВАТ “Тернопільобленерго» передано будівельну частину закритої трансформаторної підстанції (ЗТП) №89, інвентарний номер 4046, вартістю за якою об'єкт включено до статутного фонду Товариства, станом на 01.06.1995 становить 1248,00 грн.
Відповідно до довідки АТ “Тернопільобленерго» №1913/35.4 від 02.05.2025 будівельна частина закритої трансформаторної підстанції (ЗТП) № 89 інвентарний номер 4046, яка знаходиться по вул. Бучацькі Гаї, буд. 4, м. Бучач Чортківського району Тернопільської області станом на 30.04.2025 обліковується за балансовою вартістю 27 208,74 грн. Даний об'єкт рахується на балансі АТ “Тернопільобленерго».
Згідно довідки №2217/35.4 від 23.05.2025 АТ “Тернопільобленерго» належна товариству будівельна частина закритої трансформаторної підстанції (ЗТП) №89 інвентарний номер 4046 (дата взяття на облік вересень 1986 року), яка знаходяться по вул. Бучацькі Гаї, буд. 4, м. Бучач Чортківського району Тернопільської області, відповідно до Висновку про вартість об'єктів основних засобів та нематеріальних активів АТ “Тернопільобленерго» станом на 30.06.2024 становила 32 650,34 грн. Станом на 30.04.2025 ЗТП №89 знаходиться на балансі АТ “Тернопільобленерго» за балансовою вартістю 27208,74 грн із врахуванням амортизації по цьому об'єкту за період з 01.07.2024 по 30.04.2025, яка склала 5 441,60 грн.
Відповідно до Технічного паспорта, виготовленого ФОП Вдовинюк О.М. 16.05.2025 на замовлення позивача, нежитлова будівельна частина закритої трансформаторної підстанції ЗТП - 89 (аркуш справи 157-161 том 1) є двоповерховою будівлею, площею 43,7 м2, включає чотири приміщення (пл. 8,9 кв.м., 5,4 кв.м., 5,4 кв.м та 24кв.м.).
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №424553116 від 29 квітня 2025 року (аркуш справи 29-35, Том 1), Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за індексним номером 382296267 від 11 червня 2024 року (аркуш справи 177-178 Том 1) в Реєстрі за РПВН 17897602 зареєстровано об'єкт - нежитлові будівлі та споруди (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 39876961212), що знаходиться за адресою: вул.Бучацькі Гаї, буд. 4, м. Бучач Чортківського району Тернопільської області, до складу якого включено трансформаторну підстанцію під літерою “М», площею 57,9м2.
11.02.2008 дані будівлі зареєстровані на праві власності за ТОВ «Захід агропродукт» (ідентифікаційний код 31877853), реєстраційний номер ОНМ 17897602, на підставі Свідоцтва про право власності серії САВ №946947 від 11.02.2008 (а.с.31 том 1).
26.04.2024 право власності на спірне зокрема майно зареєстровано в Реєстрі за ТОВ «Птахофабрика Бучацька» на підставі розподільчого балансу, Протоколу загальних зборів ТОВ «Захід агропродукт» від 16.04.2024, Розшифрування від 16.04.2024, Передавального акту від 23.04.2024 (а.с.29 на звороті том 1).
Державну реєстрацію права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна за ТОВ «ЗАХІД АГРОЕНЕРГОІНВЕСТ» здійснено 06.06.2024 (відомості про речове право №55391017) у зв'язку з переходом права власності від ТОВ «Птахофабрика Бучацька» на підставі рішення загальних зборів про надання згоди на передачу майна №3 від 05.06.2024, Передавального акту від 05.06.2024.
Виходячи з аналізу інформації, наведеної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, дані нежитлові будівлі та споруди, до складу яких входить трансформаторна М, вперше набуто у власність у лютому 2008 року ТОВ "Захід агропродукт" (ЄДРПОУ 31877853) на підставі Свідоцтва про право власності від 11.02.2008 (а.с. 26 том 1, а.с. 32 том 2). В подальшому, право власності двічі перереєстровувалося, спочатку на новостворене у квітні 2024 року ТОВ "Птахофабрика Бучацька" (ЄДРПОУ 45572095) та в червні 2024 року право власності на споруди та будівлі перейшло до ТОВ "Захід агроенергоінвест" (ЄДРПОУ 41593305) на підставі рішення про згоду на передачу майна №3 від 05.06.2024, Передавального акту від 05.06.2024.
Перехід права власності на будівлі та споруди базується на корпоративних рішеннях загальних зборів (збори учасників, актах передачі майна), зареєстровані державними реєстраторами, що притаманно процесам реорганізації (ст. 107- 109 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з безкоштовного Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо юридичної особи - ТОВ "Захід агропродукт" (ідентифікаційний код 31877853), місцезнаходження якої: Тернопільська обл., Бучацький р-н, місто Бучач, ВУЛИЦЯ ГАЛИЦЬКА, будинок 174, засновниками даної юридичної особи є: ПАНЬКУШ ОСОБА_1 , розмір частки засновника (учасника): 8250000,00гр та ОСОБА_2 , розмір частки засновника - 6750000,00грн.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи - ТОВ "Птахофабрика Бучацька" (ідентифікаційний код 45572095), місцезнаходження якої: Тернопільська обл., Бучацький р-н, місто Бучач, ВУЛИЦЯ ГАЛИЦЬКА, будинок 174, засновниками даної юридичної особи є: ОСОБА_3 , розмір частки засновника (учасника) становить 35% статутного капіталу; ОСОБА_2 , розмір частки засновника - 10% статутного капіталу товариства та ОСОБА_4 , розмір частки засновника - 55% статутного капіталу товариства.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи - ТОВ "Захід агроенергоінвест" (ЄДРПОУ 41593305), місцезнаходження якої: Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Соколів, вулиця Т. Шевченка, 26, засновниками даної юридичної особи є: ОСОБА_3 , розмір частки засновника (учасника) становить 12670000грн статутного капіталу що становить 35%; ОСОБА_2 , розмір частки засновника - 3620000грн статутного капіталу товариства, що становить 10%; ОСОБА_4 , розмір частки засновника - 19910000грн, що становить 55 % статутного капіталу товариства.
Наведене свідчить, що ТОВ "Захід агропродукт", ТОВ "Птахофабрика Бучацька", ТОВ "Захід агроенергоінвест" належать до однієї групи компаній (мають спільні адреси, діяльність у птахівництві, засновниками та кінцевими бенефіціарними власниками яких є одні і ті ж особи), що вказує на проведення реорганізації в групі пов"язаних компаній, а ТОВ "Птахофабрика Бучацька" проіснувало лише 2,5 місяці (з 19.04.2024 по 02.07.2024).
Аналогічно здійснено перехід права власності на земельну ділянку, площею 9,007га за кадастровим номером 6121210100:02:003:1811, на якій розташовані споруди та будівлі по АДРЕСА_1 , а саме: 17.11.2016 зареєстровано речове право за ТОВ "Захід агропродукт" (ЄДРПОУ 31877853) на підставі Державного акту ТР №34 від 16.04.1999); 26.04.2024 здійснено державну реєстрацію переходу права на земельну ділянку до ТОВ "Птахофабрика Бучацька" (ЄДРПОУ 45572095) на підставі розподільчого балансу №317-319 від 16.04.2024, протоколів №312-313, розшифрування №320-322, Передавального акту від 23.04.2024; 07.06.2024 проведено державну реєстрацію переходу земельної ділянки до ТОВ "Захід агроенергоінвест" (ЄДРПОУ 41593305) на підставі рішення про згоду на передачу майна №3 від 05.06.2024, Передавального акту від 05.06.2024.
Отже, наявні у справі документи підтверджують, що ТОВ “ЗАХІД АГРОЕНЕРГОІНВЕСТ» є власником нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності набуто на підставі Передавального акта від 05.06.2024, затвердженого Протоколом загальних зборів учасників ТОВ “Птахофабрика Бучацька» №3 від 05.06.2024.
За змістом Протоколу №3 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Бучацька ", які відбулися 05.06.2024, учасник товариства ОСОБА_5 повідомив, що у зв'язку з прийнятим рішенням про припинення товариства шляхом приєднання до ТОВ "Захід агроенергоінвест" та закінчення строку для пред'явлення кредиторами своїх грошових вимог необхідно затвердити Передавальний акт від 05.06.2025 про передачу активів від ТОВ “Птахофабрика Бучацька» до ТОВ "Захід агроенергоінвест".
Передавальний акт від 05.06.2024, який посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовською Т.Л. та зареєстровано в реєстрі за №№511, 512, містить перелік активів, що передаються від Товариства з обмеженою відповідальністю “Птахофабрика Бучацька» до ТОВ “Захід агроенергоінвест» в результаті реорганізації шляхом злиття, зокрема, трансформаторна підстанція, площею 57,9м2 (з урахуванням Розшифрування активів, який є додатком №1 до Передавального акту від 05.06.2024).
Таким чином, на підставі рішення засновників (протокол №3 від 05.06.2024), Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Бучацька" припинено шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід агроенергоінвест", до якого перейшло безоплатно майно, що належало ре організованій особі, в тому числі і спірна будівля трансформаторної підстанції.
За відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ "Птахофабрика Бучацька" (ідент. код 45572095) внаслідок реорганізації проведено 02.07.2024, про що в Реєстрі вчинено запис за №1006341120005001716 .
За змістом листа-відповіді №89 від 10 травня 2022 року (аркуш справи 19 Том 1) на запит № 32 від 03.05.2022 відповідач повідомив позивача про те, що товариство є власником, зокрема ЗТП-89 у м.Бучач, а обладнання, що забезпечує її функціонування, знаходиться на балансі товариства; даний об'єкт знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 6121210100:02:003:1811 (Птахофабрика) та заперечив проти зміни конфігурації земельної ділянки шляхом виготовлення проектів землеустрою з метою обслуговування ЗТП.
У довідці № 111 від 5 травня 2023 року, виданій товариством Захід агропродукт, зазначено, що на балансі товариства обліковується ЗТП-89 трансформатор 2х250кВт, що знаходиться за адресою: вул.Бучацькі Гаї, 4, м.Бучач Тернопільської області. Станом на момент купівлі комплексу (на той час) ПАТ “Птахофабрика Бучацька» ТОВ АПК «Захід агросервіс» (пізніше внесло майно в якості внеску в статутний капітал до ТОВ «Захід агропродукт» було придбано всі без виключення будівлі та обладнання, в тому числі трансформаторну підстанцію, про що видано свідоцтво про право власності від 11.02.2008.
Разом з тим, зі змісту свідоцтва про право власності на нерухоме майно вбачається, що таке свідоцтво видано 11.02.2008 року Бучацькою міською радою на підставі рішення виконавчого комітету Бучацької міської ради, а не на підставі правочину. За доводами відповідача, в процесі експлуатації комплексу будівель товариство власними коштами неодноразово проводило ремонтні роботи та обслуговування даної трансформаторної підстанції.
За змістом додатку №6 (Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін) (аркуш справи 45 Том 1) до типового договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №1290001040 від 1 жовтня 2024 року (аркуш справи 36-40 Том 1), що укладений між Бучацьким районом електричних мереж АТ “Тернопільобленерго» як Оператором системи розподілу та Товариством з обмеженою відповідальністю “Захід агроенергоінвест» як Споживачем, межа балансової належності електроустановок між Оператором системи розподілу (Основним споживачем) та Споживачем розташована на об'єкті Птахофабрика у м.Бучач по вулиці Бучацькі Гаї, 4 на роз'єднувальних контактах відгалуження на опорі лінії електропередач №№3, 5а, 5. 10, 11, ПЛ-0,4кВ, ф1, від ЗТП-89; на з'єднувальних контактах відгалуження на опорі електропередач №5, ПЛ-0,4кВ, ф4, від ЗТП-89; на вихідних клемах комутаційного апарату ф-1, ЗТП-89 в місці приєднання кабелю відгалуження до перекидного рубильника (п.1 Акру).
Згідно з пунктом 2 Акту, межа відповідальності за стан та обслуговування електромереж та установок установлюється на межі балансової належності.
Оскільки ТОВ “Захід агроенергоінвест» відмовляється передати позивачу належне йому майно - закриту частину будівлі ЗТП-89, що вбачається з листа від 10.05.2022 та довідки від 05.05.2023, позивач просив суд захистити порушене право власності та витребувати спірне майно з чужого незаконного володіння.
Норми та джерела права, які застосовані судом при вирішенні спору.
Предметом позову у даній справі є вимоги АТ "Тернопільобленерго" заявлені до ТОВ "Захід агроенергоінвест" про витребування на користь позивача з незаконного володіння відповідача будівлі трансформаторної підстанції, що перебуває у складі об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: Тернопільська область, Чортківський район, м.Бучач, вул. Бучацькі Гаї, 4 (реєстраційний номер майна 39876961212).
Відповідно до статей 317 і 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Відповідно до частини 1 статті 321 названого Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.
Крім того, стаття 400 Цивільного кодексу України вказує на обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Стаття 388 Цивільного кодексу України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, від волевиявлення власника щодо вибуття майна, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, а також від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).
Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред'являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.
Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
При цьому, до кола обставин, що підлягають доказуванню за віндикаційним позовом, належить, зокрема, встановлення судом факту виникнення (набуття) позивачем права власності на спірне майно, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати. Обов'язок доказування таких обставин покладається на позивача, в той час коли відповідач має право спростувати такі обставини.
Постановою Ради Міністрів УРСР №1207 від 1 грудня 1964 року “Про підвищення надійності електропостачання і поліпшення використання електроенергії в сільському господарстві» визначалися заходи щодо удосконалення роботи сільськогосподарських підприємств у сфері енергетики та електрифікації. Ця постанова, як і інші тогочасні нормативні акти, була спрямована на зміцнення матеріально-технічної бази сільського господарства, підвищення його продуктивності та ефективності через раціональне використання електроенергії. Цією постановою впроваджувався комплекс державної політики, спрямованої на модернізацію сільського господарства України шляхом впровадження електрифікації та підвищення ефективності її використання.
На підставі розпорядження Бучацької районної ради народних депутатів Тернопільської області №367 від 14 грудня 1985 року на виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 1 грудня 1964 року №1207 “Про підвищення надійності електропостачання і поліпшення використання електроенергії в сільському господарстві» запропоновано правлінню колгоспів “імені Леніна» у селі Переволока та “Перемога» у селі Соколів до 31 грудня 1985 року передати безкоштовно лінії електропередач і трансформаторні підстанції 10/0,4 кВт з балансу вищезазначених колгоспів на баланс Бучацького району електричних мереж. З урахуванням рішення загальних зборів Бучацького підприємства по птахівництву від 16.04.1986, відповідно до Акту від 26 вересня 1986 року про безкоштовну передачу на баланс Бучацького району електричних мереж Тернопільського обласного підприємства електросіток (сіток високої напруги, трансформаторних пунктів) комісією у складі 5 осіб передано Тернопільському обласному підприємству електросіток, зокрема на баланс Бучацького району електричних мереж безкоштовно трансформаторну підстанцію ЗТП 250+250 потужністю 500кВа ВЛ 0,4 кВ 0,82 км, збудовану в 1975 році.
7 липня 1992 року постановою Верховної Ради України №2545-XII затверджено Державну програму приватизації майна державних підприємств, внесену Кабінетом Міністрів України, якою одним з етапів приватизації підприємств-монополістів визначено їх корпоратизацію, що є перетворенням у відкриті акціонерні товариства, сто відсотків акцій яких належить державі (п. 2.13, 2.14 Програми приватизації).
Відповідно до п. 2 Указу Президента України “Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.
Пунктом 4 Указу Президента України від 04.04.1995 “Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України» передбачено, що Фонд державного майна України передає Міністерству енергетики і електрифікації України управління частками (паями, акціями) майна державних акціонерних компаній, що створюються відповідно до цього Указу, на період реформування електроенергетичної галузі та становлення ринку енергії.
Згідно з пунктами 15, 16 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 508 від 05.07.1993 (в редакції, чинній станом на 14.07.1995) (далі Положення № 508 від 05.07.1993), з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства.
Наказом Міністерства енергетики України №134 від 28 липня 1995 року затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу Тернопільського обласного підприємства електричних мереж та на базі Тернопільського обласного підприємства електричних мереж засновано Державну акціонерну енергетичну компанію (ДАЕК) "Тернопільобленерго", а пунктом 5 даного наказу, Державну акціонерну енергопостачальну компанію “Тернопільобленерго» визначено правонаступником Тернопільського обласного підприємства електричних мереж.
На підставі розпорядження Тернопільської міської ради народних депутатів №282 від 10 серпня 1995 року Тернопільське обласне підприємство електричних мереж перереєстровано у Державну акціонерну енергопостачальну компанію “Тернопільобленерго», створену Міністерством енергетики і електрифікації України; визначено Державну акціонерну енергопостачальну компанію “Тернопільобленерго» правонаступником майнових прав та зобов'язань Тернопільського обласного підприємства електричних мереж; у зв'язку з цим скасовано державну реєстрацію Тернопільського обласного підприємства електричних мереж, проведену 21 червня 1994 року.
Таким чином, згідно з наказом Міністерства енергетики та електрифікації України "Про створення державної акціонерної енергопостачальної компанії "Тернопільобленерго" №134 від 28 липня 1995 року ДАЕК "Тернопільобленерго" є правонаступником Тернопільського обласного підприємства електричних мереж, зокрема щодо права власності на об'єкти, що перебували у складі цілісного майнового комплексу підприємства, наявність яких у його складі була відображена у затвердженому наказом №134 від 28 липня 1995 року акті оцінки даного майнового комплексу, про що також складено Передавальний баланс від 01.06.1995 (а.с.133-138 Том 1) та додатково вбачається з п.п. 1.1, 3.3 Статуту ДАЕК “Тернопільобленерго».
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України у сфері приватизації державного майна підтверджує факт передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації) у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з п.5.1 Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом ФДМ України № 2097 від 25.11.2003, державний орган приватизації готує підтвердження права власності на окремі будівлі, споруди та нежитлові приміщення, які передані до статутного фонду господарського товариства або у власність покупцю на письмовий запит заявника.
Факт внесення будівельної частини ЗТП-89 до статутного фонду ДАЕК “Тернопільобленерго» згідно з наказом Міненерго №134 від 28.07.1995 підтверджуються Переліком майна, виданим Фондом державного майна України 17.12.2004.
Відповідно до статті 21 Закону України “Про власність» (в редакції, чинній станом на дату корпоратизації) право колективної власності виникає на підставі, зокрема, перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства.
Статтею 12 Закону України “Про господарські товариства» (в редакції, чинній станом на дату корпоратизації) передбачалося, що товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.
Отже, правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності на нерухоме майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства у результаті корпоратизації державного підприємства, є рішення засновника відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації. Внаслідок корпоратизації товариства все майно, включене до статутного фонду останнього, стає власністю новостворюваного товариства, яке утворюється внаслідок корпоратизації. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1898/18, від 14.06.2022 у справі №910/938/20 (зі спору, що виник з подібних правовідносин).
Таким чином, з моменту державної реєстрації ДАЕК "Тернопільобленерго" (така реєстрація проведена 10 серпня 1995 року), всі активи та пасиви Тернопільського обласного підприємства електричних мереж, в тому числі і спірна будівля закритої трансформаторної підстанції (далі - ЗТП-6) в м.Бучач, що розташована на території бувшої птахофабрики, перейшли у власність ДАЕК "Тернопільобленерго".
Позивач набув право власності на будівлю трансформаторної підстанції за адресою: вул. Бучацькі Гаї, буд. 4, м. Бучач Чортківського району Тернопільської області, у встановленому чинним, на момент такого набуття законодавством порядку, на підставі наказу Міністерства енергетики та електрифікації України "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Тернопільобленерго" №134 від 28.07.1995.
В подальшому, у 1999 році ДАЕК "Тернопільобленерго" на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 15.02.1999, оформленого протоколом №2, перетворено у Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) "Тернопільобленерго", а згодом - в Акціонерне товариство у сучасній формі, із збереженням ідентифікаційного коду 00130725 з моменту реєстрації (з 1995 року), що підтверджує безперервність юридичної особи.
Відповідач не заперечує обставин, що ВАТ "Тернопільобленерго" є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Тернопільобленерго", заснованої у формі відкритого акціонерного товариства відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України №134 від 28.07.1995, шляхом перетворення Тернопільського обласного підприємства електричних мереж у Державну акціонерну енергопостачальну компанію "Тернопільобленерго" відповідно до Указу Президента України №282/95 від 04.04.1995 “Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України».
Акціонерне товариство “Тернопільобленерго» є юридичною особою із новим найменуванням у результаті проведення державної реєстрації змін до статуту Відкритого акціонерного товариства “Тернопільобленерго» у відповідності до Закону України “Про акціонерні товариства».
Вищенаведене в сукупності підтверджує, що АТ “Тернопільобленерго» є власником спірної будівлі ЗТП та, оскільки інших споруд трансформаторних підстанцій на об'єкті по вул. Бучацькі Гаї, буд. 4, м. Бучач Чортківського району Тернопільської області не існує і даних обставин відповідач не спростував, то доводи відповідача з приводу того, що позивачем не ідентифіковано спірний об'єкт належним чином, не заслуговують на увагу.
Щодо тверджень відповідача про скасування наказу ФДМ України №1450 від 22.07.1998 року, тобто втрату чинності таким на момент видачі Фондом державного майна України позивачу Переліку майна, що увійшло до статутного фонду ВАТ "Тернопільобленерго" згідно наказу про створення Ват «Тернопільобленерго» від 17.12.2004, а відтак, такий документ не створює юридичних наслідків, не підтверджує правового титулу, та не може слугувати підставою для віндикації, оскільки виданий не уповноваженою особою, то такі судом не беруться до уваги, з урахуванням наступного.
На момент приватизації товариства (позивача у справі) норми Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України №1450 від 22.07.1998 були чинними.
В подальшому дійсно, на підставі наказу ФДМ України № 906 від 24.05.2002 року з метою впорядкування обліку нерухомого майна, скасовано наказ ФДМ України № 1450 від 22.07.1998 та даним наказом затверджено новий Порядок підтвердження права власності на нерухоме майно, який втратив чинність 23.12.2003 на підставі наказу Фонду державного майна України № 2097 (z1201-03) від 25.11.2003 "Про затвердження Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства (втратив чинність на підставі Наказу Фонду державного майна України № 17 (z0170-17) від 12.01.2017).
Суд відзначає, що пунктом 4.1. Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 2097 від 25.11.2003, що діяв на момент видачі ФДМУ Переліку майна, що передано до статутного фонду ВАТ (позивача) було визначено, що при створенні холдингової компанії, державної акціонерної компанії невід'ємним додатком до рішення про створення компанії є акт приймання-передавання нерухомого майна. Дане Положення набрало чинності у 2003 році, тобто після видачі Міністерством енергетики та електрифікації України наказу №134 від 28 липня 1995 року, а чинне на той час законодавство не передбачало складання акту приймання-передачі майна та переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду корпоратизованого товариства, саме як додатків до наказів про створення корпоратизованих товариств, а відтак наказ Міненерго №134 від 28 липня 1995 року не міг містити додатків у вигляді акту приймання-передачі майна або переліку нерухомого майна, переданого засновниками у власність ДАЕК “Тернопільобленерго».
Між тим, у п. 4.2. даного Положення визначено, що на письмовий запит державної акціонерної компанії у разі, якщо стосовно цієї компанії прийнято рішення про приватизацію та в установленому порядку прийнято від уповноваженого органа компанії документи, які необхідні для приватизації компанії, а також у разі, якщо відсутні підтверджувальні документи, Фонд державного майна України подає Перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду компанії, за формою, що наведена в додатку 4.
Отже, на момент видачі позивачу Переліку майна, що увійшло до статутного фонду ВАТ "Тернопільобленерго", а саме 17.12.2004, такі повноваження належали органу приватизації, тобто Фонду державного майна України відповідно до чинного Положення.
Не дивлячись на те, що Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затверджене наказом Фонду державного майна України №2097 від 25.11.2003 втратило чинність на підставі наказу ФДМ України №17 від 12.01.2017, втрата чинності даного положення не скасувала чинність Переліку майна від 17.12.2004, оскільки згідно вищезазначеного наказу ФДМ України №17 від 12.01.2017 було затверджено Порядок підтвердження державними органами приватизації факту передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації).
Враховуючи вищезазначені обставини, а також беручи до уваги, що пунктом 5 Порядку підтвердження передачі майна, було навпаки звужено перелік документів, один або декілька з яких має надати Товариство Фонду державного майна України з метою підтвердження факту передачі державного майна до статутного капіталу господарського товариства, утвореного у процесі корпоратизації в порівнянні з аналогічним переліком документів, який містився в п.2.3. Положення про впорядкування передачі, достовірність Переліку нерухомого майна від 17.12.2004 не може викликати жодних сумнівів.
Тобто, Перелік нерухомого майна, виданий 17.12.2004 Фондом державного майна України як уповноваженим державним органом приватизації, підтверджує факт внесення майна до статутного фонду ДАЕК "Тернопільобленерго" у 1995 році.
Аналогічний правовий висновок щодо підтвердження факту внесення майна до статутного фонду викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №910/9381/20 та постанові від 08.04.2025 у справі №907/947/22. Даний доказ суд вважає належним в розумінні статті 76 ГПК України щодо підтвердження факту набуття спірного майна Товариством у власність.
Отже, з урахуванням ч. 1 ст. 21 Закону України “Про власність», ст. 12 Закону України “Про господарські товариства», п. 15 Положення про порядок корпоратизації, внаслідок корпоратизації Тернопільського обласного підприємства електричних мереж та перетворення його у ДАЕК “Тернопільобленерго» (правонаступником якої є позивач) все майно, включене до статутного фонду даного товариства, в тому числі й будівля спірної закритої ТП (ЗТП-89), стало власністю ДАЕК “Тернопільобленерго», а датою виникнення права власності ДАЕК “Тернопільобленерго» щодо такого майна є 10.08.1995.
Окрім того, в ході судового розгляду з'ясовано, що іншої будівлі ЗТП, аніж та, що є предметом даного розгляду у справі на території птахофабрики по вул. Бучацькі Гаї, буд. 4, м. Бучач Чортківського району Тернопільської області не існує, оскільки протилежних доказів суду не надано відтак, суд вважає, що ВАТ “Тернопільобленерго» на законних підставах набуто право власності на вказаний об'єкт.
Таким чином, Перелік нерухомого майна виданий у відповідності до чинного станом на момент його видачі Положення про впорядкування передачі та є достовірним документом, що підтверджує факт передачі до статутного фонду ДАЕК «Ткернопільобленерго» (правонаступником якого є позивач) об'єктів майна, одним з яких є будівля ЗТП-89 і перебування державного майна на балансі державного підприємства було доказом того, що підприємство здійснює щодо такого майна повноваження повного господарського відання, зміст якого відповідав повноваженням власника майна: володіння, користування та розпорядження майном відповідно до закону та статуту державного підприємства.
При цьому, суд зазначає, що Закон України “Про власність» на момент набуття ВАТ “Тернопільобленерго» (1995р.) права власності на будівлю трансформаторної підстанції не містив положень, які б визначали обов'язковість оформлення набутого права власності.
Згідно частини 3 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
За змістом ч.4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1, зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року (заява №61333/00) категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (п. 54 рішення).
Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах Хендісайд проти Сполученого Королівства від 7 грудня 1976 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 січня 1986 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За вимогами статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, як правило, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18; пункт 90)).
Суд відзначає, що фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України) незалежно від того, є особа фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21; пункти 65-67); від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20; пункт 92)).
У статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовну презумпцію права власності такої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18)).
Як вже зазначалося, серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК) і цей спосіб захисту може бути реалізовано шляхом подання віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові є власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави та за якою зареєстровано право власності на це майно.
Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.
Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.
Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021року у справі №359/3373/16-ц (провадження №14-2цс21,пункти 63,64).
Позов про витребування майна на підставі ст. 387 ЦК України підлягає задоволенню у випадку, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному володінні іншої особи, залишається право на це майно.
У даному випадку, видача виконкомом Бучацької міської ради Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ №946947 від 11.02.2008, яке зареєстровано 11.02.2008 в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно та всі подальші дії щодо передачі майна відповідачу в процесі злиття юридичних осіб, оформлення права власності на спірну трансформаторну підстанцію за відповідачем не були правомірними. Такі дії порушують право власності позивача, а відтак не могли спричинити виникнення реальних правових наслідків щодо спірної будівлі ЗТП (будівлі під літерою “М» у складі нежитлових будівель за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 39876961212).
Спірне майно на праві приватної власності було зареєстровано вперше 11.02.2008 за ТОВ "Захід Агропродукт" (ЄДРПОУ 31877853) на підставі Свідоцтва про право власності від 11.02.2008, пізніше 12.04.2013 внесено до Реєстру зміни - реєстрація права власності (номер запису про право власності 54819251), а 26.04.2024 право власності зареєстровано за ТОВ "Птахофабрика Бучацька" (ЄДРПОУ 45572095) на підставі, зокрема розподільного балансу, протоколів загальних зборів, передавального акту №3320, 321, 322; 06.06.2024 право власності на споруди та будівлю перейшло до ТОВ "Захід агроенергоінвест" (ЄДРПОУ 41593305) на підставі рішення про згоду на передачу майна №3 від 05.06.2024, Передавального акту від 05.06.2024.
Отже, майно ТОВ "Захід агроенергоінвест" набуто безоплатно.
Водночас, ні ВАТ “Тернопільобленерго», ані АТ “Тернопільобленерго» не приймали рішень та не вчиняли дій, спрямованих на відчуження спірного майна чи припинення права власності на дану споруду ЗТП в інший спосіб.
Окрім того, суд відзначає, що надані відповідачем разом з відзивом на позов документи, а саме Передавальний акт від 05.06.2024, затверджений протоколом загальних зборів учасників «Птахофабрика Бучацька» №23 від 05.06.2024 та протокол №3 від 05.06.2024, відповідно до яких вирішено провести реорганізацію ТОВ «Птахофабрика Бучацька» шляхом приєднання її до ТОВ «Захід агроенергоінвест», посвідчені приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовською Т.Л. раніше, аніж такі документи складені, а саме дані документи посвідчено в нотаріальному порядку 05.06.2022 та зареєстровано в реєстрі за №№509-512 (а.с.184, 187 том 1).
Згідно приписів ст. 393 ЦК України власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Посилання відповідача на те, що саме він здійснював усі витрати щодо утримання спірної будівлі впродовж тривалого часу, її облаштування та поліпшення не беруться судом до уваги, оскільки такі не підтверджуються документально.
З огляду на викладене, оскільки право власності ДАЕК "Тернопільобленерго" (правонаступником якої є позивач) виникло у 1995 році та продовжує безперервно існувати до сьогоднішнього дня, прийняття будь-якого акту або видача документу про оформлення права власності на вказану будівлю за іншим суб'єктом є неправомірним та таким, що порушує право власності позивача на зазначену будівлю.
Враховуючи встановлені обставини незаконного вибуття спірної будівлі із володіння АТ "Тернопільобленерго", факт реєстрації права власності на зазначену будівлю за відповідачем, відмова відповідача у передачі майна у володіння власнику, позбавлення позивача користування електротехнічним обладнанням відповідно до Типового договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.10.2024 (знаходиться в матеріалах справи), що розміщене у даній будівлі ЗТП та з метою її обслуговування, позовна вимога про витребування спірної будівлі з чужого незаконного володіння як правомірна та документально підтверджена, підлягає до задоволення.
З приводу заперечень відповідача щодо неправомірності виготовлення технічної документації позивачем на нежитлове приміщення - будівельну частину ЗТП-89, оскільки відповідно до постанови Кабінету міністрів України №681 від 23 червня 2021 року, інформація про технічну документацію повинна бути внесена до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ) з наданням відповідного Витягу, а наданий Позивачем технічний паспорт б/н від 16.05.2025 року не зареєстрований в ЄДЕССБ, що вказує на ненадання позивачем суду належних доказів щодо складу, технічних характеристик, плану та опису об'єкта який витребовується, то суд зазначає, що законність виготовлення та видачі технічного паспорту не є предметом даного спору, і не є предметом його оскарження, такі обставини можуть бути встановлені відповідними правоохоронними органами. Щодо розбіжностей в площі будівлі, яка зазначена в технічному паспорті від 16.05.2025, виготовленому ФОП Вдовинюк О.М. на замовлення позивача та площі будівлі, яка вказана в Державному реєстрі речових прав, то суд зауважує, що технічний паспорт від 16.05.2025 виготовлений на нежитлову будівельну частину закритої трансформаторної підстанції, де розміщено обладнання позивача, що вбачається з Плану поверхів будови літ. «А», на якому відсутнє приміщення, площею 16,4кв.м., що розміщене на 1 поверсі даної будівлі ЗТП (а.с.158 том 1; а.с.222 том 1), отже доводи позивача щодо виготовлення техпаспорту не на цілу будівлю ЗТП підтверджуються вищенаведеним.
Щодо інших доводів та заперечень сторін спору, то суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, викладену у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України», де Суд зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги, серед іншого різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У справі “Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.
Таким чином, питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У даній справі судом надано відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному розумінні, а інші заперечення та доводи учасників справи не спростовують обставин, встановлених судом на підставі наявних у справі доказів та не заперечених сторонами справи.
Щодо заяви відповідача про сплив строку позовної давності, наведеної у запереченнях на відповідь на відзив (вх.№4903 від 07.07.2025), суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто, сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.
Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. ст. 256, 257 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України (тобто про факт незаконного володіння майном) та про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України)), дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Якщо встановити точний день коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права (ч. 2 ст. 261 ЦК України).
Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
Закон також не пов'язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.
Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд .
Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності закон не містить (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Оскільки право позивача на спірне майно було порушено в момент його вибуття з власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для подання позову про захист порушеного права пов'язується з моментом, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з власності оспорюваного майна у володіння іншої особи.
При цьому варто зауважити, що з 19.03.2022 до 04.09.2025 перебіг позовної давності був зупинений через воєнний стан (Закон України № 2120-IX, змінений Законом № 4434-IX). Якщо позивач дізнався про порушення свого права в цей період, строк позовної давності почне спливати з 04.09.2025, якщо не було інших підстав для зупинення перебігу строку давності.
Обставини щодо державної реєстрації за відповідачем спірного об'єкта підтверджуються, зокрема, наданою позивачем разом з позовною заявою Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №424553116 від 29 квітня 2025 року з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де вказано інформацію про речове право власності відповідача №55391017, реєстрація якого здійснена 06.06.2024 о 15:41:47год державним реєстратором Чортківської міської ради Кельбою Г.М. (а.с.29 на звороті том 1).
Отже, саме з моменту проведення державної реєстрації права власності за відповідачем на нежитлові будівлі, до складу яких увійшла будівля трансформаторної підстанції, право позивача є порушеним відповідачем у справі.
З матеріалів справи вбачається, що про порушення права власності на спірну будівлю позивач міг дізнатися або з листа відповідача №89 від 10.05.2022, або, як зазначено вище, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №424553116 від 29 квітня 2025 року, якою підтверджено здійснення державної реєстрації права власності відповідача на спірне майно 06.06.2024. За судовим захистом позивач звернувся до господарського суду 08.05.2025, тобто з дотриманням строку позовної давності, в тому числі з урахуванням зупинення його перебігу, тобто строк позовної давності не пропущений.
Висновки суду.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За положеннями ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, беручи до уваги, що наразі об'єкт «трансформаторна підстанція, М", зареєстрований на праві власності у складі об'єкта нерухомого майна «комплекс будівель та споруд» за відповідачем, вказана будівля є такою, що юридично вибула з володіння позивача, внаслідок чого у позивача наявні підстави для витребування вказаного майна з незаконного володіння відповідача із застосуванням правового механізму, передбаченого, зокрема, ст. 387 ЦК України, оскільки майно - "трансформаторна підстанція, М", що розташоване за адресою: вул.Бучацькі Гаї, буд. 4, м. Бучач Чортківського району Тернопільської області та будівля будівельна частина ЗТП-89 у с.Бучацькі Гаї, яка зазначена у Переліку майна, що передається до статутного фонду ВАТ "Тернопільобленерго" згідно з наказом Міненергетики № 134 від 28.07.1995 року про створення ВАТ "Тернопільобленерго" (правонаступник якого є позивач) від 17.12.2004, є одним і тим самим нерухомим майном - власністю АТ "Тернопільобленерго" відтак, позов як обґрунтований, підлягає до задоволення.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору за подання позову про стягнення 3028грн 00коп., в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 127, 129, 219, 220, 222, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОЕНЕРГОІНВЕСТ" (вул. Шевченка, будинок 26, с. Соколів Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 41593305) на користь Акціонерного товариства “ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» (вул.Енергетична, будинок 2, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 00130725) будівлю трансформаторної підстанції, (площею 57,9м2), що перебуває у складі об'єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 39876961212), який знаходиться за адресою: Тернопільська область, Чортківський район, м.Бучач, вул. Бучацькі Гаї, 4.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОЕНЕРГОІНВЕСТ" (вул. Шевченка, будинок 26, село Соколів, Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 41593305) на користь Акціонерного товариства “ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» (вул.Енергетична, будинок 2, місто Тернопіль, ідентифікаційний код 00130725) - 3028грн 00коп. в повернення сплаченого судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Повне рішення складено 22.10.2025.
Суддя Н.О. Андрусик